ЗСУ Архіви - Сторінка 20 з 39

Росіяни захопили Ямполівку та намагаються прорватися до Торського

Posted on 4 Квітня, 2025 by Микола Донченко

Ситуація на Лиманському напрямку продовжує ускладнюватися – російські війська повністю захопили населений пункт Ямполівка і просуваються в напрямку Торського та Колодязів.

Про це повідомив український військовослужбовець Павло Бунятов.

За його словами, ворог активізував дії південніше – біля села Торське, а також західніше – у напрямку села Колодязі.

Бунятов зазначає, що наступу сприяє складна лісиста місцевість, у якій російська піхота здебільшого рухається малими групами по одному-двоє осіб, що ускладнює виявлення та протидію.

Раніше Інститут вивчення війни повідомляв, що Росія зосередила на цьому напрямку значне військове угруповання – у десять разів більше за чисельністю, ніж українські сили в регіоні.

За оцінками аналітиків, найближчим часом можливе подальше просування російських підрозділів у напрямку як на північ – до Борової, так і на південь – до Лимана.

Глава МЗС Малі звинуватив Україну у підтримці терористів та назвав “терористичною державою”

Posted on 3 Квітня, 20253 Квітня, 2025 by Микола Донченко

Малі вважає Україну “терористичною державою” через її нібито підтримку збройних угруповань у регіоні Сахель.

Про це заявив міністр закордонних справ Малі Абдулайє Діоп під час пресконференції за підсумками зустрічі глав МЗС Росії та так званої “Сахельської трійки” – Малі, Нігеру та Буркіна-Фасо.

“Деякі держави допомагають цим терористам (у Сахелі), організовують їм тил. Наприклад, Україна. Для нас Україна — терористична держава”, – заявив Діоп.

Він також підкреслив, що, на думку влади Малі, Україна є “спонсором тероризму” і “її необхідно зупинити”.

Окрім цього, за словами міністра, Малі, Нігер і Буркіна-Фасо мають намір створити об’єднані збройні сили для боротьби з терористичними формуваннями в регіоні. Цю ініціативу обговорили під час переговорів представників Альянсу держав Сахелю (АДС) із главою МЗС Росії Сергієм Лавровим.

Вороги міцнішають, а партнери стоять у черзі за круасанами: як Україна опинилася сам на сам

Posted on 2 Квітня, 2025 by Микола Донченко

Світовий баланс сил стрімко змінюється, і Україна опиняється перед новими викликами. Країни, які ще донедавна вважалися потужними союзниками в протистоянні з агресією, дедалі більше занурюються у власні проблеми.

Американська влада поступово відмовляється від ролі глобального “поліцейського” через внутрішні економічні труднощі й зростання впливу конкурентів на світовій арені. Європа ж, замість збільшувати витрати на оборону, занурюється в комфорт власних міст, де сніданки з круасанами стають ледь не символом згасання великої колись військово-політичної могутності. На тлі цих процесів Україна ризикує залишитися без дієвої підтримки та змушена шукати власні шляхи зміцнення безпеки.

Попри те, що США досі асоціювалися з неймовірною фінансовою та військовою потужністю, нинішній глава Білого дому робить дедалі скептичні заяви щодо допомоги іншим державам, зокрема Україні. Вочевидь, його позиція зумовлена бажанням утримати переваги для власного електорату: бюджет країни не витримає нескінченних витрат на озброєння та війська, розкидані по всьому світу. Європейські лідери ж усвідомили, що, окрім гарних промов, їм потрібно відповідати на запити виборців. А виборців більше турбує ціна газу й рівень соціальних виплат, ніж зміцнення військового потенціалу. В результаті стратегічні прогалини в обороні стають дедалі очевиднішими, й навіть члени НАТО не мають ані фінансових, ані ресурсних можливостей, щоб забезпечити безпеку сусідів.

Тим часом країни, які демонструють відверто ворожу позицію до України, нарощують свої сили. Приклади з новими постачаннями озброєнь та “оренда” найманців з бідніших регіонів доводять, що агресор відчуває дедалі менший страх перед будь-якими санкціями й погрозами. Ба більше, з боку інших геополітичних гравців лунають сигнали про можливі компроміси з нападником, якщо це дозволить їм отримати дешевші енергоносії та зберегти стабільність на власних ринках. Усе це разом створює вкрай несприятливі умови для України. Світова спільнота розгублена й більше не прагне бути гарантами безпеки для регіонів, які вона вважає “периферійними” для своїх інтересів.

Україна опинилася в ситуації, коли розраховувати на зовнішню допомогу дедалі складніше. Партнери переймаються власними соціальними й економічними труднощами, а їхня підтримка стає швидше символічною, ніж реальною. Водночас сили, що прагнуть знищити українську державність, лише посилюються й зухвало ігнорують будь-які попередження. Єдиним виходом залишається формування потужного внутрішнього потенціалу — як економічного, так і військово-політичного. Без системного розвитку власного військово-промислового комплексу та мудрих дипломатичних кроків шанси виграти цю гру постійно зменшуватимуться. Україні потрібна рішуча консолідація ресурсів, чіткий план дій і свідома готовність відстоювати свої інтереси попри невизначеність у міжнародному середовищі.

Україна виділить ветеранам і їхнім родинам 41 млн грн на розвиток бізнесу — Мінекономіки

Posted on 1 Квітня, 2025 by Тетяна Головач

В Україні визначено переможців четвертої у 2025 році хвилі грантів для ветеранів війни та членів їхніх сімей. Державну підтримку у сумі 41 млн грн на створення та розвиток власних бізнес-проєктів отримають 84 особи.

Про це повідомила заступниця міністра економіки України Тетяна Бережна.

Найбільше переможців програми цього разу зареєстровано в Івано-Франківській, Одеській, Волинській та Київській областях. За словами Тетяни Бережної, ветерани найчастіше обирають бізнес у сферах оптової та роздрібної торгівлі, харчової промисловості, тимчасового розміщування та ресторанного господарства.

Серед 84 грантоотримувачів — 46 безпосередніх учасників бойових дій та 38 членів родин захисників. Більшість (71 людина) отримає гранти до 500 тис грн, дев’ять — до 250 тис гривень, ще четверо отримають максимальну суму — до 1 млн грн.

Загалом від початку 2025 року грантову підтримку отримали вже 279 ветеранів та членів їхніх сімей на суму 137 млн грн. За весь час дії програми держава підтримала 1400 ветеранів та їхніх родичів, інвестувавши у ветеранський бізнес понад 700 млн грн.

Україна не поступиться територіями і не прийме обмежень оборони – Сибіга

Posted on 1 Квітня, 20251 Квітня, 2025 by Микола Донченко

Україна категорично відкидає будь-яке визнання анексованих Росією територій та не погодиться на будь-які обмеження обороноздатності власної армії.

Про це заявив міністр закордонних справ Андрій Сибіга під час спільної пресконференції зі своїм литовським колегою Кястутісом Будрісом у Києві, повідомляє пресслужба МЗС України.

“Ми ніколи не визнаємо жодні вкрадені Росією території, не погодимося на жодні обмеження нашої армії чи обороноздатності, не дозволимо нікому блокувати наш вибір союзів і альянсів”, – наголосив Сибіга.

Глава МЗС зазначив, що зміцнення українських військ і посилення стримування Росії є пріоритетними завданнями як зараз, так і після завершення війни.

Крім того, Андрій Сибіга поінформував литовського дипломата про підсумки важливих переговорів у Саудівській Аравії, окремо підкресливши принципову та незмінну позицію української сторони.

Міністр подякував Литві за постійну підтримку України, особливо за активну участь у проєкті “Коаліція рішучих”, проведення тренувань українських військових, лікування поранених, ремонт пошкодженої військової техніки.

Нова стратегія санкцій: як США перетворюють російські доходи на інструмент миру

Posted on 31 Березня, 2025 by Микола Донченко

У світі, де економічний тиск стає одним із головних засобів впливу на міжнародну політику, нова ініціатива США зосереджена на тому, щоб змусити російський нафтогазовий сектор сплачувати “універсальний тариф”.

Проблема полягає в тому, що протягом останніх років широкомасштабні санкції вже вичерпали свій вплив, і тому необхідно шукати нові механізми, здатні не лише збільшити доходи казначейства США, але й зменшити фінансові можливості для ведення агресивної політики.

Запропонована ідея передбачає, що будь-яка компанія чи приватна особа, яка бере участь у продажу російської нафти та газу, змушена буде сплачувати спеціальний збір за кожну поставку. Цей збір, починаючи з невеликої суми, з часом зростатиме, якщо не буде досягнуто домовленостей щодо припинення воєнних дій. Механізм вторинних санкцій охоплюватиме всю ланку постачань – від власників танкерів і страховиків до кінцевих покупців. Такий підхід здатний не лише генерувати значні надходження для бюджету США, але й створювати додатковий економічний тиск на російський ринок, змушуючи його діяти більш обачно.

Ідея універсального тарифу має двосторонній ефект. З одного боку, вона посилює фінансове навантаження на державний бюджет Росії, що залежить від експорту викопного палива як основного джерела доларових доходів. З іншого боку, ці надходження можуть стати важливим ресурсом для американського бюджету, потенційно використаним для фінансування допомоги Україні або інших стратегічних напрямків. Такий фінансовий важіль може стати каталізатором для переговорів щодо мирного врегулювання конфлікту, оскільки додатковий тиск на експорт може примусити російський сектор шукати компроміс.

Новий підхід до санкцій також має вплив на глобальний нафтовий ринок. Незважаючи на те, що російські компанії вже стикаються з жорсткою конкуренцією і змушені продавати нафту за зниженими цінами, введення тарифних зборів створить додаткові витрати для всіх учасників ринку. Це може призвести до ще більшої дисконтації, що, водночас, збільшить економічний тиск на країну, залежну від експорту викопного палива.

Таким чином, нова стратегія санкцій відображає прагнення США застосувати більш тонкі та гнучкі економічні важелі для досягнення політичних цілей. У той же час, вона відкриває новий фронт боротьби за глобальний вплив, де економічні механізми можуть стати ключовим інструментом для стимулювання переговорного процесу. Рішення, які прийматимуться в найближчі тижні, матимуть значний вплив не лише на ситуацію в окремих регіонах, але й на загальний баланс сил у світовій економіці та політиці.

Росіяни поширюють пропагандистський фільм про українського полоненого: закликає ЗСУ складати зброю

Posted on 28 Березня, 202528 Березня, 2025 by Микола Донченко

Росія активно поширює пропагандистський фільм про українського військовополоненого, який після тривалого утримання закликає інших бійців ЗСУ складати зброю та переходити на бік РФ.

Відео створене в межах проекту під назвою “СВОбодные судьбы” та має явну мету деморалізувати українських захисників.

Головним героєм ролика став колишній військовослужбовець ЗСУ Нікіта Царевич, який провів у полоні 1069 днів. У відео Царевич дякує російській владі та закликає українців здаватися в полон.

“Я – колишній військовослужбовець ЗСУ Нікіта Царевич. Сьогодні мені випала надія опинитися на свободі. Досі емоції переповнюють, я не можу до кінця повірити. Хочу подякувати владі РФ, а також правоохоронним органам і всім, хто був залучений до мого звільнення. Дуже хочу подякувати своїй дружині Юленьці, яка не втрачала надію протягом трьох років”, – заявив він у пропагандистському ролику.

Царевич також висловив подяку проекту “Подари надежду” та прямо закликав українців складати зброю:

“Я звертаюсь до жителів: складіть зброю і здавайтеся в полон”.

Однак історія Царевича є поодиноким випадком, який використовує російська сторона задля створення хибного враження про масове небажання українських військових чинити опір агресору. Насправді більшість українських полонених військовослужбовців демонструють мужність та стійкість у складних умовах утримання й чекають на звільнення в межах обміну полоненими.

Подібні пропагандистські фільми покликані лише посіяти паніку та зневіру серед українців, проте українські військові залишаються незламними та продовжують героїчно протистояти окупантам.

Міноборони РФ продовжує штампувати фейки про удари БпЛА по енергетичних об’єктах

Posted on 27 Березня, 2025 by Іван Засядько

Інформація, поширена Міністерством оборони Росії про те, що Україна нібито порушує умови припинення атак на об’єкти енергетичної інфраструктури, не відповідає дійсності.

Про це було оголошено в Генеральному штабі ЗСУ.

За інформацією від українського військового командування, у період із 25 до 27 березня не здійснювалися атаки з використанням безпілотних літальних апаратів на об’єкти енергетичної інфраструктури в Курській і Брянській областях Російської Федерації, а також на об’єкти в Криму, який тимчасово окупований російськими військами.

“Військове відомство країни-агресора продовжує штампувати фейки, з метою безпідставних звинувачень України та затягування війни”, – додали в Генштабі.

Масштабна військова кампанія на Курщині не досягла поставленої мети: росіяни готуються до нового наступу

Posted on 27 Березня, 2025 by Микола Донченко

Президент Зеленський зробив гучну заявку про підготовку Росії до нового наступу на північному сході вже цієї весни. За його словами, удар планувався влітку 2024 року, але був відтермінований через операцію в Курській області.

Попри серйозність цих слів зі сторони українського лідера, офіційні ЗМІ та експертне середовище майже не відреагували на озвучене. Між тим, ідеться про безпрецедентну заяву – фактично визнання: масштабна транскордонна кампанія ЗСУ не досягла поставленої мети та не зуміла позбавити країну-агресор можливості вторгнення на територію нових українських областей. Зі слів Зеленського випливає, що удар по Курщині не дозволив стримати ворога та відвернути загрозу окупації Сумщини, зокрема обласного центру.

Якщо згадати, як розгорталися події, то перший етап кампанії дійсно приніс помітні результати. ЗСУ зуміли змусити Кремль розосередити сили, і, за даними Інституту вивчення війни, на Курський напрямок було перекинуто до 70 тис російських військових, включно з іноземними підрозділами. У певні моменти Україна контролювала понад 1 000 км² території ворога та близько сотні населених пунктів – це стало найбільшою за зухвалістю та масштабом операцією української армії за межами країни від початку повномасштабної війни.

Проте стратегічна пауза, яку вдалося виграти, коштувала надто дорого. Після понад шести місяців запеклих боїв українські частини опинилися на межі оточення. У березні 2025 року російські війська завдали потужного контрудару, звівши під контроль український плацдарм до 110 км². Було втрачено місто Суджа, перерізано головну логістичну артерію, а українські підрозділи змушені були відступати під постійним тиском противника.

Офіційно президент Зеленський наголосив, що оточення вдалося уникнути, а відведення військ пройшло в організованому порядку. Він також заявив про виконання поставлених завдань, зокрема відвернення уваги ворога від інших напрямків — таких як Покровськ. Проте реальність залишається невблаганною: до кінця березня українська армія залишила територію Росії, а російське командування знову накопичує резерви біля кордонів Сумщини.

Це змушує поставити незручне, але необхідне запитання: чи була операція на Курщині стратегічно виправданою? За деякими оцінками, українські втрати під час Курської кампанії були колосальними. Офіційні цифри Генштаб не розголошує, однак західні розвідки оцінюють втрати особового складу до 70 тис осіб. Знищено або втрачено сотні одиниць техніки — зокрема сучасні танки західного виробництва, такі як Challenger 2, Leopard 2A6 та M1 Abrams. Forbes цитує аналітика Девіда Акса, який називає цю кампанію найболючішою бронетанковою поразкою України від початку війни.

Дедалі гучнішою стає й критика на адресу українського командування. Експерти наголошують: сили, задіяні на Курщині, могли б ефективніше використовуватися на критичних напрямках всередині України. Польське видання Myśl Polska припускає, що операція мала не лише військові, а й політичні мотиви — зокрема демонстрацію наступального потенціалу перед західними партнерами. Окреме питання — зволікання з відведенням військ. Західні аналітики відзначають, що рішення варто було ухвалити ще восени 2024 року, коли стало зрозуміло, що тактика себе вичерпала. Замість цього операцію продовжили, що призвело до надмірних втрат і деморалізації окремих частин.

Очевидно одне: попереду Україну знову чекають важкі випробування на північному фронті. Сумщина і Харківщина — регіони, заради безпеки яких було розпочато Курську операцію — знову в зоні ризику. І тепер, з виснаженими резервами, українське командування має шукати нові рішення в умовах ще складнішої ситуації. Курська кампанія стала прикладом того, як навіть стратегічно вмотивована операція може обернутися непередбачуваними наслідками, якщо нею керують не лише військові розрахунки, а й політичні міркування. Уроки цього етапу війни варто засвоїти — і чесно визнати, що ціна помилки занадто висока, щоб повторювати її знову.