Росія завдала по Україні 741 авіаудар

В ніч на 9 липня 2025 року російські війська встановили новий рекорд за кількістю використаних повітряних засобів нападу.

Про це повідомили Повітряні сили ЗСУ.

О 20:00 8 липня противник здійснив атаку із застосуванням 728 ударних безпілотних літальних апаратів типу Shahed і різних імітаторів з напрямків Брянськ, Приморсько-Ахтарськ, Курськ, Орел і Міллерово.

Крім того, по території України було запущено сім крилатих ракет “Х-101” і “Іскандер-К”, а також шість аеробалістичних ракет “Х-47М2 “Кинжал”.

Основною метою удару стало місто Луцьк, розташоване у Волинській області. Для відбиття повітряної атаки були задіяні авіація, зенітні ракетні війська, підрозділи радіоелектронної боротьби та безпілотних систем, а також мобільні вогневі групи Збройних сил України.

За попередньою інформацією, на 08:30 ранку було зафіксовано знищення 718 об’єктів противника в повітрі. З них 303 були збиті за допомогою вогневих засобів, а 415 були втрачені через роботу систем радіолокаційного виявлення.

Противник атакував з повітря в чотирьох місцях. У чотирнадцяти інших локаціях були виявлені збиті ворожі об’єкти.

Україна відповідає на рекордні атаки “Shahed” власними дронами-перехоплювачами

За офіційними даними Повітряних сил ЗСУ, у червні 2025 року Росія здійснила рекордну за весь час війни хвилю запусків ударних дронів-камікадзе “Shahed”. За підрахунками Kyiv Independent, цього місяця агресор випустив 5 337 таких БПЛА , а за іншими оцінками їх було ще більше – до 5 438 .

Для порівняння: попередній рекорд становив 4 198 “Shahed” (березень 2025). Таким чином інтенсивність атак “Shahed”-дронів зросла приблизно на третину (на 1 435 запусків більше, ніж у травні).

Водночас українські експерти відзначають, що коефіцієнт відбиття ракетно-дронових ударів ППО зріс незначно. За даними Держави Повітряних Сил, у червні вдалося знищити близько половини безпілотників, однак навіть цієї статистики не вистачило, щоб повністю нейтралізувати загрозу. В абсолютних цифрах проривів у липні було більше: умовно кажучи, якщо у травні не вдалося збити або відвернути приблизно 714 дронів, то у червні – вже близько 757 (за деякими оцінками). Цей показник чітко корелює з нарощенням кількості атак.

Причиною є те, що російські “Shahed” еволюціонують. Нові модифікації дронів літають на значно більшій висоті – тепер їхня крейсерська висота складає близько 2 500-2 800 метрів – і майже вдвічі швидше, ніж раніше. Деякі варіанти розвивають швидкість понад 550-600 км/год. Таким чином ці БПЛА опиняються поза досяжністю легких зенітних груп зі стрілецькою зброєю і гелікоптерів-перехоплювачів. Ще донедавна мобільні загони з кулеметами могли збивати “Shahed”, але тепер їхня ефективність суттєво впала. Основним же засобом протидії залишаються стаціонарні і мобільні зенітні ракетні комплекси – але їхніх ракет завжди замало, аби відбити сотні одночасних атак.

За експертними оцінками, в червні в середньому за добу запускалося майже 180-190 засобів повітряного нападу. У цих умовах запаси ЗРК швидко виснажуються, тому військові б’ють на сполох. Командир Сил безпілотних систем ЗСУ майор Роберт “Мадьяр” Бровді попереджав, що Росія цілком може вийти на рівень близько 1 000 “Shahed”-дронів на добу, йдеться про можливий пік атак.

Такий темп – уявна межа поточних можливостей ворога, але навіть на ближчий час це викликає величезне занепокоєння українських фахівців.

На фоні цього в Україні пришвидшується розвиток нових засобів протиповітряної оборони. Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров нещодавно повідомив, що українські фахівці вже випускають спеціальні дрони-перехоплювачі для боротьби з “Shahed”. За його словами, над цим працювали роками, і деякі нові зразки “дронів-перехоплювачів” “зробили неймовірний прорив”. Офіційних подробиць про їхню практичну ефективність поки немає – міністр лише заявив, що перші результати обіцяють показати літом. Окрім того, обговорювалися й екзотичні ідеї залучення легких спортивних літаків як “перехоплювачів”, проте це викликає побоювання: у темряві такі літаки важко відрізнити від ворожих дронів, і існує ризик випадкового ураження “дружніх” підрозділів.

Варто також зазначити зміну характеру самих атак. Раніше “Shahed” скидалися “пачками” по одному місту, тепер же атаки стали більш скоординованими і “налягають” одночасно на кілька регіонів. Російські БПЛА часто доповнюють вильоти ракетними ударами – поєднуючи одночасно масові напади крилатими та балістичними ракетами. Як наслідок, навіть Київська ППО часом отримує пробиття. Наприклад, ще 17 червня в ході масштабного ракетно-дронового штурму по столиці пройшла найбільша за рік нічна атака, де ключовою зброєю стали саме “Shahed”. Усе це означає, що ворог тренується забезпечувати відразу велику “хвилю” атак із декількох носіїв.

При цьому тривожна тенденція – прецеденти денних атак “Shahed”. Так, 3 липня під час ранкового нападу два БПЛА влучили в Полтавський обласний центр комплектування (колишній військкомат), спричинивши сильну пожежу. У цьому випадку працівники центру були у приміщенні, та їм вдалося частково сховатися, але є загиблі та поранені. Цей інцидент наочно показує: противник може вивести ударні БПЛА через кілька областей і уразити об’єкт, що не був повністю у зоні активного прикриття, навіть у світлий час доби.

Зі свого боку Україна також продовжує завдавати ударів по глибоких цілях у РФ за допомогою власних ударних дронів (попри менший їхній ресурс, ніж у Кремля). Відомо про рейди дронів “Лютого” на військові аеродроми й іншу інфраструктуру противника, але їхня кількість поки що в рази менша за російську.

Отже, на початку літа 2025 року ворогом відзначено черговий стрибок в еволюції “Shahed”-атак: вони стають масовішими, дальнішими і різноманітнішими. Українська ППО й далі долає оборону щодня, проте ефективність ракет і артилерії невпинно вичерпується. У найближчій перспективі навряд чи очікуються нові “чудодійні” методи – цей раунд війни як і раніше буде вирішуватися кількістю і якістю атаки і оборони. За таких умов зростає значення союзної допомоги (зокрема ракет для ППО) та швидких інновацій у технологіях перехоплення. Водночас уже зрозуміло, що “Shahed”-атаки в Україні залишаться одним із ключових факторів бойової та соціальної напруги найближчими місяцями.

Удари по будівлях ТЦК: зростання кількості зрадників і деморалізація суспільства

Протягом повномасштабної війни російські війська переважно завдавали ударів по стратегічній інфраструктурі, енергосистемі та військових об’єктах. Однак нещодавно їхні цілі розширилися – під ворожим вогнем опинилися територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП).

Подібні удари по будівлях ТЦК раніше практично не здійснювалися, тож експерти відзначають зміну тактики противника. Якщо на початку 2025 року диверсії проти воєнкоматів мали прихований характер (закладання вибухівки через завербованих агентів), то тепер Росія вдається до відкритих ударів дронами та ракетами. Мета таких атак – не лише знищити об’єкти фізично, а й досягти інформаційно-психологічного ефекту, про що детальніше – далі.

Вранці 3 липня 2025 року під час масованої атаки дронів на Полтаву зафіксовано пряме влучання безпілотника-камікадзе у будівлю об’єднаного міського ТЦК та СП. Унаслідок цього удару виникла сильна пожежа, було пошкоджено будівлю військкомату. За попередніми даними від обласної військової адміністрації, загинули щонайменше двоє людей, 11 отримали поранення. Невдовзі після атаки в соціальних мережах з’явилися відеозаписи моменту вибухів, які зафіксували декілька послідовних ударів по будівлі військкомату. Ці кадри підтвердили, що росіяни свідомо цілилися саме у ТЦК.

Лише за кілька днів до того подібний інцидент стався на Дніпропетровщині. 30 червня в Кривому Розі російський дрон-камікадзе атакував будівлю районного ТЦК під час ранньої повітряної тривоги. Унаслідок удару частково зруйновано адміністративну будівлю (власне військкомат). Цей випадок став одним із перших відомих прямих ударів по центру комплектування з повітря і засвідчив готовність противника атакувати такі цілі відкрито.

Атаки на ТЦК відбуваються на тлі зростаючого невдоволення частини українського суспільства процесами мобілізації. Понад рік війни суттєво вичерпав резерв охочих добровільно йти на службу, і дедалі частіше мобілізація набуває примусового характеру. За даними The Washington Post, солдати на фронті скаржаться на брак підкріплення, але водночас мало хто з цивільних тепер добровільно зголошується до війська, а багато чоловіків призовного віку уникають військкоматів через побоювання насильницького призову. Фіксуються конфлікти під час вручення повісток: у соціальних мережах ширилися відео сутичок між працівниками ТЦК та перехожими, а іноді доходило до трагедій.

Наприклад, 31 січня 2025 року на Київщині новобранця, якого везли до навчального центру, намагалися “відбити” – його знайомий застрелив військкома і втік разом з призовником; обох згодом затримали і судять за вбивство. Командувач Сухопутних військ ЗСУ генерал Михайло Драпатий назвав убивство офіцера “червоною лінією” і закликав жорстко покарати винних, зауваживши, що “ми не маємо права мовчки спостерігати за зростаючою хвилею зневаги до захисників України”. Фактично військове командування визнало: в суспільстві накопичилося роздратування і недовіра до системи мобілізації та діяльності ТЦК.

Небезпеку становить те, що в умовах зростаючого невдоволення українці частіше погоджуються співпрацювати з російськими спецслужбами, допомагаючи їм реалізовувати атаки на ТЦК. СБУ спільно з Нацполіцією за останній рік викрили сотні завербованих осіб по всій країні. Лише станом на лютий 2025 року правоохоронці встановили 497 громадян, причетних до підпалів майна військових, закладення вибухівки чи передачі інформації ворогу про військові об’єкти. Росіяни підшуковують виконавців через анонімні Telegram-канали та групи “легкого заробітку”, приваблюючи їх грошима. Найчастіше на співпрацю йдуть молоді люди або безробітні з проблемами (залежностями тощо) , а інколи навіть діючі військовослужбовці.

Наприклад, на Волині восени 2024 року затримали 30-річного солдата, працівника одного з районних ТЦК, який шпигував на користь ГРУ РФ. З’ясувалося, що він за гроші передавав агресору координати українських військових об’єктів, зокрема збирав інформацію про особовий склад і керівництво свого ж військкомату. Агент їздив службовою машиною нібито у справах і фотографував розташування підрозділів ЗСУ, намагався виявити позиції ППО, аби росіяни могли завдати ударів в обхід української протиповітряної оборони. За зраду його заарештовано – зраднику загрожує довічне ув’язнення. Цей випадок показовий: навіть працівник ТЦК, що мав би займатися мобілізацією, через антипатію до системи став навідником на власних колег.

Психологічний ефект ударів по військкоматах підсилюється їхнім резонансом у медіапросторі. Кадри вибухів та пожеж у будівлях ТЦК миттєво ширяться соцмережами, часто набуваючи вірусного поширення. Показово, що під повідомленнями про недавні удари в українському сегменті соцмереж справді з’являється чимало схвальних або глузливих відгуків від користувачів. Зокрема, після атаки дронів на ТЦК у Кривому Розі деякі коментатори писали: “Гори-гори ясно”, “Бальзам на душу”, “Це вам карма”, а дехто іронічно питав, чому удар був не ракетний потужніший. Під постами про “приліт” у Полтаві користувачі залишали десятки лайків схвалення, а дехто прямо заявив: “Росіяни нарешті зрозуміли, куди треба стріляти – повторіть це ще!”. Подібні коментарі відображають реальність: частина українців настільки обурена діями військкоматів, що сприймає їх як ворога не менше, ніж власне російських агресорів.

Отже, російські атаки на будівлі ТЦК стали тривожним сигналом не тільки зміни ворожої тактики, а й змін в всередині самого українського суспільства. Кремль б’є не стільки по стінах військкоматів, скільки по моральному духу українців, використовуючи болючі проблеми мобілізації. Фізичне знищення призовних центрів саме по собі суттєво не завадить обороні, проте паніка і розбрат у тилу можуть стати для України небезпечною отрутою.

Росіяни почали використовувати FPV-дрони з сонячними панелями

Російські війська почали застосовувати FPV-дрони, обладнані сонячними панелями.

Про це повідомив український експерт з питань зв’язку Сергій Бескрестнов, також відомий як “Флеш”.

За його словами, сонячна панель не здатна забезпечити політ дрона, однак вона дозволяє заряджати акумулятор під час пасивного очікування. Таким чином, дрон може тривалий час залишатися в режимі очікування без потреби в заміні батарей або поверненні до оператора.

Це нововведення може ускладнити виявлення дронів, адже вони здатні залишатися нерухомими й непоміченими протягом тривалого часу, чекаючи на появу цілі.

СБУ завдала удару по російському заводу “Купол”, що виробляє ЗРК “Тор” і “Оса”

Служба безпеки України успішно вразила один із ключових елементів російського ВПК – завод “Купол” в Іжевську, де виробляють зенітно-ракетні комплекси “Тор” і “Оса”.

Про це повідомляє “Укрінформ” із посиланням на джерела в СБУ.

За інформацією джерела, удар було завдано за допомогою далекобійних дронів, які подолали понад 1300 кілометрів.

У результаті атаки постраждали виробничі потужності та складські приміщення Іжевського електромеханічного заводу. Це підприємство є важливим елементом російської системи протиповітряної оборони.

Удар по “Куполу” став черговим кроком СБУ у виведенні з ладу об’єктів, що забезпечують армію РФ засобами ведення війни. Раніше також повідомлялося про результативну атаку на аеродром у Криму, де було знищено три гелікоптери та зенітно-ракетний комплекс “Панцир-С1”.

Такі удари по глибокому тилу ворога свідчать про зростаючі можливості українських сил завдавати високоточних ударів по військовій інфраструктурі РФ.

Британська розвідка вивчила атаку на російський військовий аеродром

Британська розвідка у своєму аналізі розглянула українську атаку на російський військовий аеродром Маринівка у Волгоградській області.

Огляд розміщено на сторинці Міністерства оборони Великої Британії.

В огляді повідомляється, що внаслідок нападу із застосуванням безпілотних літальних апаратів, імовірно, було виведено з ладу щонайменше два російські винищувачі-бомбардувальники Су-34. Крім того, є інформація про те, що ще два літаки могли отримати пошкодження.

Аеродром Маринівка розташований на відстані понад 270 км від кордону України і 440 км від лінії фронту, як зазначають британські експерти.

У міністерстві підкреслюють, що російська сторона активно застосовує аеродром Маринівка у своїх військових операціях на щоденній основі.

Крім того, він служить як резервний аеродром для переміщення російських літаків у разі виникнення небезпеки для інших аеродромів. У серпні 2024 року після атаки українських безпілотних літальних апаратів літаки Су-34 були перенаправлені сюди з авіабази Морозівськ.

“Незважаючи на такі заходи, російська авіація залишається вразливою для атак українських безпілотників”, – йдеться в огляді.

Тими самими вихідними Збройні сили України здійснили успішні атаки з використанням безпілотних літальних апаратів (БПЛА) на аеродром “Кіровське” в окупованій частині Криму, а також на склад артилерійських боєприпасів у Брянську, що розташований у Росії.

Росія не штурмуватиме Суми, а обходитиме: які напрямки планує атакувати РФ влітку

Російські солдати та бронетехніка, зосереджені для підготовки до ймовірного прориву. Російський літній план на фронті поступово проявляється, якщо аналізувати останні бойові дії. Основні його елементи – обходити великі міста (замість лобових штурмів).

Північний напрямок, зокрема область міста Суми, привертає особливу увагу росіян. Незважаючи на побоювання, метою окупантів не є прямий штурм Сум і вуличні бої за місто. Навпаки, вони прагнуть зробити населений пункт непридатним для життя, а тоді обійти його стороною. За такою схемою російські війська діяли раніше на Донеччині – наприклад, у містах Селидове та Новогродівка інфраструктуру практично знищено, після чого противник оминув ці міста під час наступу. Подібне сталося і з Покровськом: російські обстріли пошкодили 80% критичної інфраструктури цього вузлового міста Донеччини, залишивши його без електрики, води та газу і перетворивши на “мертве” місто. Хоча в сам Покровськ ворог так і не ввійшов, він намагався обійти його з півдня і заходу в напрямку Дніпропетровської області. Аналогічну тактику агресор застосовує нині й проти Сум. Місто регулярно піддається атакам дронами та артилерією, що націлені на комунікації та об’єкти забезпечення.

Мета очевидна: позбавити Суми зв’язку, електропостачання та води, змусити населення виїхати, а саме місто – знекровити. Після цього російська армія спробує просуватися в обхід Сум, уникаючи запеклого міського бою. Втім, Збройні сили України завчасно посилили оборону на цьому напрямку. У червні російські підрозділи (зокрема, елітна морська піхота) безуспішно штурмували прикордонні села на північ від Сум, але не змогли прорватися вперед. Українські війська завдають ударів у відповідь: повідомлялося навіть про просування наших підрозділів поблизу кордону на Сумщині. Отже, план оточити й обійти Суми наразі пробуксовує – ворога зупинено на підступах до міста, хоча напруга там зберігається. Чи надовго стримана ця загроза, покаже час.

Другий елемент російського задуму – спробувати прорвати українську лінію оборони на стику Донеччини та Дніпропетровської області, аби вийти на так званий оперативний простір. Йдеться про прорив фронту до відносно відкритої місцевості, не насиченої багаторівневою обороною, яка роками будувалася на Донбасі. У російській воєнній логіці це дозволило б розгорнути масштабні маневри бронетехніки і мотопіхоти вже на території Дніпропетровщини – фактично, поза межами укріпленого “фортеційного” поясу української оборони. Саме тому окупанти так завзято штурмували район Вугледара, Великої Новосілки та Покровська протягом зими і весни, намагаючись створити пролом для виходу в бік Павлограда чи навіть Дніпра. На початку року, змінивши тактику під Покровськом, російські війська намагалися обходити місто і прориватися далі на захід – у напрямку Павлограда, першого великого міста Дніпропетровської області.

Росіяни розраховують, що за межами Донбасу українська оборона менш щільна, а отже ставка робиться на швидкість та масоване застосування бронетанкових підрозділів. В умовах прориву на оперативний простір велику роль відіграватиме не стільки дронова війна, скільки кількість живої сили і техніки. Цим можна пояснити те, що останні місяці окупанти відносно економно використовували свої танки та БМП на фронті – ймовірно, накопичуючи резерви для великого ривка. За даними західних аналітиків, зима 2024-2025 років відзначалася помітним спадом активності російських бронетанкових частин, що дозволило зберегти та відновити значну кількість бойових машин. Такі сили можуть бути кинути в прорив, якщо нагода з’явиться.

Натомість українські військові усвідомлюють ризики: у разі пролому фронту на межі Донеччини та Дніпропетровщини, зупиняти ворожі танкові “коробочки” і моторизовані загони, можливо, доведеться вже ближче до Павлограда чи навіть на підступах до обласного центру – міста Дніпро. Ситуація залишається під контролем, адже станом на кінець червня противнику не вдалося досягти стратегічного успіху на цьому напрямку. Бої точаться переважно на донбаському боці фронту, і всі ключові населені пункти, що прикривають шлях на Дніпропетровщину, залишаються під українським контролем.

Третя складова російського літнього плану – активізація бойових дій на інших напрямках з метою розпорошити сили української армії. Логіка ворога полягає в тому, щоб змусити Україну тримати резерви вздовж усього фронту, не дозволивши перекидати підкріплення лише на найбільш загрозливий напрямок. Для цього росіяни можуть інсценувати або реально почати наступальні дії там, де це менш очікувано. Серед ймовірних напрямків називають Харківщину на північному сході, Запорізький напрямок на півдні, а також окремі відрізки фронту на Донбасі.

Дійсно, останнім часом спостерігається зростання активності противника під Куп’янськом та на північ від Харкова. Ворог періодично атакує українські позиції біля кордону з Бєлгородською областю РФ, намагаючись відтіснити ЗСУ подалі від російської території і наблизитися до Харкова на відстань артилерійського пострілу. Такі атаки, однак, не принесли суттєвих просувань: за даними Інституту вивчення війни, на кінець червня російські війська вели наступальні дії в північній частині Харківщини, але не досягли підтверджених успіхів. Подібна ситуація й на півдні: на Запорізькому напрямку окупаційні сили здійснювали локальні штурми (зокрема, в районі Оріхова та Гуляйполя), проте безрезультатно.

Вочевидь, Росія влітку 2025 року прагне нав’язати Україні масштабне загострення на фронті одразу на кількох напрямках. План максималістський: знекровити прифронтові міста (такі як Суми) ударами по інфраструктурі та обійти їх, здійснити глибокий прорив в оперативний простір до великого українського тилу, а також посіяти напруженість по всій лінії фронту одночасними атаками. Поки що жодна з цих цілей не досягнута. Більш того, українські війська не лише успішно обороняються, а й проводять локальні контратаки на окремих ділянках. Наприклад, на півночі контрдії ЗСУ уповільнили російське просування на Сумщині , а на Донеччині окупантам так і не вдалося оточити Покровськ та прорватися на захід.

Наступні тижні стануть випробуванням витривалості для обох сторін. Росіяни суттєво наростили інтенсивність авіа- та ракетних ударів по українських містах у червні, сподіваючись зламати оборону та волю до спротиву масованими атаками. Україна ж укріплює свою ППО і готується зустріти нові удари. Літня кампанія 2025 року може визначити подальший хід війни – зараз Кремль випробовує всі можливі напрямки тиску, проте українська армія демонструє готовність витримати цей натиск протягом літа і зірвати плани ворога. Від стійкості та майстерності наших захисників у найближчі місяці залежатиме, чи вдасться РФ реалізувати свій задум, чи його очікує провал. Україна вже не раз довела, що здатна зірвати розрахунки агресора – тож і цього літа розраховуємо вистояти і зберегти стратегічну ініціативу.

У навчальних центрах і на полігонах заборонені масові скупчення військовослужбовців

Головнокомандувач ЗСУ наголосив, що після нещодавніх атак Росії військові більше не збиратимуться в навчальних центрах. Для їхнього захисту зводяться нові укриття, бліндажі та інші захисні споруди.

Про це Олександр Сирський повідомив у соцмережах.

Він наголосив, що відбулася нарада щодо поліпшення підготовки у Збройних Силах, підвищення безпеки в навчальних центрах та інших актуальних питань. З метою забезпечення їхньої безпеки будуються нові укриття, бліндажі та інші захисні споруди.

“Скупчення особового складу та військової техніки, розміщення військовослужбовців у наметових містечках – заборонено!”, – наголосив Сирський.

Він розповів, що на тренувальних майданчиках будують нові укриття, бліндажі та інші захисні споруди.

Розробляються додаткові технічні заходи, націлені на забезпечення безпеки військовослужбовців у процесі їхньої підготовки, тренувань і реабілітації.

“Наголосив на обов’язковому дотриманні вимог щодо обладнання укриттів у навчальних центрах і на полігонах”, – додав Сирський.

Крім того, буде забезпечено своєчасне і точне інформування про повітряну небезпеку.

Сигнали втоми: Білий дім скорочує фінансування, ЄС розколюється, ракети Patriot під питанням

Політична температура на Заході помітно змінюється: сигнали, що свідчать про втому від української теми, звучать дедалі частіше й голосніше.

Лише за останній тиждень збіглися кілька рішень, які ще рік тому здавалися б неможливими. Агентство Reuters повідомило, що Адміністративно-бюджетне управління Білого дому рекомендує Держдепу закрити близько двох десятків програм із розслідування воєнних злочинів, у тому числі в Україні. Формально йдеться про перерозподіл фінансів, але фактично Вашингтон згортає важливий інструмент міжнародного тиску на Росію в гуманітарно-правовій площині.

На тому самому тлі прессекретарка Білого дому ухилилася від прямої відповіді, чи отримає Київ додаткові ракети для Patriot. Посил про “особисту розмову лідерів” виглядає дипломатичним завісом, за яким приховується небажання публічно фіксувати нові зобов’язання.

Європейський Союз також продемонстрував тріщину в одностайності: підсумкову заяву саміту на підтримку України заблокувала одна країна-член, і, попри відсутність офіційного підтвердження, всі погляди звернулися до Будапешта. Це вже не перший випадок, коли Будапешт гальмує колективні рішення, але тепер прецедент набув символічної ваги: у момент, коли Київ сподівався на черговий жест солідарності, ЄС не зміг його оформити навіть на папері.

Не менш показовим є проект оборонного бюджету США на 2026 фінансовий рік. Пентагон повідомив про скорочення витрат на Україну в рамках двох ключових програм – Ініціативи безпекової допомоги і фонду підтримки коаліції. Натомість Міноборони США змушене урізати власні закупівлі F-35, пояснюючи це “мінімальними темпами виробництва”. Пряма залежність цих рішень від внутрішніх бюджетних обмежень указує, що українське питання дедалі жорсткіше конкурує з внутрішніми потребами й технологічними пріоритетами самих Штатів.

Усі ці кроки складають послідовну картину.

По-перше, у політичних столицях Заходу втома від затяжної війни дедалі частіше перетворюється на пошук “орієнтира виходу” – чи то у вигляді заморожування конфлікту, чи то через делегування відповідальності самій Україні.

По-друге, суперечності всередині західних альянсів загострюються напередодні виборчих циклів: лідери вимушені прислухатися до виборця, який усе менше хоче платити за далеку війну.

По-третє, увагу медіа переключають інші кризи – Близький Схід, зростання напруги у відносинах США-Китай, міграційні хвилі до Європи.

Наслідки для України багатовимірні.

З одного боку, Київ уже інтегрований у західні оборонні ланцюжки, і повне згортання підтримки наразі малоймовірне. З іншого – ресурси стануть більш дозованими й заполітизованими: кожен новий транш доведеться виборювати в умовах складних торгів і дедалі критичнішої оптики. Це означає, що Україні потрібно швидше переходити від екстенсивної моделі “дайте більше зброї” до вичерпного обґрунтування, як саме ця зброя допоможе наблизити завершення війни.

У дипломатичному сенсі зростає значення двосторонніх домовленостей із тими країнами, де консенсус щодо російської загрози тримається міцніше – насамперед із Польщею, країнами Балтії, Великою Британією.

Паралельно на внутрішньому фронті доведеться активізувати власне виробництво БПЛА, боєприпасів і засобів РЕБ, щоби зменшити залежність від сторонніх циклів бюджетного планування. Акцент на розвитку оборонної промисловості стає не політичним гаслом, а умовою виживання у змінній геополітичній погоді.

Утім, втома Заходу – це не вирок, а лише фактор серед інших. Українська стійкість уже двічі змінювала порядок денний великих столиць: у лютому 2022-го, коли Київ вистояв, і в листопаді того ж року, коли успіхи на полі битви примусили союзників наростити постачання. Нинішня хвиля охолодження додає українському уряду новий виклик – переконати партнерів, що інвестиція в українську безпеку все ще найвигідніша страховка для самого Заходу.