Вашингтон Архіви

У Вашингтоні сотні людей зібралися на марш напередодні четвертої річниці вторгнення Росії в Україну

Posted on 22 Лютого, 2026 by Іван Засядько

У Вашингтоні на Національній алеї сотні людей вийшли на марш до резиденції російського посла. Учасники акції закликали посилити санкції та збільшити військову допомогу Києву.

Про це повідомляє “CNN”.

Перед початком маршу з промовами виступили посол Європейського Союзу в США Йовіта Нелюпшене і заступник глави української місії Денис Сенік. Вони попросили США активніше брати участь у боротьбі з агресією Росії.

Сенік зазначив, що Україна потребує посилення військової підтримки, включаючи ракети дальньої дії. Нелюпшене підкреслила важливість посилення санкційного режиму.

Український військовий Андрій Смоленський, який отримав поранення на передовій, також виступив на заході. Він підкреслив, що санкції є єдиним способом, який здатний донести свою позицію до Кремля.

Надія Шапоринська, засновниця організації US Ukrainian Activists і одна з організаторів акції, висловила надію на успішне завершення майбутніх переговорів між США, Україною і Росією.

“Україна хоче справедливого тривалого миру і робить все можливе, щоб він настав якомога швидше”, — зазначила вона.

На заході був присутній також духовний наставник Дональда Трампа Марк Беренс. Він сказав: “Свобода має ім’я — і це ім’я Україна”, підкресливши важливість захисту суверенітету, людської гідності та міжнародного права.

Мітинг у Вашингтоні знову продемонстрував, що підтримка України залишається важливою темою для обговорення в американському суспільстві, особливо напередодні знаменної дати — чотириріччя масштабного конфлікту.

Зеленський очікує відповідь Росії на мирний план до кінця місяця

Posted on 10 Січня, 2026 by Микола Донченко

Президент України Володимир Зеленський заявив, що розраховує отримати офіційну відповідь Росії на 20-пунктний мирний план уже до кінця цього місяця.

Про це повідомляє Freedom з посиланням на інтерв’ю глави держави агентству Bloomberg.

За словами Зеленського, українська сторона очікує реакції Москви ще до завершення узгодження зі Сполученими Штатами гарантій безпеки та плану післявоєнного відновлення. Президент зазначив, що Київ уже передав свої зауваження щодо територіальних пропозицій через спеціальних представників США.

Глава держави наголосив, що для України принциповим залишається питання суверенітету та територіальної цілісності. Він нагадав, що Україна не визнає тимчасово окуповані території частиною Росії та наполягає на поверненні контролю над ними в межах міжнародного права.

Зеленський також підкреслив, що будь-які домовленості мають супроводжуватися реальними гарантіями безпеки для України, аби запобігти повторенню агресії в майбутньому.

Цього тижня Трамп прийматиме Зеленського у Вашингтоні – FT

Posted on 13 Жовтня, 202513 Жовтня, 2025 by Іван Засядько

У п’ятницю має відбутися чергова зустріч президента України Володимира Зеленського з президентом США Дональдом Трампом.

Про це повідомив кореспондент “Financial Times” Крістофер Міллер, спираючись на інформацію від трьох джерел.

Журналіст повідомив, що Дональд Трамп має намір прийняти Володимира Зеленського у Вашингтоні 17 жовтня.

“Це відбувається після двох телефонних розмов між президентами минулого вікенду, під час яких вони обговорили продаж ракет Tomahawk та способи припинення російської війни”, – написав Міллер

Журналіст “Axios” Барак Равід, посилаючись на свої джерела, також повідомив про можливість зустрічі президентів 17 жовтня. Однак ані американська, ані українська сторони поки не підтвердили цю інформацію офіційно.

Аляска як тест для України: що насправді стоїть за самітом Трампа й Путіна

Posted on 15 Серпня, 202515 Серпня, 2025 by Микола Донченко

15 серпня в Анкориджі Дональд Трамп і Володимир Путін проводять перші очні переговори у США з часу повномасштабного вторгнення РФ. Формальна мета – протестувати можливість швидкого припинення вогню, але політична “ціна” будь-якого сценарію безпосередньо зачіпає український суверенітет і систему безпеки Європи.

Зустріч відбувається на військовій базі Joint Base Elmendorf-Richardson, після низки ультимативних заяв Білого дому та візиту до Кремля спеціального посланця Трампа Стіва Віткоффа. Київ публічно відкидає “обмін територіями” і наполягає: жодних рішень щодо української території без участі України.

Контекст зустрічі – різкий підйом ставок Вашингтоном. Наприкінці липня Трамп дав Москві 10 днів на погодження припинення вогню, інакше погрожував “вторинними” тарифами до 100% для країн, що купують російські енергоносії (удар насамперед по Індії та Китаю). Дедлайн минав тиждень тому, але напередодні Аляски тон зсунувся до “спроби домовитися” без негайного прориву. Переговори анонсовані як особиста бесіда тет-а-тет із перекладачами та спільний брифінг.

Умовно на столі три траєкторії – усі вони ризиковані для України, але з різними наслідками.

Перша – “мир за рахунок Донбасу”. Частина американських і європейських коментаторів допускає, що Москва наполягатиме на юридичному “закріпленні” всієї Донецької і Луганської областей під російським контролем в обмін на загальнофронтове припинення вогню та замороження лінії зіткнення на півдні. Навіть якщо така розкладка обговорюється неформально, вона впирається в публічні позиції Києва (“жодних обмінів”) і самих США (заяви напередодні саміту про відсутність рішень щодо території без України). Реалізувати її можна лише через тиск на Київ і союзників – від скорочення допомоги до обмеження розвідданих, – що послаблювало б українські позиції на полі бою саме під час “заморозки”.

Друга – “тиша спочатку, торг потім”. Гіпотетична угода про негайне припинення вогню без попередніх територіальних рішень в обмін на поступки США (санкції, деякі політичні визнання) виглядає привабливою риторично, але в реальності розбивається об правові та політичні бар’єри: від ордера МКС на арешт Путіна – до стійкої коаліції санкцій, які важко “розмотати” без відкату репутаційних гарантій Заходу. Для України така “тиша” без безпекової архітектури й механізмів примусу Москви швидко перетвориться на паузу перед наступним витком війни.

Третя – “зняття напруги без великої угоди”. Після жорсткої тарифної риторики сторони можуть просто відійти від краю ескалації: Вашингтон тимчасово не запускає вторинні тарифи, Москва демонструє кілька кроків “доброї волі” (декларації, “дорожні карти”, часткові обмеження ударів). Це дасть кожній стороні можливість заявити про “прогрес”, але для України означатиме підвішений стан і повзучу легалізацію статус-кво на фронті.

Для України саме зараз важливо, що формула “нічого про Україну без України” має бути перетворена на робочі запобіжники: письмова фіксація, що будь-які наступні рішення приймаються лише у форматі за участі Києва; синхронізація з ЄС і Британією, які готують власні інструменти гарантій і навіть миротворчих місій на випадок реального перемир’я. Також, якщо в Анкориджі не буде прориву, Україні доведеться жити в режимі “плинної підтримки” США: потрібен план “Європа+”, де Лондон і Париж закривають критичні спроможності ППО/ППО-моря, контрБпЛА, боєприпаси й інструкторські програми. Сигнали з Лондона про готовність діяти “в перший день перемир’я” свідчать, що такий контур можливий – і його варто пришвидшити дипломатично вже сьогодні.

Крім того, Києву слід комунікувати чіткі “червоні лінії” для будь-якого подальшого тристороннього формату: відсутність територіальних поступок; обов’язкові безпекові гарантії з правом негайної допомоги у разі порушення перемир’я; виведення російських військ із прифронтових буферів; обмін полоненими та повернення депортованих дітей; поетапне зняття санкцій – лише за верифікований прогрес. Такі рамки не лише унеможливлюють “поганий мир”, а й позбавляють Кремль вигоди від затягування гри.

Нарешті, слід пам’ятати про символізм майданчика. Аляска – це не “нейтральна територія”, а тест на здатність Вашингтона поєднати жорсткі важелі економічного тиску з дипломатією, не підміняючи інтереси України короткотерміновою деескалацією. І саме якість цих запобіжників – а не заголовки про “історичну зустріч” – визначить, чи стане Анкоридж відправною точкою до справедливого миру, чи лише паузою перед новим витком війни.

США перекинули системи ППО з України на Близький Схід

Posted on 16 Червня, 2025 by Іван Засядько

США передислокували частину своїх засобів протиповітряної оборони з України на Близький Схід. Такий крок відображає зміну оборонних пріоритетів Вашингтона.

Про це повідомляє “CNN”.

Як пише видання, ці системи ППО були б корисні Україні, однак США мають “більш прямі інтереси” в інших регіонах, зокрема на Близькому Сході, де безпосередньо розміщені американські війська.

Напередодні журналіст із Ірландії Чей Боуз заявив, що Вашингтон поступово зменшує фокус на Україні та Володимирі Зеленському, зосереджуючи увагу на близькосхідній ситуації.

Це рішення відбулося на тлі коментарів Кремля, де заявили, що після приходу до влади Дональда Трампа в США “люди, які поділяють загальнолюдські цінності, стали активніше висловлювати свою позицію”.

Переговори США та України в Джидді: тактичний компроміс чи стратегічний поворот?

Posted on 12 Березня, 2025 by Микола Донченко

11 березня 2025 року в саудівській Джидді завершилися переговори між делегаціями України та США, які без перебільшення можна назвати одними з найважливіших за весь період нинішнього конфлікту.

На тлі тривалого застою та важких боїв на фронті Київ погодився на пропозицію адміністрації Трампа про негайне й повне припинення вогню. Важливо те, що йдеться не тільки про повітряний і морський простір, а й про повне припинення наземних операцій – умову, яку ще недавно українське керівництво категорично відкидало.

Ще донедавна голова Офісу президента України Андрій Єрмак і українські дипломати заявляли, що така вимога прирівнюється до капітуляції. Чому ж Київ пішов на поступки саме зараз? Ймовірно, українська сторона опинилася перед вибором меншого з двох зол: або продовження виснажливих бойових дій із виснаженням ресурсів та зростаючою втомою союзників, або тактичне перемир’я, яке дає передишку та відкриває можливість відновити міжнародну підтримку, насамперед з боку Вашингтона.

Принципово важливо, що запропонований режим припинення вогню не є безстроковим – він розрахований усього на 30 днів із можливістю продовження. Це дозволяє Києву зберегти обличчя і не сприймати цей крок як остаточну поразку чи політичну капітуляцію. Водночас очевидно й інше: від свого плану “обмеженого перемир’я” (тільки в повітрі й на морі), який раніше просувала Банкова, Україні довелося відмовитися.

США, зі свого боку, оперативно заохотили цей крок української влади. Уже оголошено про негайне поновлення постачання озброєнь, а також відновлення активного обміну розвідувальною інформацією. Це свідчить, що адміністрація Трампа продовжує використовувати інструменти “батога та пряника”, здійснюючи тиск на Київ і водночас пропонуючи йому конкретні вигоди. Американці чітко сигналізують Україні: дотримання вимог Вашингтона дозволить не лише стабілізувати фронт, а й значно посилити власні позиції у перспективі.

Проте успіх досягнутих домовленостей повністю залежить від того, як поведеться Росія. Найближчими днями до Москви прибуде спецпредставник президента Трампа Уіткофф, який озвучить Кремлю аналогічну пропозицію щодо 30-денного перемир’я. У Білому домі вже публічно висловили сподівання на позитивну реакцію Москви, але передбачити точну відповідь російського керівництва наразі неможливо.

Для Москви така пропозиція є двоякою. З одного боку, перемир’я дає шанс знизити санкційний тиск і виграти час для економічного та військового відновлення. З іншого – Кремль може сприйняти це як американську пастку, спрямовану на фіксацію нинішньої лінії фронту і підготовку України до нового етапу війни за посиленої підтримки західних союзників.

Таким чином, переговори у Джидді стали не лише важливим тактичним кроком, але й потенційно стратегічним поворотом у конфлікті. Київ продемонстрував гнучкість, погодившись на болючі поступки, але при цьому зберіг можливість продовжити боротьбу в покращених умовах підтримки Заходу. Вашингтон, зі свого боку, підтвердив намір керувати процесом мирного врегулювання, зберігаючи за собою роль головного зовнішнього арбітра.

Тепер уся увага зосереджується на Москві. Саме її відповідь визначить, чи стане саудівська зустріч початком реального мирного процесу, або ж залишиться черговим маневром у довгій та виснажливій геополітичній партії.

Порожні мирні домовленості: чому без реальних гарантій безпеки будь-яке перемир’я втрачає сенс

Posted on 10 Березня, 2025 by Микола Донченко

На початку березня 2025 року світ облетіла новина, що Кремль нібито готовий стати посередником у переговорах між командою президента США Дональда Трампа та Іраном щодо іранської ядерної програми.

В оточенні Трампа вже лунають голоси, буцімто “Москва допоможе Вашингтону досягти компромісу” – і це свідчить про миротворчий потенціал Росії, який, на думку протрампівських консерваторів, можна поширити й на українську кризу. Утім, якщо розглянути питання без чергового піару та порожніх обіцянок, стає зрозуміло: пропоновані “угоди” не наблизять реального припинення вогню в Україні, адже основна перешкода полягає у відсутності надійних гарантій безпеки для Києва.

“Надійність” гарантій: у чому вся складність

Для будь-якого перемир’я, чи то між США й Іраном, чи між Україною та Росією, ключове слово – надійність. Це поняття неодноразово досліджувалося у військовій теорії та теорії ігор, починаючи з робіт американського вченого Томаса Шеллінга, який свого часу розглядав модель “стримування”. На простому прикладі: під час “холодної війни” у Західному Берліні розміщувалася відносно невелика кількість військ США та їхніх союзників, які фізично не могли зупинити величезну армію Варшавського договору. Проте їхня присутність була своєрідним тригером (tripwire): якщо ворог завдасть удару по цих військах, Сполучені Штати відчують зобов’язання відповісти рішуче, аж до повномасштабної конфронтації.

Цей механізм вважається ефективним, коли:

1.Держава, що розгортає тригерні війська, справді готова піти на ескалацію й відреагувати потужно, якщо їх знищать.

2.Вона має достатній військовий потенціал, аби цю ескалацію витримати й перемогти супротивника.

У Західній Європі за часів «холодної війни» американські сили стримували СРСР саме тому, що ніхто не сумнівався у готовності Вашингтона (з усіма його ядерними боєзарядами) відповісти на атаку. Тоді збереження статус-кво в Берліні фактично вважали справою національної честі США. Сьогодні ж, коли йдеться про Україну, ситуація кардинально інша.

Чому гарантії від Трампа не працюють

Багато оглядачів у США кажуть: “Якщо Трамп справді не бажає підтримувати Україну, то чому б не запропонувати їй альтернативні механізми безпеки?” Але річ у тому, що “тригерна” присутність військ Штатів (тобто кілька тисяч американських солдатів на українській землі) Трамп вже фактично виключив. Про це публічно заявляв віце-президент Джей Ді Венс, стверджуючи, що «не розуміє, навіщо ризикувати американськими життями».

Отож, залишається ідея, що “якісь інші країни” Європи нададуть Україні свої війська. Але чи дійсно, наприклад, Франція чи Велика Британія будуть готові ставити свої підрозділи під загрозу прямого зіткнення з Росією, щоб захищати Україну? Особливо з огляду на те, що США можуть відмовитись від обов’язків у разі ескалації. Прецеденти історії (наприклад, безпомічна місія ООН у Боснії на початку 1990-х) доводять, що без американського втручання формат “трипвайра” часто перетворюється на фікцію.

Історичні «порожні обіцянки» та український досвід

Для України ця історія болюча, оскільки вже не раз звучали гучні “гарантії” безпечного майбутнього:

Будапештський меморандум 1994 року, де Україна відмовилася від ядерної зброї в обмін на обіцянки США, Британії та Росії поважати суверенітет і цілісність держави. Росія зрадила цю обіцянку, окупувавши Крим у 2014 році, а Захід відповів лише санкціями, а не військовою допомогою “миттєвого” типу.

Мінські домовленості (I і II) 2014–2015 років, розроблені за участі Німеччини й Франції. Вони так і не забезпечили ні сталого миру, ні реального повернення Донбасу під контроль Києва, що на практиці стало вигідніше Москві, адже залишило на роки “заморожений конфлікт”.

Як справедливо зауважує президент Володимир Зеленський, Україна готова до будь-яких переговорів, але їй потрібні реальні гарантії. Саме тому він вимагає вступу в НАТО як найефективнішої форми захисту. Однак Трамп публічно виключає можливість членства України в НАТО. На додачу й теоретичні “американські миротворці” в нашій державі опинилися під сумнівом.

За таких умов розмови про “швидке припинення вогню” виглядають ілюзорними: якщо Україна не отримає надійних тригерів, то не може покладатися на одну лише “підписану угоду”. І Москва, й Захід вже довели, що розраховувати на їхню чесність без потужних механізмів примусу до миру — справа ризикована.

Висновок: обережно з “порожніми пропозиціями”

Сценарій, де Росія виступає “чесним посередником”, виглядає занадто суперечливим. У контексті України риторика Кремля зведена до звинувачень самого Києва: мовляв, Україна “провокує”, “створює загрозу для росіян”, “тому й змушені були реагувати”. Так само з Іраном Москва діє, керуючись власними вигодами, а не глобальною безпекою.

Як свідчить досвід XX і XXI століть, якщо Україна чи будь-яка інша країна не отримає від Заходу чітких і підкріплених реальними механізмами гарантій (наприклад, розгортання боєздатних міжнародних сил, готових вступати у протистояння, або офіційного вступу до оборонного союзу), будь-які мирні домовленості залишаться паперовою угодою без надійного “трипвайра”. А розмови про “гарну волю” Москви чи то Вашингтона перетворяться на звичайні піар-сюжети, не здатні зупинити нові обстріли і не принесуть довготривалого спокою ані Україні, ані світу.

У Саудівській Аравії почалися переговори між делегаціями США і Росії

Posted on 18 Лютого, 202518 Лютого, 2025 by Іван Засядько

У столиці Саудівської Аравії, місті Ер-Ріяд, стартували переговори між представниками США і Росії, спрямовані на досягнення мирного вирішення конфлікту в Україні.

Про це повідомило агентство Reuters.

На переговорах від США присутні державний секретар Марко Рубіо, радник президента США з національної безпеки Майк Волц і спеціальний посланець із Близького Сходу Стів Віткофф.

Від Російської Федерації на зустрічі присутні Юрій Ушаков, який обіймає посаду помічника президента, і Сергій Лавров, який обіймає посаду міністра закордонних справ. Крім того, у переговорах бере участь Кирило Дмитрієв, який очолює Російський фонд прямих інвестицій.

Під час переговорів беруть участь також міністр закордонних справ Королівства Саудівська Аравія Фейсал бен Фархан Аль Сауд і радник із національної безпеки Королівства Саудівська Аравія Мусаїд бен Мухаммед аль-Айбан.

У ЄС побоюються вимог Трампа щодо фінансування відновлення України

Posted on 13 Лютого, 202528 Лютого, 2025 by Микола Донченко

Європейські посадовці занепокоєні тим, що президент США Дональд Трамп може вимагати від Євросоюзу оплатити відновлення України та розмістити миротворчі сили для контролю за виконанням майбутньої мирної угоди.

Про це повідомляє Financial Times із посиланням на джерела серед європейських дипломатів.

“Американці не бачать ролі Європи в ухваленні важливих геополітичних рішень щодо війни. Це стане справжнім випробуванням єдності. Трамп розглядає нас як джерело грошей. І, чесно кажучи, нам незрозуміло, яке місце ми займатимемо за столом переговорів в обмін на ці фінансові ресурси”, — розповів один із європейських дипломатів.

За словами іншого представника ЄС, у Брюсселі не готові до сценарію, за якого Вашингтон домовиться про припинення вогню, а Європа візьме на себе всі зобов’язання щодо подальшого врегулювання конфлікту.

Європейські дипломати також наголошують на складності діалогу з адміністрацією Трампа. Проблеми з комунікацією має навіть глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, яка зустрічалася з віцепрезидентом США Джей Ді Венсом, проте сторони не обговорювали деталі майбутнього врегулювання в Україні.

“Європейські інституції досі шукають людину, яка матиме прямий доступ до Трампа, щоб обговорити з ним цю ситуацію”, — зазначило одне з джерел видання.

Раніше радник президента США з національної безпеки Майк Уолтц заявив, що Вашингтон запропонує ЄС активізувати закупівлі американської зброї для України напередодні можливих мирних переговорів із Росією, щоб посилити позиції Києва.

За даними журналістів, відносини Євросоюзу з новою адміністрацією США погіршилися настільки, що їх практично не існує. Дипломати ЄС були здивовані заявами Трампа та глави Пентагону Піта Хегсета, які назвали “нереалістичними” повернення України до кордонів 2014 року та її вступ до НАТО.

“Європейський континент заслуговує бути вільним від будь-якої агресії, але найбільше у свою колективну та індивідуальну оборону повинні вкладати країни регіону”, — заявив глава Пентагону Піт Хегсет.