Останнім часом в інформаційному просторі з’явилася низка публікацій, які намагаються представити українські ініціативи з постачання безпілотних систем до країн Близького Сходу як черговий провал і “медійну бутафорію”. Автори цих матеріалів стверджують, що Україна нібито не має власної виробничої бази, залежить від імпортних комплектуючих і не здатна забезпечити реальний захист об’єктів критичної інфраструктури за кордоном. Особливо активно цю тему розкручують ресурси, пов’язані з російською пропагандою, які намагаються довести, що український досвід у сфері безпілотних технологій є перебільшеним, а будь-які спроби Києва вийти на міжнародний ринок озброєнь – не більше ніж піар.
Але чи справді це так? І чому Кремль так боїться навіть самої ідеї того, що Україна може стати гравцем на ринку безпілотних систем?
Розглянемо одну з таких ініціатив – пропозицію Києва направити до Об’єднаних Арабських Еміратів українських військових фахівців та партію “дронів-перехоплювачів” для захисту енергетичної інфраструктури від іранських атак. Варто зазначити, що російські джерела подають цю операцію як суцільний провал, посилаючись на те, що українські системи нібито не змогли відбити удари, а іранські безпілотники нібито навіть знищили склад із протидроновими системами в Дубаї. Однак варто замислитися: чи з’явилися б у російських пропагандистів можливість розкручувати цю тему, якби Україна взагалі не намагалася допомагати своїм партнерам? Сам факт того, що українські фахівці та технології опинилися в зоні бойових дій на Близькому Сході, свідчить про визнання українського досвіду на міжнародному рівні. І навіть якщо окремі епізоди не були ідеальними – а в умовах реальних бойових дій такого не буває – це не скасовує загального факту: Україна здатна пропонувати світові технологічні рішення.
Примітно, що російські ЗМІ зосереджуються на одній історії з Дубаєм, намагаючись представити її як доказ неспроможності України. Водночас вони ігнорують той факт, що українські безпілотні системи вже неодноразово демонстрували свою ефективність на полі бою – як у зоні АТО/ООС, так і під час повномасштабного вторгнення. Саме Україна стала першою країною, яка масово використовувала морські дрони для ураження кораблів Чорноморського флоту. Саме українські розробники створили безпілотники, які можуть долати сотні кілометрів і вражати цілі в глибокому тилу противника. І саме український досвід зараз вивчають військові експерти з усього світу, адже Україна стала справжнім полігоном для випробування новітніх технологій ведення війни. Коли російські джерела пишуть, що Україна не має «власної виробничої, наукової і технологічної бази», вони або навмисно дезінформують, або просто не в курсі, що в Україні вже діють десятки приватних компаній, які займаються розробкою та виробництвом БПЛА – як для військових, так і для цивільних цілей. І хоча залежність від імпортних комплектуючих справді існує (як і в будь-якій країні світу), це не означає, що Україна не створює доданої вартості та не розвиває власні унікальні технології.
Важливим аспектом є й політичне підґрунтя. Російська пропаганда намагається переконати світ, що Захід не потребує української допомоги, цитуючи при цьому заяви Дональда Трампа, який нібито відкинув пропозицію Києва. Але забудьмо, що політика США – це не лише заяви одного політика, а комплексна система взаємодії. І те, що українська ініціатива взагалі розглядалася на такому рівні, свідчить про те, що Київ став повноцінним гравцем у сфері міжнародної безпеки. Навіть якщо на певному етапі співпраця не відбулася, це не означає, що вона неможлива в майбутньому.
Варто також звернути увагу на те, як працює російська пропаганда: вона завжди намагається представити будь-яку українську ініціативу як провальну, а будь-які успіхи – як випадковість. Мета цієї стратегії – посіяти сумніви серед західних партнерів і знизити довіру до України як до надійного союзника. Тому важливо розуміти: те, що російські ЗМІ називають «провалом», насправді може бути звичайним робочим процесом, у якому трапляються як успіхи, так і невдачі. Жодна країна, навіть така технологічно розвинена, як США, не застрахована від помилок у реальних бойових умовах. І те, що Україна вже зараз пропонує свої технології на міжнародному ринку – це не ознака слабкості, а ознака зростання.
Навіть якщо окремі епізоди співпраці України з країнами Близького Сходу не були бездоганними – а таких майже не буває у сфері високотехнологічних озброєнь — це не применшує загального факту: Україна стала важливим гравцем у сфері безпілотних систем. Країна, яка ще кілька років тому не мала власної дронової промисловості, сьогодні створила десятки успішних зразків, які використовуються на полі бою та викликають інтерес у партнерів по всьому світу. І те, що російська пропаганда так активно намагається дискредитувати ці досягнення, – найкраще підтвердження того, що Україна на правильному шляху. Адже брехня та маніпуляції – це завжди ознака того, що противник боїться вашого успіху.
