На початку 2025 року світові ЗМІ розповіли про несподівану ініціативу – адміністрація Дональда Трампа, звернулася до Кремля з проханням долучитися до переговорів з Іраном щодо ядерної програми.
За інформацією джерел, Трамп під час телефонного дзвінка запропонував, щоб Москва взяла участь у зустрічах, які відбуваються між США та Іраном, що має на меті спростити досягнення компромісу з питань ядерної політики та регіональних конфліктів. Пресс-секретар Кремля Дмитро Пєсков заявив, що “Росія готова зробити все, що в її силах, щоб сприяти вирішенню проблем” між Вашингтоном і Тегераном. Також на переговорах у Ер-Ріяді обговорювалися питання за участю високопоставлених американських чиновників, зокрема, з госсекретарем Марком Рубіо.
Проте ця новина має далеко не один вимір. За словами деяких аналітиків, такі кроки зі сторони США слугують для того, щоб примусити Україну погодитися на “Стамбульський мир”, який в реальності буде означати фактичну капітуляцію. Адміністрація Трампа вже оголосила про припинення постачання озброєння та фінансової допомоги Україні – рішення, яке несе загрозу її безпеці. Україна, за словами політиків, отримає лише незначні залишки допомоги попередніх періодів, навіть якщо формально погодиться на нові умови.
Якщо врахувати, що Трамп отримав від Москви відмову щодо припинення вогню, а позиція РФ, за словами Сергія Лаврова, залишається незмінною – основою є проект Стамбульської угоди 2022 року плюс визнання України всіх “нових” територій, – то подальші переговори можуть відбуватися за російською схемою. У цьому сценарії українському керівництву доведеться зіштовхнутися з вибором: або погодитися на умови, які фактично означатимуть відмову від суверенітету, або шукати альтернативний шлях, який вимагатиме єдності та мобілізації всіх ресурсів країни.
Відповіддю на такий сценарій має стати не розламання духу, а, навпаки, посилення національного єднання. Україна повинна мобілізувати всі свої ресурси для боротьби з агресором, а також поглибити співпрацю у сфері безпеки з країнами ЄС, Великобританією, Туреччиною та навіть Китаєм. Водночас, критично важливо зміцнити діалог із американськими партнерами, адже лише комплексний підхід і тісна координація дозволять переконати адміністрацію Трампа переглянути свою позицію.
Водночас, представники західних експертів і журналісти вже попереджають: без чітких гарантій безпеки Україна не зможе вистояти в умовах примусу до мирного урегулювання. Так, деякі політики в США висловлюють думку, що будь-яке мирне врегулювання, позбавлене гарантій національної безпеки, створить передумови для подальших агресивних дій Росії.
Таким чином, якщо Трамп і його команда прагнуть продемонструвати “миротворчу” позицію, то реальність виглядає зовсім інакше: умови, які пропонуються, фактично примушують Україну відмовитися від своїх ключових вимог щодо територіальної цілісності та безпеки. І хоча адміністрація США може виступати як гарант переговорів, насправді її стратегія спрямована на те, щоб послабити українську обороноздатність і відтягнути країну від позицій, які забезпечують її незалежність.
Україна повинна бути готова протистояти такій політиці. Лише зберігаючи національне єднання та активно шукаючи альтернативні джерела підтримки, держава зможе зберегти свою суверенність та забезпечити належний рівень безпеки для своїх громадян. В цьому контексті надзвичайно важливо вести конструктивний діалог як з європейськими партнерами, так і з іншими міжнародними акторами, щоб не допустити примусу до умов, які обернуться для України стратегічною поразкою.
