політика Архіви - Сторінка 3 з 38

Зеленський допускає створення демілітаризованої зони на Донеччині як можливу умову мирних переговорів – ЗМІ

Posted on 24 Грудня, 202526 Грудня, 2025 by Микола Донченко

Президент України Володимир Зеленський заявив про готовність розглянути варіант виведення українських військ з окремих районів східної частини Донецької області з метою створення демілітаризованої зони.

За даними західних медіа, територіальне питання тривалий час залишалося ключовою перешкодою для переговорів щодо припинення війни. Водночас останні заяви українського президента свідчать про пошук компромісних підходів після тривалих і складних консультацій із міжнародними партнерами.

Зеленський зазначив, що одним із варіантів може бути створення в демілітаризованих районах вільної економічної зони. При цьому українська сторона наполягає, що будь-які домовленості мають бути взаємними та передбачати виведення російських військ з відповідних територій. Наразі готовності Москви до таких кроків не зафіксовано.

Президент також повідомив, що можливі територіальні рішення можуть бути винесені на загальнонаціональне голосування. Інший сценарій, який обговорюється, передбачає фіксацію фактичної лінії зіткнення в окремих регіонах із подальшим міжнародним контролем без остаточного врегулювання їхнього статусу.

Російська сторона продовжує заявляти про анексію Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, а також Криму. В Україні наголошують, що ці території є тимчасово окупованими, а відмова від них суперечитиме Конституції.

Окрім територіального питання, серед ключових розбіжностей на переговорах залишаються чисельність українських Збройних сил та майбутній контроль над стратегічними об’єктами, зокрема Запорізькою атомною електростанцією, яка перебуває під російською окупацією з 2022 року.

Водночас президент повідомив, що більшість позицій із американською стороною вже узгоджені. За підсумками переговорів підготовлено кілька проєктів документів, які стосуються гарантій безпеки, відновлення України та базових рамок завершення війни. Консультації з партнерами планують продовжити найближчим часом.

Штайнмаєр у різдвяному зверненні заявив про солідарність Німеччини з Україною

Posted on 24 Грудня, 2025 by Микола Донченко

Президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр у різдвяному зверненні до громадян висловив солідарність з Україною та наголосив на підтримці українців у війні, яку проти них уже майже чотири роки веде Росія.

Про це повідомляє “Укрінформ”

Глава держави зазначив, що підтримка Німеччини не обмежується лише найближчими сусідами, і підкреслив, що німецьке суспільство думає про українців, які змушені жити в умовах повномасштабної війни.

Штайнмаєр звернув увагу на активні міжнародні зусилля з пошуку шляхів припинення бойових дій. За його словами, ці процеси викликають у людей як надію, так і занепокоєння, однак водночас є обнадійливим знаком і свідченням того, що європейські країни дедалі більше усвідомлюють власну силу, спільні цінності та відповідальність.

Президент ФРН наголосив, що свобода, мир і демократичне самовизначення залишаються базовими цінностями, від яких Європа не має наміру відмовлятися – ні заради себе, ні заради своїх партнерів. Він зазначив, що відданість цим принципам вимагатиме рішучості та готовності до складних рішень.

У різдвяному зверненні Штайнмаєр також використав символ світла як уособлення надії та внутрішньої сили, яка допомагає людям долати труднощі та темряву. Він закликав громадян слухати одне одного, зберігати повагу та єдність у непрості часи.

Різдвяне звернення президента є усталеною традицією в Німеччині з 1970 року. Щороку наприкінці грудня глава держави підсумовує рік у зверненні до громадян, тоді як канцлер країни виступає з новорічною промовою.

У разі мирної угоди мобілізацію можуть скасувати або перевести в частковий формат – Зеленський

Posted on 24 Грудня, 202524 Грудня, 2025 by Микола Донченко

В Україні можуть переглянути підходи до мобілізації у випадку підписання мирного договору. Йдеться як про можливе повне скасування, так і про перехід до часткової моделі.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на заяву президента Володимира Зеленського.

За словами глави держави, формат мобілізації безпосередньо залежатиме від умов мирної угоди та безпекової ситуації в країні після її укладення.

Також Зеленський зазначив, що у разі досягнення домовленостей можливе проведення виборів одночасно з референдумом щодо схвалення мирного договору. Президент наголосив, що будь-які рішення, які стосуються територіальних питань або запровадження спеціальних економічних режимів, можуть ухвалюватися виключно через всеукраїнський референдум.

Глава держави додав, що Росія наполягає на виході України з території Донецької області, однак остаточне рішення з цього питання має залишатися за громадянами України.

Атаки на мости Одещини: логістичний виклик для України та загроза з Придністров’я

Posted on 22 Грудня, 2025 by Микола Донченко

Південна Одещина вкотре опинилася у центрі уваги через російські атаки на ключові транспортні артерії регіону. Мости поблизу Затоки та Маяків, які забезпечують сполучення з Дунайськими портами та буджацькими районами, стали об’єктами системного ураження.

В умовах війни це питання виходить далеко за межі локальної інфраструктурної проблеми – воно охоплює економічну безпеку України, наслідки для енергетичного ринку, соціальні виклики для населення та дискусію щодо потенційної загрози з боку Придністров’я. Саме ці аспекти потребують раціонального аналізу без перебільшень і спекуляцій.

Російські безпілотники та ракети неодноразово били по ключових переправах у південній частині Одеської області. Зокрема, ввечері 18 грудня 2025 року РФ атакувала дронами міст через Дністер біля села Маяки на трасі Одеса-Рені (М15), який на той момент фактично був єдиним сухопутним шляхом на Буджак – південно-західний край Одещини. Аналогічні удари по мосту через Дністровський лиман поблизу Затоки у квітні 2022 року практично паралізували залізничне та автомобільне сполучення області з Дунайським напрямком. Обидві споруди радянського періоду зазнають регулярних атак: міст у Затоці було зруйновано ще у 2022 році, натомість міст біля Маяків після останніх обстрілів тимчасово виведений з ладу.

Блокада цих переправ спричиняє значні економічні та соціальні наслідки. Мостовий перехід біля Маяків є майже єдиною прямою дорогою від Одеси до південних районів та портів Ізмаїл і Рені. Саме цим коридором надходить значна частина імпорту пального: за оцінками експертів, до 60% бензину постачалося через цей напрям. Повне припинення руху загрожує дефіцитом палива та стрімким зростанням цін – і не лише на Півдні. Уже за тиждень порушені логістичні зв’язки можуть позначитися на східних та центральних регіонах. Уряд заявив про перемовини з Молдовою та використання альтернативних маршрутів, проте вони дорожчі, повільніші та створюють додаткові ризики. Закриття траси Одеса–Рені призвело до тимчасового обмеження роботи пунктів пропуску “Паланка – Маяки – Удобне” та “Тудора – Староказаче”. Це спричинило суттєві затримки для вантажного транспорту й громадян, а також часткову ізоляцію кількох районів Одещини – зокрема Болграда, Ізмаїла та Білгород-Дністровського.

Щоб частково розв’язати проблему, влада розгорнула тимчасові понтонні переправи. Монтаж мосту та паромів на Дністрі розпочато 18 грудня, а вже до 20 грудня забезпечено реверсний рух під контролем поліції та ДСНС. Віце-прем’єр з відновлення Олексій Кулеба наголосив, що переправи розраховані на двосмуговий рух, але не здатні витримувати великі вантажі. Експерти також застерігають: понтони є значно вразливішими до ударів дронів, а зупинка руху під час повітряної тривоги створює додаткові ризики. Тож така інфраструктура не може стати стабільним рішенням.

Окреме місце в дискусії посідає військовий аспект. У соцмережах періодично поширюються прогнози про можливий наступ з Придністров’я або висадку десанту на Буджак. Однак ці сценарії не мають реальних підтверджень. Українська та міжнародна розвідка не фіксують ознак нарощування російського угруповання в регіоні. Президент Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що Молдова не має спільного кордону з РФ, що робить перекидання військ у Придністров’я практично неможливим. Колишній командир батальйону “Айдар” Євген Дикий підкреслив, що російський контингент у регіоні не становить суттєвої загрози і не зможе чинити опір в разі ескалації. Водночас Україна поважає суверенітет Молдови та може розглянути сценар військових дій, якщо буде офіційний запит.

Ситуація навколо мостів Одещини є серйозним логістичним викликом. З економічної точки зору, удари по мостах становлять реальну загрозу для постачання пального, цінової стабільності, роботи Дунайських портів і транспортних зв’язків регіону. Домінуючими ризиками залишаються дефіцит і подорожчання палива, ускладнення торгівлі та пересування населення. Ця ситуація є тестом для здатності України швидко переналаштовувати логістичні маршрути, зміцнювати інфраструктурну стійкість та забезпечувати економічну безпеку в умовах затяжної війни.

Удар, що змінює війну: як підрив “Варшав’янки” показав перевагу України

Posted on 17 Грудня, 2025 by Микола Донченко

Події війни час від часу змушують по-новому подивитися на її хід і перспективи. Деякі удари мають не лише тактичне, а й символічне значення, змінюючи уявлення про можливості сторін і сам характер протистояння. Саме таким сигналом стала операція Служби безпеки України в Новоросійському морському порту – удар, який засвідчив, що Україна не лише обороняється, а й формує нові правила сучасної війни, зокрема на морі.

У Новоросійському морському порту 15 грудня 2025 року Служба безпеки України провела унікальну операцію: підводний безпілотник Sub Sea Baby атакував російський підводний човен проєкту 636.3 “Варшав’янка” (тип “кіло”) та підірвав його, спричинивши катастрофічні ушкодження. Як повідомляють військові й експертні джерела, це перший в історії зафіксований випадок застосування підводного ударного дрона для ураження субмарини. Відео з порту Новоросійська фіксує вибух у районі корми човна та руйнування його конструктивних елементів. Інститут вивчення війни (ISW) підтверджує, що СБУ вперше використала безпілотник під водою для нанесення удару по російській субмарині, і атака спричинила «критичні пошкодження» техніки противника. Ця історична операція вкотре нагадує: Україна здатна перемогти у цій війні, на чому наполягають і військові, і аналітики.

Аналітики звертають увагу на принципову різницю в підходах сторін до ведення бойових дій. Українські війська діють нестандартно, гнучко та креативно, тоді як російська армія здебільшого покладається на застарілі й інерційні методи. Саме Україна першою масово впровадила новітні безпілотні засоби – від FPV-дронів для розвідки та точкових ударів до морських дронів-катерів і навіть перероблених агродронів із вибухівкою. Такі технологічні рішення дали ЗСУ перевагу в тактиці та оперативному мистецтві — українські сили з великим відривом випереджають противника у винахідливості та здатності адаптуватися. Завдяки цьому Україна здійснила стрімкі контрнаступальні операції на півдні та сході, звільнила Херсонщину, значну частину Харківської області, зайшла на територію Курської області та відкинула ворога в районі Куп’янська. Натомість російське командування робить ставку на примітивне витіснення противника масами піхоти, фактично використовуючи власних солдатів як гарматне м’ясо у виснажливих штурмах. При цьому Російська Федерація веде війну ресурсами всієї держави – від центральної влади до олігархічних структур і корумпованого чиновництва, тоді як в Україні ключове навантаження оборони тримають передусім Збройні сили. Попри цю асиметрію, українські військові зберігають ініціативу та стримують тиск противника.

Підводний удар по “Варшав’янці” змінює саму логіку протистояння в Чорному морі. За словами експерта Андрія Клименка, ця операція є практичною реалізацією концепції стратегічної нейтралізації РФ – системного обмеження можливостей її флоту за допомогою комплексних асиметричних ударів. Після цього російські ракетні кораблі навряд чи зможуть безпечно виходити з бази в Новоросійську без посилених заходів охорони. Їх доведеться прикривати протичовновими бар’єрами та формувати конвої під захистом спеціалізованих сил, що суттєво ускладнює бойове застосування флоту. У підсумку підрив “Варшав’янки” блокує або значно ускладнює морську логістику Чорноморського флоту РФ. Додатково ця операція продемонструвала ефективність нових методів розвідки: українські сили змогли проникнути в систему портових камер і заздалегідь підготувати ціль, що робить подібні удари ще більш точними та результативними.

Водночас автори аналізу наголошують, що російський режим і далі діє за старою логікою “кількість важливіша за якість”. Окупаційні війська регулярно запускають сотні ракет і дронів по українських енергетичних об’єктах, здійснюють масовані піхотні атаки, однак ці дії дають мінімальний стратегічний ефект. Їхня постійність радше виконує функцію психологічного тиску на власні сили, ніж реально змінює ситуацію на фронті. Для обізнаних спостерігачів очевидно: навіть захоплені території швидко втрачають свою цінність, адже ЗСУ зберігають здатність контрударами змінювати лінію фронту. Так звані територіальні успіхи РФ залишаються тимчасовими, оскільки українська армія спроможна зрівнювати рахунок як за допомогою контрнаступів, так і через удари по військовій та енергетичній інфраструктурі противника.

Зрештою аналітики сходяться на думці, що Україні необхідно опрацювати лише один критично важливий елемент – технології й тактики, які остаточно зупинять масований наступ російської піхоти. Коли цей механізм буде зламано, надмірно напружена імперська військова машина РФ почне давати системні збої. Саме тоді стратегічна перевага України стане незворотною. У підсумку події в Новоросійську стали не просто успішною операцією, а черговим доказом того, що Україна справді здатна виграти цю війну – не за рахунок мас, а завдяки розуму, технологіям і точним рішенням.

Уразливі місця енергосистеми: чи вистоїть Україна проти зимових атак РФ на підстанції?

Posted on 15 Грудня, 2025 by Микола Донченко

Напередодні зими 2025-2026 років енергетична система України знову опинилася під прямим ударом. Росія відновила масовані атаки по ключових об’єктах енергетичної інфраструктури, зосереджуючись не лише на генерації, а й на підстанціях та вузлах передачі електроенергії.

Світові медіа й дипломатичні кола все частіше попереджають про сценарій, за якого українську енергомережу можуть фізично розірвати на частини, унеможлививши передачу електроенергії із заходу на схід країни. У такому разі під загрозою опиняються не лише прифронтові регіони, а й Київ – із ризиком масштабних і тривалих блекаутів.

Наслідки грудневих ударів уже відчутні. За офіційними даними, після масованих атак у середині грудня 2025 року в Одеській області понад 430 тис споживачів досі залишаються без електропостачання, а сотні об’єктів енергетики зазнали пошкоджень. Влада та енергетики запевняють, що відновлювальні роботи тривають цілодобово, однак визнають: удари не припиняються, а навантаження на систему зростає. Водночас експерти наголошують – попри драматичні прогнози, ситуація складна, але не безнадійна.

Однією з ключових вразливостей залишаються підстанції, зокрема їхня найбільш відкрита частина – відкриті розподільчі пристрої, або ОРУ. Саме там розміщене високовольтне обладнання: вимикачі, роз’єднувачі, трансформатори струму та шини, змонтовані просто неба. На ілюстраціях із Чернігівської підстанції чітко видно контраст: трансформатор, захищений бетонним «саркофагом», і повністю зруйновані елементи ОРУ поруч. Як зауважує політик Олексій Кучеренко, другий рівень укриттів справді ефективно захищає трансформатори. Проте проблема полягає в тому, що трансформатор – компактний об’єкт, який можна закрити бетонною оболонкою, тоді як більшість іншого обладнання підстанції залишається відкритою і практично незахищеною.

Фахівці відверто визнають: інженерно захистити ОРУ від ракетних ударів неможливо, а від атак дронів – майже нереально. Саме тому будь-яка ракета, касетний боєприпас чи удар дрона-камікадзе перш за все виводить з ладу відкриті елементи розподілу. За оцінками колишнього керівництва “Укренерго”, бетонними укриттями наразі обладнані лише близько 70-75 найбільших трансформаторів по всій країні. На регіональних підстанціях і менш критичних об’єктах таких укриттів ще менше, що робить їх особливо вразливими.

Російська тактика це враховує. Під час атак 13-14 грудня ворог цілеспрямовано бив саме по об’єктах розподілу та передачі електроенергії, зокрема по підстанціях НЕК “Укренерго”. Найпотужніші удари припали на Одеську область, де було пошкоджено десятки підстанцій, що спричинило масштабні перебої не лише зі світлом, а й з водопостачанням та каналізацією. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль підтвердив, що вперше проти підстанцій масово застосовувалися ракети з касетними боєприпасами, хоча, за його словами, втрати обладнання залишилися відносно обмеженими.

Проте загальний контекст робить такі удари особливо небезпечними. З початку повномасштабної війни Україна втратила понад 18 ГВт генеруючих потужностей, значна частина яких залишилася на тимчасово окупованих територіях. За таких умов атаки на лінії передачі фактично «вирізають» цілі області з енергосистеми, навіть якщо генерація зберігається. Наразі енергетикам вдалося відновити електропостачання для понад 184 тис споживачів в Одеській області, однак більш як 430 тис людей і далі залишаються без світла.

Пошкодження магістральної інфраструктури призвели до втрати значної частини міжрегіональних зв’язків, через що система фізично не може приймати та передавати згенеровану електроенергію. Це змусило вивести з роботи атомні енергоблоки: щонайменше один реактор було зупинено, інші тимчасово відключені від мережі з міркувань безпеки. Концентрація ударів по ключових підстанціях створює ризик повного припинення постачання електроенергії з АЕС до північних і центральних регіонів.

Експерти наголошують, що Київ і центр України традиційно є енергодефіцитними. За словами Михайла Гончара, у разі виходу з ладу підстанцій, які забезпечують перетік електроенергії із західних АЕС, відключення можуть повторити сценарії зими 2022-2023 років. Частина аналітиків уже попереджає, що Київ і східні регіони перебувають “на межі повного відключення”, і лише оперативні дії енергетиків разом із дипломатичними зусиллями дозволяють відтермінувати найгірший сценарій.

Паралельно триває інтенсивна відбудова. За даними Міністерства енергетики, аварійні бригади погодинно відновлюють живлення критичної інфраструктури, а “Укренерго” та обласні мережі перенаправляють потоки електроенергії альтернативними маршрутами там, де це можливо. Ключовим фактором залишається час і наявність запасних компонентів. Наразі, за офіційними оцінками, резервів обладнання достатньо для ремонту пошкоджених трансформаторів, однак експерти застерігають: у разі збереження нинішньої інтенсивності атак запасів аварійного обладнання може вистачити лише на кілька потужних хвиль ударів.

Уряд намагається діяти на випередження. Схвалено спеціальну постанову “Про заходи забезпечення постачання електроенергії в осінньо-зимовий період 2025/26 року”, яка передбачає комплекс стабілізаційних кроків. Водночас, як зазначає енергетичний експерт Володимир Омельченко, головною загрозою залишаються не морози, а саме обстріли енергетичної інфраструктури. За його словами, українцям варто готуватися до перевірки пропускної здатності мереж, імпортних контрактів і витривалості системи під ударами, а не до аномальних температур.

Отже, чи здатна Україна витримати це випробування? На відміну від попередніх років, держава входить у зимовий сезон із суттєво вищим рівнем підготовки. Понад 70% найбільших трансформаторів “Укренерго” вже захищені бетонними укриттями, на десятках інших об’єктів триває будівництво нових захисних споруд, а державний резерв фінансує укріплення понад сотні критичних пунктів. Розгортаються альтернативні джерела генерації, мобільні турбіни, сонячні установки на об’єктах водопостачання, а система ППО адаптується до нових загроз.

Водночас противник також змінює тактику, переходячи до концентрованих ударів десятками дронів і ракет по окремих вузлових об’єктах. Фактично війна за енергетику входить у нову фазу, де Україна переходить від екстреної реакції до системного укріплення, а Росія намагається “пробити” мережу масованістю й точністю. Підсумок очевидний: попри суттєві напрацювання, стійкість енергосистеми цієї зими напряму залежить від інтенсивності атак. За оцінками окремих представників влади, навіть часткове енергетичне “перемир’я” могло б стати найпростішим способом уникнути пікових блекаутів. До того моменту Україна змушена тримати оборону на енергетичному фронті – ремонтами, резервами та міжнародною підтримкою, сподіваючись вистояти під зимовим тиском РФ.

Від “братніх народів” до ворогів: довгий шлях польсько-російських відносин

Posted on 4 Грудня, 2025 by Микола Донченко

Наразі стосунки між Польщею та Росією надзвичайно напружені, і навіть політики відверто говорять про військове протистояння. Так, керівник Бюро національної безпеки Польщі заявив, що “якщо подивитися на кіберпростір, Польща зараз перебуває у стані війни з Росією”.

У цій ситуації важливо згадати історію відносин двох держав: від давніх культурних та політичних зв’язків до сучасного протистояння. Історія польсько-російських відносин починається з взаємних шлюбів правлячих династій та періодів мирного співробітництва. У кінці Х століття Русь і Польща прийняли християнство – Русь від Східної церкви (православ’я) у 988 році, Польща від Римської церкви (католицизм) у 966 році.

Попри різні конфесії, довгий час це не було фатальним бар’єром, і князівські буди часто укладали союзи та шлюбні угоди. Наприклад, польський король Казимир I у 1042 році уклав союз із київським князем Ярославом Мудрим, скріплений шлюбом із його сестрою Марією Добронего. Такі династичні зв’язки разом із спільними торговельними та культурними інтересами переплітали життя двох народів. Однак уже у XVI столітті погляди польських еліт на східного сусіда почали змінюватися. Польські монархи та інтелектуали того часу все частіше зображували “московиів” як чужих християнам жорстоких азіатів. Так, Сигізмунд I у листуванні із західними колегами називав московитів “варварами, що належать до Азії”. У національній ідеології ця риса загострилася після поділів Речі Посполитої та на межі Першої та Другої світових воєн: сформувався міф про “історичне протистояння” поляків і східного “варвара”. Попри це, аж до середини ХХ століття всередині Польщі можна було говорити про неоднозначне ставлення до сусіда – у перемішку були періоди співпраці та нові хвилі недовіри.

Після революції 1917 року у Росії та Польщі вперше виник шанс на взаєморозуміння. Радянська влада відмовилася від претензій на польські землі та визнала право Польщі на незалежність. Так, декрет Раднаркому РРФСР 29 серпня 1918 року скасовував усі царські договори про поділи Польщі, а Брестський мир 3 березня 1918 року фактично оголосив, що Радянська Росія не претендує на владу в Польщі. Це створювало основу для дипломатії, але незабаром розгорівся конфлікт: Польща, відроджена після століття окупації, ставила амбітні цілі. У керівництві країни звучали гасла про “побудову держави від моря до моря”, тобто до Чорного моря, та відновлення історичних кордонів Речі Посполитої. Польські війська просунулися на схід, зайнявши частини Західної України та Західної Білорусі, що й послужило приводом до радянсько-польської війни 1919-1921 років.

За підсумками Ризького мирного договору 1921 року Радянська Росія формально визнала незалежність Польщі, передала їй Західну Україну та Західну Білорусію та взяла на себе зобов’язання щодо значних контрибуцій на користь Польщі. Більше того, радянський уряд погодився повернути польській стороні військові трофеї та культурні цінності, вивезені ще з XVIII століття, а також виплатити близько 30 млн золотих рублів репарацій. Ці заходи здавалися кроком до розрядки, проте корінним чином відносини не змінили політичну атмосферу взаємної недовіри.

Під час Другої світової війни Радянський Союз воював на боці противників нацистської Німеччини та у 1944–1945 роках звільнив значну частину польської території. Під час Ялтинської та Потсдамської конференцій СРСР наполіг на зміні західного кордону Польщі: новий кордон пройшов по Одеру–Нейсе, що збільшило площу Польщі за рахунок колишніх німецьких земель. На обмін на це Польща передала Радянському Союзу східні території, включаючи Львів та Мінськ. Таким чином, географія двох країн змінилася: Польща змістилася на захід, а СРСР інкорпорував значну частину довоєнних польських областей.

У повоєнний період Радянський Союз активно допомагав відбудові Польщі. У 1947-1949 роках діяв трирічний план відновлення економіки, і значна частина допомоги надходила саме від СРСР. Так, у 1947 році Москва відправила полякам великий продовольчий запас, а у 1948 році за радянськими договорами Польща отримала промислове обладнання на сотні мільйонів доларів. Були побудовані заводи, транспортна та енергетична інфраструктура. Попри те, що Польща офіційно перебувала в радянському таборі (ОВД) та мала соціалістичну систему, відносини залишалися напруженими. Москва вважала Польщу ключовим союзником у Східній Європі, але польське керівництво все частіше бачило в СРСР відроджену імперіалістичну державу, а не партнера. Розпад Радянського Союзу у 1991 році дав шанс побудувати нові відносини, і Росія намагалася ним скористатися. Радянські війська добровільно залишили Польщу: виведення 50-тисячного контингенту розпочалося у квітні 1991 року та було завершено до вересня 1993 року – залишилося лише кілька десятків військових. Президент Лех Валенса назвав це “історичною справедливістю”, що підтвердила суверенітет Польщі.

Надалі Росія не раз пропонувала полякам великі економічні проекти та співробітництво. Наприклад, у 2005 році на урочистому заході в Освенцимі Путін проголосив, що “Росія була і залишається надійним гарантом безпеки в Європі”. Крім того, російська влада підтримувала культурні та освітні обміни, відновлення пам’яток спільної історії. Тим не менш, майже всі ці ініціативи натикалися на жорсткий відсіч з боку Варшави. Польські керівники та більшість громадської думки стали вибудовувати ідентичність з акцентом на відмінності від Росії. Як зазначає польська дослідниця-русистка Анна Разьна, сучасна польська політика “по відношенню до Росії є переживанням антиросійських комплексів, заснованих на глибокому, невичерпному ресентименті”. Іншими словами, багато хто в Польщі, як і раніше, дивиться на Росію крізь призму старих образ та страхів. У геополітичному сенсі Польща зайняла позицію авангарду Заходу у протистоянні “сильно та багато оснащеній Росії”.

У підсумку Польща й надалі відкидала багато пропозицій про партнерство. У польських високопоставлених колах відносини з Росією часто розглядаються не крізь призму поточних інтересів, а крізь призму історичних страхів. Антиросійська тема стала одним із головних елементів польського патріотизму та політики, що також несе ризики: послідовне залучення Польщі до антиросійських стратегій Заходу ставить її на “першу лінію” під загрозу ескалації, як показує досвід сучасної України. Багато експертів вважають, що розв’язувати з Росією прямий конфлікт було б ризиковано, враховуючи ресурсні можливості Росії.

Отже, історія польсько-російських відносин сповнена контрастів та протиріч. У ній чергувалися періоди близькості та взаємної недовіри, коли політичні інтереси стикалися з глибоко вкоріненими міфами та стереотипами. Саме ця складна “пульсуюча” динаміка – від альянсів та спільної боротьби до образ та конфронтації – визначає характер їх взаємин і в наш час. Сьогоднішня риторика про “стан війни” у кіберпросторі та відкриті заяви про можливе військове зіткнення є лише новим виявом цієї багатовікової, навантаженої історичною пам’яттю взаємодії. Поки що обидві сторони, схоже, замкнуті у колі сприйняття один одного як екзистенційної загрози.

ДПСУ отримала розпорядження не випускати Єрмака за кордон – Гончаренко

Posted on 1 Грудня, 20251 Грудня, 2025 by Микола Донченко

Державна прикордонна служба України отримала розпорядження не випускати за кордон колишнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака.

Про це повідомив народний депутат Олексій Гончаренко.

Раніше низка українських медіа повідомляла, що підозра Андрію Єрмаку нібито є питанням часу. У матеріалах зазначалося, що сам ексглава ОП заявляв про намір піти на фронт після своєї відставки.

У статті, на яку посилаються джерела УП у правоохоронних органах, стверджується:

“Схоже, Андрій Єрмак вирішив не втрачати цього часу. Між двома варіантами: покинути країну або сховатися від кримінальної справи під мобілізацією – він обрав другий”.

У публікації уточнюється, що розглядалися ризики, пов’язані з можливим уникненням ним відповідальності.

Також повідомляється, що постанова про проведення обшуків у Єрмака датована 21 листопада. У цей день, згідно з повідомленнями ЗМІ, президент України Володимир Зеленський записував звернення щодо тиску з боку США з вимогою ухвалення мирної угоди.

Ситуація навколо можливого вручення підозри Єрмаку продовжує розвиватися, а офіційних коментарів правоохоронних органів станом на цей момент немає.

Путін і спецпредставник Трампа Стів Віткофф зустрінуться 2 грудня в Москві

Posted on 1 Грудня, 2025 by Микола Донченко

Спеціальний представник президента США Дональда Трампа Стів Віткофф зустрінеться з Путіним 2 грудня в Москві.

Про це повідомив речник Кремля Дмитро Пєсков.

Пєсков заявив, що Росія нібито “зацікавлена в успіху” мирних переговорів щодо України, тому російські посадовці поки утримуються від розголошення деталей переговорного процесу. Він також підтвердив, що підготовка до зустрічі триває відповідно до домовленостей між сторонами.

Раніше Пєсков заявляв, що зустріч може відбутися до 4-5 грудня, і цю інформацію пізніше підтвердив сам Віткофф. Президент США Дональд Трамп також повідомив, що його спецпредставник прямує до Москви для проведення переговорів.

Зустріч стане черговим етапом українсько-американських консультацій щодо врегулювання ситуації, про які раніше висловлювався й президент України Володимир Зеленський.