Війна Архіви - Сторінка 4 з 10

В Україні 9 січня запровадять графіки відключення електроенергії

Posted on 8 Січня, 2026 by Микола Донченко

У п’ятницю, 9 січня, в усіх регіонах України будуть впроваджені графіки погодинних відключень електроенергії, а також графіки обмеження потужності для промислових споживачів.

Про це повідомило “Укренерго”.

Енергетики попереджають, що ситуація в енергосистемі може змінюватися, тому час та обсяг відключень за конкретними адресами слід уточнювати на офіційних сторінках обленерго у вашому регіоні. Вони також закликають споживачів ощадливо використовувати електроенергію, коли вона з’являється за графіком.

Основною причиною запровадження цих обмежень є пошкодження енергетичної інфраструктури внаслідок атак. Це може призвести до нестабільності в енергопостачанні, що вимагає від населення та промисловості адаптації до нових умов.

Енергетичні компанії вже вживають заходів для стабілізації ситуації, але закликають громадян бути готовими до можливих змін у графіках постачання електроенергії.

Трамп підтримав посилення санкцій проти Росії

Posted on 8 Січня, 2026 by Микола Донченко

Президент США Дональд Трамп висловив підтримку двопартійному законопроєкту про посилення санкцій проти Росії, який передбачає додаткові обмеження для країн що продовжують купувати російську нафту.

Про це повідомляють американські медіа.

Ініціатором законопроєкту виступив сенатор-республіканець Ліндсі Грем спільно з сенатором-демократом Річардом Блюменталем. За словами Грема, після зустрічі з Дональдом Трампом він отримав “зелене світло” для подальшого просування документа, над яким працював протягом кількох місяців.

Сенатор наголосив, що законопроєкт надає президенту США додаткові повноваження для запровадження санкцій проти держав, які купують дешеву російську нафту. На його думку, саме ці доходи дозволяють Кремлю підтримувати військову машину та продовжувати війну.

Ліндсі Грем також повідомив, що голосування в Сенаті може відбутися вже найближчим часом. Він очікує суттєвої двопартійної підтримки, оскільки ініціатива розглядається як важливий елемент тиску на Росію з боку США.

Законопроєкт є частиною ширшої стратегії Вашингтона зі стримування російської агресії. У разі ухвалення нові санкції можуть вплинути не лише на економіку РФ, а й на глобальні енергетичні ринки та відносини США з країнами, які продовжують співпрацювати з Росією у сфері енергоресурсів.

Інтенсивні бої на Покровському напрямку: 52 атаки за добу

Posted on 7 Січня, 2026 by Микола Донченко

Від початку доби на фронті відбулося 140 бойових зіткнень, зокрема на Покровському напрямку ворог здійснив 52 атаки.

Про це повідомляє Генштаб ЗСУ.

В результаті вогню ворожої артилерії постраждали громади прикордонних населених пунктів у Чернігівській та Сумській областях. Українські сили оборони продовжують стримувати натиск противника, відбиваючи численні атаки.

На Північно-Слобожанському та Курському напрямках українські воїни відбили три штурмові дії окупантів, а також зафіксовано 39 обстрілів позицій наших військ. На Південно-Слобожанському напрямку Сили оборони відбили шість атак, ще чотири зіткнення тривають. Ворог намагається просунутися в районах Вовчанських Хуторів, Вовчанська та інших населених пунктів.

На Куп’янському напрямку противник вісім разів намагався прорватися на позиції українських військ, а на Лиманському напрямку здійснив 12 атак. На Краматорському напрямку зафіксовано дев’ять спроб прорвати оборону, а на Костянтинівському напрямку ворог здійснив 14 штурмових дій. На Слов’янському напрямку наразі наступальних дій не зафіксовано.

Ситуація на фронті залишається напруженою, зокрема на Покровському напрямку, де російські загарбники намагаються потіснити українських захисників із займаних позицій. Сили оборони продовжують стримувати натиск ворога, демонструючи стійкість і мужність у протистоянні агресору.

Село Грабовське на Сумщині перейшло під контроль російських військ – DeepState

Posted on 24 Грудня, 202524 Грудня, 2025 by Микола Донченко

Село Грабовське Сумської області перейшло під контроль російських військ.

Про це повідомляють аналітики проєкту DeepState.

Раніше цього дня в українських військових структурах інформували, що до населеного пункту зайшла група чисельністю близько сотні російських військових. За наявною на той момент інформацією, в селі тривали бойові дії.

Офіційного підтвердження або спростування втрати контролю над Грабовським з боку українських сил станом на момент публікації не надходило.

У разі мирної угоди мобілізацію можуть скасувати або перевести в частковий формат – Зеленський

Posted on 24 Грудня, 202524 Грудня, 2025 by Микола Донченко

В Україні можуть переглянути підходи до мобілізації у випадку підписання мирного договору. Йдеться як про можливе повне скасування, так і про перехід до часткової моделі.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на заяву президента Володимира Зеленського.

За словами глави держави, формат мобілізації безпосередньо залежатиме від умов мирної угоди та безпекової ситуації в країні після її укладення.

Також Зеленський зазначив, що у разі досягнення домовленостей можливе проведення виборів одночасно з референдумом щодо схвалення мирного договору. Президент наголосив, що будь-які рішення, які стосуються територіальних питань або запровадження спеціальних економічних режимів, можуть ухвалюватися виключно через всеукраїнський референдум.

Глава держави додав, що Росія наполягає на виході України з території Донецької області, однак остаточне рішення з цього питання має залишатися за громадянами України.

Зеленський озвучив 20 пунктів мирного плану, який обговорюють на переговорах у США

Posted on 24 Грудня, 2025 by Микола Донченко

Президент України Володимир Зеленський представив 20 ключових пунктів мирного плану, який наразі обговорюється під час переговорів у Сполучених Штатах Америки.

За оприлюдненою інформацією, документ охоплює безпекові, політичні, територіальні та економічні питання, а також механізми післявоєнного врегулювання.

Серед базових положень – підтвердження суверенітету України, укладення угоди про ненапад між Україною та Росією з міжнародним моніторингом на лінії зіткнення, а також надання Україні безпекових гарантій. Зокрема, йдеться про модель, подібну до статті 5 НАТО: у разі нового вторгнення РФ передбачається військова відповідь і відновлення санкцій.

Мирний план передбачає збереження чисельності українських збройних сил на рівні 800 тисяч військових у мирний час, закріплення Росією політики ненападення щодо України та Європи у законодавстві, а також визначення конкретних строків вступу України до Європейського Союзу.

Окремий блок стосується економіки та відновлення. Планується створення кількох міжнародних фондів для післявоєнної відбудови з орієнтовним обсягом фінансування до 800 млрд доларів. Також Україна має прискорити укладення угоди про вільну торгівлю зі США та долучитися до глобального інвестиційного пакета розвитку.

Питання Запорізької атомної електростанції визначено як безкомпромісне. США пропонують модель тристороннього управління, де американська сторона виступає головним менеджером. Україна, своєю чергою, наполягає на варіанті спільного управління ЗАЕС у форматі 50 на 50 між США та Україною.

Найскладнішим пунктом переговорів залишається територіальне питання. Один із варіантів передбачає вихід російських військ з Дніпропетровської, Миколаївської, Сумської та Харківської областей, а на території Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей — фіксацію поточної лінії контролю. У разі відсутності згоди розглядається створення вільної економічної зони або винесення всього пакета домовленостей на референдум.

Документ також передбачає обмін полоненими за формулою «всіх на всіх», повернення цивільних, дітей та політичних в’язнів, демілітаризацію Кінбурнської коси, гарантії свободи судноплавства Дніпром і Чорним морем, а також зобов’язання сторін не змінювати досягнуті домовленості силовим шляхом.

Після підписання угоди Україна має провести вибори у найкоротші строки. Сам документ планують зробити юридично обов’язковим, а контроль за його виконанням пропонується покласти на спеціальний Раду миру, очолювану Дональдом Трампом.

Після досягнення згоди всіма сторонами передбачається негайне запровадження повного припинення вогню.

Уразливі місця енергосистеми: чи вистоїть Україна проти зимових атак РФ на підстанції?

Posted on 15 Грудня, 2025 by Микола Донченко

Напередодні зими 2025-2026 років енергетична система України знову опинилася під прямим ударом. Росія відновила масовані атаки по ключових об’єктах енергетичної інфраструктури, зосереджуючись не лише на генерації, а й на підстанціях та вузлах передачі електроенергії.

Світові медіа й дипломатичні кола все частіше попереджають про сценарій, за якого українську енергомережу можуть фізично розірвати на частини, унеможлививши передачу електроенергії із заходу на схід країни. У такому разі під загрозою опиняються не лише прифронтові регіони, а й Київ – із ризиком масштабних і тривалих блекаутів.

Наслідки грудневих ударів уже відчутні. За офіційними даними, після масованих атак у середині грудня 2025 року в Одеській області понад 430 тис споживачів досі залишаються без електропостачання, а сотні об’єктів енергетики зазнали пошкоджень. Влада та енергетики запевняють, що відновлювальні роботи тривають цілодобово, однак визнають: удари не припиняються, а навантаження на систему зростає. Водночас експерти наголошують – попри драматичні прогнози, ситуація складна, але не безнадійна.

Однією з ключових вразливостей залишаються підстанції, зокрема їхня найбільш відкрита частина – відкриті розподільчі пристрої, або ОРУ. Саме там розміщене високовольтне обладнання: вимикачі, роз’єднувачі, трансформатори струму та шини, змонтовані просто неба. На ілюстраціях із Чернігівської підстанції чітко видно контраст: трансформатор, захищений бетонним «саркофагом», і повністю зруйновані елементи ОРУ поруч. Як зауважує політик Олексій Кучеренко, другий рівень укриттів справді ефективно захищає трансформатори. Проте проблема полягає в тому, що трансформатор – компактний об’єкт, який можна закрити бетонною оболонкою, тоді як більшість іншого обладнання підстанції залишається відкритою і практично незахищеною.

Фахівці відверто визнають: інженерно захистити ОРУ від ракетних ударів неможливо, а від атак дронів – майже нереально. Саме тому будь-яка ракета, касетний боєприпас чи удар дрона-камікадзе перш за все виводить з ладу відкриті елементи розподілу. За оцінками колишнього керівництва “Укренерго”, бетонними укриттями наразі обладнані лише близько 70-75 найбільших трансформаторів по всій країні. На регіональних підстанціях і менш критичних об’єктах таких укриттів ще менше, що робить їх особливо вразливими.

Російська тактика це враховує. Під час атак 13-14 грудня ворог цілеспрямовано бив саме по об’єктах розподілу та передачі електроенергії, зокрема по підстанціях НЕК “Укренерго”. Найпотужніші удари припали на Одеську область, де було пошкоджено десятки підстанцій, що спричинило масштабні перебої не лише зі світлом, а й з водопостачанням та каналізацією. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль підтвердив, що вперше проти підстанцій масово застосовувалися ракети з касетними боєприпасами, хоча, за його словами, втрати обладнання залишилися відносно обмеженими.

Проте загальний контекст робить такі удари особливо небезпечними. З початку повномасштабної війни Україна втратила понад 18 ГВт генеруючих потужностей, значна частина яких залишилася на тимчасово окупованих територіях. За таких умов атаки на лінії передачі фактично «вирізають» цілі області з енергосистеми, навіть якщо генерація зберігається. Наразі енергетикам вдалося відновити електропостачання для понад 184 тис споживачів в Одеській області, однак більш як 430 тис людей і далі залишаються без світла.

Пошкодження магістральної інфраструктури призвели до втрати значної частини міжрегіональних зв’язків, через що система фізично не може приймати та передавати згенеровану електроенергію. Це змусило вивести з роботи атомні енергоблоки: щонайменше один реактор було зупинено, інші тимчасово відключені від мережі з міркувань безпеки. Концентрація ударів по ключових підстанціях створює ризик повного припинення постачання електроенергії з АЕС до північних і центральних регіонів.

Експерти наголошують, що Київ і центр України традиційно є енергодефіцитними. За словами Михайла Гончара, у разі виходу з ладу підстанцій, які забезпечують перетік електроенергії із західних АЕС, відключення можуть повторити сценарії зими 2022-2023 років. Частина аналітиків уже попереджає, що Київ і східні регіони перебувають “на межі повного відключення”, і лише оперативні дії енергетиків разом із дипломатичними зусиллями дозволяють відтермінувати найгірший сценарій.

Паралельно триває інтенсивна відбудова. За даними Міністерства енергетики, аварійні бригади погодинно відновлюють живлення критичної інфраструктури, а “Укренерго” та обласні мережі перенаправляють потоки електроенергії альтернативними маршрутами там, де це можливо. Ключовим фактором залишається час і наявність запасних компонентів. Наразі, за офіційними оцінками, резервів обладнання достатньо для ремонту пошкоджених трансформаторів, однак експерти застерігають: у разі збереження нинішньої інтенсивності атак запасів аварійного обладнання може вистачити лише на кілька потужних хвиль ударів.

Уряд намагається діяти на випередження. Схвалено спеціальну постанову “Про заходи забезпечення постачання електроенергії в осінньо-зимовий період 2025/26 року”, яка передбачає комплекс стабілізаційних кроків. Водночас, як зазначає енергетичний експерт Володимир Омельченко, головною загрозою залишаються не морози, а саме обстріли енергетичної інфраструктури. За його словами, українцям варто готуватися до перевірки пропускної здатності мереж, імпортних контрактів і витривалості системи під ударами, а не до аномальних температур.

Отже, чи здатна Україна витримати це випробування? На відміну від попередніх років, держава входить у зимовий сезон із суттєво вищим рівнем підготовки. Понад 70% найбільших трансформаторів “Укренерго” вже захищені бетонними укриттями, на десятках інших об’єктів триває будівництво нових захисних споруд, а державний резерв фінансує укріплення понад сотні критичних пунктів. Розгортаються альтернативні джерела генерації, мобільні турбіни, сонячні установки на об’єктах водопостачання, а система ППО адаптується до нових загроз.

Водночас противник також змінює тактику, переходячи до концентрованих ударів десятками дронів і ракет по окремих вузлових об’єктах. Фактично війна за енергетику входить у нову фазу, де Україна переходить від екстреної реакції до системного укріплення, а Росія намагається “пробити” мережу масованістю й точністю. Підсумок очевидний: попри суттєві напрацювання, стійкість енергосистеми цієї зими напряму залежить від інтенсивності атак. За оцінками окремих представників влади, навіть часткове енергетичне “перемир’я” могло б стати найпростішим способом уникнути пікових блекаутів. До того моменту Україна змушена тримати оборону на енергетичному фронті – ремонтами, резервами та міжнародною підтримкою, сподіваючись вистояти під зимовим тиском РФ.

Вашингтон змінює правила гри: що означає нова стратегія США для України та НАТО

Posted on 8 Грудня, 20258 Грудня, 2025 by Микола Донченко

Нова Стратегія національної безпеки США, оприлюднена адміністрацією Дональда Трампа, свідчить про докорінну зміну підходів Вашингтона до війни в Україні.

Неочікуваний резонанс, спричинений “мирним пакетом “зі 28 пропозицій, який у Європі та в Україні сприйняли з тривогою та нерозумінням, не варто пояснювати лише спробами російських представників Дмитрієва чи Ушакова впливати на Білий дім через бізнесмена Стіва Віткоффа. Попри популярну версію про “російський слід”, документ радше виглядає логічним елементом ширшої політики Сполучених Штатів. Новоприйнята стратегія національної безпеки фактично закріплює цей план як частину офіційного бачення Вашингтона щодо завершення війни та майбутньої архітектури регіональної безпеки.

У тексті стратегії прямо сказано, що пріоритетом Сполучених Штатів є якнайшвидше завершення війни в Україні та відновлення стратегічної стабільності у відносинах із Росією. Наводяться і причини, чому це настільки важливо для Америки. Затяжна війна завдає серйозного удару по економіці Європи, що б’є і по глобальній економічній стабільності. Існує також ризик ненавмисної ескалації конфлікту – тобто сценарію, за якого війна вийде з-під контролю і призведе до прямого зіткнення між Росією та країнами НАТО. Вашингтон наголошує на необхідності стабілізації відносин із Москвою, аби уникнути подальшого загострення ядерної суперечності та небезпечної гонки озброєнь. Окрім того, США вважають за потрібне забезпечити післявоєнне відновлення України і гарантувати її виживання як суверенної держави. В стратегії також зазначено, що позиція керівництва деяких європейських країн, які виступають проти швидкого завершення війни, є нереалістичною та суперечить настроям більшості самих європейців, котрі втомилися від війни і прагнуть миру. Нарешті, нова доктрина відверто визнає: стратегічні пріоритети США зміщуються в інші регіони світу (передусім в Азію), і Америка не повинна витрачати надто багато сил і ресурсів на розв’язання затяжних європейських криз.

Варто розуміти, що Стратегія національної безпеки – базовий документ, на основі якого будується вся зовнішня політика США та робота дипломатичного апарату (включно з Держдепартаментом і посольствами). Цей документ визначає курс для всіх гілок виконавчої влади, незалежно від особистих поглядів окремих посадовців, навіть таких високопоставлених, як державний секретар. Іншими словами, ухвалена стратегія задає чіткі цілі, і всі дії американських чиновників за кордоном мають бути спрямовані на їхнє досягнення.

З огляду на це, поява мирного плану з 28 пунктів, який передбачає суттєві поступки з українського боку, перестає здаватися якимось винятковим відхиленням від курсу. Навпаки, цей план повністю узгоджується з офіційно затвердженою стратегією США, де як пріоритет визначено швидке завершення війни. Адже досягти швидкого миру можливо лише в тому разі, якщо одна зі сторін погодиться на значні компроміси. Реалії ж такі, що зараз на полі бою ініціатива належить Росії, і переламати ситуацію на користь України в короткі терміни вкрай важко. Інструментів прямого впливу на Москву у Вашингтона обмаль, а застосування найбільш дієвих із тих, що лишилися в запасі, ризикує спровокувати небажану ескалацію – , згідно зі стратегією, слід усіляко уникати. Натомість впливових важелів тиску на Київ у США більш ніж достатньо, адже Україна критично залежить від американської військової та фінансової допомоги.

Саме в такому дусі й був складений план із 28 пунктів. Судячи з численних сигналів у ЗМІ, попри протести та обурення української влади й окремих європейських лідерів, адміністрація Трампа налаштована надалі просувати ключові положення цього плану. Зокрема, від Києва вимагаються територіальні поступки на користь Росії, відмова від конфіскації заморожених російських активів, а також нейтралізація України в безпековому плані – відмова від вступу до НАТО і зобов’язання не розміщувати на українській території іноземні військові бази. Останній пункт, до речі, прямо прописаний і в новій Стратегії нацбезпеки США: документ передбачає “покласти край сприйняттю і можливості перетворення НАТО на вічно розширюваний альянс”. Тобто Вашингтон офіційно декларує небажання надалі розширювати НАТО, фактично закриваючи двері для членства України та Грузії, що само собою є великою поступкою Кремлю.

Важливо зазначити, що виходячи з логіки нової стратегії (відновлення відносин із Росією та уникнення ескалації, менша увага до європейських проблем), США навряд чи будуть готові надати Україні дієві гарантії безпеки взамін на ці поступки. Малоймовірно, що Вашингтон запропонує Києву щось, що зобов’язало б американців безпосередньо втрутитися у разі нової агресії Росії або хоча б продовжувати масштабну військову допомогу в довгостроковій перспективі. Скоріше, йдеться про мінімальні гарантії на кшталт обіцянок допомогти озброєнням чи тренуваннями, які не рівноцінні формальним союзницьким зобов’язанням. Таким чином, українська сторона ризикує опинитися перед вкрай складним вибором: піти на болючі компроміси без чітких гарантій захисту в майбутньому, або ж намагатися відстоювати свої позиції, ризикуючи втратити підтримку головного союзника.

Залишається відкритим питання, чи погодиться Москва обмежитися тими поступками, що закладені в плані Трампа, чи Кремль вимагатиме ще більшого. Уже зараз російські посадовці заявляють, що їх “не влаштовують” окремі пункти запропонованого плану, отже апетити можуть зрости. Втім, аналіз логіки нової стратегії США показує, що американська адміністрація налаштована рішуче і готова піти далеко, аби тільки досягти поставленої мети – зупинити війну на умовах, прийнятних для себе. Не можна виключати, що Вашингтон робитиме нові кроки назустріч Москві, одночасно посилюючи тиск на Київ і європейських партнерів України, щоб ті погодилися з американським баченням мирного врегулювання.

Попри те, що частина політичних еліт США не сприймає такий курс, а серед республіканців також є впливові фігури, які виступають проти м’якості у відносинах із Москвою, нова стратегія засвідчує: Трамп визначив напрям руху і навряд чи відступить від нього. Поки він утримує посаду президента, а республіканська більшість контролює Конгрес і загалом підтримує господаря Білого дому, зовнішньополітичний курс Вашингтона щодо України залишатиметься незмінним. Для нашої держави це означає період складних рішень і неминучі дилеми, адже концепція “миру через тиск” ставить під питання колишні гарантії безумовної підтримки та змушує Київ шукати способи зберегти союз із США у нових реаліях.

Битва за Покровськ: як одне місто може вплинути на майбутнє війни та підтримку Заходу

Posted on 10 Листопада, 202512 Листопада, 2025 by Микола Донченко

В останні дні несподівано пожвавилися розмови про можливе швидке перемир’я в Україні. Про необхідність припинення вогню висловлюються різні політики – від експрезидента США Дональда Трампа до прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва та російського представника Кирила Дмитрієва.

Втім, на полі бою нічого особливо не вказує на наближення кінця війни. Досягнення миру наразі виглядає можливим лише за двох взаємовиключних умов: Росія погоджується зупинити вогонь по нинішній лінії фронту (чого вимагають Захід і Київ); Україна приймає російські умови завершення війни – виведення всіх своїх військ з Донецької області, нейтральний статус держави та зміни у внутрішній політиці.

На практиці ж зараз жодна зі сторін не готова поступитися. Росія наполягає на виконанні власних вимог, Київ категорично відмовляється їх приймати – і в цьому його підтримують європейські союзники. Дональд Трамп так само публічно закликає до перемир’я по лінії фронту, критикуючи Москву за небажання зупинити наступ, та навіть запроваджує санкції проти російських нафтових гігантів “Роснефть” і “Лукойл”.

Паралельно не спостерігається жодної паузи у бойових діях. Навпаки, інтенсивність боїв зростає – Україна й Росія завдають ударів по тилах одна одній, а російська армія веде наступ одразу на кількох напрямках. Зокрема, окупанти досягли суттєвих просувань у районі Покровська та Мирнограду на Донеччині. На міжнародній арені тим часом іде нагнітання напруги: і США, і Росія підвищують ставки, погрожуючи відновленням ядерних випробувань. Отже, ніщо не віщує швидких зрушень у напрямку мирного врегулювання конфлікту.

Однак вчорашня заява президента Володимира Зеленського натякає на один із можливих варіантів “прискорення” завершення війни. Ідеться про ситуацію довкола Покровська – міста на заході Донецької області, за яке зараз точаться запеклі бої.

Політичне значення битви за Покровськ

Зеленський заявив, що битва за Покровськ має не лише військове, але й важливе політичне значення. На його думку, у разі падіння цього міста Росія зможе використати ситуацію, щоб просунути на Заході наратив: мовляв, РФ рано чи пізно захопить весь Донбас, а отже західним партнерам слід натиснути на Київ, аби він погодився вивести війська з Донецької області – фактично виконавши головну умову Кремля для перемир’я. Іншими словами, Москва спробує представити падіння Покровська як доказ неминучої поразки України в Донбасі, щоб підштовхнути Захід до тиску на Київ з метою припинення війни на умовах РФ.

Заява Зеленського про настільки глобальні наслідки боїв за окреме місто прозвучала доволі несподівано. Адже за час повномасштабної війни росіяни вже захопили чимало міст Донецької області, але падіння жодного з них досі не призводило до кардинального перегляду політики Заходу щодо підтримки України. Тим не менш, якщо поглянути на ситуацію ширше, побоювання Зеленського не позбавлені підґрунтя. Для цього варто згадати українську стратегію ведення війни в останній рік та умови, за яких ця стратегія могла бути успішною.

Після невдачі українського наступу влітку 2023 року Київ виробив нову стратегію ведення війни, якої в цілому дотримується й дотепер. Це стратегія війни на виснаження, розрахована на те, що сукупність чинників – санкційний тиск, великі втрати росіян на фронті, нарощування Україною ударів по об’єктах паливно-енергетичного комплексу та іншій тиловій інфраструктурі РФ – рано чи пізно позбавлять Москву можливості продовжувати війну. Теоретично цей підхід навіть припускав внутрішні потрясіння в Росії аж до смути чи розпаду держави.

За задумом українських стратегів, західні санкції та удари безпілотників по тилу мають підірвати російську економіку і позбавити Кремль ресурсів одночасно нарощувати військові зусилля та підтримувати нормальний рівень життя населення. А значні бойові втрати мають неминуче змусити Москву оголосити нову хвилю мобілізації. Все це в комплексі покликане різко загострити існуючі всередині РФ суперечності – соціально-економічні, міжнаціональні, міжрелігійні, політичні – й зрештою призвести до дестабілізації режиму.

Західна підтримка під питанням

Прихід до влади у США Дональда Трампа з його прагненням укласти “угоду” з Росією створив постійну загрозу тиску Вашингтона на Київ. Цей тиск не лишився теорією – навесні 2025 року адміністрація Трампа призупинила військову допомогу Україні, і Володимир Зеленський був змушений погодитися на перемир’я по лінії фронту, хоча раніше відкидав такий варіант. ЗМІ писали, що Дональд Трамп та його радник Стівен Уїткофф неодноразово наполягали, аби українська влада пристала на російські умови припинення війни – зокрема, щоб українські війська залишили територію Донецької області. Поки що, судячи з усього, такий тиск не набув критичної сили – принаймні публічно Трамп продовжує лише закликати зупинити війну на поточній лінії розмежування і навіть вводить санкції проти РФ за відмову Москви на це піти. Утім, ніхто не може гарантувати, що згодом позиція Білого дому не зміниться у бік більшого пристосування до вимог Кремля.

Під питання і другий критично важливий компонент – фінансова підтримка. Президент Трамп фактично відмовився надалі виділяти Україні будь-яку безпекову допомогу, заявляючи про готовність лише продавати озброєння. Увесь тягар фінансування Києва тепер ліг на Європу, а країни ЄС досі не визначилися, де брати для цього кошти у довгостроковій перспективі. Поки що ці проблеми не виглядають абсолютно нерозв’язними: принаймні дотепер Зеленському та його західним партнерам вдавалося не допустити найгірших сценаріїв – надмірного тиску з Вашингтона, послаблення санкцій проти РФ чи зупинки зовнішнього фінансування.

Однак якщо буде зруйнована інша умова – стійкість фронту – тоді всі згадані проблеми різко загостряться. Може спрацювати своєрідна ланцюгова реакція: у Європі активізуються політичні сили, що виступають проти постійного фінансування України, а в оточенні Трампа набере ваги вимога змусити Київ прийняти умови Москви, щоб якнайшвидше завершити війну. Саме цього, вірогідно, й остерігається Зеленський, коли говорить про значення битви за Покровськ для “просування російських наративів” на Заході. Адже падіння одного міста саме по собі не змінить ситуацію, але якщо воно стане сигналом про можливий обвал оборони, тиск на Україну може зрости лавиноподібно.