Напередодні зими 2025-2026 років енергетична система України знову опинилася під прямим ударом. Росія відновила масовані атаки по ключових об’єктах енергетичної інфраструктури, зосереджуючись не лише на генерації, а й на підстанціях та вузлах передачі електроенергії.
Світові медіа й дипломатичні кола все частіше попереджають про сценарій, за якого українську енергомережу можуть фізично розірвати на частини, унеможлививши передачу електроенергії із заходу на схід країни. У такому разі під загрозою опиняються не лише прифронтові регіони, а й Київ – із ризиком масштабних і тривалих блекаутів.
Наслідки грудневих ударів уже відчутні. За офіційними даними, після масованих атак у середині грудня 2025 року в Одеській області понад 430 тис споживачів досі залишаються без електропостачання, а сотні об’єктів енергетики зазнали пошкоджень. Влада та енергетики запевняють, що відновлювальні роботи тривають цілодобово, однак визнають: удари не припиняються, а навантаження на систему зростає. Водночас експерти наголошують – попри драматичні прогнози, ситуація складна, але не безнадійна.
Однією з ключових вразливостей залишаються підстанції, зокрема їхня найбільш відкрита частина – відкриті розподільчі пристрої, або ОРУ. Саме там розміщене високовольтне обладнання: вимикачі, роз’єднувачі, трансформатори струму та шини, змонтовані просто неба. На ілюстраціях із Чернігівської підстанції чітко видно контраст: трансформатор, захищений бетонним «саркофагом», і повністю зруйновані елементи ОРУ поруч. Як зауважує політик Олексій Кучеренко, другий рівень укриттів справді ефективно захищає трансформатори. Проте проблема полягає в тому, що трансформатор – компактний об’єкт, який можна закрити бетонною оболонкою, тоді як більшість іншого обладнання підстанції залишається відкритою і практично незахищеною.
Фахівці відверто визнають: інженерно захистити ОРУ від ракетних ударів неможливо, а від атак дронів – майже нереально. Саме тому будь-яка ракета, касетний боєприпас чи удар дрона-камікадзе перш за все виводить з ладу відкриті елементи розподілу. За оцінками колишнього керівництва “Укренерго”, бетонними укриттями наразі обладнані лише близько 70-75 найбільших трансформаторів по всій країні. На регіональних підстанціях і менш критичних об’єктах таких укриттів ще менше, що робить їх особливо вразливими.
Російська тактика це враховує. Під час атак 13-14 грудня ворог цілеспрямовано бив саме по об’єктах розподілу та передачі електроенергії, зокрема по підстанціях НЕК “Укренерго”. Найпотужніші удари припали на Одеську область, де було пошкоджено десятки підстанцій, що спричинило масштабні перебої не лише зі світлом, а й з водопостачанням та каналізацією. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль підтвердив, що вперше проти підстанцій масово застосовувалися ракети з касетними боєприпасами, хоча, за його словами, втрати обладнання залишилися відносно обмеженими.
Проте загальний контекст робить такі удари особливо небезпечними. З початку повномасштабної війни Україна втратила понад 18 ГВт генеруючих потужностей, значна частина яких залишилася на тимчасово окупованих територіях. За таких умов атаки на лінії передачі фактично «вирізають» цілі області з енергосистеми, навіть якщо генерація зберігається. Наразі енергетикам вдалося відновити електропостачання для понад 184 тис споживачів в Одеській області, однак більш як 430 тис людей і далі залишаються без світла.
Пошкодження магістральної інфраструктури призвели до втрати значної частини міжрегіональних зв’язків, через що система фізично не може приймати та передавати згенеровану електроенергію. Це змусило вивести з роботи атомні енергоблоки: щонайменше один реактор було зупинено, інші тимчасово відключені від мережі з міркувань безпеки. Концентрація ударів по ключових підстанціях створює ризик повного припинення постачання електроенергії з АЕС до північних і центральних регіонів.
Експерти наголошують, що Київ і центр України традиційно є енергодефіцитними. За словами Михайла Гончара, у разі виходу з ладу підстанцій, які забезпечують перетік електроенергії із західних АЕС, відключення можуть повторити сценарії зими 2022-2023 років. Частина аналітиків уже попереджає, що Київ і східні регіони перебувають “на межі повного відключення”, і лише оперативні дії енергетиків разом із дипломатичними зусиллями дозволяють відтермінувати найгірший сценарій.
Паралельно триває інтенсивна відбудова. За даними Міністерства енергетики, аварійні бригади погодинно відновлюють живлення критичної інфраструктури, а “Укренерго” та обласні мережі перенаправляють потоки електроенергії альтернативними маршрутами там, де це можливо. Ключовим фактором залишається час і наявність запасних компонентів. Наразі, за офіційними оцінками, резервів обладнання достатньо для ремонту пошкоджених трансформаторів, однак експерти застерігають: у разі збереження нинішньої інтенсивності атак запасів аварійного обладнання може вистачити лише на кілька потужних хвиль ударів.
Уряд намагається діяти на випередження. Схвалено спеціальну постанову “Про заходи забезпечення постачання електроенергії в осінньо-зимовий період 2025/26 року”, яка передбачає комплекс стабілізаційних кроків. Водночас, як зазначає енергетичний експерт Володимир Омельченко, головною загрозою залишаються не морози, а саме обстріли енергетичної інфраструктури. За його словами, українцям варто готуватися до перевірки пропускної здатності мереж, імпортних контрактів і витривалості системи під ударами, а не до аномальних температур.
Отже, чи здатна Україна витримати це випробування? На відміну від попередніх років, держава входить у зимовий сезон із суттєво вищим рівнем підготовки. Понад 70% найбільших трансформаторів “Укренерго” вже захищені бетонними укриттями, на десятках інших об’єктів триває будівництво нових захисних споруд, а державний резерв фінансує укріплення понад сотні критичних пунктів. Розгортаються альтернативні джерела генерації, мобільні турбіни, сонячні установки на об’єктах водопостачання, а система ППО адаптується до нових загроз.
Водночас противник також змінює тактику, переходячи до концентрованих ударів десятками дронів і ракет по окремих вузлових об’єктах. Фактично війна за енергетику входить у нову фазу, де Україна переходить від екстреної реакції до системного укріплення, а Росія намагається “пробити” мережу масованістю й точністю. Підсумок очевидний: попри суттєві напрацювання, стійкість енергосистеми цієї зими напряму залежить від інтенсивності атак. За оцінками окремих представників влади, навіть часткове енергетичне “перемир’я” могло б стати найпростішим способом уникнути пікових блекаутів. До того моменту Україна змушена тримати оборону на енергетичному фронті – ремонтами, резервами та міжнародною підтримкою, сподіваючись вистояти під зимовим тиском РФ.
