У Донецьку росіяни запустили асфальтобетонний завод за власними стандартами

У тимчасово окупованому Донецьку на території підприємства, підконтрольного так званій “ДНР”, було проведено тестовий запуск асфальтобетонного заводу. Тепер там вироблятимуть дорожні суміші за російськими ГОСТами, а країна-агресор збирається “ремонтувати дороги” міста в заявлених обсягах.

Про це повідомили пропагандистські ресурси, посилаючись на призначеного окупаційною адміністрацією “керівника міського округу” Олексія Кулемзіна.

У ЗМІ підкреслюють, що з великими труднощами проведений пробний запуск нібито став початком переходу на виробництво асфальту за стандартами РФ. Окупанти запевняють, що це забезпечить “надійність і якість” дорожнього покриття, ігноруючи той факт, що західні технології давно пішли вперед.

Кулемзін назвав запуск заводу ключовим для реалізації масштабних дорожніх робіт. За його твердженням, планується привести до ладу понад 300 тис кв м доріг силами цього сумнівного комунального підприємства.

Він також пообіцяв, що роботи будуть йти за певним “жорстким графіком”, а контроль за термінами та якістю нібито візьмуть на себе чиновники та місцеві жителі. Однак у реальності терміни ремонтів, швидше за все, будуть зсуватися, а містянам доведеться миритися з постійними незручностями.

Керівник підприємства Сергій Скиданов запевняє, що колектив повністю готовий до сезону і здатний виконувати завдання за 25 напрямками діяльності. Найбільшу увагу він приділив впровадженню нових стандартів, стверджуючи, що це дозволить досягти нібито “абсолютно іншого рівня” продукції завдяки ретельному лабораторному підбору сумішей і технологічних процесів.

Варто зазначити, що за час перебування в Донецьку окупаційна адміністрація активно ремонтувала місцеві дороги, щоб продовжувати свою агресію в Україні, проте лише зараз вона вирішила перевірити, наскільки ці незрозумілі технології та використовувані матеріали взагалі відповідають будь-яким стандартам.

Саудівська Аравія та ОАЕ можуть приєднатися до операції США проти Ірану – WSJ

Саудівська Аравія дозволила американським військовим використовувати одну зі своїх авіабаз, розташовану на західному узбережжі Аравійського півострова, через що ймовірність прямого втручання у конфлікт зросла.

Про це повідомляє The Wall Street Journal, посилаючись на джерела.

За їхніми словами, наслідний принц Мухаммед бен Сальман націлений на відновлення балансу сил і наблизився до прийняття рішення про приєднання до наступальних дій. Один із співрозмовників підкреслив, що питання вступу Ер-Ріяда у військовий конфлікт – це лише питання часу.

Відомо, що раніше влада Саудівської Аравії запевняла, що не допустить використання своїх територій і повітряного простору для ударів по іранських об’єктах.

Тим часом Арабські Емірати почали обмежувати доступ іранських структур до їхніх фінансових активів, що може серйозно вдарити по економічній базі іранського режиму.

В ОАЕ також точаться дискусії щодо можливого відправлення військових у зону бойових дій, а лобісти активно виступають проти спроб укласти перемир’я, яке дозволило б Тегерану зберегти частину своїх сил.

Незважаючи на всі ці кроки, жодна з держав Перської затоки поки що не наважилася на пряме військове втручання. За інформацією газети, після низки атак з боку Ірану позиції Саудівської Аравії та ОАЕ стають дедалі жорсткішими.

Перший проєкт у рамках “угоди про надра” зі США буде спрямований на розвиток оборони

Перші інвестиції за “угодою про надра” між Україною та США будуть спрямовані не на видобуток корисних копалин, а на розвиток оборонних технологій.

Про це повідомляє Kyiv Independent з посиланням на двох обізнаних співрозмовників.

За їхніми даними, перша з трьох інвестицій, запланованих Американо-українським фондом відновлення на 2026 рік, надійде українській фірмі Sine Engineering, що спеціалізується на розробці технологій подвійного призначення для військової сфери.

Публічна заява з цього приводу очікується найближчими днями, а сума інвестицій поки що не розкривається.

Відомо, що Sine Engineering – стартап у Львові, заснований у 2022 році підприємцем Андрієм Чуліком, який зараз очолює компанію. Основний напрямок — створення програмних рішень, що дозволяють дронам орієнтуватися на супутникові системи, що є критично важливим для роботи в умовах відсутності GPS.

На сьогодні компанія співпрацює з понад сотнею виробників безпілотників з України та інших країн, забезпечуючи їх захист від глушіння та перешкод у прифронтових районах, де супутникова навігація недоступна.

До Литви залетів дрон з Білорусі: міг належати Україні – міністр оборони

Вчора, 23 березня, дрон невідомого походження перетнув кордон Литви у Варенському районі поблизу населеного пункту Лавісос зі сторони Білорусі. За попередніми припущеннями, може йтися про український БПЛА.

Про це повідомив міністр оборони Литви Робертас Каунас, пише LRT.

За його словами, існує висока ймовірність, що це один із дронів, які брали участь в атаці на російський порт Приморськ. Він припускає, що апарат міг відхилитися від маршруту через вплив ворожих засобів радіоелектронної боротьби і в результаті опинився в Литві.

Каунас зазначив, що литовські військові не змогли зафіксувати цей дрон через те, що він рухався на висоті менше 300 метрів, що ускладнило його виявлення.

Радник президента з питань національної безпеки Дейвідас Матулеоніс запевнив, що поки що немає достовірних даних про тип і приналежність дрона, адже обидві сторони конфлікту застосовують широкий спектр безпілотників.

Він також не став заявляти, що це навмисна провокація з боку Білорусі, однак повністю відкидати таку версію теж не наважився.

Чи здатні США змусити Україну відступити з Донбасу і чи замінить Європа Америку

Березень 2026 року став місяцем, коли закулісні переговори між Україною та Сполученими Штатами нарешті вийшли на поверхню – і виявилися значно жорсткішими, ніж припускали оптимісти. Згідно з інформацією, оприлюдненою Українською правдою з посиланням на джерела в команді президента, американська сторона разом із Росією тисне на Київ щодо виведення українських військ із Донецької області. І якщо прогресу не буде, Вашингтон може вийти з переговорного процесу, зосередившись на військовій операції в Ірані та внутрішніх виборах. Питання, яке досі обговорювалося в експертних колах як гіпотетичне, тепер набуло загрозливої конкретики: чи здатні США насправді продавити таке рішення і чи зможе Європа замістити Америку в разі її відходу?

Сам механізм тиску виглядає гранично прозорим. Ще в січні Financial Times писала, що адміністрація Трампа пов’язала надання Україні гарантій безпеки з територіальними поступками на користь Росії. За даними видання, Вашингтон запропонував Києву гарантії, які “відображатимуть” статтю 5 Північноатлантичного договору, а також збільшення військової допомоги в мирний час – але за умови виведення українських сил із контрольованих частин Донеччини. Українська сторона спробувала запропонувати альтернативи – створення економічних зон, денаталізацію – але американці щоразу поверталися до одного: “Ви повинні вийти”. За словами співрозмовника Української правди, на зустрічах створюється враження, що присутні три сторони, але Київ постійно дискутує з “Анкориджем” – посиланням на літню зустріч Трампа з Путіним, де нібито були досягнуті попередні домовленості.

Але чи справді США мають важелі, щоб змусити Україну піти на такий крок? Головний важіль – фінансовий. Україна залишається критично залежною від зовнішнього фінансування. І хоча європейські партнери запевняють, що знайдуть спосіб обійти вето Угорщини та забезпечити надходження коштів, у Києві не приховують тривоги: якщо ЄС не запропонує рішення, до другої половини 2026 року грошей на соціальні виплати може просто не вистачити. Це означає, що Вашингтон, навіть не будучи безпосереднім донором у європейському масштабі, зберігає здатність блокувати чи ускладнювати ті механізми, через які фінансування надходить. І головне – США залишаються єдиним гарантом безпеки, здатним надати те, чого Європа поки не має: реальне стримування Росії на рівні стратегічних сил.

Водночас варіант повного виходу США з переговорів і переорієнтації на Іран – це не просто погроза. Адміністрація Трампа вже демонструвала готовність змінювати пріоритети швидко і без огляду на союзників. І якщо Вашингтон дійсно вирішить, що український напрямок “не вартий зусиль”, Київ опиниться перед вибором: або йти на поступки під тиском Москви, або намагатися виживати з європейською підтримкою, яка, хоч і зросла, але поки що не здатна замінити американську військову та політичну присутність.

Саме тут постає друге питання: чи здатна Європа об’єктивно замістити США? Відповідь – так, але з дуже важливими застереженнями.

З одного боку, європейські країни вже почали структурну перебудову підходу до підтримки України. Якщо раніше йшлося про розрізнену допомогу з національних запасів, то тепер усе більше говорять про довгострокову інтеграцію України в європейську оборонну екосистему. За даними аналітичного центру Think Tank Europa, кумулятивна європейська допомога Україні до кінця 2025 року досягла €201,35 млрд, тоді як американська – €115,33 млрд. Більше того, європейська військова допомога зросла на 67% у 2025 році порівняно з середнім показником 2022-2024 років, тоді як американська фактично знизилася до нуля. Європа поступово бере на себе функції, які раніше були прерогативою США: інтелектуальна підтримка, планування, навіть окремі елементи стратегічного стримування.

Однак є й інша сторона. По-перше, європейська підтримка залишається нерівномірною: західні та північні країни забезпечують 89% усіх військових внесків, тоді як східноєвропейські члени НАТО змушені балансувати між допомогою Києву та власним переозброєнням. По-друге, ключові системи, як-от Patriot чи HIMARS, Європа поки що не може виробляти у необхідних обсягах і змушена закуповувати їх у США через механізм NATO PURL. Це означає, що навіть за максимальної європейської мобілізації залежність від американського оборонно-промислового комплексу зберігається.

І нарешті – політичний вимір. Європа, попри всі зусилля, не є єдиним суб’єктом зовнішньої політики. Рішення про €90 млрд кредиту для України наштовхнулося на спротив Угорщини та Словаччини, що демонструє вразливість європейських механізмів підтримки. Поки США можуть діяти швидко і централізовано, Європа змушена долати внутрішні суперечки. І в ситуації, коли час грає проти України, це може стати фатальним фактором.

Таким чином, відповідь на головне питання виявляється складною. США дійсно мають важелі тиску – фінансові, політичні, військово-технічні. Вони можуть затягнути або прискорити процеси, створити дефіцит чи, навпаки, забезпечити ресурсами. Але чи зможуть вони зламати волю Києва до опору, якщо українське суспільство не готове до територіальних поступок? Це питання залишається відкритим.

Європа, своєю чергою, довела, що здатна нарощувати підтримку і навіть заміщати США в окремих сферах. Але повноцінна заміна – це не лише обсяги фінансування, а й здатність забезпечити стратегічне лідерство, швидкість ухвалення рішень і довгострокову передбачуваність. Поки що Європа рухається в цьому напрямку, але не досягла точки, коли американська підтримка могла б стати необов’язковою.

Найближчі тижні стануть вирішальними. Якщо переговори в Майамі та наступних майданчиках не принесуть результату, Вашингтон може реалізувати свою погрозу – вийти з процесу, залишивши Київ із європейською підтримкою, яка зростає, але не є абсолютною. І тоді Україні доведеться обирати: ризикувати затяжною війною без американського плеча або погоджуватися на умови, які ще кілька місяців тому здавалися немислимими.

У Раді розробляють стратегію роботи на разі затягування війни з РФ ще на три роки

Президент України Володимир Зеленський доручив першому заступнику голови фракції “Слуга народу” Андрію Мотовиловцю розробити план функціонування Верховної Ради на випадок, якщо бойові дії затягнуться ще на кілька років.

Про це повідомляє УП, посилаючись на власні джерела.

За їхніми словами, тристоронні мирні переговори можуть бути призупинені, оскільки жодна зі сторін не готова йти на поступки. У зв’язку з цим постає завдання продумати план роботи нинішнього складу парламенту ще на 1-3 роки.

Зазначається, що цим уже активно займається Мотовиловець, хоча йому не ставили обмежень щодо термінів.

Також співрозмовники поділилися, що в партії зараз обговорюють, за яких умов “Слуга народу” зможе ефективно діяти в довгостроковій перспективі. Крім того, представники влади шукають нові способи налагодити координацію між ключовими центрами прийняття рішень – Кабміном та Офісом президента.

Один із членів команди Зеленського зазначив, що після відходу Андрія Єрмака з ОП взаємодія між парламентом та Офісом стала більш конструктивною.

Молдова може приєднатися до “коаліції охочих” для підтримки України — Санду

Президент Молдови Майя Санду заявила про намір країни приєднатися до “коаліції охочих”, бо така співпраця не суперечить положенням молдавської Конституції.

Про це повідомляє NewsMaker.

Журналісти попросили Санду прокоментувати слова французького колеги Еммануеля Макрона, який позитивно оцінив можливе вступ Кишинева до коаліції. На це вона відповіла, що її країна поки що лише висловила готовність стати частиною цієї ініціативи.

Лідер Молдови нагадала, що уряд уже надає допомогу Києву, зокрема, займається підготовкою саперів. Вона додала, що це те, що країна може запропонувати у разі, якщо країни-учасниці коаліції схвалять вступ.

Вона також підкреслила, що для влади важливо бути залученою до цих спільних зусиль, щоб молдовські експерти могли проводити навчання та долучитися до розмінування після завершення війни в Україні.

За словами Санду, запит Молдови ще буде розглянуто іншими країнами-учасницями коаліції, до якої входять представники ЄС та держави-кандидати. Очікується, що рішення буде ухвалено протягом найближчих тижнів або місяців.

Росія атакувала Україну 426 засобами повітряного нападу: що вдалося збити

У ніч з 23 на 24 березня ворожі війська запустили по Україні близько 400 безпілотників і 34 ракети різних типів, націлившись на критично важливі об’єкти по всій території країни.

Про це заявили представники Повітряних сил.

За їхніми даними, окупанти випустили 7 балістичних ракет комплексів “Іскандер-М”/С-400, 18 крилатих ракет Х-101, п’ять “Іскандерів-К”, 4 керовані ракети авіаційного базування Х-59/69/31, а також 392 дрони, серед яких приблизно 250 – “шахеди”.

Українські захисники знищили або нейтралізували 390 цілей: 365 безпілотників різних модифікацій і 25 ракет (18 одиниць Х-101, п’ять “Іскандерів-К” і дві Х-59/69).

Проте 27 дронів і 6 ракет досягли своїх цілей на 22 різних ділянках, ще в 10 місцях зафіксовано падіння уламків збитих БПЛА. Дані щодо трьох ракет поки що уточнюються.

Зазначається, що в Полтаві загинули двоє мирних жителів, ще понад 10 отримали поранення. У місті спалахнули пожежі, вогонь зачепив житлові будинки та готель. Автотранспорт частково заблоковано, а залізничні потяги рухаються із запізненням.

У Запоріжжі жертвою атаки стала одна людина, ще п’ятеро отримали травми. Пошкоджень зазнали 6 житлових багатоповерхівок, два приватні будинки, магазин, нежитлові споруди та промисловий об’єкт.

За даними ЗМІ, вибухи також були зафіксовані в Харкові, Шостці на Сумщині та в Івано-Франківській області.

У Білорусі знову планують розмістити обладнання для керування “шахедами”

Окупанти мають намір встановити на території Білорусі нові комплекси для координації далекобійних безпілотників. Раніше подібні системи вже використовувалися РФ для ударів по Києву та північних регіонах України, однак українські захисники змогли їх нейтралізувати.

Про це розповів президент Володимир Зеленський після зустрічі з начальником військової розвідки Олегом Іващенком.

Він уточнив, що країна-агресор планує розмістити такі пункти і на тимчасово захоплених українських землях, зазначивши, що реакція ЗСУ буде відповідною.

Зеленський також повідомив, що доручив Іващенку проінформувати міжнародних союзників і ЗМІ про ті деталі, які можна розкрити публічно.

У своєму вечірньому відеозверненні президент зазначив, що Україна має намір діяти жорстко у відповідь на спроби розгортання ворожої техніки в Білорусі. Він нагадав, що раніше там уже було встановлено спеціальне обладнання для підтримки атак дронами “шахед” по Києву та північним областям, що межують з Білоруссю.