Безпілотники атакували нафтопереробні заводи в трьох російських регіонах

Вночі в неділю, 14 грудня, безпілотні літальні апарати атакували нафтопереробні заводи в Ярославлі, Краснодарському краї та Волгоградській області Росії.

Про це пишуть російські медіа.

Губернатор Волгоградської області офіційно підтвердив факт атаки на нафтобазу в місті Урюпінську.

“Зафіксовано осередок загоряння на нафтобазі. Пожежники та оперативні служби, а також співробітники муніципального утворення працюють на місці інциденту. Проводиться евакуація мешканців прилеглих до нафтобази будинків”, – написав Андрій Бочаров.

Місцеві жителі розповіли про вибухи поблизу Афіпського НПЗ в Краснодарському краї Росії, а також про пошкодження в прилеглих будинках.

У селищі Афіпському Сіверського району Краснодарського краю виявлено уламки БПЛА за двома адресами.

“В обох випадках постраждалих немає. За однією з адрес фрагменти БПЛА спричинили спалах на городі приватного домоволодіння, полум’я оперативно загасили. За іншою – в приватному будинку вибило вікна”, – йдеться в повідомленні.

У Ярославлі мешканці зафіксували атаку на нафтопереробний завод ПАТ “Славнефть-ЯНОС”.

Вночі дрони ЗСУ атакували Новоросійськ: пошкоджено об’єкти інфраструктури

Російські міста в Краснодарському краї, включаючи Новоросійськ, зазнали кілька годин атаки безпілотників. У Новоросійську уламками БПЛА пошкоджено багатоповерховий будинок.

В інтернеті активно поширюють відеоматеріали, що показують роботу російської системи ППО, а також влучання українських дронів.

У Новоросійську була зламана система оповіщення, в результаті чого мешканці отримували помилкові сигнали про хімічну та радіоактивну небезпеку.

За три години, за даними Міністерства оборони РФ, було збито 31 безпілотний літальний апарат.

Згідно з інформацією від місцевих новинних джерел, в результаті влучання дрона постраждала квартира, розташована на верхньому поверсі 16-поверхового будинку. Крім того, уламки від вибуху пошкодили кілька припаркованих автомобілів поблизу.

Більше третини ворожих цілей вражають ударні дрони

Командир бойової групи “Тайфун” Національної гвардії України із позивним “Скіф”, повідомив, що зараз більше третини ворожих цілей на передовій вражаються ударними дронами.

Про це він розповів в ефірі “Ми-Україна”.

За його словами, українські піхотинці продовжують відігравати ключову роль у стримуванні просування російських військ. Однак ударні дрони все більше задіяні у протидії агресії та нанесенні вогневих уражень загарбникам.

“Це засіб, як і інші військові засоби, дозволяє досить ефективно завдавати ураження як броньованій техніці, так і шкодити артилерії ворога, зупиняти просування малих піхотних груп, проводити мінування тих чи інших територій, прорізати логістичні шляхи і виконувати дуже великий набір комплексних завдань”, – зазначив “Скіф”.

Війна роботів: чим завершиться протистояння і що робити Україні

Війна між Росією та Україною вже перетворилася на лабораторію майбутнього, де протистояння дронів та роботів із фантастичних романів стала повсякденною реальністю. Безпілотники вже не просто доповнюють традиційні види озброєнь – вони визначають перевагу на полі бою, знищуючи ворожу техніку й піхоту, корегуючи артилерійський вогонь і проводячи глибинну розвідку.

Експерти констатують, що українська армія у повномасштабній війні стала світовим лідером військового застосування безпілотників. Однак сьогодні ми стаємо свідками якісно нового етапу, коли окремі дрони та роботи починають об’єднуватися в автономні системи, здатні виконувати бойові завдання практично без безпосередньої участі людини.

Яскравим прикладом стала операція в районі Харкова на початку липня 2025 року, коли українська штурмова бригада виключно силами роботизованих систем провела успішну атаку на позиції противника, захопила полонених і не зазнала втрат серед особового складу. Цей прецедент доводить, що війна вступила у фазу, коли технології починають компенсувати дефіцит людських ресурсів.

Україна робить стратегічну ставку на високотехнологічне озброєння, щоб зменшити ризики для військовослужбовців на передовій. Як заявив головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський, пріоритетом є розвиток роботизованих платформ та безпілотних систем різного призначення. Він повідомив, що лише до кінця 2025 року до військ планується передати 15 тис наземних роботизованих платформ. Йдеться як про ударні системи, озброєні кулеметами, так і про допоміжні – логістичні та медичні, призначені для евакуації поранених з поля бою. Це не просто плани, а вже реальність: підрозділи, такі як 93-тя окрема механізована бригада “Холодний яр”, вже активно використовують роботів для зачистки населених пунктів.

Еволюція роботизованих бойових систем на українському фронті пройшла кілька чітких етапів, які сьогодні існують паралельно. Спочатку це було дистанційне керування дронами поблизу передової, коли оператори запускали їх переважно для розвідки та коригування вогню. Тоді ж з’явилися перші ударні FPV-камікадзе, які українські солдати використовують для підриву окопів і бронетехніки. Наступним кроком стало збільшення дальності управління, коли людина досі керує дронами, але вже з безпечнішої відстані в десятки кілометрів. Для цього залучаються нові канали зв’язку – радіо-, LTE- й супутниковий зв’язок, а також оптоволокно. Помітним явищем стали оптоволоконні FPV-дрони із кабелем управління до 20–28 км, практично невразливі для стандартних засобів радіоелектронної боротьби. Паралельно зростали й засоби протидії, такі як станції глушіння та експериментальні «рукопашні» засоби у вигляді сіткометів та спеціальних рушниць.

Третій етап, який ми спостерігаємо сьогодні, – це керування дронами з відстані в сотні кілометрів. Оператори перебувають у глибокому тилу і через суперзахищені канали координують цілі групи безпілотників у режимі реального часу. На цьому етапі з’являються перші елементи автономності: дрони вже здатні самостійно виконувати окремі завдання або повертатися на базу. Аналітики відзначають, що безпілотна війна більше не має чіткої лінії фронту – вона охоплює сотні кілометрів у глибину обох сторін. Україна вже відповіла на цей виклик створенням підрозділів сил БПЛА, які поєднують повітряні, наземні й морські платформи в єдину систему управління.

Наступні етапи – стартове керування з відстані з подальшою автономною атакою та повністю автономні рої, коли групи дронів різного класу керуються єдиною системою штучного інтелекту без участі людини – поки що є предметом розробок, але окремі їхні елементи вже тестуються на полі бою.

Роботизовані системи стали для України не лише технологічним рішенням, але й стратегічною відповіддю на виклики, пов’язані з браком людських ресурсів. Із затягуванням війни питання мобілізації та утримання лінії оборони стає все гострішим. Роботи в багатьох випадках допомагають частково компенсувати цю проблему. Наприклад, логістичні роботизовані платформи доставляють боєприпаси та продовольство до окопів, значно знижуючи ризики для життя тих, хто раніше виконував ці завдання. Ще важливішою є можливість евакуації поранених за допомогою спеціальних медичних роботів. У умовах, коли на полі бою домінують дрони, евакуація традиційними методами стає надзвичайно вразливою, що часто призводить до збільшення втрат. Використання ж роботизованих транспортних засобів для евакуації підвищує шанси поранених на виживання. Таким чином, роботи не лише збільшують ударну міць, але й безпосередньо зберігають життя українських захисників.

Однак шлях до масового впровадження роботів супроводжується низкою викликів. Навіть якщо керівництво країни та армії усвідомлює потенціал цих технологій, на рівні окремих підрозділів існує певна консервативність. Деякі польові командири неохоче впроваджують нові роботизовані системи, що створює нерівномірну картину їхнього використання по всьому фронту. Іншою серйозною перешкодою є забезпечення належного фінансування, ресурсів та навчання особового складу, який і так відірваний від безпосередніх бойових завдань. Вирішення цих проблем вимагає не лише централізованих зусиль уряду, але й гнучкості та ініціативи на місцях.

Для ефективної боротьби з масовим ворожими безпілотниками активно розвиваються нові засоби протидії. З одного боку, це традиційні методи – радіоелектронна боротьба (РЕБ) для глушіння каналів зв’язку, а також простіші піхотні засоби, такі як спеціальні сіткомети та дробовики. З іншого боку, з’являються принципово нові рішення, такі як зенітні дрони-перехоплювачі. Ці невеликі безпілотники, наприклад, модель Sting, мають бойову частину вагою 0,7-3 кг, що достатньо для знищення більшого цільового дрона типу “Шахед”. При цьому їхня вартість становить лише кілька тисяч доларів, що в сотні разів дешевше за пуск ракети класичної протиповітряної оборони. Така економіка змушує переглядати підходи до організації ППО, роблячи акцент на дешевих, масових та ефективних рішеннях.

Що має робити Україна, щоб не лише утримати позиції, але й отримати перевагу в цій технологічній гонці?

По-перше, критично важливо продовжити курс на масове впровадження власних автономних бойових систем. На щастя, для цього вже існує потужний фундамент. Українські розробники, часто у співпраці з міжнародними партнерами, демонструють вражаючі результати. Яскравим прикладом є угода між німецько-українською компанією Quantum Systems та українською Frontline, однією з найбільших стратегічних інвестицій в оборонно-технологічному секторі України. Ця співпраця дозволяє масштабувати виробництво таких затребуваних на фронті систем, як розвідувальні дрони “Zoom” і “Linza”, а також кінетичні системи боротьби з безпілотниками. Подібні альянси посилюють українську оборонну екосистему та інтегрують її в європейський оборонний простір.

По-друге, держава та приватний сектор повинні інвестувати не лише у виробництво “заліза”, але й у розвиток “м’яких” компонентів – штучного інтелекту, машинного зору, системи зв’язку нового покоління та інфраструктуру для обробки великих даних. Адже саме програмне забезпечення та алгоритми надають роботам автономність та розум. Паралельно необхідно вирішувати кадрове питання. Як свідчить аналітика OLX Робота, Міністерство оборони України стало одним з найбільших роботодавців, конкуруючи з приватним бізнесом за фахівців. На платформі вже розміщують вакансії 273 підрозділи, пропонуючи понад 5 тисяч посад, що свідчить про масштабний добровільний рекрутинг. Цей потенціал необхідно використовувати для залучення в армію не лише стрільців, але й операторів, інженерів, програмістів та представників інших цивільних спеціальностей, без яких функціонування високотехнологічної армії неможливе.

По-третє, необхідно активізувати співпрацю з європейськими союзниками не лише на рівні постачання готової продукції, але й у сфері спільного розвитку та виробництва. Масштабне розширення європейської оборонної промисловості, спричинене війною в Україні, створює для цього сприятливі умови. За даними аналізу, загальна площа оборонних підприємств, що будуються та розширюються в Європі, сягає 7 млн квадратних метрів. Багатомільярдні програми ЄС, такі як ASAP, а тепер і нова програма обсягом 1,5 млрд євро, спрямовані на стимулювання виробництва боєприпасів, ракет, систем ППО та безпілотників. Україна має стати частиною цих ланцюжків доданої вартості, що дозволить їй отримувати доступ до передових технологій і одночасно посилювати власну промислову базу.

У висновку можна сказати, що війна роботів – це не майбутнє, а сьогодення. Переможе в ній та сторона, яка зможе не лише розробити окремі зразки високотехнологічної зброї, але й створити масштабовану, гнучку та стійку екосистему, що поєднує масове виробництво, штучний інтелект, підготовлені кадри та тісну міжнародну кооперацію. Для України інвестиції в таку “робото-армію” – це не просто питання технологічного розвитку, а гарантія національної безпеки та єдиний шлях до перемоги у війні з переважаючим у чисельності противником. Як показав досвід, легіони бойових роботів, що діють у повітрі, на землі та на воді, можуть стати тим вирішальним фактором, який дозволить зберегти життя тисяч українських воїнів і остаточно відстояти свободу країни.

Нова хвиля дронових атак: як змінилася тактика ворога і чому під ударом знову залізниця

Росія поступово переходить до іншої моделі використання дронів-камікадзе. Замість коротких і масованих нальотів, як це було торік, атаки тепер розтягуються в часі – по кілька годин, іноді цілу ніч.

Безпілотники прибувають хвилями, змінюючи напрямок і висоту польоту, змушуючи українську ППО витрачати ресурси та постійно реагувати на нові цілі. Тактика “хвильових атак” дає змогу противнику досягати психологічного виснаження як військових, так і цивільних. Коли тривога триває годинами, ефективність реагування падає, а кожна нова хвиля супроводжується зростанням вірогідності прориву навіть через добре захищені райони.

Так, під час нічного обстрілу Львівщини 5 жовтня 2025 року хвилі «Шахедів» змінювали одна одну понад п’ять годин поспіль, що суттєво ускладнило роботу протиповітряної оборони. Після дронових нальотів росіяни додатково запустили ракети різних типів, у тому числі балістичні, намагаючись скористатися моментом виснаження ППО. Унаслідок цього було пошкоджено цивільні об’єкти, а частина регіону тимчасово залишилася без електропостачання.

Якщо у перші роки війни основними мішенями були енергетичні об’єкти, то нині значну частину ударів спрямовано по залізничних вузлах та логістичних маршрутах. Це – спроба паралізувати внутрішні перевезення, ускладнити ротацію військ і постачання боєприпасів, а також дестабілізувати цивільний сектор, який залежить від регулярних вантажних перевезень. Наприклад, 7 жовтня 2025 року ворог здійснив атаку безпілотниками поблизу залізничної станції між Носівкою та Ніжином у Чернігівській області – унаслідок цього рух поїздів на цьому перегоні призупинили або здійснюють із затримками.  Також у кінці вересня  дрони пошкодили залізничну інфраструктуру на Одещині. 

Особливо небезпечним стало поєднання атак дронів із запуском ракет різного типу.  Після хвилі “Шахедів” у повітря можуть піднятися балістичні чи крилаті ракети, що використовують утворені “вікна” в роботі ППО. Таке багатоступеневе навантаження на систему оборони фактично перетворює кожну нічну атаку на повноцінну операцію зі “змору”.

Помітним стало і технічне вдосконалення самих дронів. Оператор може отримувати відеосигнал у реальному часі, що дає змогу коригувати політ і точніше обирати ціль уже під час атаки. Українська розвідка нещодавно оприлюднила деталі про модернізований варіант дрона Shahed-136 (позначений як “Герань-2”). Зокрема, серед змін – використання мінікомп’ютера Nvidia Jetson Orin, який дозволяє обробляти відео з камери прямо на борту безпілотника, а також систему порівняння зображень із шаблонами цілей. Такі можливості дозволяють ворогу діяти в глибині української території – там, де раніше удари вважалися малоймовірними. Якщо раніше небезпека була зосереджена поблизу фронту, тепер під ризиком опинилися тилові міста, де проживають тисячі цивільних.

Відмова від одночасного запуску сотень дронів на користь невеликих груп кожні 20-30 хвилин змінює саму логіку оборони. Українські підрозділи ППО змушені залишатися в постійній готовності, витрачаючи значно більше часу та боєприпасів на відбиття кожної хвилі. Водночас російська сторона може дешевше й ефективніше вимірювати реакцію українських систем і шукати слабкі місця. Ця модель нагадує тактику “крапельного тиску” – коли не сила одного удару, а тривалість і безперервність атак поступово призводять до зношення оборонних можливостей.

Дальність польоту й точність сучасних безпілотників дозволяють уражати об’єкти на відстані десятків кілометрів від лінії фронту. На трасі Добропілля – Краматорськ одного з останніх ударів було здійснено дроном з оптоволоконним управлінням на відстані до 20-25 км від лінії фронту – що є прикладом роботи дронів у тилових районах. Це означає, що навіть великі міста, які вважалися відносно безпечними, тепер можуть стати мішенню. Зокрема, удари по промислових і транспортних об’єктах у центральних і західних регіонах демонструють, що ворог прагне створити “ефект непередбачуваності” – щоб жоден регіон не відчував себе повністю захищеним.

Україні необхідно враховувати зміну характеру загроз: зміцнювати ППО на місцях, посилювати маскування об’єктів критичної інфраструктури та готувати резервні маршрути постачання. Бо війна дронів увійшла у фазу, де вирішальну роль відіграє не кількість атак, а здатність до гнучкої й стійкої оборони.

Угорські дрони вторглися в повітряний простір України

Президент України висловився про ситуацію з безпілотниками на кордоні з Угорщиною. Угорські дрони вели розвідку в прикордонних районах, вивчаючи промисловий потенціал.

Про це Зеленський розповів в офіційному Telegram-каналі.

Головнокомандувач Збройними силами України Олександр Сирський доповів президенту про випадки виявлення безпілотних літальних апаратів у повітряному просторі країни.

“Головком доповів і щодо нещодавніх інцидентів з дронами на українсько-угорському кордоні. Українські військові зафіксували заходи в наш повітряний простір дронів-розвідників, і це, ймовірно, угорські дрони. Попередньо вони могли вести розвідку щодо промислового потенціалу в українських прикордонних районах”, — зазначив президент.

Зеленський наголосив на необхідності швидкого аналізу всіх обставин. Він зазначив, що дав військовим вказівку ретельно вивчити наявні дані і своєчасно інформувати його про кожен випадок.

Міноборони ввело в експлуатацію три FPV-комплекси вітчизняного виробництва

Міністерство оборони України затвердило три оптоволоконних FPV-комплекси від АТ “Українська оборонна промисловість” для використання в ЗСУ.

Про це повідомив глава УОП Герман Сметанін.

“Три оптоволоконні FPV-комплекси виробництва підприємств АТ “Укроборонпром” успішно пройшли кодифікацію та міжвідомчі випробування з Національною гвардією України”, – йдеться в повідомленні.

Безпілотники мають здатність долати великі відстані, а застосування оптоволоконних технологій робить їх стійкими до радіоперешкод противника, що істотно підвищує ефективність військових операцій, підкреслив Сметанін.

​​​​​​​Керівник Укроборонпрому підкреслив, що державні підприємства оборонної промисловості активно впроваджують сучасні технології і готові до їх масового виробництва.

Польські фахівці з боротьби з дронами навчатимуться за українськими методиками

У Польщі відкриється центр НАТО, де польські військові навчатимуться протидіяти дронам. Їх навчатимуть за методиками українських операторів, щоб підвищити ефективність боротьби з російськими атаками.

Про це заявив міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський.

За його словами, українські фахівці мають найактуальніший досвід боротьби з російською армією і використовують сучасне обладнання для протидії дронам.

“Українці мають найкраще обладнання для протидії російським дронам і мають багатший і актуальніший досвід опору російській армії”, – підкреслив Сікорський.

Він зазначив, що навчання проводитиметься в Польщі, де рівень безпеки вищий, ніж в Україні.

Польща могла не бути метою атаки російських дронів – Рубіо

Державний секретар США Марко Рубіо сумнівається, що російські дрони, які порушили повітряний простір Польщі 10 вересня, були направлені саме туди.

Його слова наводить Reuters.

“Ми вважаємо цей сценарій неприпустимим, неприємним і ризикованим”, – сказав Рубіо журналістам перед поїздкою до Ізраїлю і Великобританії.

Він стверджує, що дрони були запущені навмисно, і питання полягає тільки в тому, чи прямували вони до Польщі.

Рубіо зазначив, що в разі виявлення доказів того, що дрони прямували до Польщі, це стане значним кроком у бік ескалації.

“Є й інші варіанти, але ми хочемо зібрати всі факти і обговорити їх з союзниками, перш ніж приймати рішення”, — заявив він.