Зеленський попередив про можливе втягнення Білорусі у війну через плани Росії

Президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія може намагатися втягнути Білорусь у війну вже у 2025 році.

Про це він повідомив під час брифінгу в Києві після зустрічі з державним секретарем у закордонних справах Великої Британії Девідом Ламмі.

За словами Зеленського, Кремль планує розгортати свої війська на території Білорусі, що може стати приводом для ескалації конфлікту.

“Це не просто порушні заяви. Ми бачимо конкретні дії Росії, спрямовані на залучення Білорусі до бойових дій”, — наголосив президент України.

Зеленський також припустив, що російський лідер Володимир Путін докладатиме зусиль для втягнення білоруської армії у війну та може провокувати інші країни, зокрема Польщу та держави Балтії.

“Він робитиме все можливе, щоб затягнути їх у цей конфлікт. Я не знаю, чи буде вторгнення з боку Білорусі, але у будь-якому випадку вона може опинитися втягнутою у війну”, — зазначив Зеленський.

Ця заява пролунала на тлі триваючої агресії Росії проти України та активізації її військової діяльності в регіоні.

У Запоріжжі мобілізований помер після затримання ТЦК: адвокат каже про тортури та фальсифікації

Адвокат із Запоріжжя Людмила Петрова повідомила про смерть свого сина, який помер через кілька днів після мобілізації через територіальний центр комплектування (ТЦК).

Про це повідомляють місцеві Telegram-канали.

Жінка звинувачує військових у побитті, катуваннях та фальсифікації медичних документів. За її словами, її син, 1990 року народження, мав обмежену придатність до військової служби. Однак 27 січня його примусово затримали представники ТЦК.

Після затримання чоловіка нібито тримали в підвалі без можливості скористатися туалетом, а вже наступного дня, без проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), відправили до військової частини в Новомосковську.

“Він встиг подзвонити мені та сказати, що втрачав свідомість і звертався до лікаря. Але лікар, який його оглядав, заявив, що син прибув із документами про пройдену ВЛК і був здоровий. Йому не надали допомоги, а телефон забрали”, – розповідає жінка.

Згодом чоловіка доставили до психіатричної лікарні у Дніпрі з діагнозом “делірій та наркотичне отруєння”. Представники військової частини запевняли матір, що з її сином усе гаразд, і він незабаром подзвонить. Пізніше вони повідомили, що він перебуває у лікарні через стан наркотичного сп’яніння. Однак лікарі психлікарні заявили, що аналізи не виявили у крові пацієнта ні наркотиків, ні алкоголю.

З 31 січня чоловік перебував у реанімації на апараті штучної вентиляції легень.

“У нього відмовили нирки, сеча не відходила, на тілі були численні синці (ноги, пах), а також обморожені кінцівки рук і ніг. Діагностували двосторонню пневмонію. Лікарі не розуміли, навіщо його взагалі привезли до психлікарні”, – розповідає адвокат.

3 лютого о 9:00 чоловік помер.

“У нирках було багато чорної крові. Його організм самостійно не функціонував. Я вважаю, що до нього застосовували катування. Висновок ВЛК та діагноз для направлення до лікарні були сфальсифіковані”, – заявила Людмила.

Наразі ТЦК, представники місцевої влади та правоохоронні органи жодним чином не прокоментували ситуацію, але громадськість вимагає провести незалежне розслідування і покарати винних у події.

Російські окупанти провели масові обшуки та арешти кримських татар у Криму

Ранком 5 лютого російські силовики розпочали масові обшуки та арешти в будинках кримських татар на тимчасово окупованій території Криму.

Про це повідомляють правозахисники та місцеві джерела.

За словами голови Меджлісу кримськотатарського народу Рафата Чубарова, обшуки проводилися в будинках кількох кримських татар, зокрема:

Еміра Куртнезирова, сина політв’язня Ремзі Куртнезирова, у селі Джадра (окупаційна назва – Лобаново) Джанкойського району;

Абібули Смедляєва у селі Борлакъ Тама (окупаційна назва – Новокримське) Джанкойського району;

Рустема Мустафаєва у селі Ільк Чок’рак (окупаційна назва – Істочне) Джанкойського району.

Станом на 09:00 ранку відомо про п’ятьох затриманих. Сестра Еміра Куртнезирова розповіла, що російські силовики прийшли о 4 ранку, перевернули весь будинок, “підкинули літературу” та заарештували її брата. Їхній батько, Ремзі Куртнезиров, вже знаходиться під домашнім арештом з 5 березня 2024 року.

Дружина Рустема Мустафаєва, Шефіха Мустафаєва, повідомила, що окупанти зламали вхідні двері та увійшли до будинку, поки сім’я ще спала.

Також відомо про затримання Мирзаалі Тажибаєва. Його дружина Гульнара розповіла, що під час обшуку силовики перевірили всі кімнати.

“За ним ніколи не було ні політичних, ні релігійних злочинів. Під час свят він готував плов заради Аллаха, робив садака”, – зазначила вона.

Кримськотатарська журналістка та правозахисниця Лутфіє Зудієва повідомила, що також затримали Абібулу Смедляєва, батька чотирьох дітей із села Новокримське. Пізніше стало відомо про затримання Бахтіяра Аблаєва із села Ковильне Джанкойського району.

Це вже не перший випадок масових обшуків і арештів кримських татар. Російські силовики традиційно проводять такі рейди на світанку. Наприклад, 24 серпня 2023 року вони обшукали оселі кількох кримських татар, а 30 листопада 2023 року затримали Абдула Гафарова, голови мусульманської релігійної громади “Алушта”.

Пірс Морган анонсував інтерв’ю з президентом Зеленським

Пірс Морган, відомий британський журналіст, анонсував бесіду з президентом України Володимиром Зеленським 4 лютого.

Про це журналіст повідомив у мережі X.

Він планує випустити 90-хвилинне інтерв’ю, в якому обговорюватимуть ключові питання, пов’язані з президентом Росії, президентом Трампом, а також із НАТО, війною і перспективами мирного врегулювання.

“О, і його [Зеленського] реакція на мою перепалку з його найбільшим критиком, Такером Карлсоном. Я поставив усі складні запитання – і він відповів на кожне”, – написав Пірс Морган.

Нагадаємо, раніше Такер Карлсон заявив, що президент України Володимир Зеленський нібито може бути охарактеризований як диктатор, через те, що він «не обраний», а також через вжиті заходи, які обмежують свободу віросповідання, усувають політичних опонентів і забороняють використання російської мови.

Віддав життя за Україну: на Кремінському напрямку загинув британський доброволець

На Кремінському напрямку під час виконання бойового завдання загинув Уолкер Крістофер Едвард, громадянин Великобританії.

Військовий приєднався до лав іноземного легіону Збройних Сил України влітку 2023 року та спочатку обіймав посаду стрільця-оператора, а згодом діяв у складі стрілецького батальйону.

У складі підрозділу він був перекинутий до району Сіверська, де і загинув під час боїв з російськими окупантами.

«Кожен, хто приїжджає до України, щоб боротися за нашу свободу, стає частиною нашої великої родини. Ми назавжди пам’ятатимемо героїзм і самопожертву», — зазначили у ЗСУ.

Загиблий доброволець став одним із тисяч іноземних бійців, які приєдналися до боротьби України за свою незалежність і територіальну цілісність. Його внесок у спільну справу назавжди залишиться у пам’яті українського народу.

Нова “війна” за Панамський канал: амбіції США та опір Китаю

Панамський канал, який з’єднує Атлантичний та Тихий океани, завжди був стратегічним об’єктом, що привертав увагу світових гігантів. Сьогодні він став ареною протистояння між США та Китаєм, які борються за вплив на цю ключову транспортну артерію.

Панамський канал, відкритий у 1914 році, є одним із найважливіших транспортних коридорів у світі. Щороку через нього проходить близько 14 тис суден, які перевозять 5-6% світового обсягу торгівлі. Цей штучний водний шлях дозволяє суднам уникати довгого та небезпечного маршруту навколо Південної Америки, скорочуючи відстань на 15 тис кілометрів.

Для США Панамський канал має особливе значення. Близько двох третин суден, які ним користуються, ходять під американським прапором, а 40% контейнерних перевезень США проходять саме через цей канал. Саме тому колишній президент США Дональд Трамп ще у 2011 році, будучи бізнесменом, заявляв про необхідність повернення каналу під контроль США.

Після переходу каналу під контроль Панами, Китай почав активно впроваджуватися в його інфраструктуру. У 1997 році гонконгська компанія Hutchison-Whampoa отримала концесію на управління портами Бальбоа та Кристобаль, які розташовані на вході та виході з каналу. Згодом китайські інвестиції лише зростали.

У 2017 році Панама стала першою латиноамериканською країною, яка приєдналася до китайської ініціативи “Один пояс — один шлях”. Цей крок значно посилив вплив Китаю в регіоні та дозволив йому контролювати ключові логістичні точки каналу. Сьогодні кожен п’ятий корабель, який проходить через Панамський канал, є китайським.

Для США Панамський канал залишається стратегічно важливим об’єктом. Він не лише забезпечує ефективну торгівлю між східним і західним узбережжям країни, але й є символом американського впливу у світі. Однак спроби повернути контроль над каналом можуть мати серйозні наслідки.

У січні 2024 року Дональд Трамп, який знову балотується на посаду президента США, заявив про бажання повернути канал під контроль США. Ця заява викликала різку реакцію з боку Панами, яка звернулася до Ради Безпеки ООН із скаргою на дії США.

Панама, яка сьогодні є однією з найбагатших країн Латинської Америки, наголошує на своєму суверенітеті та готовності захищати свої інтереси. Колишній президент країни Ернесто Перес-Бальядарес назвав можливість розриву відносин із Китаєм “відвертою боязкістю”. Панама чітко позиціонує себе як частину “Глобального Півдня”, який підтримує антиколоніальну боротьбу та прагне до багатополярного світу.

Таким чином, Панамський канал залишається не лише важливим економічним активом, але й символом геополітичного впливу. Для США це питання престижу та контролю над ключовою транспортною артерією. Для Китаю — можливість посилити свій вплив у Латинській Америці та контролювати важливі логістичні маршрути.

Панама, у свою чергу, наголошує на своєму суверенітеті та готовності захищати свої інтереси. Боротьба за Панамський канал може стати одним із ключових епізодів у протистоянні між США та Китаєм, яке визначатиме майбутнє світового порядку. І якщо США справді спробують повернути контроль над каналом, це може стати початком нової ери в міжнародних відносинах — ери, де колоніальне минуле більше не матиме місця.

Латвія передала Україні 100 FPV-дронів власного виробництва

Латвія передала Україні 100 FPV-дронів власного виробництва.

Про це повідомило посольство України в Латвії, повідомляє Укрінформ.

Кошти на придбання безпілотників були зібрані, зокрема, під час благодійної ініціативи міністра закордонних справ Латвії Байби Браже. У травні 2024 року вона взяла участь у Ризькому напівмарафоні, закликавши своїх співвітчизників підтримати збір коштів на дрони для ЗСУ.

Завдяки цій ініціативі, яку реалізують посольство України в Латвії та латвійський благодійний фонд Ziedot.lv, вдалося зібрати близько 130 тисяч євро.

«За координації посольства України в Латвії ці безпілотники будуть передані безпосередньо двом українським військовим частинам – 21-й бригаді ЗСУ та бригаді Національної поліції України «Лють», – повідомили у дипломатичному представництві.

З початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року Латвія надала Україні значущу підтримку.

За даними Укрінформу, уряд Латвії, суспільство та неурядові організації виділили на військову допомогу понад 524 млн євро, на гуманітарну допомогу та підтримку українського уряду – понад 71 млн євро, а також понад 234 мільйони євро на допомогу біженцям та 12 мільйонів євро на розвиток України.

Україна потребує комплексної програми реабілітації військових

Україна вже четвертий рік живе в умовах повномасштабної війни. Це час, коли мільйони українців, зокрема військові, щоденно стикаються з фізичними та психологічними випробуваннями. Героїзм наших захисників — це безперечна реальність, але на одному героїзмі довго не проїдеш.

Україна стоїть перед критичною необхідністю створення масштабної програми реабілітації для військових. Без неї ми ризикуємо втратити не лише бойовий потенціал, а й цілі покоління людей, які віддали своє здоров’я та ментальний стан заради перемоги.

Реабілітація — це не лише про фізичне відновлення

Коли ми говоримо про реабілітацію, багато хто уявляє собі фізіотерапію, протези чи лікування поранень. Проте реальність набагато складніша. Реабілітація — це, перш за все, відновлення ментального здоров’я. Війна залишає глибокі сліди не лише на тілі, а й у душі. Контузії, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресія, панічні атаки — це лише частина наслідків, з якими стикаються наші військові.

Наприклад, контузія — це не просто тимчасовий стан. Це серйозне порушення роботи мозку, яке може призводити до втрати пам’яті, проблем із концентрацією, емоційної нестабільності. Багато хто з військових навіть не усвідомлюють, наскільки серйозними є їхні травми, поки не стає занадто пізно. Адреналін, який підтримує їх на передовій, приховує проблеми, але після повернення до мирного життя вони виливаються в агресивну поведінку, суїцидальні думки чи повну втрату контролю над собою.

Чому зараз це питання критично важливе?

Четвертий рік війни — це час, коли ресурси організму, навіть найміцнішого, починають вичерпуватися. Багато військових, які з перших днів повномасштабного вторгнення знаходяться на передовій, вже досягли межі своїх можливостей. Вони страждають від численних контузій, фізичного виснаження та емоційного вигорання. Навіть ті, хто не отримав серйозних поранень, часто не можуть повернутися до нормального життя через психологічні травми.

Ситуація ускладнюється тим, що система реабілітації в Україні залишається фрагментарною. Військовим часто надають лише мінімальну допомогу: три дні лікування, капельниці — і знову на фронт. Але це не вирішує проблему, а лише відкладає її. Наслідки таких підходів можуть бути катастрофічними: від втрати бойового потенціалу до соціальних проблем у майбутньому, коли тисячі військових із невилікованими травмами повернуться до цивільного життя.

Що потрібно робити?

По-перше, необхідно розробити комплексну державну програму реабілітації, яка охоплюватиме як фізичне, так і психологічне відновлення.

Ця програма має включати:

— Спеціалізовані центри реабілітації. Вони повинні бути обладнані сучасним обладнанням і укомплектовані кваліфікованими фахівцями: психологами, психіатрами, фізіотерапевтами.

— Довгострокову підтримку. Реабілітація — це не одноразова процедура, а тривалий процес, який може займати місяці або навіть роки.

— Міжнародну допомогу. Багато країн світу, від Японії до США, готові надати підтримку у відновленні наших військових. Це можуть бути як фінансові ресурси, так і організація реабілітаційних програм за кордоном.

— Залучення бізнесу та громадськості. Готелі, санаторії, туристичні комплекси можуть стати частиною програми, надаючи безкоштовні путівки для військових.

По-друге, важливо змінити підхід до військових у суспільстві. Вони — не просто “ресурс” для захисту країни, а живі люди, які потребують підтримки та розуміння. Нам потрібно навчитися робити все одночасно: воювати, лікувати, відновлювати.

Чому це обов’язок не лише України, а й усього світу?

Україна сьогодні — це форпост, який захищає не лише себе, а й цілісність європейського та світового порядку. Тому підтримка наших військових — це справа не лише української влади, а й міжнародної спільноти. Багато країн вже демонструють готовність допомагати, але потрібні конкретні кроки: фінансування програм, обмін досвідом, організація реабілітаційних центрів.

Четвертий рік війни — це час, коли ми повинні зрозуміти: героїзм має свої межі. Наші військові віддали все, що могли, і тепер настала наша черга допомогти їм відновитися. Без комплексної програми реабілітації ми ризикуємо втратити не лише бойовий потенціал, а й цілі покоління людей, які заслуговують на шанс повернутися до нормального життя.

ЗСУ переходять на корпусну структуру: Сирський провів ключову нараду

Головнокомандувач Збройних Сил України Олександр Сирський оголосив про початок переходу армії на корпусну структуру.

Про це він повідомив під час підсумкової наради щодо діяльності ЗСУ у січні 2025 року.

Сирський наголосив, що ситуація на фронті залишається напруженою, але українські війська продовжують ефективно знищувати ворожі об’єкти, зокрема й на території Росії.

Серед ключових пріоритетів – проведення операцій у Курській області та ураження стратегічних військових об’єктів у глибині країни-агресора.

Основні напрями роботи ЗСУ:

— Посилення оборонних позицій та блокування просування противника;

— Насичення передових підрозділів особовим складом і сучасною технікою;

— Рекрутинг новобранців та підтримка психологічної стійкості військових;

— Адаптація новачків ще до їх залучення до бойових дій;

— Нарощування використання безпілотних систем у бойових операціях.

Головнокомандувач також зазначив, що в січні вдалося збільшити кількість підрозділів, які виводяться на відновлення боєздатності, та запланувати подальші заходи.