Останніми тижнями українські медіа та соціальні мережі вибухнули тривожними повідомленнями: жінки, які ніколи не мали стосунку до військової справи, раптом виявляють себе в базах територіальних центрів комплектування, отримують повістки, а подекуди – навіть статус “у розшуку”. Історії про математиків, філологів, художниць, яких система раптом почала вважати “ухилянтками”, викликають закономірне запитання: чи не готується в країні примусова мобілізація жінок? Відповідь, яку дають юристи, посадовці та самі представники ТЦК, дещо складніша за просте “так” чи “ні”. І хоча тривога цілком виправдана, важливо розібратися, що відбувається насправді, чому це сталося зараз і які ризики справді існують, а які – поки що лише в царині припущень.
Передусім варто розібратися з юридичним підґрунтям. Як пояснює голова адвокатського об’єднання “Кравець і партнери” Ростислав Кравець, значна кількість жінок в Україні є військовозобов’язаними згідно із законом – і часто вони про це просто не знають. Йдеться не лише про медиків, фармацевтів чи працівників певних стратегічних підприємств. Це також стосується тих, хто свого часу проходив військову кафедру в університеті, отримав військове звання і таким чином “потрапив у запас”. Формально такі жінки мали б бути виключені з обліку після досягнення 45 років, але, як зауважує Кравець, масового “списання” чомусь не провели. Ті ж, кому 45 виповнилося пізніше, або хто не досяг цього віку, продовжують вважатися військовозобов’язаними. Деяких спочатку “списала”, а потім – знову поставили на облік через нечіткі формулювання в законі про мобілізацію. За словами адвоката, чинна редакція закону фактично дозволяє ставити на облік усіх, крім тих, кого не мають права ставити, але повного списку таких винятків немає. Це створює поле для широкого тлумачення.
До цього додається процес “оцифрування” військового обліку. Дані з різних реєстрів – освітніх, податкових, міграційних – іноді підтягуються до фаланги помилково. До жіночого прізвища може “прикріпитися” диплом іншої особи, або ж стара адреса, за якою людина вже давно не живе. Як наслідок, жінка потрапляє в базу ТЦК, отримує повістку, а якщо не з’являється (адже часто навіть не знає про свій новий статус), автоматично може опинитися в розшуку. Саме так, за словами військового адвоката Татьяни Козян, відбувається маса випадків, коли жінки дізнаються про себе в “Резерв+” або від дільничних офіцерів, що вони перебувають у розшуку як “ухилянтки”.
Показова історія – харківського математика Галини Цехмистро. Жінка виявила себе в розшуку, звернулася до ТЦК із дипломом, підтвердивши, що не має жодного стосунку до медицини чи військової справи. У відповідь почула: “Ми віримо, але з обліку не знімемо. Ідіть у суд”. Згодом заступник начальника обласного ТЦК Олексій Шапка визнав: “На даному етапі встановлено, що законних підстав для розшуку цих жінок не було. Це виправляється. Ми розглядаємо скарги і будемо знімати їх з обліку. Ми виправляємо помилки”. Це важливе визнання, яке свідчить: принаймні частина випадків – справді технічний збій, а не цілеспрямована політика. Однак процедура виправлення помилки виявилася складною: навіть після офіційного визнання, жінкам нерідко доводиться звертатися до суду, щоб домогтися зняття з обліку.
За словами Татьяни Козян, якщо жінка має старе військове посвідчення, ситуація стає ще заплутанішою. Таке посвідчення потрібно окремо оскаржувати та визнавати недійсним через суд, що потребує часу й коштів. І навіть коли жінку поставили на облік без законних підстав, якщо вона звертається до ТЦК за поясненнями, її можуть одразу направити на військово-лікарську комісію – згідно з наказом Міністерства оборони №402, усі військовозобов’язані повинні раз на рік проходити ВЛК. У разі неявки можуть оштрафувати на 17 тис грн або навіть оголосити в розшук. І хоча юристи вважають версію про «план за штрафами» малоймовірною, сам факт появи такої кількості жінок у розшуку свідчить про системний збій у роботі реєстрів.
Однак історія має й інший вимір, який змушує бути пильними. Ростислав Кравець звертає увагу, що всю цю “епопею” з жінками-“ухилянтками” варто розглядати не лише в юридичній площині. “Не виключено, що влада перевіряє реакцію суспільства на саме питання можливої мобілізації жінок, – каже він. – І якщо вона не буде сильно “вибухонебезпечною”, цілком можливе внесення змін до мобілізаційного законодавства і, зрештою, обов’язкова (а не добровільна, як зараз) мобілізація, як мінімум, окремих категорій українок”. Цю тезу підкріплює поява на вулицях українських міст реклами зі слоганом “Захист України – це жіноча справа”, а також нещодавні випадки на кордоні, коли жінок почали не випускати за межі країни. Народний депутат від “Слуги народу” Юрій Здебський в інтерв’ю виданню “Телеграф” підтвердив, що питання мобілізації жінок “постійно в полі зору депутатів”, хоча поки “ця тема гостро не стоїть”.
Тож чи означає це, що мобілізація жінок – уже вирішене питання? Поки що – ні. Важливо розрізняти поточну ситуацію та потенційні ризики. На сьогодні законодавство чітко визначає: жінки, навіть військовозобов’язані, можуть бути призвані на службу виключно добровільно. Це прямо прописано в законі про мобілізацію. Навіть якщо жінка стоїть на обліку, її не можуть примусово мобілізувати, не випустити за кордон або притягнути до кримінальної відповідальності за ухилення (за винятком тих, хто має доступ до державної таємниці або обіймає певні державні посади). Максимум, що загрожує жінці, яка потрапила до бази “ухилянтів”, – адміністративний штраф у 17 тис грн.
Якщо жінка виявила себе в “Резерв+” або дізналася, що перебуває в розшуку, юристи радять діяти за простим алгоритмом. Зробити скріншот із застосунку, подати письмову заяву до ТЦК з копією диплома про освіту, що підтверджує відсутність військово-облікової спеціальності. Якщо ТЦК відмовляється зняти з обліку – звертатися до суду. Судова практика в таких справах, як зазначає Татьяна Козян, позитивна для жінок: суди зобов’язують ТЦК видаляти дані та скасовують статус “у розшуку”. Навіть якщо жінка має старе військове посвідчення, суд може визнати його недійсним, якщо немає законних підстав для перебування на обліку.
Важливий момент, який заспокоює, але водночас насторожує: навіть військовозобов’язаних жінок сьогодні не чіпають так, як чоловіків призовного віку. Як зазначає Татьяна Козян, “черг ухилянток, бажаючих сплатити 17 тис, пока не видно. Навіть якщо жінці “помилково” виписали штраф, вона швидше піде розбиратися, ніж платити, адже на відміну від чоловіків призовного віку не боїться, що в ТЦК її одразу мобілізують”. Тобто страх перед мобілізацією, який змушує чоловіків уникати контакту з ТЦК, у жінок поки що відсутній. І це важливий стримувальний фактор.
Водночас не можна ігнорувати політичний контекст. Поява соціальної реклами, розмови депутатів про “жіночу мобілізацію” та сам факт того, що “помилки” набули системного характеру, свідчать: влада дійсно оцінює суспільні настрої щодо цього питання. Будь-які зміни до законодавства, які зроблять мобілізацію жінок примусовою, потребуватимуть політичного рішення, яке в умовах воєнного стану може бути ухвалене швидко, але навряд чи без серйозного суспільного резонансу. Поки що ні уряд, ні парламент не демонструють готовності до такого кроку.
Таким чином, нинішня ситуація з масовою постановкою жінок на військовий облік і оголошенням їх у розшук – це не примусова мобілізація, а складний юридичний і технічний збій, накладений на недосконалість нормативної бази. Вона є тривожним симптомом, але не катастрофою. Більшість випадків – наслідок некоректного перенесення даних із радянської системи обліку в цифрову, плутанини зі статусом “військовозобов’язана” та відсутності чітких процедур виключення з обліку. Водночас ігнорувати політичний вимір не варто: влада дійсно тестує суспільство на готовність до розширення мобілізації. Але поки що, наголошують юристи, примусової мобілізації жінок немає. Є технічний безлад, який можна і потрібно виправляти через суди та звернення до ТЦК. І головне, що має заспокоїти: навіть військовозобов’язаних жінок сьогодні не можуть примусово мобілізувати або не випустити за кордон. Це принципова відмінність від ситуації з чоловіками, яка робить «жіночу мобілізацію» поки що радше політичним фантомом, аніж реальністю. Але, як і в будь-якій історії з військовим обліком, краще бути пильними, знати свої права і не дозволяти системі приймати рішення за вас.
