дрони-перехоплювачі Архіви

Японія уклала контракт на закупівлю українських дронів-перехоплювачів

Posted on 11 Жовтня, 2026 by Іван Засядько

Міністерство оборони Японії уклало контракт на придбання українських безпілотників-перехоплювачів SkyFall.

Про домовленість повідомив міністр оборони країни Сінджіро Коїдзумі.

Японська сторона розраховує отримати українські апарати у найкоротші терміни. Подробиці контракту, зокрема кількість безпілотників та його вартість, у опублікованому повідомленні не розкриваються.

Компанія SkyFall випускає перехоплювачі P1-SUN у кількох модифікаціях. Серед них є версії з елементами штучного інтелекту та більш швидкісні апарати, розраховані на боротьбу з реактивними безпілотниками.

У японському Міноборони окремо відзначили досвід України у швидкому створенні та модернізації оборонних технологій. Для українського виробника закордонний контракт стає ще одним напрямком виходу на міжнародний ринок: раніше SkyFall також уклала угоду про співпрацю з польським державним банком розвитку, а можливість виробництва її безпілотників розглядає Данія.

Зеленський заявив про плани випускати 400 дронів-перехоплювачів на місяць

Posted on 2 Жовтня, 2026 by Іван Засядько

Україна розраховує до кінця жовтня налагодити виробництво приблизно 400 швидкісних безпілотників-перехоплювачів щомісяця.

Про це Володимир Зеленський заявив в інтерв’ю Financial Times.

За його словами, зараз тривають випробування п’яти моделей, призначених насамперед для боротьби з реактивними безпілотниками. Одна розробка має перейти до більш масштабного серійного виробництва, решту чотири поки що продовжують тестувати.

Одним з основних обмежень Зеленський назвав нестачу двигунів. Україна випускає частину необхідної продукції самостійно, проте значну частку силових агрегатів доводиться імпортувати.

“Двигуни – ключове питання, ми справді імпортуємо багато двигунів. Є двигуни нашого виробництва, але їх недостатньо”, – сказав він.

Президент також пов’язав темпи розвитку систем перехоплення з доступним фінансуванням оборонної промисловості. За наведеними ним даними, зараз українські сили збивають близько 57 % реактивних і 85–90 % звичайних безпілотників.

Реактивні “Шахеди” стали масовими: чи встигає Україна перебудувати ППО

Posted on 28 Вересня, 2026 by Микола Донченко

Під час повітряної атаки в ніч на 28 вересня Росія застосувала проти України 165 безпілотників. Майже половина з них – 79 апаратів – була реактивною. Ще кілька місяців тому такі дрони сприймалися як відносно рідкісна модифікація звичайного “Шахеда”. Тепер вони стають одним із головних інструментів російських ударів.

За попередніми даними Повітряних сил, українська протиповітряна оборона збила або подавила 112 повітряних цілей. Водночас влучання зафіксували на 14 локаціях, ще на семи впали уламки збитих апаратів.

Ця статистика показує масштаб атаки, але не дає відповіді на ключове питання: скільки саме реактивних дронів вдалося знищити. У зведенні наведено загальний результат щодо всіх типів безпілотників – від ударних апаратів до дешевших імітаторів. Окремого показника ефективності ППО проти швидкісних цілей немає.

Проте вже сама кількість реактивних дронів свідчить, що Росія переходить до нової моделі повітряної війни. Її мета полягає не лише в тому, щоб завдати удару по конкретному об’єкту, а й у тому, щоб змусити українську оборону витрачати більше ресурсів на кожне перехоплення.

Швидкість змінює правила перехоплення

Звичайний “Шахед” із поршневим двигуном рухається зі швидкістю приблизно 150-180 км/год. Це все ще небезпечна ціль, однак її політ залишає певний час для виявлення, передачі інформації між підрозділами та підготовки до перехоплення.

Проти таких апаратів Україна навчилася застосовувати мобільні вогневі групи, засоби радіоелектронної боротьби та дрони-перехоплювачі. Саме розвиток відносно дешевих перехоплювачів дозволив зменшити залежність від дорогих зенітних ракет.

Реактивні дрони створюють іншу проблему. За словами начальника управління комунікацій Повітряних сил Юрія Ігната, їхня швидкість зазвичай становить близько 400 км/год. Деякі типи ракето-дронів, зокрема S8000 “Бандероль”, можуть розганятися приблизно до 600 км/год.

За таких умов розрахунок мобільної групи має значно менше часу, щоб побачити ціль, визначити напрямок її руху та відкрити прицільний вогонь. Ще складніше звичайному дрону-перехоплювачу: якщо він повільніший за ворожий апарат, наздогнати ціль після невдалого заходу практично неможливо.

Швидкість також скорочує час між оголошенням загрози та появою дрона над містом. Маршрут може кілька разів змінитися, а інформація про напрямок польоту швидко втратити актуальність.

Росія випробовує не окрему модель, а нову тактику

Реактивні безпілотники з’являлися в українському небі й раніше. Однак протягом літа їхня кількість почала швидко зростати. У липні, за даними Повітряних сил, Росія використала вп’ятеро більше таких апаратів, ніж у червні.

Наприкінці серпня Юрій Ігнат говорив, що під час окремих атак реактивні дрони вже становили приблизно половину запущених цілей. Наліт 28 вересня фактично підтвердив, що це співвідношення стає звичним: із 165 безпілотників реактивними були 79.

Одночасно Росія продовжує запускати поршневі “Шахеди”, “Гербери” та дрони-імітатори. Змішування різних типів цілей у межах одного удару ускладнює роботу ППО. Оператори мають швидко визначити, який об’єкт можна подавити засобами РЕБ, проти якого достатньо мобільної групи, а де доведеться застосовувати авіацію або зенітну ракету.

Атаки також можуть розтягуватися на багато годин. Замість одного великого нальоту противник запускає дрони невеликими хвилями, змушуючи підрозділи ППО довго залишатися в бойовій готовності. Це збільшує навантаження на людей, техніку та систему оповіщення.

Навіщо Росії дорожчий безпілотник

Реактивний дрон складніший і дорожчий за звичайний “Шахед”. Йому потрібен турбореактивний двигун, більше пального та компоненти, здатні працювати за вищих температур і навантажень.

Проте такий апарат усе одно може обходитися дешевше за повноцінну крилату ракету. Для Росії це проміжний варіант між відносно повільним ударним безпілотником і дорогим ракетним озброєнням.

Головна перевага полягає не лише у швидкості. Реактивний дрон змушує Україну залучати засоби, які мають відповідні характеристики. Кулеметна мобільна група або недорогий перехоплювач можуть не встигнути відпрацювати, тому в повітря доводиться підіймати винищувачі або використовувати наземні зенітні комплекси.

Так виникає невигідний обмін: для знищення порівняно дешевого безпілотника може знадобитися дорожча ракета, а авіація витрачає паливо, боєприпаси та ресурс літаків. Навіть якщо більшість цілей буде збито, противник намагатиметься виснажувати систему повторними атаками.

Саме тому оцінювати ефективність ППО лише за відсотком знищених апаратів недостатньо. Важливо також розуміти, якими засобами їх збили та скільки ресурсів довелося витратити.

Чому не можна покладатися на один тип захисту

Універсального засобу проти всіх російських дронів не існує. Звичайний “Шахед”, реактивна “Герань”, імітатор та “Бандероль” мають різні швидкість, висоту, дальність і принципи наведення.

Спроба збивати кожен реактивний безпілотник зенітною ракетою створить надмірне навантаження на запаси ППО. Водночас ставка виключно на дешеві дрони-перехоплювачі також не розв’язує проблему: наявні моделі не завжди здатні наздогнати ціль, яка летить зі швидкістю 400-500 км/год.

Тому захист має залишатися багаторівневим. Перший елемент – раннє виявлення, адже додаткові хвилини дозволяють підготувати засіб перехоплення та вивести його на потрібну траєкторію. Другий – швидкі дрони-перехоплювачі, здатні діяти не лише навздогін, а й зустрічати ціль на розрахованому маршруті. Третій – авіація та наземні комплекси для тих апаратів, які становлять найбільшу загрозу.

РЕБ також зберігає значення, хоча її можливості залежать від системи навігації та керування конкретного дрона. Частину апаратів можна збити з маршруту або позбавити точного наведення, але розглядати радіоелектронну боротьбу як гарантований захист від усіх реактивних цілей не варто.

Окремим напрямком залишаються удари по виробництву та логістиці. Російська промисловість залежить від постачання компактних турбореактивних двигунів, електроніки й спеціальних матеріалів. Обмеження доступу до цих компонентів може виявитися не менш важливим, ніж знищення готових дронів у повітрі.

Чи означає це, що українська ППО не справляється

Поява швидкісних дронів не означає, що українська система протиповітряної оборони перестала працювати. Під час атаки 28 вересня було знешкоджено 112 зі 165 безпілотників різних типів. Повітряний напад відбивали авіація, зенітні ракетні війська, підрозділи РЕБ, безпілотних систем і мобільні вогневі групи.

Однак цифра влучань показує, що абсолютного захисту немає. Чим більше різних цілей одночасно перебуває в повітрі, тим складніше правильно розподілити наявні засоби.

Росія намагається знайти межу пропускної здатності української ППО: запускає імітатори, змінює маршрути, підвищує швидкість і розтягує атаки в часі. Україна, зі свого боку, змушена перебудовувати систему швидше, ніж противник нарощує виробництво нових апаратів.

Перевага в цій боротьбі не буде постійною. Щойно одна сторона знаходить ефективне рішення, інша намагається обійти його новою модифікацією або тактикою.

Нова фаза дронової війни вже почалася

Атака 28 вересня стала важливим показником не через загальну кількість запущених дронів. Подібні масовані нальоти Україна переживала й раніше. Принципова відмінність – частка реактивних апаратів.

Майже половина швидкісних цілей у межах одного удару означає, що Росія більше не розглядає їх як експериментальне доповнення до звичайних “Шахедів”. Вони перетворюються на масовий засіб тиску на міста та протиповітряну оборону.

Для України це створює потребу не просто закупити більше ракет. Необхідно будувати систему, в якій раннє виявлення, нові перехоплювачі, авіація, РЕБ і наземна ППО працюватимуть як єдине ціле.

Реактивний дрон не є невразливим. Але він залишає менше часу на помилку і робить кожне неправильне рішення дорожчим. Саме швидкість адаптації тепер визначатиме, чи зможе Україна зберегти прийнятну вартість захисту під час наступних хвиль атак.

Українські дрони: чому бойового досвіду недостатньо для технологічного лідерства

Posted on 13 Серпня, 202621 Вересня, 2026 by Микола Донченко

Україна має вагомий заділ на майбутнє у сфері безпілотних систем. Її головний актив – досвід пілотів, які опановують сучасну війну дронів безпосередньо на полі бою. Проте перетворити цей досвід на довгострокове технологічне лідерство значно складніше, ніж представити чергову міжнародну ініціативу. Для цього потрібні розвинена науково-технічна база, власні критичні технології та промисловість, здатна забезпечувати стабільне виробництво. Саме за цими критеріями варто оцінювати українські амбіції та пропозиції закордонним партнерам.

Досвід пілотів дає перевагу, але не замінює власних технологій

Українські оператори накопичують знання, які неможливо отримати лише на навчальних полігонах. Вони працюють в умовах постійної протидії, змушені пристосовуватися до змін на фронті та перевіряють можливості техніки під час реального виконання завдань. Практичне розуміння того, чому один апарат виконує свою функцію, а інший виявляється непридатним, становить важливу основу для подальшого розвитку безпілотних систем.

Такий досвід може допомогти Україні посісти вагоме місце в міжнародній оборонній кооперації. Пілоти здатні формулювати вимоги до нової техніки, виявляти недоліки конструкцій і пропонувати зміни, яких не помітить розробник, відірваний від бойового застосування. Проте ця перевага має обмежений строк дії. Інші держави вивчають війну, адаптують навчальні програми та вкладають кошти у власні дослідження. Щоб зберегти позиції, досвід необхідно постійно перетворювати на технологічний результат.

Підготовлений оператор не може замінити інженерну школу, дослідницький інститут або підприємство з виробництва критичних компонентів. Майстерність керування дроном не розв’язує проблем із розробкою двигунів, електроніки, оптичних систем, засобів зв’язку та навігації. Навіть вдала адаптація готового апарата до потреб фронту ще не забезпечує спроможності самостійно створювати наступні покоління безпілотників.

Саме тому головне питання полягає в достатності власної науково-технічної та виробничої основи. Якщо критичні вузли доводиться закуповувати за кордоном, можливості виробника залежать від зовнішніх рішень. Зміна експортних правил, перебої з постачанням або припинення випуску окремого компонента можуть вимагати перероблення конструкції та нових випробувань. За таких умов збільшення кількості зібраних апаратів саме собою не усуває технологічної залежності.

Для претензії на світове лідерство потрібен контроль над ключовими елементами продукту. Виробник має бути здатним змінювати архітектуру системи, розвивати програмне забезпечення, забезпечувати якість і підтримувати випуск без критичної прив’язки до одного постачальника. Без цього навіть успішне бойове застосування окремих моделей не гарантує стійкої переваги в міжнародній конкуренції.

Український заділ тому варто розглядати передусім як можливість, яку ще належить реалізувати. Її основою можуть стати знання операторів, швидкий обмін інформацією між фронтом і розробниками та здатність перевіряти нові рішення. Але майбутнє цієї моделі залежить від інвестицій у дослідження, підготовку фахівців і виробничу інфраструктуру. Без такої роботи бойовий досвід залишатиметься цінною, проте недостатньою складовою технологічного розвитку.

Міжнародні ініціативи потребують промислового змісту

Пропозиції щодо спільного виробництва безпілотних систем мають оцінюватися за конкретними зобов’язаннями. Партнеру потрібне розуміння того, які технології він отримує, хто володіє правами на них, звідки надходитимуть компоненти та як забезпечуватиметься серійний випуск. Самої репутації країни з великим досвідом застосування дронів для відповіді на ці питання недостатньо.

Якщо міжнародна ініціатива обмежується презентацією, меморандумом і публічними заявами, а за ними немає фінансування, виробничих потужностей та узгоджених технічних вимог, вона ризикує перетворитися на “медійну бутафорію”. У такому випадку інформаційний ефект виникає одразу, тоді як практичний результат залишається невизначеним. Політичне керівництво отримує можливість говорити про глобальну роль країни ще до того, як партнерство довело свою життєздатність.

Особливо помітним цей розрив може бути в пропозиціях країнам Південного Кавказу, Передньої Азії та Близького Сходу. Зацікавленість у бойовому досвіді не означає автоматичної готовності закуповувати техніку або вкладати кошти у спільне підприємство. Потенційний замовник оцінює надійність, вартість обслуговування, строки постачання та можливість інтегрувати нові апарати у власну військову систему.

Захист енергетичної інфраструктури від повітряних атак висуває особливо високі вимоги. Партія дронів-перехоплювачів і група досвідчених інструкторів не становлять завершеної системи оборони. Необхідні виявлення цілей, управління, передача даних, технічне обслуговування та взаємодія з іншими засобами захисту. Тому обіцянка допомогти має супроводжуватися чітким поясненням того, яку саме частину завдання запропоноване рішення здатне виконати.

Якщо виходити з наведеної позиції Дональда Трампа про відмову від української допомоги на Близькому Сході, її можна розглядати як прояв цього розриву між практичним досвідом і технологічною пропозицією. У межах такої інтерпретації Вашингтон міг не побачити достатньої додаткової цінності в залученні українських систем. Знання операторів можуть бути корисними, але для рішення про військово-технічну співпрацю потрібні також перевірені характеристики, виробнича надійність і відповідність конкретним потребам. Це можливе пояснення рішення, а не підтверджений висновок про мотиви американського президента.

Для України така ситуація має бути приводом зосередитися на змісті міжнародних пропозицій. Партнерство повинне допомагати отримувати доступ до дослідницької інфраструктури, розвивати критичні технології та підвищувати стійкість виробництва. Його цінність визначається тим, які нові можливості з’являються в українських інженерів і підприємств після підписання домовленостей.

Існує також ризик нерівномірного розподілу вигод. Україна може передавати досвід, накопичений високою ціною, тоді як права на подальші розробки, основні виробничі компетенції та доходи від масштабування залишатимуться за кордоном. Щоб уникнути цього, необхідно заздалегідь визначати умови використання напрацювань і забезпечувати участь українських фахівців у створенні наступних поколінь систем.

Українські пілоти створюють важливу передумову для майбутнього успіху. Проте перемогти в технологічній гонці лише завдяки досвіду застосування неможливо. Потрібні власні дослідження, інженерні компетенції та промисловість, здатна перетворювати фронтові висновки на конкурентний продукт. Доки ця основа не відповідає масштабу заявлених амбіцій, міжнародні презентації не можуть вважатися доказом лідерства. Його доведеться підтверджувати результатами розробок, виконаними контрактами та стабільною роботою техніки.

Німеччина має намір передати Національній гвардії України понад тисячу дронів-перехоплювачів

Posted on 13 Квітня, 2026 by Іван Засядько

Німеччина готова надати Національній гвардії України понад тисячу дронів-перехоплювачів METIS. Ці пристрої призначені для нейтралізації російських безпілотних літальних апаратів, що здійснюють атаки.

Про це повідомила організація “German Aid to Ukraine”, яка стежить за наданням допомоги Україні.

Україна активізувала застосування дронів-перехоплювачів для боротьби з російськими боєприпасами, що кружляють, зокрема, з безпілотниками типу “Шахед-131/136”.

У березні 2026 року Міністерство оборони України відзвітувало про перехоплення понад 33 тис російських безпілотників різних типів. Цей результат у понад два рази кращий за показники попереднього місяця.

Публікація повідомляє, що в умовах зростання інтересу до подібних систем Україна отримує підтримку від іноземних держав. Йдеться як про фінансування розробки українських технологій, таких як перехоплювач WIY STRILA, так і про постачання або виробництво західних систем.

Серед них — безпілотний перехоплювач METIS, розроблений німецькою компанією TYTAN Technologies. За інформацією з джерел, що мають відомості про поставки, німецький уряд доручив мюнхенському підприємству створити та передати Національній гвардії України понад тисячу таких безпілотників.

Компанія утрималася від коментарів щодо наявності контракту, пославшись на важливі аспекти безпеки. При цьому представники компанії зазначили, що вони мають довгострокові партнерські відносини з українськими військовими та продовжують надавати підтримку Україні в її зусиллях з оборони.

METIS — це безпілотник, оснащений штучним інтелектом.

Цей апарат може подолати відстань понад 45 км і точно вражати цілі на висоті до 6 км. Його максимальна швидкість становить 400 км/год, що дозволяє ефективно перехоплювати швидко рухомі повітряні цілі та успішно справлятися з повільнішими дронами.

За необхідності пристрій може бути оснащений бойовою частиною вагою близько одного кілограма. У такому випадку він функціонує за принципом “поразка-знищення”, що підвищує ймовірність успішного перехоплення.

При виявленні ворожої дрона її координати та швидкість надсилаються на станцію управління METIS. На підставі отриманих даних штучний інтелект визначає найбільш ефективну зону для перехоплення, що збільшує успішність операції та мінімізує ризик пошкоджень.

Після активації дрон автоматично рухається до вказаної точки і потім здійснює захоплення цілі.

Ці пристрої пройшли всебічні випробування на конкурсах НАТО, у підрозділах Бундесверу та в реальних бойових умовах в Україні, перш ніж стати доступними для придбання. Представники TYTAN Technologies зазначили, що їхні фахівці постійно працюють в Україні, надаючи підтримку військовим протягом усього року.

Використання цих дронів на українській території дозволить отримати додаткові дані для вдосконалення системи. У майбутньому Збройні сили Німеччини можуть інтегрувати їх у сучасні комплекси для протидії безпілотникам.

У березні дрони-перехоплювачі знешкодили понад 33 тис БПЛА

Posted on 8 Квітня, 2026 by Іван Засядько

У березні українські військові збили понад 33 тис безпілотників російської армії за допомогою дронів-перехоплювачів. Це вдвічі більше, ніж у лютому.

Міністр оборони України Михайло Федоров розповів про це після зустрічі з українськими розробниками дронів-перехоплювачів.

“Дрони-перехоплювачі — українська інновація, яка вже стала ключовою частиною нашої ППО. Тільки в березні перехоплювачі збили понад 33 000 ворожих БПЛА різних типів <…> Це вдвічі більше, ніж минулого місяця”, — написав міністр у своєму Telegram-каналі.

Він зазначив, що дрони типу “шахед” з реактивними двигунами стали серйозною проблемою. Ворог все частіше використовує їх, а швидкість апаратів зростає. Перехоплення цих БПЛА стає все складнішим, тому перед розробниками стоїть завдання знайти технологічне рішення. Були вивчені наявні продукти та їх готовність, виявлені слабкі місця та узгоджені дії для швидкого масштабування.

Федоров підкреслив, що напередодні платформа Brave1 надала підтримку 12 технологіям у рамках спільної грантової програми з Європейським союзом. Фінансування складе до 150 тисяч євро, які будуть спрямовані на розробку високошвидкісних перехоплювачів, здатних досягати швидкості 450 км на годину і вище.

Україна має засоби протидії реактивним Shahed

Posted on 15 Вересня, 2025 by Іван Засядько

Україна має дрони-перехоплювачі, здатні протистояти російським дронам Shahed з реактивними двигунами.

Про це повідомив заступник керівника Офісу президента України Павло Паліса.

Журналістка поцікавилася у Паліси, наскільки ефективні українські дрони-перехоплювачі.

“Різна модель демонструє різну. Але на це впливає дуже багато факторів, починаючи від моделі, завершуючи навченістю екіпажу, погодними умовами”, – відповів Паліса.

Україна прагне створити найбільш ефективну систему оборони на різних рівнях і висотах, щоб успішно відбивати масовані повітряні атаки.

У заступника керівника ОП поцікавилися, чи існує в України захист від російських реактивних дронів Shahed.

“У нас є теж дрони-перехоплювачі, які здатні боротися з Shahed на реактивних двигунах. Ворог розвивається і ми на місці не стоїмо, у нас іншого варіанту немає”, – зазначив Паліса.

“Анти-Шахед” дрони: як Україна створює новий вимір протиповітряної оборони

Posted on 9 Вересня, 2025 by Микола Донченко

З осені 2022 року російська армія почала масово застосовувати іранські дрони-камікадзе Shahed-136 (“Шахед”) для ударів по містах та інфраструктурі України. Ці безпілотники є складною ціллю: вони летять на невеликій висоті, мають низьку швидкість і видають характерний звук, але їх масове застосування перевантажує традиційні системи ППО.

Якщо на початку війни Україні вдавалося збивати більшість дронів силами зенітних ракетних комплексів і мобільних вогневих груп, то до 2025 року масштаби атак зросли в рази. Навесні 2025 року Росія запустила рекордні залпи: часом понад 400-800 дронів за одну ніч. У червні 2025 року українська розвідка оцінювала, що Росія виробляє до 170 Shahed на добу і прагне збільшити випуск до 190 на добу до кінця року. Така тактика “рою” розрахована на виснаження ППО: навіть при високому відсотку збитих цілей кілька безпілотників з кожної хвилі неминуче досягають цілей.

Однак головним викликом стала “бухгалтерія війни” – дисбаланс вартості атаки і захисту. Кожен Shahed коштує Росії десятки тисяч доларів, тоді як перехопити його західною ракетою ППО може коштувати сотні тисяч або навіть мільйони доларів. Наприклад, постріл зенітною ракетою комплексу NASAMS або Patriot багаторазово перевищує ціну самого дрона. Такі незрівнянні витрати на відбиття атак з часом стають непосильними. Українські сили ППО, витративши значну частину запасів ракет, зіткнулися з їх дефіцитом. Виникла гостра необхідність у нестандартному рішенні, яке зробить протиповітряну оборону економічно ефективною і масштабованою.

Дрони проти дронів: пошук нестандартного рішення

Українське військове керівництво та інженери звернулися до ідеї дронів-перехоплювачів – невеликих безпілотників, призначених для знищення ворожих дронів у повітрі. Ще в 2024 році ентузіасти почали експерименти з оснащенням дронів засобами ураження і з тактикою тарана, щоб збивати безпілотники противника. Перші прототипи проходили випробування на фронті, збиваючи розвідувальні БПЛА типу Orlan та інші малі дрони. Однак проти Shahed були потрібні більш просунуті рішення – адже цей баражуючий боєприпас летить швидше і вище типових комерційних дронів. Щоб перехопити “Шахед”, дрон-перехоплювач повинен не тільки наздогнати, але і перевершити його за швидкістю і дальністю.

На початку 2025 року тема антидронових перехоплювачів вийшла на рівень державної важливості. Українські офіційні особи визнали, що без дешевих і масових засобів боротьби з роєм дронів захистити міста буде все складніше. Наприкінці лютого 2025 року з’явилося перше повідомлення про успішне збиття “Шахеда” за допомогою українського безпілотника. Це не було випадковістю – за цим стояли місяці розробок, випробувань і доопрацювання програмного забезпечення для наведення на повітряні цілі. Фактично з нуля почала вибудовуватися концепція зенітних дронів (англ. counter-drone interceptors), інтегрованих з радарами і системами виявлення. Президент Володимир Зеленський у червні зазначив, що вже кілька вітчизняних підприємств показують результати у створенні перехоплювачів, і обсяги їх виробництва зростають. До цього часу спеціальні екіпажі дрон-перехоплювачів несли чергування в найбільш вразливих регіонах, полюючи на Shahed у нічному небі.

У травні 2025 року український перехоплювач типу Sting вперше документально збив ворожий Shahed у повітрі – це стало справжнім проривом. Дрон-перехоплювач є надшвидким варіантом FPV-дрона (від First Person View, з видом від першої особи), оснащеним вибуховим зарядом. Він наводиться на ціль за даними радара, потім оператор в режимі реального часу доводить його до зіткнення з ворожим БПЛА. Такі перехоплювачі запускаються з катапульти або труби і розганяються до величезної швидкості. Наприклад, український дрон “Стінг” (“Жало”) від групи Wild Hornets здатний розвивати до 315 км/год – тобто швидше, ніж Shahed-136, крейсерська швидкість якого близько 185 км/год. Висота перехоплення досягає 3 км і більше. Корпус дронів друкується на 3D-принтерах, а вартість комплектуючих відносно невелика – від $2 до 5 тис. залежно від начинки. Для порівняння, це всього близько 1/50 вартості Shahed і лічені відсотки від ціни зенітної ракети. Подібні перехоплювачі не вимагають досвідченого пілота – операторів навчають за лічені тижні, що дозволяє швидко розгортати нові команди.

Перші успіхи та ефективність перехоплювачів

Вже перші бойові застосування показали високий потенціал дронів-перехоплювачів. Так, у період весни 2025 року в одних тільки околицях Києва за чотири місяці зафіксовано 160 успішних перехоплень ворожих безпілотників за допомогою таких систем. В окремих нічних нальотах нові перехоплювачі збивали десятки Shahed з випущеного рою. Президент Зеленський 4 липня підкреслив, що під час однієї з наймасовіших атак на Київ, коли за ніч було випущено понад 500 дронів і ракет, саме безпілотники-перехоплювачі зробили вагомий внесок в оборону, збивши значну частину “Шахедів”. За його словами, ці результати довели ефективність нового підходу, і тепер Україну чекає масштабне нарощування виробництва таких дронів і навчання операторів по всій країні.

Особливо примітно, що перших великих успіхів досягли невеликі волонтерсько-військові групи. Фактично одна команда операторів з декількома наземними станціями запуску за кілька місяців зуміла знищити більше ворожих дронів, ніж деякі батареї ППО за аналогічний період – і при набагато менших витратах. На початок літа 2025 року кількість збитих “Шахедів” силами таких груп сягнула сотень. Наприклад, тільки фонд спільноти Сергія Стерненка відзвітував про понад 100 збитих Shahed дронами Wild Hornets до липня. А благодійний фонд Притули повідомив, що профінансовані ним перехоплювачі в середньому коштують менше $2000 за штуку і вже показали себе у знищенні безпілотників типу “Герань” (Shahed). Завдяки дронам-перехоплювачам мобільні вогневі групи ППО тепер майже не покладаються на зенітні кулемети і малокаліберну артилерію, ефективність яких падає проти швидких цілей. Замість цього вони використовують високоточні безпілотники для ураження дронів-камікадзе. В результаті, за словами українських військових експертів, економіка оборони змінюється: збивати ворожий дрон за кілька тисяч доларів набагато вигідніше, ніж за сотні тисяч. А головне – зберігаються дорогі ракети і боєприпаси для більш пріоритетних цілей (наприклад, крилатих і балістичних ракет). Представник Повітряних сил Юрій Ігнат прямо заявив: “Дронова ППО дозволить раціональніше використовувати наші засоби. Ми не можемо постійно витрачати дефіцитні зенітні ракети і ресурси авіації на полювання за ворожими дронами”.

Масштабування програми та міжнародна підтримка

В середині 2025 року Україна розгорнула програму масштабного виробництва та впровадження антидронових комплексів. Формується повноцінний новий рід військ – умовно їх називають “зенітні безпілотні комплекси”. Якщо на початку це були поодинокі волонтерські проекти, то тепер у галузь прийшло державне фінансування та великі замовлення. Чотири українські компанії налагоджують випуск перехоплювачів різних типів. Дві з них, за словами президента, вже досягли особливих успіхів і швидко нарощують випуск. З початку 2025 року організовано курси підготовки операторів дронів-перехоплювачів, причому навчання проходить по всій країні – адже атакам Shahed піддаються і Київ, і прифронтові області, і західні регіони.

До літа 2025 року українська влада уклала партнерські угоди із закордонними союзниками для розвитку цієї програми. Зокрема, були отримані додаткові кошти від союзників на масове виробництво перехоплювачів. Паралельно ведеться оснащення ППО сучасними пасивними радарами і датчиками, здатними виявляти малошумні дрони. Так, Нідерланди оголосили про передачу Україні сотні радарів виявлення безпілотників – вони стануть “вухами” для українських дронів-перехоплювачів. В уряді підкреслюють, що подібні системи – передовий досвід світової практики.

Вже до кінця 2025 року очікується, що десятки мобільних груп з дронами зможуть взяти на себе основне навантаження з відбиття Shahed. За словами експертів, щоб повністю закрити небо від масових атак, Україні може знадобитися випускати сотні перехоплювачів щодня. Це завдання амбітне, але реальне за підтримки західних партнерів і мобілізації вітчизняного ВПК. Президент Зеленський ставить за мету, щоб у найближчі місяці 50% потреб армії в озброєнні покривалося за рахунок вітчизняного виробництва – і дрони в цьому списку на першому місці. У своєму зверненні він заявив про намір вийти на виробництво тисяч безпілотників різних типів на день. Вже зараз Україна щомісяця випускає тисячі дронів для фронту, хоча ще до війни такої промисловості практично не існувало.

Зміна правил гри: стратегічні підсумки

Різке посилення дронового компонента ППО кардинально змінює співвідношення сил у повітрі. По суті, Україна першою у світі розгорнула масштабну систему протидії баражуючим дронам за допомогою інших дронів. Якщо на початку війни такий підхід здавався експериментальним, то до осені 2025 року це вже невід’ємна частина оборони. Щодня десятки операторів, сидячи за консолями, збивають безпілотники противника в режимі реального часу. Український досвід уважно вивчають союзники: такого масового застосування дронів-перехоплювачів ще не знала жодна армія. Ймовірно, закладається новий стандарт протиповітряної оборони для всього світу – в умовах, коли загрозою стають рої дешевих дронів, знищувати їх повинні настільки ж дешеві і масові системи.

Для України стратегічне значення цієї трансформації очевидне. Агресор може продовжувати масові атаки, нарощуючи виробництво безпілотників, але їх ефективність неухильно падає. Вартість перехоплення тепер у рази (а то й на порядки) нижча за вартість атакуючого дрона, і з кожним збитим Shahed ворог втрачає набагато більше ресурсів, ніж українська сторона. Це підриває розрахунок Росії на виснаження української ППО економічно. Як образно кажуть експерти, дрони-перехоплювачі змінюють “економіку війни” на користь України. Вже зараз українські військові заявляють про перехоплення 85–90% запущених дронів-камікадзе – і в міру збільшення парку перехоплювачів цей показник може ще зрости. Звичайно, повністю відмовитися від класичних засобів ППО не можна: винищувачі, зенітні комплекси і засоби РЕБ продовжують відігравати свою роль. Але перевантаження їх роботи за допомогою ворожих роїв більше не приносить таких результатів, як раніше. Коли по дешевих дронах б’ють не дорогі ракети, а такі ж недорогі дрони, ціна зриву атаки для тих, хто обороняється, різко знижується.

Україна фактично створила новий пласт технологій оборони, народжений суворою необхідністю і загартований в боях. Якщо спочатку запуск програми дронів-перехоплювачів запізнився, то тепер вона стрімко набирає обертів і демонструє вражаючі результати на практиці. Кожен збитий Shahed – це врятовані життя та об’єкти інфраструктури. Кожна вціліла зенітна ракета – це готовність зустріти більш серйозну загрозу. В кінцевому рахунку, протистояння роїв дронів дронами-перехоплювачами вирівнює ситуацію: українське небо стає все більш закритим для безпілотних вбивць. І хоча ворог продовжує шукати нові способи удару (наприклад, підвищення швидкості і висоти польоту дронів або їх масового запуску з різних напрямків), гнучкість і низька вартість дронової ППО дають Україні перевагу в цій технологічній гонці.

Україна відповідає на рекордні атаки “Shahed” власними дронами-перехоплювачами

Posted on 7 Липня, 2025 by Микола Донченко

За офіційними даними Повітряних сил ЗСУ, у червні 2025 року Росія здійснила рекордну за весь час війни хвилю запусків ударних дронів-камікадзе “Shahed”. За підрахунками Kyiv Independent, цього місяця агресор випустив 5 337 таких БПЛА , а за іншими оцінками їх було ще більше – до 5 438 .

Для порівняння: попередній рекорд становив 4 198 “Shahed” (березень 2025). Таким чином інтенсивність атак “Shahed”-дронів зросла приблизно на третину (на 1 435 запусків більше, ніж у травні).

Водночас українські експерти відзначають, що коефіцієнт відбиття ракетно-дронових ударів ППО зріс незначно. За даними Держави Повітряних Сил, у червні вдалося знищити близько половини безпілотників, однак навіть цієї статистики не вистачило, щоб повністю нейтралізувати загрозу. В абсолютних цифрах проривів у липні було більше: умовно кажучи, якщо у травні не вдалося збити або відвернути приблизно 714 дронів, то у червні – вже близько 757 (за деякими оцінками). Цей показник чітко корелює з нарощенням кількості атак.

Причиною є те, що російські “Shahed” еволюціонують. Нові модифікації дронів літають на значно більшій висоті – тепер їхня крейсерська висота складає близько 2 500-2 800 метрів – і майже вдвічі швидше, ніж раніше. Деякі варіанти розвивають швидкість понад 550-600 км/год. Таким чином ці БПЛА опиняються поза досяжністю легких зенітних груп зі стрілецькою зброєю і гелікоптерів-перехоплювачів. Ще донедавна мобільні загони з кулеметами могли збивати “Shahed”, але тепер їхня ефективність суттєво впала. Основним же засобом протидії залишаються стаціонарні і мобільні зенітні ракетні комплекси – але їхніх ракет завжди замало, аби відбити сотні одночасних атак.

За експертними оцінками, в червні в середньому за добу запускалося майже 180-190 засобів повітряного нападу. У цих умовах запаси ЗРК швидко виснажуються, тому військові б’ють на сполох. Командир Сил безпілотних систем ЗСУ майор Роберт “Мадьяр” Бровді попереджав, що Росія цілком може вийти на рівень близько 1 000 “Shahed”-дронів на добу, йдеться про можливий пік атак.

Такий темп – уявна межа поточних можливостей ворога, але навіть на ближчий час це викликає величезне занепокоєння українських фахівців.

На фоні цього в Україні пришвидшується розвиток нових засобів протиповітряної оборони. Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров нещодавно повідомив, що українські фахівці вже випускають спеціальні дрони-перехоплювачі для боротьби з “Shahed”. За його словами, над цим працювали роками, і деякі нові зразки “дронів-перехоплювачів” “зробили неймовірний прорив”. Офіційних подробиць про їхню практичну ефективність поки немає – міністр лише заявив, що перші результати обіцяють показати літом. Окрім того, обговорювалися й екзотичні ідеї залучення легких спортивних літаків як “перехоплювачів”, проте це викликає побоювання: у темряві такі літаки важко відрізнити від ворожих дронів, і існує ризик випадкового ураження “дружніх” підрозділів.

Варто також зазначити зміну характеру самих атак. Раніше “Shahed” скидалися “пачками” по одному місту, тепер же атаки стали більш скоординованими і “налягають” одночасно на кілька регіонів. Російські БПЛА часто доповнюють вильоти ракетними ударами – поєднуючи одночасно масові напади крилатими та балістичними ракетами. Як наслідок, навіть Київська ППО часом отримує пробиття. Наприклад, ще 17 червня в ході масштабного ракетно-дронового штурму по столиці пройшла найбільша за рік нічна атака, де ключовою зброєю стали саме “Shahed”. Усе це означає, що ворог тренується забезпечувати відразу велику “хвилю” атак із декількох носіїв.

При цьому тривожна тенденція – прецеденти денних атак “Shahed”. Так, 3 липня під час ранкового нападу два БПЛА влучили в Полтавський обласний центр комплектування (колишній військкомат), спричинивши сильну пожежу. У цьому випадку працівники центру були у приміщенні, та їм вдалося частково сховатися, але є загиблі та поранені. Цей інцидент наочно показує: противник може вивести ударні БПЛА через кілька областей і уразити об’єкт, що не був повністю у зоні активного прикриття, навіть у світлий час доби.

Зі свого боку Україна також продовжує завдавати ударів по глибоких цілях у РФ за допомогою власних ударних дронів (попри менший їхній ресурс, ніж у Кремля). Відомо про рейди дронів “Лютого” на військові аеродроми й іншу інфраструктуру противника, але їхня кількість поки що в рази менша за російську.

Отже, на початку літа 2025 року ворогом відзначено черговий стрибок в еволюції “Shahed”-атак: вони стають масовішими, дальнішими і різноманітнішими. Українська ППО й далі долає оборону щодня, проте ефективність ракет і артилерії невпинно вичерпується. У найближчій перспективі навряд чи очікуються нові “чудодійні” методи – цей раунд війни як і раніше буде вирішуватися кількістю і якістю атаки і оборони. За таких умов зростає значення союзної допомоги (зокрема ракет для ППО) та швидких інновацій у технологіях перехоплення. Водночас уже зрозуміло, що “Shahed”-атаки в Україні залишаться одним із ключових факторів бойової та соціальної напруги найближчими місяцями.