Збройні сили України почали отримувати по 200 тис дронів щомісяця

Кількість безпілотних систем, зокрема FPV-дронів, які надходять до Збройних сил України, суттєво зросла від початку 2024 року, досягнувши близько 200 тис одиниць на місяць.

Про це повідомив перший заступник міністра оборони України Іван Гаврилюк.

За його словами, обсяг постачання військовослужбовців на передовій залишається стабільним, порівняно з літньо-осіннім періодом минулого року.

“Якщо на початку 2024 року ми починали з 20 тисяч FPV-дронів на місяць, то зараз цей показник сягає приблизно 200 тисяч і продовжує зростати”, – зазначив Гаврилюк.

Він наголосив, що йдеться не лише про FPV-дрони, а й про безпілотні системи загалом. Наразі триває активна розробка наземних безпілотних комплексів, які виконуватимуть широкий спектр завдань – від розмінування територій до евакуації поранених.

Україна продовжує модернізувати свої оборонні можливості, розширюючи використання безпілотних технологій на полі бою.

Обстріли Херсонської області: війська РФ поранили дитину і поліцейського зі службовим собакою

Росіяни завдали удару по житлових кварталах Херсонської області. Унаслідок обстрілів, що сталися 9 лютого 2025 року, постраждали п’ятеро мирних жителів, серед них – 11-річна дитина та поліцейський-кінолог зі службовим собакою.

За інформацією поліції Херсонської області, вранці окупанти відкрили вогонь із реактивних систем залпового вогню по Центральному району Херсона.

Під обстріл потрапили житлові будинки, внаслідок чого поранення дістали дві жінки віком 33 і 57 років та дитина.

У Дніпровському районі російські війська атакували блокпост за допомогою FPV-дрона. Унаслідок атаки постраждав 33-річний співробітник поліції та його службовий собака. Поліцейського з уламковими пораненнями обличчя і рук доправили в лікарню, а собаку – у ветеринарну клініку.

Джерело: Telegram-канали

Виправдання з боку агресора та реакція місцевих мешканців 

У Міноборони РФ традиційно заявили, що удари нібито завдавали виключно по скупченнях живої сили, складах і техніці ЗСУ, розташованих у житловій забудові.

Як відмічають правоохоронці, на тлі постійних обстрілів і руйнувань у деяких районах зростає соціальна напруженість. Місцеві мешканці, які відмовилися від евакуації, стикаються із важкими умовами життя та висловлюють роздратованість.

Крім того, через втому від війни та вплив російської пропаганди поліцією частіше фіксуються випадки конфліктів між цивільними та українськими військовими. Люди асоціюють присутність особового складу чи техніку із загрозою для власного життя через страх нової атаки зі сторони ворога.

Водночас командування ЗСУ продовжує роботу зі зміцнення оборони та роз’яснення ситуації серед населення, наголошуючи, що російські війська використовують тактику терору проти мирних громадян.

Трамп запропонував Зеленському угоду на $500 млн: що Україна може отримати натомість

Президент США Дональд Трамп висловив намір укласти з Україною угоду на суму $500 млн щодо видобутку корисних копалин і газу в обмін на гарантії безпеки.

Про це він заявив в інтерв’ю The New York Post.

За словами Трампа, ця домовленість може стати частиною ширшої мирної ініціативи, яка дозволить завершити війну в Україні. Він наголосив, що такий підхід є “взаємовигідним” і сприятиме стабільності в регіоні.

Запропонована Трампом угода викликала критику серед західних партнерів України. Зокрема, канцлер Німеччини Олаф Шольц розкритикував ідею пов’язувати допомогу Києву з доступом до природних ресурсів.

“Україна бореться з агресією, і Німеччина підтримує її без очікувань вигоди в майбутньому. Це має бути позиція кожної країни”, – заявив Шольц в інтерв’ю RND.

Також він назвав підхід Трампа “егоїстичним і неприйнятним”, наголосивши, що безпека України не повинна ставати предметом торгів.

Водночас, Трамп підтвердив, що розглядає можливість особистої зустрічі з Володимиром Зеленським. За його словами, це може відбутися вже наступного тижня.

Президент України, своєю чергою, зазначив, що українська сторона зацікавлена в переговорах із Трампом ще до його можливої зустрічі з представниками Кремля.

Чехія закликає до посилення озброєння України: Ліпавський зустрівся зі спецпредставником США

Глава зовнішньополітичного відомства Чехії Ян Ліпавський провів зустріч із Кітом Келлогом у столиці Сполучених Штатів.

Чеський дипломат повідомив про це в соцмережі “Х”.

У Вашингтоні головний дипломат Чехії провів зустріч зі спецпредставником президента США Кітом Келлогом.

Під час зустрічі Ліпавський акцентував увагу на тому, що Україна має бути добре озброєна, щоб вести переговори з позиції сили. Він також висловив зацікавленість Чехії в тому, щоб Росія більше не здійснювала агресивних дій щодо своїх сусідів.

“Україна повинна бути добре озброєна, щоб мати можливість вести переговори на рівних. Очевидно, що Чехія прагне до того, щоб Росія ніколи більше не нападала на свого сусіда”, – написав він.

Ліпавський повідомив, що Келлог цікавився позицією Чехії щодо дій Росії.

До Києва приїде делегація США на чолі з Келлогом: МЗС підтвердило візит

Україна очікує на візит спеціального представника США з питань України та Росії Кіта Келлога, який прибуде до Києва разом із делегацією для важливих переговорів.

Про це повідомив речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий, передаєМи-Україна”.

“Будуть контакти й на Мюнхенській конференції. І після цього візит. Не буду вдаватися у конкретні деталі щодо дат, просто підтверджую”, – зазначив Тихий.

За його словами, Україна планує донести до американських представників детальну інформацію про ситуацію на фронті та поділитися своїм баченням шляхів досягнення миру.

“Ми цим шансом обов’язково скористаємося”, – наголосив речник МЗС.

Раніше повідомлялося, що Кіт Келлог обговорюватиме перспективи завершення війни в Україні під час Мюнхенської конференції з безпеки 2025 року.

Три сценарії для України: як вижити в умовах нового світового порядку від США

Світова політика робить ще один різкий поворот. Новий держсекретар США Марко Рубіо заявив, що Сполучені Штати тепер не бажають зберігати той самий “ліберальний порядок, заснований на правилах”, яким керувалися протягом десятиліть.

За його словами, Америка втомилася бути “глобальним поліцейським” і повертається до більш “природного” стану речей — великодержавного протистояння, економічного націоналізму та принципу “права сили” замість “сили права”.

Таке зізнання із вуст високопосадовця Вашингтона може здаватися неймовірним, адже ще нещодавно саме США наполягали на універсальних демократичних цінностях та “правилах гри” для всіх. Тепер американське керівництво каже:

“Щось пішло не так, і ці правила почали шкодити нам самим, а тому їх слід переглянути або взагалі відкинути. Повернення до логіки першої половини ХХ століття набуває цілком конкретних рис”.

Нова парадигма: хто виграє і хто програє?

З одного боку, Вашингтон фактично приєднується до позицій ключових лідерів “глобального Півдня” (Індії, Туреччини, Китаю, Росії, Бразилії, Ірану та багатьох інших), які давно говорять про багатополярний світопорядок. Цей підхід визнає конкуренцію великих держав, а відтак і мультилатералізм, позбавлений колишнього морального чи ідеологічного забарвлення.

З іншого — таке різке переформатування США відштовхне низку їхніх колишніх союзників. У першу чергу, це стосується ЄС, де більшість країн поки що не хочуть визнавати “багатополярну” модель і продовжують розглядати її як загрозу своєму домінуванню в європейському просторі. Крім того, малі та середні держави, що не мають достатніх ресурсів для самостійної гри на міжнародній арені, можуть зіштовхнутися з новими викликами. Україна серед таких держав.

Україна на роздоріжжі: три можливі вибори

У ситуації, коли стратегічні альянси у світі перебудовуються на основі інтересів і сили, Україна опиняється перед непростим питанням: як зберегти свій суверенітет, безпеку і можливості для розвитку в умовах “природного стану” світового порядку? Традиційні принципи “вільного світу”, якими керувалися Сполучені Штати, поступово відходять на другий план, а отже, Україні доводиться шукати нові стратегії. Згідно з цією логікою, можна виділити три головні сценарії:

1. Піти під “велике крило” крупного гравця

Утворити асиметричний союз із потужною державою чи блоком, щоб отримати захист і ресурси. Так можна виграти час і вберегтися від найбільш бурхливих потрясінь, проте ціною буде певне обмеження власної свободи дій. При цьому відносини “старший-молодший партнер” часто передбачають поступки у внутрішній і зовнішній політиці.

2. Створити регіональний альянс середніх та малих держав

Іноді кілька сусідніх країн, кожна з яких не може самостійно протистояти викликам, об’єднуються у власний блок. Це може бути субрегіональна інтеграція, що дозволить спільно вирішувати питання безпеки, логістики, економічного виживання. Однак такий сценарій вимагає розвиненої дипломатії, готовності до взаємних компромісів і співпраці.

3. Цементувати нейтралітет, намагаючись триматися осторонь ключових протистоянь

Утримувати політику позаблоковості чи нейтралітету цілком реально, але лише за наявності відповідної ресурсної бази та міжнародного визнання особливого статусу. Держава має чітко пояснити світовим центрам сили, чому їм вигідно визнавати і гарантувати нейтралітет цієї країни. Без цього відсторонитися від глобальних змагань майже неможливо.

Від старих принципів до нових реалій

Нагадаємо, адміністрація Д. Трампа фактично взяла на себе ініціативу «скинути баласт» старого ліберального світопорядку, який, як з’ясувалося, шкодить американським інтересам. Позиція державного секретаря Марко Рубіо свідчить, що США готові діяти без оглядки на “правила, засновані на цінностях”, ставлячи на перше місце свою власну вигоду і силові методи. У результаті з’являється інше обличчя американського лідерства, де немає жодних особливих “моральних” підвалин.

Натомість для України це означає зміни “правил гри”. Адже, якщо ще вчора Київ міг розраховувати на гарантовану підтримку США на основі спільних демократичних цінностей, то сьогодні все буде залежати від прагматичних розрахунків у дусі “що я отримаю натомість”. Цей перехід США на “концептуальні позиції” Індії, Китаю, Росії та інших лідерів світового Півдня ставить під питання звичну систему, у якій Україна сподівалася на безумовну підтримку Заходу.

Підсумок: невизначеність як рушійна сила

З усього сказаного видно, що Україна стикається з масштабним викликом: як вижити і водночас зберегти власний суверенітет у середовищі, де багатополярність перестає бути лише гаслом і перетворюється на реальність? Три сценарії, наведені вище, не вичерпують усіх варіантів, але дають уявлення про напрямки, де можна шукати вихід.

Доки європейські держави сумніваються, а США сповідують нову доктрину силових розкладів і національних інтересів, Україні доведеться визначатися зі стратегічним вектором. Примножувати власні оборонні та економічні ресурси, формувати коаліції чи дотримуватися нейтралітету — все це вимагатиме глибоких роздумів і зваженої зовнішньої політики.

Трамп вводить санкції проти Міжнародного кримінального суду

Президент Трамп видав розпорядження про введення обмежувальних заходів проти МКС і звинуватив організацію в “неправомірних діях” щодо Ізраїлю та інших партнерів США.

Про це повідомили в Білому домі.

В указі містяться заходи фінансового та візового характеру, які застосовуються до співробітників Міжнародного кримінального суду, які проводили розслідування щодо громадян США та Ізраїлю.

Раніше МКС видавав ордери на арешт прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху і Йоава Галланта – колишнього міністра оборони у зв’язку з їхніми діями в секторі Газа.

Ізраїль і США не визнають юрисдикцію МКС, тому не зобов’язані виконувати його ордери на арешт.

“Нещодавні дії Міжнародного кримінального суду проти Ізраїлю та США створили небезпечний прецедент. Вони загрожують як нинішнім, так і колишнім співробітникам Сполучених Штатів, включно з чинними військовослужбовцями Збройних сил. Ці люди можуть зіткнутися з переслідуваннями, жорстоким поводженням і навіть арештом”, – йдеться в указі Трампа.

На початку свого президентства Трамп заявляв, що Міжнародний кримінальний суд не має права діяти у США, оскільки не володіє необхідною легітимністю і повноваженнями. Він також зазначав, що ні Сполучені Штати, ні Ізраїль не є учасниками Римського статуту, який створив цей суд.

Міжнародний кримінальний суд – це єдина організація у світі, яка має право і повноваження притягати до відповідальності глав держав за вчинення серйозних злочинів. Запровадження Сполученими Штатами санкцій може ускладнити його діяльність.

Саботаж і диверсії: з якими труднощами стикаються військові на Запорізькому напрямку

Росія продовжує посилювати тиск на Запорізькому напрямку, перекидаючи нові резерви та нарощуючи кількість авіаційних нальотів, включно з активним використанням безпілотників.

У цих умовах журналісти видання URAUA.INFO поспілкувалися з одним із військовослужбовців Збройних Сил України, який уже понад рік захищає цю ділянку фронту. Він погодився розповісти про реалії служби та проблеми, з якими стикаються українські бійці.

Інтерв’юйований, який побажав залишитися анонімним (його ім’я, рід військ і звання не розголошуються з міркувань безпеки), поділився своїми спостереженнями про поточну ситуацію на фронті та всередині особового складу.

Класичні виклики і підвищений психологічний тиск

За словами військового, ситуація на Запорізькому напрямку мало чим відрізняється від інших ділянок фронту, за винятком найгарячіших місць, як то Покровськ або Часів Яр. Традиційно не вистачає особового складу, техніки, снарядів та іншого необхідного для виконання бойових завдань.

“Ми виконуємо поставлені завдання у вкрай важких умовах. Людей, провізії, снарядів і техніки завжди не вистачає. Якщо десь на інших ділянках виникають просадки, то тут ситуація аналогічна. Звісно, це не Покровськ чи інші гарячі ділянки, але й тут вистачає своїх складнощів”, – розповідає він.

Однією з ключових проблем, за словами чоловіка, є психологічний тиск зі сторони ворога, який іноді виявляється навіть більш руйнівним, ніж пряме бойове зіткнення. Військовий навів приклади, коли нещодавно мобілізовані солдати, не витримуючи напруги, “виходять з ладу” ще до початку активних бойових дій.

“Молоді часто не витримають навантаження… Мізки плавляться… Буває, навколо тиша, а потік ворог починає нагнітати. Вмикають гучномовці, які працюють цілодобово, потім знову затишшя, а за ним може бути арта по три години. Це б’є по моралі…”, – пояснив він.

Падіння моралі та віри у спільну перемогу

Ще однією серйозною проблемою, за словами військового, стало зростання кількості диверсій і саботажу з боку місцевого населення. Ці випадки почастішали в міру нарощування російських сил на цій ділянці фронту. Український захисник зазначив, що військові намагаються працювати з тими, хто залишився, але моральний стан українського суспільства значно погіршився з початку повномасштабного вторгнення і окупанти збільшили власний вплив.

“Людей відселяють, вивозять… Хтось не хоче виїжджати, впирається. Хтось боїться змін, а є й ті, хто просто чекає росіян. Це якась сліпа віра, не за гроші чи щось іще… Тупо чекають й все на тому… Раніше був якийсь порив, єдність, а зараз змінилося. Ворог став краще працювати, а мораль впала. Багато хто втомився від війни, хтось розчарувався у владі й армії. Деякі працюють на ворона”, – розповів військовий.

Як приклад він навів історію 25-річного Владислава Яшина із селища Приазовське Мелітопольського району, історія якого виплила на днях, та якому загрожує довічне ув’язнення за державну зраду. Молодий чоловік перейшов на бік ворога і тепер воює проти України у складі диверсійно-розвідувальної бригади “Днепр” МВС РФ. Яшин регулярно публікує в соцмережах фотографії, на яких він позує у формі окупантів.

«Такі випадки підривають не тільки бійців, а й місцевого населення. Через вигоряння та пропаганду з’являється все більше тих, хто починає сумніватися. Всі ці відео, кадри, самі ситуації, створюють відчуття, що війна може закінчитися без перемоги України, і що здатися – не найгірша ідея…», – зазначив боєць.

Небезпека звідки не чекали і терористичні методи

Ще однією серйозною загрозою, за словами військовослужбовця, є диверсії з боку місцевого населення. Деякі жителі, піддавшись пропаганді, починають свідомо шкодити українським військовим, що іноді призводить до самих трагічних наслідків.

«Люди піддаються на провокації, слухають страшилки про ЗСУ. Усе це накладається на воєнний час, страх і втому. Втрата віри, почуття єднання, надії на краще – все це створює вкрай складну ситуацію. Крім того, це життя, іноді якийсь конфлікт між цивільними та хлопцями… Буває, що когось зачепили, або він сам провокував… Потів він наслухається та почне мститися… Скільки вже такого було”, – поділився військових.

Як приклад військовий навів випадок, що стався в березні 2024 року, коли колишній військовослужбовець ЗСУ планував додати отруйну речовину у воду банно-прального комплексу, яким користувався командний склад української армії. На щастя, цій спробі вдалося запобігти, але подібні інциденти демонструють, наскільки серйозною може бути загроза з боку тих, хто піддався ворожій пропаганді.

Тим часом ситуація на Запорізькому напрямку залишається напруженою. Українські військові стикаються не лише з прямими бойовими діями, а й з потужним психологічним тиском, а також із загрозою диверсій з боку місцевого населення. Ці виклики потребують не лише військової, а й інформаційної протидії, а також підтримки з боку суспільства. Бійці продовжують виконувати свої завдання, незважаючи на всі труднощі, але важливо розуміти, що війна – це не тільки бої на передовій, а й боротьба за уми та серця людей.

Вони обрали Україну: історія бійця з позивним Татарин

Він народився у Криму, але його шлях до війни почався задовго до 24 лютого 2022 року. Для військовослужбовця з позивним Татарин війна стартувала ще у 2014-му – в той момент, коли Росія прийшла на півострів зі зброєю.

До анексії Криму Татарин був далеким від політики. Навчався у медичному коледжі, готувався стати зубним техніком, багато читав і планував мирне життя. Його світ складався з дому та книжок. Велику роль у формуванні світогляду відіграв батько, який наполягав на читанні історичної літератури й учив мислити критично. Саме це згодом допомогло усвідомити, що насправді відбувається з Кримом.

Поворотним став лютий 2014 року. Коли в Сімферополі відбувався мітинг на захист територіальної цілісності України, Татарин, попри заборону батька, поїхав туди за власні гроші. Він опинився серед тисяч людей, які намагалися відстояти український Крим. Після завершення мітингу ситуація різко загострилася: проросійські групи почали переслідувати учасників, били та ловили тих, хто не встиг утекти. Татарину вдалося повернутися додому неушкодженим, але стало зрозуміло – життя на півострові вже ніколи не буде безпечним.

Після завершення навчання він отримав український диплом, однак залишатися в окупованому Криму з проукраїнською позицією було небезпечно. Батько прямо сказав: за таких поглядів його або посадять, або вб’ють. Улітку 2014 року Татарин залишив дім і переїхав до Києва.

У столиці він намагався почати життя з нуля. Працював, навчався, облаштовував побут, звикав до нового середовища. Протягом семи років здавалося, що війна десь далеко, але досвід Криму не давав забути, з ким має справу Україна. За кілька тижнів до повномасштабного вторгнення він уже був упевнений, що Росія піде далі, й готувався до цього морально та фізично.

25 лютого 2022 року Татарин вступив до Сил оборони України. Разом із другом він став у чергу добровольців, яка налічувала тисячі людей. Перші дні запам’яталися ночівлями на картоні, браком форми, нескінченною роботою та першими бойовими завданнями. Тоді ж він остаточно зрозумів: вдруге втекти не вийде, а відповідальність за майбутнє доведеться брати на себе.

З початку служби Татарин воював у складі 112-ї окремої бригади територіальної оборони. Як піхотинець він брав участь в обороні Донеччини, зокрема виконував завдання у Серебрянському лісі. Згодом продовжив службу у групі аеророзвідки на Східному фронті.

Для нього війна має чіткий сенс. Якщо шлях до звільнення Криму лежить через Донбас, він готовий бути там стільки, скільки потрібно. Його мотивація проста й водночас глибока: Крим залишається під окупацією, а отже боротьба триває. Усе, за що він воює, пов’язане з півостровом і людьми, які там залишилися.

Історія Татарина – це історія людини, яка не прийняла окупацію, не змирилася з втратою дому й зробила свій вибір на користь України.