Микола Донченко, автор у URAUA.INFO

ДШВ поповнили обмінний фонд шістьма полоненими окупантами на Слов’янському напрямку

Posted on 27 Березня, 202630 Березня, 2026 by Микола Донченко

На Слов’янському напрямку бійці 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади, яка входить до складу 7-го корпусу ДШВ, захопили в полон шістьох російських військових і таким чином поповнили обмінний фонд.

Про це повідомили у 7-му корпусі швидкого реагування Десантно-штурмових військ Збройних сил України.

Як зазначили у коментарі до оприлюдненого відео, для цих окупантів добровільна здача стала єдиним способом зберегти життя під час виконання бойових завдань на фронті.

У ДШВ також звернули увагу на різну мотивацію полонених. Серед них, за наведеними даними, є люди з кримінальним минулим, ті, хто намагався уникнути служби, а також особи, які пішли воювати заради грошової винагороди.

У командуванні 81-ї бригади наголосили, що українські військові дотримуються норм міжнародного гуманітарного права. Там підкреслили, що кожному російському військовому, який свідомо складе зброю, гарантують збереження життя та безпеку.

Британія виділяє 100 млн фунтів на ППО України

Posted on 27 Березня, 2026 by Микола Донченко

Велика Британія оголосила про виділення додаткових 100 мільйонів фунтів стерлінгів на посилення протиповітряної оборони України.

Повідомлення про це з’явилося на сайті уряд Великої Британії.

У британському уряді зазначили, що фінансування буде оперативно спрямоване на зміцнення систем ППО, а також на захист передових підрозділів і ключових об’єктів інфраструктури від повітряних атак з боку Росії.

“Щоб гарантувати, що це ніколи не повториться та захистити людей у нас вдома від реальної загрози, яку становить РФ, я рішуче налаштований зробити все можливе для підтримки суверенної та вільної України для майбутніх поколінь”, – заявив прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер.

Загалом за останні два місяці Лондон уже виділив 600 млн фунтів на підтримку української протиповітряної оборони, що свідчить про намір і надалі нарощувати допомогу.

Новий пакет підтримки узгодили після зустрічі лідерів Об’єднаних експедиційних сил у Гельсінкі, де обговорювали можливості прискорення допомоги Україні.

Це рішення також стало продовженням контактів після нещодавнього візиту президента України до Лондона, під час якого обговорювалися оборонні потреби та подальша співпраця.

Перемога Росії загрожує безпеці Європи і світу – МЗС Німеччини

Posted on 27 Березня, 2026 by Микола Донченко

Перемога Росії у війні проти України може суттєво погіршити безпекову ситуацію не лише в Європі, а й у трансатлантичному просторі.

Про це заявив міністр закордонних справ Німеччини Йоган Вадефуль.

За словами міністра, Німеччина виступає проти будь-яких компромісів, які можуть послабити обороноздатність України, оскільки це лише зіграє на користь Кремлю.

“У наших консультаціях я чітко наголосив: не може бути жодних поступок, коли йдеться про збереження обороноздатності. Це лише зіграло б на руку Путіну”, – заявив він.

Вадефуль підкреслив, що Берлін усвідомлює свою відповідальність і вже є одним із ключових партнерів Києва, а міжнародна підтримка не повинна зменшуватися. На його переконання, послаблення допомоги Україні стане стратегічною помилкою для євроатлантичної безпеки.

Міністр також наголосив, що у разі перемоги Росії негативні наслідки відчують не лише країни Європи.

“Якщо Путін виграє цю війну, наша безпека суттєво погіршиться – для Німеччини, для Європи, а також по обидва боки Атлантики”, – зазначив він.

Окремо Вадефуль закликав посилити санкційний тиск на Москву, зокрема щодо енергетичного сектору та діяльності так званого тіньового флоту. Він також попередив про відповідальність держав, які допомагають Росії продовжувати війну, підкресливши, що такі дії не залишаться без наслідків.

Демографічна криза: Україна щороку втрачає населення розміром із Вінницю

Posted on 27 Березня, 202627 Березня, 2026 by Микола Донченко

Коли економіст Олексій Кущ заявляє, що щороку Україна втрачає кількість населення, співставну з Вінницею, це звучить як гіпербола. Але цифри, які наводять демографи та посадовці, відповідальні за міграційну політику, свідчать про зворотне: країна перебуває в епіцентрі демографічної катастрофи, яка за своїми масштабами не має аналогів у сучасній Європі. І йдеться не лише про військові втрати – глибинні процеси, що розгорталися роками, наклалися на наслідки повномасштабного вторгнення, створивши ідеальний шторм.

За словами голови Офісу міграційної політики Василя Воскобойника, Україна стикається з подвійним ударом. По-перше, природне скорочення населення – перевищення смертності над народжуваністю – сягає 250-300 тис осіб на рік. Щороку в країні помирає близько пів мільйона людей, тоді як народжується лише 180-220 тис дітей. Цей розрив, за словами Воскобойника, утворює “демографічну чорну діру”, яка залишалася б проблемою навіть без війни. Але до цього додається масова еміграція.

Станом на початок 2026 року за кордоном, переважно в Європі, перебуває близько 6,5 млн українців, із яких 4,2 млн мають статус тимчасового захисту. І найтривожніше – це не просто тимчасові переселенці. Як наголошує Воскобойник, реальна готовність повертатися після завершення війни набагато нижча за оптимістичні соцопитування. За його оцінками, у перші два роки після припинення бойових дій можна розраховувати на повернення від 200 тис до 1 млн осіб. І це за умови, що в Європі залишатиметься понад 5 млн українців.

Хто виїжджає і хто залишається

Катастрофічність ситуації не обмежується кількісними показниками. Якісний склад тих, хто виїжджає, виявляється ще більшою проблемою. За даними Центру економічної стратегії, майже половина українських мігрантів у ЄС уже мають або найближчим часом отримають документи для довгострокового легального перебування. 21% уже володіють необхідними дозволами, ще 26% планують їх отримати до завершення дії директиви про тимчасовий захист (березень 2027 року).

Це означає, що за кордоном осідають не випадкові люди, а ті, хто зміг інтегруватися, знайти роботу, орендувати житло, влаштувати дітей у школи. Вони – найбільш мобільна, освічена, економічно активна частина населення. Ті ж, хто повертається, за прогнозами Воскобойника, належатимуть до вразливих категорій: літні люди, особи з низькою кваліфікацією, ті, хто не зміг адаптуватися за кордоном. Це створює небезпечний перекіс: країна втрачає молодих, активних, дієздатних громадян, а отримує назад тих, хто не здатен забезпечити ані демографічне відтворення, ані економічне зростання.

Коефіцієнт народжуваності, який до війни становив 1,2-1,4 дитини на жінку, нині впав до 0,7. Це один із найнижчих показників у світі. Для простого відтворення населення необхідно 2,2 дитини на жінку. Різниця між реальністю та нормою – колосальна. І навіть якщо завтра війна закінчиться, цей показник не відновиться миттєво. Потрібні роки стабільності, економічної впевненості та державної підтримки, щоб жінки знову почали народжувати більше однієї дитини.

Василь Воскобойник звертає увагу на ще один аспект: навіть якщо запропонувати українським жінкам народжувати по п’ять-сім дітей, нові робочі руки з’являться на ринку праці лише через 18-20 років. Це означає, що демографічний дефіцит робочої сили неможливо подолати в середньостроковій перспективі жодними заохоченнями народжуваності. За оцінками Міжнародної організації праці, Україні найближчими роками бракуватиме 8,2-8,6 млн робочих рук.

Тіньова еміграція хлопців-підлітків

Окрему тривогу викликає явище, яке економіст Олексій Кущ називає “тихою еміграцією”. Йдеться про вивезення хлопців за кордон у віці 14-15 років – до досягнення призовного віку. Батьки, побоюючись мобілізації, масово відправляють синів до родичів або влаштовують їх у школи та коледжі за кордоном. Формально це не є порушенням, адже виїзд неповнолітніх не обмежений. Але фактично це означає, що Україна втрачає ціле покоління молодих чоловіків, які після досягнення повноліття навряд чи повернуться.

Цей процес має довгострокові наслідки. Навіть після завершення війни демографічна структура країни залишиться спотвореною: співвідношення статей порушиться, а кількість чоловіків у віковій групі 20-30 років буде критично низькою. Це вплине не лише на народжуваність, а й на соціальну стабільність, формування сімей, ринок праці.

Демографічну кризу поглиблює стрімке скорочення тривалості життя. За оцінками економіста Олексія Куща, наразі середня тривалість життя чоловіків в Україні становить близько 57 років, жінок – 70 років. Це один із найнижчих показників у Європі. Війна, стрес, зниження якості медичних послуг, недоступність профілактики – усе це призводить до того, що українські чоловіки не доживають навіть до пенсійного віку. Для країни, яка й без того втрачає населення, це означає додаткове навантаження на систему соціального захисту та ще більше скорочення працездатного населення.

Що робити: дилема між поверненням та інтеграцією

Глава Офісу міграційної політики називає ситуацію “демографічною катастрофою” і закликає до системних дій. Він вважає, що держава має створювати умови для того, щоб українці за кордоном не втрачали зв’язок із батьківщиною: захищати їхні права, спрощувати процедури повернення, пропонувати економічні стимули. Але водночас визнає, що більшість тих, хто вже облаштував життя в Європі, навряд чи повернуться. Особливо якщо йдеться про сім’ї з дітьми, які вже адаптувалися до нової школи, мови, соціального середовища.

Дилема для України полягає в тому, що будь-які заходи з повернення мігрантів мають бути добровільними та економічно вмотивованими. Примусова репатріація неможлива, а спроби створити бар’єри для виїзду чи ускладнити життя за кордоном лише погіршать ситуацію. Залишається єдиний шлях – зробити Україну настільки привабливою для життя та роботи, щоб люди хотіли повертатися. Але в умовах війни, руйнувань, невизначеності з безпекою це завдання виглядає майже нездійсненним.

Цифри, які наводять Олексій Кущ і Василь Воскобойник, не залишають місця для ілюзій. Щороку Україна втрачає населення, яке можна порівняти з обласним центром. Природне скорочення, масова еміграція, вивезення підлітків, падіння народжуваності, зниження тривалості життя – усе це складається в картину, яку демографи називають “демографічним апокаліпсисом”. І навіть якщо війна закінчиться завтра, наслідки цих процесів відчуватимуться десятиліттями.

Київське море обміліло через інтенсивний злив води на ГЕС

Posted on 26 Березня, 2026 by Микола Донченко

У районі Сухолуччя та села Толокунь на Київщині зафіксовано суттєве обміління Київського водосховища. Вода відступила від берегової лінії на кілька десятків метрів, на численних ділянках оголилися корчі та принесені хвилями колоди. Крім того, на окремих ділянках спостерігаються ознаки масового замору риби – у піску виявлено велику кількість мальків, а в повітрі відчувається характерний запах.

Про це повідомляють місцеві Telegram-канали.

Явище виглядає парадоксально на тлі прогнозів, зроблених у лютому цього року. Тоді експерти очікували «великої води» через незвично сніжну зиму та передбачали вихід водосховищ Дніпровського каскаду, зокрема Київського моря, з берегів і підтоплення прилеглих територій.

На початку березня рівень води у водосховищі справді помітно зріс. Однак через кілька тижнів він різко пішов на спад – і замість очікуваного паводку розпочалося обміління.

За словами експертів, опитаних виданням, головною причиною зниження рівня води є інтенсивний злив на Київській ГЕС. Станція активно використовує «сезон великої води», нарощуючи виробництво електроенергії до максимуму. За даними фахівців, це дало змогу поліпшити ситуацію з енергопостачанням у Києві та Київській області.

Київське водосховище є частиною Дніпровського каскаду гідроелектростанцій. Воно розташоване на північ від столиці та межує з Київською і Чернігівською областями.

Президент Фінляндії заявив, що Росія не хоче миру

Posted on 26 Березня, 202626 Березня, 2026 by Микола Донченко

Президент Фінляндії Александер Стубб заявив, що переговорний процес між Україною та Росією зайшов у глухий кут через принципові розбіжності та небажання Москви рухатися до миру.

Про це він повідомив в інтерв’ю норвезькому виданню VG, коментуючи спроби США досягти припинення війни.

За словами Стубба, переговори фактично втратили динаміку, і це може бути пов’язано як із глобальними подіями, зокрема війною на Близькому Сході, так і з тим, що сам процес вичерпав себе.

“Це може бути пов’язано з війною в Ірані, яка відволікає увагу від України. Але також можливо, що переговори просто зайшли в глухий кут і більше не просуваються”, – зазначив президент Фінляндії.

Він підкреслив, що американська сторона вже використала всі доступні дипломатичні інструменти, а ключовим каменем спотикання залишається питання територій, насамперед статус Донбасу.

“Головна проблема в тому, що, як на мене, Росія не хоче миру”, – заявив Стубб

На тлі цих заяв переговори між Києвом і Москвою за посередництва США демонструють відсутність результату попри кілька раундів у 2026 році.

Україна нещодавно направляла делегацію до США, намагаючись активізувати діалог, однак прориву досягти не вдалося.

“На жаль, реального прогресу поки що немає”, – повідомив президент України Володимир Зеленський після зустрічі з переговорною групою.

Основна суперечка сторін стосується територій, оскільки Москва наполягає на контролі над частинами Донбасу, тоді як Київ категорично відкидає будь-які поступки.

Серед варіантів, які обговорювалися, була ідея створення в регіоні вільної економічної зони, однак жодних домовленостей досягти не вдалося.

Зеленський також наголосив на необхідності переговорів на рівні лідерів, підкресливши, що саме прямий діалог може стати ключем до вирішення конфлікту.

Водночас Стубб застеріг, що зовнішні фактори, включно з геополітичними змінами та можливим послабленням санкційного тиску на Росію, можуть ще більше ускладнити переговорний процес.

Зеленський прибув до Саудівської Аравії і анонсував важливі переговори

Posted on 26 Березня, 2026 by Микола Донченко

Президент України Володимир Зеленський 26 березня прибув з офіційним візитом до Саудівської Аравії та заявив про підготовку важливих переговорів.

Про це глава держави повідомив у Telegram-каналі.

За словами президента, Україна цінує підтримку міжнародних партнерів і готова до подальшої співпраці у сфері безпеки.

“Ми цінуємо підтримку та підтримуємо тих, хто готовий працювати разом із нами заради безпеки”, – зазначив він.

Раніше, 20 березня, Зеленський повідомляв про відправлення на Близький Схід 228 українських фахівців, які допомагають протидіяти загрозам з боку іранських дронів. Вони працюють у кількох країнах регіону, зокрема в Катарі, Об’єднаних Арабських Еміратах і Саудівській Аравії.

У Міністерстві закордонних справ напередодні також заявляли, що ці спеціалісти вже демонструють результати у зміцненні систем протиповітряної оборони та протидії повітряним загрозам у регіоні.

Російська пропаганда заявила про “відкриття неба” країнами Балтії для атак дронів по РФ

Posted on 26 Березня, 202627 Березня, 2026 by Микола Донченко

У мережі поширюють інформацію про нібито відкриття неба країнами Балтії для ударів по РФ

Про це пишуть проросійські Telegram-канали.

За інформацією останніх стверджується, що Литва, Латвія та Естонія нібито офіційно відкрили свій повітряний простір для українських безпілотників. За даними цих джерел, безпілотники нібито використовуються для атак по Санкт-Петербургу та північно-західним регіонам Російської Федерації.

Як зазначають в окупаційних медіа, для запусків дронів Збройні сили України використовують установки, розташовані в Чернігівській області.

Крім того, російські паблики звертають увагу на те, що за останні кілька днів над Ленінградською областю (територія навколо Петербурга) нібито було знищено понад 100 безпілотників, називаючи цю цифру рекордною.

Наразі офіційного підтвердження від офіційних представників країн Балтії, Міністерства оборони України чи інших офіційних джерел щодо цієї інформації немає.

Українські удари стають далекобійнішими та болючишими попри російські протидії

Posted on 26 Березня, 202627 Березня, 2026 by Микола Донченко

25-26 березня 2026 року російські Telegram-канали вибухнули емоційними коментарями. Приводом стали масовані удари українських безпілотників по об’єктах у Ленінградській області – зокрема, по портовій інфраструктурі, яка зазнала серйозних пошкоджень. Один із російських користувачів, коментуючи фотографії наслідків, поставив риторичне запитання:

“Якби не блокування телеги та введення білих списків, то вночі хо**и рознесли б Ленінградську область цілком? Цей порт врятували від повного знищення тільки вони?”, – вказав автор.

І далі додав спостереження, яке суперечить офіційній російській наративу: попри всі обмеження мобільного інтернету та месенджерів, нальоти стали більш масовими, ефективнішими та далекобійнішими.

Це зізнання – з вуст людини, яка особисто “випробовує безкінечні проблеми” від запроваджених у РФ обмежень – стає маркером глибоких проблем ворога. Якщо Кремль запроваджував “білі списки” та блокування Telegram для боротьби з українськими дронами, то чому ж удари не лише не припинилися, а й стали потужнішими? Відповідь лежить не в площині технічних обмежень, а в площині системних змін у самій українській стратегії застосування безпілотників.

Російська влада, починаючи з 2025 року, активно розгорнула кампанію з обмеження доступу до месенджерів та інтернет-з’єднання, які, на її думку, використовувалися для наведення дронів. Запровадження “білих списків” дозволених сайтів, уповільнення Telegram, обмеження мобільного інтернету – усе це мало створити перешкоди для українських розрахунків, які нібито отримували координати цілей через відкриті канали.

Однак на практиці ці заходи вплинули передусім на звичайних росіян, ускладнивши їм комунікацію, навігацію та доступ до інформації. Для українських Сил безпілотних систем обмеження стали лише додатковим викликом, на який вони оперативно відреагували. Перехід на захищені супутникові канали зв’язку Starlink, використання власних ретрансляторів, застосування оптоволоконних дронів, нечутливих до РЕБ, – усе це зробило російські обмеження неефективними. Як слушно зауважив коментатор, нальотів стало більше, вони стали далекобійнішими.

Якщо ще рік тому українські дрони вражали цілі переважно в прикордонних областях РФ (Бєлгородській, Курській, Брянській), то тепер географія ударів охоплює Ленінградську область (відстань понад 800 км), Татарстан, Башкортостан, Саратовську область та інші регіони глибокого тилу. Удари по нафтопереробних заводах, портовій інфраструктурі, військових аеродромах стали регулярними.

Це стало можливим завдяки кільком факторам. По-перше, Україна налагодила серійне виробництво далекобійних дронів із дальністю польоту до 1000-1500 км. Апарати типу “Лютий”, “Бобер”, нові розробки з турбореактивними двигунами дозволяють досягати цілей, які ще два роки тому здавалися недосяжними. По-друге, масштаб виробництва – сотні дронів на місяць – дозволяє проводити комбіновані атаки, насичуючи повітряний простір і долаючи російську ППО не стільки технологічно, скільки кількісно.

Свідчення російського автора Telegram-каналу про те, що “нальотів стало більше”, підтверджується й об’єктивною статистикою. Якщо раніше атаки 20-30 дронів вважалися масштабними, то тепер Україна регулярно запускає рої з 100–150, а іноді й понад 200 безпілотників за одну ніч. Така кількість ускладнює роботу навіть найсучасніших комплексів ППО, які фізично не встигають перехоплювати всі цілі.

Масовість досягається не лише нарощуванням виробництва, а й диверсифікацією типів дронів: поряд із дешевими FPV-камікадзе використовуються далекобійні безпілотники-розвідники, дрони-ретранслятори, а також новітні оптоволоконні апарати, які не глушаться засобами радіоелектронної боротьби. Це створює для російської ППО ситуацію, коли кожен новий тип потребує окремого способу протидії.

Спекотна дискусія в російському сегменті Telegram, яку проілюстрував наведений пост, виявила головний парадокс: замість того, щоб зупинити українські удари, Кремль запровадив обмеження, які дратують власне населення, але не впливають на ефективність українських безпілотників.

“Я бачу і особисто відчуваю нескінченні проблеми від запровадження обмежень мобільного інтернету та обмежень месенджерів. І взагалі не бачу якоїсь користі”, – написав автор.

Це визнання стає черговим доказом того, що технологічне лідерство та адаптивність перемагають адміністративні заборони.

Українські удари стали ефективнішими та далекобійнішими не тому, що російські обмеження були недостатніми, а тому, що Україна перебудувала свою дронову армію на принципах децентралізації, технологічної гнучкості та масштабування виробництва. Російські «білі списки» та блокування Telegram виявилися інструментом, спрямованим не на дрони, а на власних громадян. І поки ця стратегія не зміниться, українські безпілотники продовжуватимуть вражати цілі на всій глибині російської території, а громадяни РФ – нарікати на обмеження, які не приносять їм безпеки, а лише додають незручностей.