F-16 в Україні: втрати літаків ставлять під сумнів їхню ефективність

Американські винищувачі F-16, які нещодавно поповнили авіапарк Збройних сил України, вже беруть участь у бойових діях – як у рамках оборонних, так і наступальних операцій.

Про це повідомив колишній радник Пентагону та військовий аналітик Фонду ім. Казимира Пуласкі у Варшаві Рубен Джонсон.

За словами експерта, літаки вже були задіяні у перехопленні російських ракет і безпілотників, а також у нанесенні точкових ударів по ворожих позиціях. При цьому Джонсон зазначив, що інтенсивність використання F-16 в Україні є безпрецедентною за всю історію експлуатації цих літаків.

Втім, ефективність застосування F-16 на полі бою викликає дедалі більше запитань. Станом на сьогодні вже втрачено три винищувачі, що на тлі потужної системи ППО противника та високих темпів бойових дій ставить під сумнів здатність цих літаків виконувати завдання без надмірного ризику.

“Ці літаки виконують місії з протиповітряної оборони, які супроводжуються високими ризиками. З огляду на обсяги виконуваних завдань, навіть дивно, що втрат не більше”, – цитує експерта видання.

Таким чином, попри гучні очікування, F-16 не стали “чарівною паличкою” на фронті. В умовах інтенсивної війни вони демонструють обмежену ефективність і високу вразливість.

Це вкотре підкреслює, що лише системний підхід – із достатнім технічним обслуговуванням, логістикою, підготовкою екіпажів і забезпеченням – може забезпечити реальну бойову віддачу, а не самі лише поставки техніки.

Обмін полоненими між Україною і Росією стартував і триватиме кілька днів

23 травня стартував процес обміну військовополоненими між Україною і Росією за формулою “1000 на 1000”. Обмін триватиме протягом кількох днів, оскільки кількість звільнених із полону досить велика.

Про це американський телеканал CNN дізнався від українського джерела.

Минулого тижня в Стамбулі відбулися переговори між представниками України та Росії, під час яких було досягнуто угоди про обмін. Передбачається, що це буде наймасштабніший обмін з моменту початку повномасштабної війни.

Про початок обміну полоненими між Україною і Росією також заявив президент США Дональд Трамп. Зауважимо, що офіційні підтвердження від України та Росії поки що не надходили.

На початку травня відбувся попередній обмін полоненими. Це був уже 64-й обмін з лютого 2022 року. У результаті додому повернулися понад 200 українських військовослужбовців.

Загалом за час повномасштабної війни, яка триває вже понад три роки, з російського полону вдалося звільнити 4757 громадян України.

США перешкоджають ініціативі Євросоюзу щодо зниження “цінової стелі” на російську нафту

Адміністрація президента США Дональда Трампа не підтримала ініціативу Європейського союзу про зниження так званої “цінової стелі” на російську нафту, яку раніше встановили країни G7. На думку Трампа, це рішення недоцільне.

Про це повідомило агентство “Reuters”, із посиланням на європейського чиновника.

Нещодавно Європейський союз виступив з ініціативою переглянути наявний рівень максимальної ціни на російську нафту. Пропонується зменшити його з 60 до 50 доларів за барель. Це компромісне рішення, яке враховує як поточну вартість російської нафти, так і вимоги України, яка наполягає на зниженні максимального рівня ціни до 30 доларів за барель.

Однак представники Міністерства фінансів США активно перешкоджають реалізації європейської ініціативи. За словами чиновника, американці стверджують, що поточне зниження світових цін на нафту вже негативно позначається на економіці Росії. У зв’язку з цим, вони вважають, що додаткові обмеження не є необхідними. Проте у Вашингтоні не відкидають можливість повної відмови від цієї ідеї.

У публікації було зазначено, що наразі вартість російської нафти марки Urals на світовому ринку становить близько 54 доларів за барель. Це значення нижче встановленої “цінової стелі”».

Таким чином, Росія може отримувати дохід, не порушуючи санкційний режим. У зв’язку з цим аргументи США в даній ситуації здаються безглуздими й надуманими.

Угода з США без гарантій безпеки: чи не повторила Україна помилку Будапештського меморандуму?

Заява американського сенатора Марко Рубіо про те, що Сполучені Штати не надавали Україні жодних гарантій військової безпеки у межах угоди про видобуток корисних копалин, викликає в Україні серйозне занепокоєння. Фактично, офіційний Вашингтон публічно підтвердив: нова економічна домовленість хоч і поглиблює партнерство, але не є оборонним союзом і не зобов’язує США захищати нашу державу від агресії .

Рубіо прямо зазначив, що цю угоду “не варто розглядати як гарантію безпеки”, хоч вона й дає Сполученим Штатам певну “зацікавленість” у безпеці України . Іншими словами: США матимуть економічний інтерес у нашій країні та можуть бути схильні її захищати, якщо цей інтерес опиниться під загрозою, але жодних чітких зобов’язань чи автоматичного захисту нам не обіцяно.

Така позиція нашого головного союзника змушує задуматися про геополітичну вразливість України. Не маючи сильних безпекових гарантій від США, Україна фактично залишається сам на сам проти потенційної нової агресії, як це вже було раніше. Варто згадати, що ми вже мали гіркий досвід “гарантій” без реальних зобов’язань – Будапештський меморандум 1994 року, який не зупинив російську навалу. Нинішня ситуація виглядає подібно: Захід готовий інвестувати в наші ресурси та підтримувати нас фінансово, але у критичний момент може не виявитися готовим стати на прямий захист України військовою силою. Рубіо наголосив, що Україна потребує достатніх власних засобів для стримування майбутніх атак , і США радше допоможуть нам стати сильнішими економічно, ніж дадуть прямий парасольковий захист. Відсутність чітких безпекових гарантій може бути розцінена Москвою як слабке місце: якщо Кремль побачить, що навіть після укладення стратегічних угод Київ не отримав від Вашингтона офіційних “червоних ліній”, це здатне підбурити Росію до нового авантюрного кроку.

Сценарій, за якого США отримують економічну вигоду від українських ресурсів, але в разі повторного нападу РФ не захищають Київ, є одним із найгірших, що можна уявити. За умовами угоди про корисні копалини, Україна зберігає контроль над своїми надрами, проте надає американській стороні доступ до видобутку стратегічно важливих ресурсів – від літію до газу та нафти. У рамках партнерства створюється спільний інвестиційний фонд 50/50, куди будуть надходити значні кошти від майбутньої розробки наших родовищ . Ці гроші мають спрямовуватися на розвиток, відбудову та навіть на безпеку України, і управлятимуть фондом обидва уряди. Здавалося б, це win-win: США частково “відбивають” вкладені в допомогу Україні мільярди, отримуючи прибутки від наших ресурсів , а Україна – довгоочікувані інвестиції в економіку і оборону. У Вашингтоні угоду називають взаємовигідною і такою, що сприятиме довгостроковому процвітанню України. Проте цинічний погляд на ситуацію підказує інше: американські інвестиції можуть виявитися своєрідною платою за ризик, який США беруть на себе, працюючи в Україні, без наміру воювати за неї. І якщо Росія все ж наважиться на новий кидок – чи не вирішать у Білому домі просто евакуювати свої компанії та громадян, замість того щоб воювати за Київ?

Вже сьогодні колишній президент Дональд Трамп фактично говорить, що оборона України – це справа Європи, а НАТО для нас, “you can forget about” . За таких умов немає жодної певності, що навіть наявність великих американських грошей в українській економіці автоматично означатиме американські життя, віддані на українському полі бою, якщо на те прийде час.

Звідси випливає болюче питання: чи не припустилася Україна стратегічної помилки, підписавши цю угоду без чітких безпекових зобов’язань з боку США? Відомо, що українська сторона на переговорах прагнула закріпити хоча б якусь форму довготривалої підтримки суверенітету і безпеки України. Президент Зеленський, за даними західних ЗМІ, навіть відмовлявся підписати попередній варіант угоди, який надавав США односторонній контроль над фондом і міг поставити Україну у фінансову залежність на покоління вперед. Лише після напружених перемовин було досягнуто компромісу: паритетний фонд та збереження контролю над надрами замість 100% переваги США. Однак у питаннях безпеки поступок від Вашингтона майже не вдалося добитися. Адміністрація Дональда Трампа чітко дала зрозуміти, що угода про корисні копалини не має бути частиною жодних безпекових гарантій , і наполягла на розмежуванні: бізнес окремо, оборона окремо. Україна, опинившись у скрутному становищі через затяжну війну та потребу відбудови, погодилася на ці умови – ймовірно, в надії, що посилення економічних зв’язків із США де-факто збільшить нашу безпеку. Логіка зрозуміла: коли американські компанії та гроші “вбудовані” в українську економіку, Вашингтон матиме більше стимулів захищати нас від нової агресії. Та чи не надто ризиковано зроблено ставку на цю негласну залежність?

Наслідки цього кроку для подальшої долі країни наразі оцінити важко, але деякі тривожні сценарії майбутнього вже вимальовуються. Перш за все, Україна залишається поза формальними системами колективної безпеки. Якщо війна з Росією спалахне з новою силою через рік чи п’ять, у нас все ще не буде залізобетонного договору про взаємну оборону з США. Ми, як і раніше, залежатимемо від доброї волі союзників, постачання зброї та санкцій проти агресора – і від власної здатності оборонятися. Підписана угода цього факту не змінює. По-друге, роблячи акцент на економічній співпраці, ми можемо відволікати увагу від ключової мети – повноправного вступу до НАТО або укладення окремого безпекового пакту. І Вашингтон, і Брюссель тепер можуть апелювати: мовляв, ми вже допомагаємо вам інвестиціями, тож “тримайтеся”, а щодо гарантій – почекайте. Така невизначеність може негативно вплинути і на внутрішню ситуацію: частина суспільства відчує розчарування й острах, що нас фактично залишили сам-на-сам, щойно Захід отримав бажане економічне партнерство. Це небезпечний ґрунт для зневіри та популізму. Нарешті, якщо – борони Боже – станеться повторний напад РФ і західні друзі не прийдуть на допомогу достатньою мірою, удар по майбутньому України буде колосальним. Ми ризикуємо втратити не лише інфраструктуру чи ресурси, а й довіру до наших ключових союзників і основу нинішнього міжнародного порядку, який будували після 2022 року.

Чесний і гіркий висновок з цієї ситуації такий: угода з США про видобуток корисних копалин – безперечно, важлива економічна віхa, але не панацея від воєнних загроз. Вона оголила той факт, що навіть найближчі партнери діють передусім у власних інтересах. Америка допоможе нам зброєю і грошима, проте воювати за нас не обіцяє. Для України це сигнал переглянути власну стратегію безпеки: покладатися треба насамперед на себе, водночас наполегливо домагатися реальних гарантій. Підписуючи будь-які угоди, ми маємо чітко усвідомлювати їх межі. Економічний союз – це ще не військово-політичний союз. І поки український прапор не захищатиме стаття 5 статуту НАТО чи двосторонній оборонний договір зі США, доти кожна домовленість, подібна до нинішньої, залишатиме гіркий присмак недомовленості. Україна не має права на стратегічні помилки – надто високою є ставка. Тому зараз, коли ресурси вже віддано в спільний проєкт, наш обов’язок – вимагати від партнерів більшого: чітких гарантій і твердої позиції, що в разі нової агресії ми не залишимося наодинці. Лише тоді економічна вигода для США дійсно перетвориться на гарантовану безпеку для України, а не на чергову угоду з ризикованими умовами для нашої держави.

Адміністрація Трампа планує виділити $250 млн на “самодепортацію” мігрантів з України та Гаїті

Адміністрація президента США має намір спрямувати кошти, виділені на іноземну допомогу, для організації добровільного повернення українців і гаїтян, які переїхали до США через військові дії.

Про це повідомляє “The Washington Post”.

Особи, які добровільно залишають територію Сполучених Штатів Америки, можуть розраховувати на отримання фінансової підтримки від держави в розмірі однієї тисячі доларів, повідомляє джерело.

Ініціатива, запропонована адміністрацією Трампа, унікальна, оскільки вона передбачає повернення на батьківщину людей, які залишили найнебезпечніші регіони світу.

Згідно з інформацією, наданою WP, у проєктах документів, крім громадян України, також згадуються представники інших країн. Серед них – вихідці з Гаїті, Афганістану, Палестини, Лівії, Судану, Сирії та Ємену.

Міжнародна організація з міграції не схвалює повернення людей у ці регіони.

У коментарі, наданому представником Міністерства національної безпеки США, проєкти документів були охарактеризовані як “застарілі”.

Однак, як повідомляє WP, минулого тижня Міністерство національної безпеки і Державний департамент уклали договір, у якому детально викладено ту саму концепцію та зазначено суму в розмірі 250 млн доларів як іноземну допомогу для її реалізації.

Противники цієї ініціативи, зокрема колишні державні службовці, висловилися проти того, щоб змушувати людей, які шукають притулку, повертатися в країни, де їм може загрожувати небезпека.

Також було підняте питання про те, чи не буде це витрачанням коштів, виділених на допомогу біженцям, не за призначенням.

WP нагадує, що за адміністрації Джо Байдена як громадяни України, так і громадяни Гаїті отримали від уряду США тимчасовий захищений статус, що дає їм змогу залишатися в країні, якщо вони не можуть безпечно повернутися додому.

Трамп готовий відмовитися від участі в переговорах щодо України

Після телефонних бесід із президентами України та Росії, глава США виступив із гучною заявою про можливу відмову від участі в переговорах.

Про це повідомляє “CNN”.

Під час бесіди з президентом Росії американський президент прямо запитав: “Коли ми покладемо край цьому кровопролиттю, цій бійні?”.

Дональд Трамп заявив, що його країна може припинити участь у переговорах, якщо Білий дім вважатиме, що не може вплинути на врегулювання конфлікту через “величезне его” учасників.

Глава Сполучених Штатів Америки висловив свою думку про труднощі в дипломатичній сфері.

“Я переконаний, що тут замішані великі его, але вірю, що щось станеться. Якщо ж цього не станеться, я просто піду, а їм доведеться продовжувати”, – заявив він

Така позиція свідчить про те, що Трамп керується практичним підходом до вирішення міжнародних конфліктів і не має наміру вдаватися до посередництва, якщо воно не буде ефективним.

Представники преси також поставили запитання про те, чи розглядали можливість особистої зустрічі з російським лідером. У відповідь президент США підтвердив, що така можливість обговорювалася.

Вашингтон чекає реальних кроків від України та Росії для закінчення війни – Венс

Віцепрезидент США Джей Ді Венс повідомив, що Вашингтон сподівається на реальні кроки з боку України та Росії, спрямовані на припинення конфлікту. За його словами, першим етапом мають стати мирні ініціативи, запропоновані обома сторонами.

Про це повідомляє “CNN”.

Венс повідомив, що Сполучені Штати Америки, як і раніше, готові до того, щоб зайняти нейтральну позицію в переговорах про мир.

“Ми чекаємо результатів і хочемо побачити реальну мирну пропозицію від Росії та України. Ми раді, що це нарешті сталося”, – підкреслив віцепрезидент США.

Венс наголосив, що другою умовою є досягнення угоди про проведення переговорів між сторонами.

Хоча минулого тижня Путін не взяв участь у прямих переговорах, представники Росії та України зустрілися в Туреччині та досягли угоди про масштабний обмін полоненими.

Володимир Зеленський, який погодився на зустріч із Путіним, висловив невдоволення з приводу того, що на переговори було направлено делегацію низького рівня. Він також зазначив, що російський президент виглядає наляканим.

Розмова року: чи вийде Трампу зрушити Кремль з наміченого курсу?

Напередодні анонсованого телефонного дзвінка між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним у європейських столицях гуде тривога: Москва, схоже, не збирається знижувати градус конфлікту, а Вашингтон – навпаки – шукає “велику угоду”.

Західні аналітичні кола вже відкрито пишуть, що Кремль розраховує до кінця року продавити українську оборону й узяти під повний контроль щонайменше чотири прифронтові області. Джерела, близькі до російського керівництва, запевняють: план мінімум складається саме з такого пакета завдань, і на нього виділено як військовий, так і ресурсний резерв.

У Брюсселі це читають просто: Москва не прийде до розмови в позиції прохача, а отже, шансів на “значущі поступки” небагато. Саме тому Париж, Берлін і Варшава останні кілька днів буквально “бомбардували” Білий дім аргументами проти поспішного компромісу. Логіка проста: якщо у Кремля готовий довгий сценарій і навіть новий пакет санкцій не лякає, то будь-яка напівдоговірність лише закріпить вже здобуті Москвою позиції.

Українська сторона, за інформацією з дипломатичних джерел, покладала великі надії на те, що Трамп після зриву оголошеного режиму припинення вогню відповість Росії жорстким санкційним ударом. Однак у п’ятничній багатосторонній розмові – вона тривала понад годину – американський лідер так і не озвучив пакета обмежень. Володимир Зеленський, кажуть співрозмовники, виглядав виснаженим і розчарованим. Офіційно у Києві коментують стисло: “Робота з партнерами триває”.

Поставити крапки над “і” міг би законопроєкт сенатора-республіканця Ліндсі Ґрема – той самий, що передбачає секторальні санкції проти російської енергетики й заборону угод із суверенним боргом РФ. За відомостями з Єлисейського палацу, Державний департамент дав європейцям сигнал: якщо Кремль “не зробить руху” у напрямку деескалації, Трамп може дати “добро” Конгресу. На практиці це означало б новий виток фінансового тиску й, найімовірніше, східноєвропейський апгрейд системи санкцій ЄС.

Та чи переконає така перспектива Кремль? У Москві, судячи з витоків, настрої доволі впевнені: “витримали” сім пакетів обмежень – витримаємо й восьмий. Росія переорієнтувалась на азійські ринки, а китайський експорт палива та комплектуючих за останній рік лише зріс. Ба більше: близькі до Кремля експерти вважають, що нову санкційну лінію США не підтримають одностайно навіть усі європейці, адже у Берліна та Рима надто болючі спогади про падіння експорту після 2022-го.

На цьому тлі саме Трамп залишається “джокером” переговорного столу. Колишній президент неодноразово демонстрував готовність різко міняти тактику, якщо бачить для США економічну вигоду чи іміджевий зиск. Європейські столиці боязко припускають: господар Білого дому може оголосити якусь “рамкову домовленість”, що відкриє йому шлях до нобелівського ореолу миротворця, залишивши Київ із розмитими безпековими гарантіями. Звідси – інформаційний марафон, покликаний переконати Вашингтон: поспіх недоречний, інакше США ризикують “виглядати переможеними”.

Що у підсумку? Кремль входить у контакт із картами “затяжної кампанії” та самовпевненості у стійкості до санкцій. Європа нервує й намагається підсилити голос Зеленського, показуючи, що Москва лише імітує гнучкість. А Трамп, який звик мислити угодами, опиняється між ризиком історичної “поганої угоди” й спокусою підписати хоча б щось, аби цю історію завершити. В якій саме точці перетнуться ці вектори, стане ясно вже після завершення телефонної розмови.

США сумніваються в доцільності передачі Україні австралійських танків

Представники США висловили невпевненість у тому, що передача танків M1A1 Abrams з австралійських сховищ буде доцільною. Існує ймовірність, що українські військові зіткнуться з труднощами в обслуговуванні цих танків за умови сучасних військових конфліктів.

Про це повідомляє австралійське “ABC”.

Під час зустрічі в Римі прем’єр-міністр Австралії Ентоні Альбанізі заявив, що парк уживаних танків М1А1 вже перебуває в дорозі. За інформацією від ABC, нещодавно почалося навантаження перших із 49 одиниць техніки на вантажне судно. Однак уряд не розкриватиме інформацію про поточне місцезнаходження танків або передбачувану дату їхнього прибуття в Європу з міркувань безпеки.

Перш ніж розпочати реалізацію програми поставок, Австралія мала отримати схвалення від США на експорт танків американського виробництва в третю державу. І хоча американські офіційні особи були не в захваті від цієї ідеї, дозвіл було отримано. Про це повідомляє видання.

“Ще до того, як Дональд Трамп знову став президентом, ми говорили австралійцям: відправка танків Abrams буде непростим завданням. І коли ці машини нарешті досягнуть лінії фронту, українцям буде нелегко їх обслуговувати”, – повідомив ABC один американський чиновник на умовах анонімності.

Минулого місяця офіційний представник Міністерства оборони Австралії висловив занепокоєння з приводу того, що відправка важкої бронетехніки в Україну може бути не найефективнішим способом підтримки.

“Ми починаємо сумніватися, чи дійсно Україна зацікавлена в цих машинах. Дах бака – найвразливіше місце Abrams, а ми живемо в епоху війни безпілотників”, – сказав посадовець

Глава військового відомства Австралії Річард Марлз не став коментувати, чи висловлювали представники американської адміністрації якісь тривоги щодо цієї акції допомоги.