Загарбники випустили по Україні 367 ракет і безпілотників: скільки вдалося збити

У ніч на 25 травня російські окупанти запустили 367 засобів повітряного нападу по території України. ЗСУ збили 45 ракет і 266 безпілотників.

Про це написала пресслужба Повітряних сил ЗСУ в Telegram.

Там ідеться про те, що ворог випустив 9 балістичних ракет типу “Іскандер”, 55 крилатих ракет повітряного та морського базування Х-101 і “Калібр”, одну ракету Х-22, чотири авіаційні ракети Х-59/69.

За попередніми даними, ППО збила 45 крилатих ракет Х-101 і “Калібр”, дві ракети Х-59/69 були втрачені локально.

Також унаслідок бойових дій було збито 266 дронів противника, з яких 127 було придушено в результаті радіоелектронної боротьби.

У Повітряних силах стверджують, що обстріли загарбників було зафіксовано в 22 точках, а крилаті ракети та ударні БПЛА було збито в 15 місцях.

Зазначається, що через нічну атаку РФ постраждали більшість регіонів України, зокрема й понад 50 мирних жителів.

Представники РФ у Стамбулі категорично відкинули можливість безумовного припинення вогню – Кислиця

Російська делегація категорично відкинула можливість беззастережного припинення вогню на переговорах між Києвом і Москвою в Стамбулі 16 травня.

Про це заявив перший заступник глави МЗС, член української делегації на переговорах із РФ Сергій Кислиця.

За його інформацією, представники країни-агресора діяли за жорсткими інструкціями з Кремля, які не передбачали можливості укладення угоди про припинення вогню з Україною.

Кислиця зазначив, що це була дуже досвідчена делегація, але їй не було дозволено робити кроки вліво чи вправо.

Він підкреслив, що, незважаючи на пропозиції Києва і Вашингтона про беззастережне припинення бойових дій, Москва не продемонструвала готовності до такого рішення, кажучи, що це “категорично неприйнятно”.

Перший заступник глави МЗС додав, що на зустрічі росіяни також вимагали від України віддати чотири області і погрожували окупувати більше.

Європа розробила план дій, який не залежить від Трампа

Глави європейських держав можуть купувати озброєння у Сполучених Штатів, оскільки, судячи з усього, Дональд Трамп може припинити надавати військову підтримку країні, яка зазнає нападу з боку Росії.

Про це повідомляє “Bloomberg”.

У європейських країн немає ні достатньої кількості зброї, ні ресурсів для її масового виробництва. У зв’язку з цим, за словами джерел, найімовірнішим сценарієм стає придбання європейськими державами американських систем озброєння з подальшим їх постачанням Україні.

Це могло б допомогти Україні зупинити просування російських військ. Якщо європейці зможуть переконати Трампа продовжувати ділитися розвідувальною інформацією, то, ймовірно, Україна зможе зберегти свої позиції.

“Я не до кінця розумію, наскільки погано все буде, якщо США підуть. Однак Європа або Україна зможуть купувати американське озброєння і обмінюватися розвідданими з Києвом. Цей варіант не ідеальний, але і не найгірший сценарій, якого ми побоювалися”, – сказав віцепрезидент з досліджень Фонду Карнегі за міжнародний мир Ендрю Вайс.

У такій ситуації Трамп може опинитися перед дилемою: або продовжувати уникати конфронтації з Путіним, або отримувати вигоду з продажу великих партій зброї.

Фахівці звертають увагу на те, що постачання зброї, схвалене і профінансоване ще за адміністрації попереднього президента Сполучених Штатів Джо Байдена, може бути завершено вже цього літа. При цьому, на думку експертів, Європа навряд чи зможе компенсувати цю прогалину.

Водночас, як зазначають фахівці, президент Росії постарається скористатися цією ситуацією.

На думку Чарльза Капчана, старшого наукового співробітника Ради з міжнародних відносин, надання Україні американської зброї, чи то купленої, чи то наданої як допомога, є єдиним способом переконати Москву припинити війну.

“Трамп усвідомлює, що відмова від підтримки України та її капітуляція перед Росією стануть для нього серйозною політичною поразкою. Україна може стати для нього новим Афганістаном, а то й гіршим”, – заявив Капчан.

Націоналісти Словаччини вимагають від України компенсації за допомогу

Представники молодшого крила Словацької національної партії (SNS) переконані, що Словаччина має право претендувати на компенсацію від України за надану Києву підтримку.

Про це заявила Зузана Шкопцова, директорка офісу голови SNS.

Партія пропонує прем’єр-міністру Словаччини Роберту Фіцо порушити на наступному засіданні Європейської ради питання про частку ЄС у мінеральних багатствах України.

Андрій Данко, керівник SNS, планує офіційно ініціювати обговорення цього питання з міністром фінансів Ладіславом Каменіцьким 26 травня.

У своєму зверненні він має намір попросити міністра ретельно проаналізувати витрати на підтримку України і підготувати відповідні документи для прем’єр-міністра.

Представники націоналістичного руху заявляють, що Словаччина надала Україні підтримку на межі своїх можливостей на суму понад 3 млрд євро. Вони вважають, що Братислава повинна отримати компенсацію за цю допомогу, як це зробили США.

“Якщо Україна вже ухвалила рішення про оплату допомоги у зв’язку з конфліктом із Росією, то незрозуміло, чому вона не чинить так само щодо Європейського Союзу”, – зауважила Шкопцова.

Вона також підкреслила, що у разі якщо Україна передасть усі свої природні ресурси США, то у неї не буде можливості повернути борг європейським країнам. Крім того, Шкопцова зазначила, що надання Вашингтону виняткових прав на природні ресурси України є нелогічним і неетичним.

Fitch погіршило прогнози для України

Міжнародне рейтингове агентство Fitch Ratings прогнозує зниження темпів економічного зростання України у 2025 році у зв’язку з триваючим конфліктом. Очікується, що інфляція перевищить 10%.

Інформацію про це опубліковано на сайті міжнародного рейтингового агентства “Fitch Ratings”.

У повідомленні йдеться про те, що темпи відновлення економіки України знизилися. У 2024 році реальний валовий внутрішній продукт зріс на 2,9%. Аналітики Fitch знизили прогноз зростання ВВП на 2025 рік до 2,5% порівняно з попереднім прогнозом у 2,9%.

“Це пов’язано з нестачею робочої сили, пошкодженнями газової інфраструктури через атаки та закриттям Покровської шахти внаслідок війни”, – ідеться в публікації.

Національний банк України ухвалив рішення посилити контроль над грошовою масою в економіці, збільшивши ключову ставку на 250 базисних пунктів із грудня 2024 року. Тепер вона становить 15,5%.

Це рішення було ухвалено у зв’язку зі зростанням інфляції до 15,1% у квітні, що є значним відхиленням від середнього рівня в 6,5% у 2024 році.

“Інфляція зростає через неврожай, подорожчання електроенергії та мобільного зв’язку. Очікується, що 2025 року середньорічна інфляція сягне 12,3%, а 2026 року знизиться до 6,5%”, – прогнозують у “Fitch Ratings”.

На думку експертів агентства, цього року Україна зможе повністю забезпечити себе необхідними фінансовими ресурсами, а також створити запас ліквідності для майбутніх потреб.

Цього року очікується, що обсяг зовнішнього фінансування становитиме близько $55 млрд, тоді як у 2022-2024 роках цей показник був у середньому на рівні $25 млрд. Причиною такого збільшення стало дострокове отримання доходу від заморожених російських активів.

За оцінкою агентства Fitch, перспективи фінансування після 2025 року залишаються неясними, що може призвести до збільшення обсягів внутрішніх запозичень у 2026 році.

Дефіцит бюджету України 2024 року знизився до 17,2% від ВВП завдяки збільшенню доходів бюджету, незважаючи на уповільнення економічного зростання. Однак Fitch очікує, що 2025 року дефіцит бюджету збільшиться до 19,3% від ВВП.

Навіть після завершення бойових дій Україна, вочевидь, продовжить нести значні витрати на утримання армії. За оцінками Світового банку, для відновлення країни буде потрібно $524 млрд протягом наступних десяти років. Це приблизно у 2,8 раза більше, ніж номінальний ВВП України у 2024 році.

Глава МЗС Туреччини поїде в Росію

Міністр закордонних справ Туреччини вирушає до Росії, щоб обговорити ситуацію в Україні. Він має намір наголосити на важливості справедливого миру для Туреччини.

Про це повідомляє Bloomberg

Глава зовнішньополітичного відомства Туреччини Хакан Фідан планує обговорити з російським колегою Сергієм Лавровим зацікавленість Анкари у встановленні справедливого і міцного миру в конфлікті між Росією і Україною.

Крім того, Фідан планує провести зустрічі з іншими високопоставленими представниками Росії, включно із заступником голови уряду Володимиром Мединським.

Минулого тижня представники Росії та України провели зустріч у Стамбулі. Під час зустрічі обговорювалася можливість проведення подальших переговорів на рівні глав держав. Однак єдиним значущим результатом стала угода про обмін військовополоненими. Президент Росії не був присутній на зустрічі і направив делегацію нижчого рівня.

Передбачається, що під час зустрічі Фідана і Лаврова також буде розглянуто регіональні проблеми, зокрема ситуацію в Сирії та на газовому ринку, а також перспективи розвитку торговельно-енергетичної взаємодії.

Канада і Норвегія висловили підтримку справедливому миру в Україні

Прем’єр-міністр Канади Марк Карні зустрівся з главою уряду Норвегії Йонасом Гаром Шторе. Під час зустрічі обговорювали допомогу Україні у встановленні міцного миру.

Це стало відомо з повідомлення офісу канадського прем’єра.

Учасники зустрічі прийшли до єдиної думки про те, що необхідно знайти справедливе і довгострокове вирішення конфлікту в Україні.

Під час розмови було підкреслено, що в будь-якому мирному вирішенні конфлікту необхідно забезпечити незалежність і недоторканність кордонів України. Обидві сторони висловили рішучість і далі підтримувати Україну в її прагненні до сталого миру.

Глави урядів Канади та Норвегії не тільки обговорили питання, пов’язані з Україною, а й розглянули можливості для розширення співпраці в різних сферах на благо обох країн. Зокрема, вони обговорили перспективи розвитку торговельних і комерційних відносин між двома державами.

Було приділено велику увагу співпраці у сфері оборони. Зокрема, обговорювали координацію дій у трансатлантичному регіоні та Арктиці. Ці питання мають велике значення для обох країн в умовах сучасних геополітичних викликів.

Азербайджан і Україна: на чому тримається партнерство та де його межі

Візит міністра закордонних справ України Андрія Сибіги до Азербайджану, який має відбутися 25-26 травня, закономірно привернув до себе особливу увагу. Хоча такі поїздки зазвичай сприймаються як рутинна дипломатія, нинішні реалії вимагають розгляду цієї події крізь призму більш глибоких і складних процесів.

Україна й Азербайджан із самого початку незалежності йшли схожими шляхами. Обидві країни зіткнулися із серйозними проблемами територіальної цілісності й бачили головні ризики в посиленні впливу Росії на пострадянському просторі. Київ завжди послідовно підтримував Баку у питанні Карабаху, а азербайджанська сторона аналогічно висловлювалася щодо Криму та Донбасу. Саме ці позиції сформували фундамент для близьких українсько-азербайджанських взаємин у форматі об’єднання ГУАМ та інших регіональних ініціатив.

Військово-технічна співпраця між державами також має давню історію: українські озброєння завжди були важливими для армії Азербайджану. Баку зацікавлений у збереженні цієї співпраці, особливо в умовах, коли Україна проходить випробування війною з Росією. Водночас, варто розуміти, що Азербайджан – це країна, яка в міжнародних питаннях звикла діяти максимально прагматично, уникаючи гострих конфронтацій.

Нинішній візит Сибіги відбувається на тлі неоднозначних сигналів у відносинах Азербайджану з Москвою. Відмова президента Ільхама Алієва відвідати парад Перемоги 9 травня в Росії та паралельний візит російського міністра Сергія Лаврова до Вірменії викликали певне занепокоєння в Баку. Проте Азербайджан усе ще утримується від різких заяв на адресу Росії, намагаючись тримати дистанцію від прямої конфронтації.

Така позиція суттєво відрізняє Азербайджан від України, яка після 2014 року обрала шлях прямого протистояння з РФ. Баку уважно вивчає досвід Києва й бачить, що надмірна конфронтація із сусідньою державою може нести дуже болючі наслідки, особливо якщо це відбувається без чітких гарантій безпеки від інших міжнародних партнерів.

Азербайджан також насторожено ставиться до української політичної культури, яка часто характеризується внутрішньою нестабільністю й різкими змінами політичного курсу. Влада в Баку надає перевагу стабільності та сильній президентській вертикалі, яка більш наближена до російської моделі управління, ніж до постійних політичних потрясінь в українському стилі.

Також показовим є те, що Азербайджан відмовляється відкривати «другий фронт» проти Росії, незважаючи на численні спекуляції щодо цього питання. Ба більше, Баку не поспішає вступати навіть у конфлікти, пов’язані з найближчими союзниками – наприклад, Туреччиною. Далеко не всі прохання Анкари виконуються беззаперечно, що свідчить про бажання Азербайджану залишатися максимально незалежним у своїх зовнішньополітичних рішеннях.

Отже, при всій важливості двосторонніх відносин між Україною й Азербайджаном, ці зв’язки мають чітко окреслені межі. Баку демонструє, що стратегічна співпраця з Україною не перетвориться на беззастережне партнерство проти Росії або на прямий антиросійський фронт. Азербайджан продовжить балансувати, відстоюючи власні інтереси та зберігаючи дипломатичну свободу дій.

Таким чином, майбутня зустріч Сибіги в Азербайджані – це не тільки привід підтвердити існуючі партнерські домовленості, а й чіткий сигнал: Україна й Азербайджан залишаються близькими партнерами, але їхня співпраця має обмеження, обумовлені реаліями та прагматизмом, що панують у міжнародній політиці. Україні варто вивчати саме цей досвід дипломатичного балансування, який допомагає Азербайджану уникати ризикованих міжнародних авантюр, зберігаючи стабільність і примножуючи свої політичні й економічні активи.

F-16 в Україні: втрати літаків ставлять під сумнів їхню ефективність

Американські винищувачі F-16, які нещодавно поповнили авіапарк Збройних сил України, вже беруть участь у бойових діях – як у рамках оборонних, так і наступальних операцій.

Про це повідомив колишній радник Пентагону та військовий аналітик Фонду ім. Казимира Пуласкі у Варшаві Рубен Джонсон.

За словами експерта, літаки вже були задіяні у перехопленні російських ракет і безпілотників, а також у нанесенні точкових ударів по ворожих позиціях. При цьому Джонсон зазначив, що інтенсивність використання F-16 в Україні є безпрецедентною за всю історію експлуатації цих літаків.

Втім, ефективність застосування F-16 на полі бою викликає дедалі більше запитань. Станом на сьогодні вже втрачено три винищувачі, що на тлі потужної системи ППО противника та високих темпів бойових дій ставить під сумнів здатність цих літаків виконувати завдання без надмірного ризику.

“Ці літаки виконують місії з протиповітряної оборони, які супроводжуються високими ризиками. З огляду на обсяги виконуваних завдань, навіть дивно, що втрат не більше”, – цитує експерта видання.

Таким чином, попри гучні очікування, F-16 не стали “чарівною паличкою” на фронті. В умовах інтенсивної війни вони демонструють обмежену ефективність і високу вразливість.

Це вкотре підкреслює, що лише системний підхід – із достатнім технічним обслуговуванням, логістикою, підготовкою екіпажів і забезпеченням – може забезпечити реальну бойову віддачу, а не самі лише поставки техніки.