Позначка: НАТО

У першу половину вересня 2025 року з північного сходу на територію Польщі прорвались десятки російських ударних безпілотників. Польська ППО спільно з літаками союзників змогла збити майже всі БПЛА, однак реакція НАТО та ЄС виявилася надто обмеженою.

Політична оцінка інциденту різнилася навіть між західними лідерами: Польща та кілька східноєвропейських країн одразу назвали це свідомою провокацією і агресією зі сторони Кремля, водночас США та ряд інших країн спочатку не озвучили однозначного звинувачення. Результатом стало відсутність чіткої, скоординованої контрдії з боку Європи і НАТО та демонстрація слабкості західних країн та самого військового блоку.

Хоча польські й натівські винищувачі швидко перехопили більшість російських безпілотників, подальша реакція НАТО і ЄС зводилася здебільшого до публічних заяв. Після атаки Альянс фактично прийняв лише пасивний розвиток подій – обмежився консультаціями й юридичними формулюваннями. У НАТО активували статтю 4 (консультації через загрозу безпеці) замість повноцінного воєнного протидії – без застосування статті 5, що означало б автоматичний військовий союз у відповідь.

Хоч збиття дронів стало першим збройним інцидентом такого масштабу в історії НАТО, країни Альянсу поки не пішли далі консультацій. Як заявило видання The Washington Post, сам факт стрільби по дронах не означає автоматичної активації “статті 5” – це рішення повинні одноголосно ухвалити 31 країна-учасниця. Зокрема Генерал Алекзус Гринкевич (SACEUR) рекомендував не поспішати з висновками про наміри Москви. Таким чином, військова відповідь обмежилася локальними перехопленнями без широкомасштабних ударів по об’єктах у Росії.

Також показовим став той момент, що серед країн НАТО та ЄС не спостерігалося відвертої суперечки щодо фактів, але потужність реакції і наголос на причетності Росії відрізнялись. Більшість західних лідерів різко засудили інцидент: канцлер Шольц (Німеччина) і прем’єр-міністр Стармер (Британія) одразу назвали проліт дронів провокацією та погодились на посилення повітряного патрулювання Польщі. Водночас прем’єр Угорщини Орбан не став прямо вказувати на Росію, закликавши до збереження політики “мирних ініціатив” і лише запевнивши у “повній солідарності з Польщею”. Така стриманість Орбана та окремі оцінки з боку Мінську (де говорять про “помилку навігації” створили враження неповної консолідації та навіть розколу Заходу.

Стратегія Вашингтону також виявилася слабкою та вкрай розмитою. Спершу президент Трамп у соціальних мережах обмежився запитанням “Що відбувається?” і прокоментував: “Це могло бути помилкою”, що в Польщі спричинило публічні заперечення з боку Туска. Офіційна адміністрація майже не дала чіткої оцінки, за винятком загальних слів про підтримку “кожного сантиметра території НАТО” (постпред США при Альянсі). Таким чином США знову показали схильність вагатися перед Москвою.

Інцидент із польськими дронами остаточно викрив проблеми колективної безпеки країн Заходу. Наразі ситуація є переможною для Кремля: Москва привертає увагу до неспроможності захисту східних кордонів НАТО і одночасно посилює тиск на Київ. Як зауважив політолог Петро Олещук, Кремль досяг “непоганого результату”: дрібними БПЛА по одному провокує НАТО давати пасивну відповідь і водночас вимотує ресурси Альянсу.

Окремою вигодою для Росії стало те, що після інциденту Захід та Польща виділили додаткові кошти на посилення ППО у регіоні. Польща вже заявила про потребу в додаткових системах протиповітряної оборони, і союзники узгодили їх надсилання. Проте це означає, що ресурси, які могли б піти на допомогу Україні, тепер відійдуть на захист польського неба. Тобто Москву влаштовує, коли Західні країни відвертають зброю та увагу на власні кордони замість підтримки Києва.

Таким чином, вторгнення дронів у Польщу продемонструвало слабкість як військової, так і політичної реакції Заходу. Відсутність єдиної сильної відповіді заздалегідь дозволяє Росії робити висновок: НАТО поки що не готове захищати своїх навіть від подібних провокацій. А це ставить під сумнів обіцянки Вашингтона та Брюсселя щодо захисту України, якщо навіть самі союзники не відчувають себе в безпеці.