Київ під генераторами: як блекаути змінюють бізнес-реальність столиці

Зимові відключення електроенергії знову поставили Київ перед складним вибором: виживати в умовах нестабільного енергопостачання або шукати нові моделі адаптації. Бізнес працює на межі можливостей, міська економіка зазнає тиску, а підприємці змушені інвестувати у власну енергонезалежність. Чи загрожує столиці системна економічна криза – і що може змінити ситуацію?

Масові блекаути стали серйозним випробуванням для великих міст України, насамперед для Києва як головного ділового центру країни. Тривалі перебої з електропостачанням порушують роботу магазинів, ресторанів, логістики та сфери послуг. Підприємства скорочують робочі години, зростають витрати на пальне для генераторів, ускладнюється збереження товарів і обслуговування клієнтів. У результаті під загрозою опиняються робочі місця, податкові надходження та загальна стабільність міської економіки.

Навіть великі торговельні мережі змушені працювати в аварійному форматі. У компанії АТБ повідомили про збільшення постачань продуктів до київських магазинів та можливість підзарядки гаджетів під час відключень електроенергії. Водночас там визнають: робота на генераторах має часові та технічні обмеження і не може повністю замінити стабільне енергопостачання. Частина магазинів стикається з несправностями обладнання, що створює ризики для безперервної торгівлі.

Ще складніша ситуація у сфері громадського харчування. Львівський ресторатор Вардкес Арзуманян повідомив про тимчасове закриття своїх закладів через відсутність світла й води, затримки з ліцензіями та постійні перевірки. За його словами, електроенергії немає до 15 годин на добу, що фактично унеможливлює нормальну роботу кафе та ресторанів.

Такі приклади свідчать про загальну тенденцію: поєднання енергетичних проблем, зношеної інфраструктури та адміністративного тиску різко підвищує економічну вразливість міст.

Економіст, координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетман вважає, що підстав говорити про енергетичну катастрофу в Україні немає. За його словами, нинішні труднощі пов’язані передусім із сильними морозами та піковим споживанням електроенергії.

“Проблеми з генерацією дійсно існують, але вони тимчасові. Кожен додатковий градус морозу різко збільшує навантаження на енергосистему. Як тільки температура підніметься хоча б до нуля – а це питання кількох тижнів – ситуація стабілізується в цілому по країні”, – пояснює експерт.

Економіст Іван Ус наголошує, що відсутність стабільного централізованого електропостачання не означає повної зупинки бізнесу. Ключову роль відіграють генератори, які дозволяють аптекам, магазинам і сервісним точкам працювати навіть під час тривалих відключень.

За його словами, ті підприємці, які завчасно інвестували в автономну генерацію, сьогодні отримують конкурентну перевагу. Ринок не зупиняється, а поступово перебудовується. Окремо Ус звертає увагу на досвід Харкова, де завдяки більшій децентралізації та меншій залежності від централізованих мереж ситуація з електропостачанням залишається стабільнішою. Саме розвиток розподіленої генерації, на його думку, має стати орієнтиром для Києва та інших міст.

На думку Олега Гетмана, нинішні проблеми мають локальний характер і не охоплюють усю країну одночасно. Проте ця зима вкотре оголила системні слабкі місця, які потребують стратегічних рішень.

Перший ключовий напрям – розвиток децентралізованої генерації: когенераційних газових установок та інших автономних джерел, здатних забезпечувати електроенергією окремі будинки або навіть мікрорайони.

“Такі установки вже існують, але їх потрібно активніше вводити в експлуатацію, підключаючи житлові квартали до автономних джерел енергії”, – зазначає економіст.

Другий важливий крок – дерегуляція. За словами Гетмана, нинішня система дозволів і погоджень суттєво гальмує встановлення власної генерації бізнесом.

“Потрібно максимально спростити дозвільні процедури. Бізнес має мати можливість швидко встановлювати генерацію, а документи оформлювати вже після завершення воєнного стану”, – наголошує він.

Третій аспект – енергоефективність. Україна споживає надто багато енергії на опалення, і значну частину навантаження можна зменшити системними заходами.

“Замість популістських програм на кшталт ‘Зимової тисячі’ чи кешбеків, на які витрачаються десятки мільярдів гривень, ці кошти доцільніше спрямувати на утеплення будинків, заміну вікон, труб, теплових установок” – пояснює експерт.

На місцевому рівні влада може підтримати бізнес через орендні канікули для підприємців у комунальних приміщеннях, пільги з окремих податків, а також гранти на генератори та накопичувачі електроенергії.

Олег Гетман вважає, що песимістичні настрої в соцмережах не відповідають реальній картині. Напередодні відбулася зустріч представників найбільших торговельних мереж із прем’єр-міністром, де бізнес повідомив: з тисячі закладів не працюють лише близько десяти – менше одного відсотка, і переважно через технічні несправності генераторів.

“Великий бізнес готувався до таких сценаріїв три роки. Усі ключові мережі вже мають альтернативну генерацію. Так, на довгих періодах вона не завжди витримує, обладнання виходить з ладу, але ці проблеми обмежені і в часі, і в географії”, – резюмує економіст.

Блекаути створюють серйозні виклики для київського бізнесу, проте говорити про системну економічну катастрофу поки що передчасно. Підприємці адаптуються, інвестують у автономну енергетику та змінюють моделі роботи. Водночас нинішня зима показала: без розвитку децентралізованої генерації, дерегуляції та масштабних програм енергоефективності країна й надалі залишатиметься вразливою до енергетичних криз.

Найближчі тижні, за прогнозами експертів, принесуть стабілізацію ситуації. Але стратегічні рішення, ухвалені сьогодні, визначать, чи доведеться Києву наступної зими знову працювати “на генераторах”.

Трамп підтримав посилення санкцій проти Росії

Президент США Дональд Трамп висловив підтримку двопартійному законопроєкту про посилення санкцій проти Росії, який передбачає додаткові обмеження для країн що продовжують купувати російську нафту.

Про це повідомляють американські медіа.

Ініціатором законопроєкту виступив сенатор-республіканець Ліндсі Грем спільно з сенатором-демократом Річардом Блюменталем. За словами Грема, після зустрічі з Дональдом Трампом він отримав “зелене світло” для подальшого просування документа, над яким працював протягом кількох місяців.

Сенатор наголосив, що законопроєкт надає президенту США додаткові повноваження для запровадження санкцій проти держав, які купують дешеву російську нафту. На його думку, саме ці доходи дозволяють Кремлю підтримувати військову машину та продовжувати війну.

Ліндсі Грем також повідомив, що голосування в Сенаті може відбутися вже найближчим часом. Він очікує суттєвої двопартійної підтримки, оскільки ініціатива розглядається як важливий елемент тиску на Росію з боку США.

Законопроєкт є частиною ширшої стратегії Вашингтона зі стримування російської агресії. У разі ухвалення нові санкції можуть вплинути не лише на економіку РФ, а й на глобальні енергетичні ринки та відносини США з країнами, які продовжують співпрацювати з Росією у сфері енергоресурсів.

Кабмін спрямував 3,1 млрд грн на закупівлю озброєння за рахунок економії держвидатків

Кабінет міністрів України ухвалив рішення про виділення 3,1 млрд грн на закупівлю озброєння та військової техніки. Кошти спрямували на потреби оборони шляхом перерозподілу видатків загального фонду державного бюджету у 2025 році.

Про це йдеться у розпорядженні уряду №1503-р.

Згідно з документом, найбільший обсяг фінансування перенаправили з Державної судової адміністрації України – 1,37 млрд грн. Ще 990 млн грн було перерозподілено з бюджету Офісу генерального прокурора, а 614,4 млн грн – з видатків Міністерства цифрової трансформації.

Окрім цього, уряд повідомив про укладення консорціумної кредитної угоди між шістьма українськими банками на загальну суму 21,5 млрд грн під державні гарантії. Термін кредитування становитиме три роки. Над реалізацією цієї угоди Міністерство оборони працювало понад чотири місяці.

Також були оновлені правила оборонних закупівель на період воєнного стану. Вони передбачають можливість укладення довгострокових контрактів, що має забезпечити стабільніше постачання озброєння, кращу прогнозованість витрат і ефективніше використання бюджетних ресурсів.

В уряді зазначають, що такі кроки є частиною посилення фінансової підтримки сектору оборони на тлі триваючої війни та необхідності швидкого забезпечення Сил оборони сучасною технікою і зброєю.

Україна протягом трьох років витрачатиме до 10% ВВП на обслуговування державного боргу

У найближчі три роки Україна спрямовуватиме близько 10% очікуваного валового внутрішнього продукту на погашення державного боргу та сплату відсотків за ним.

Такі показники закладені в борговій стратегії, затвердженій урядом.

Згідно з документом, у 2025 році сукупні витрати на обслуговування та погашення боргових зобов’язань становитимуть 1,05 трлн грн, що відповідає 11,7% прогнозованого ВВП. У 2026 році цей показник зросте до 1,17 трлн грн (11,3% ВВП), у 2027 році – до 1,26 трлн грн (10,5% ВВП), а у 2028 році очікується зниження частки до 9,5% ВВП при загальній сумі 1,29 трлн грн.

Наразі структура державного боргу України залишається переважно зовнішньою – на нього припадає близько 75% усіх зобов’язань. Загальна частка боргу, номінованого в іноземній валюті, сягає 77%, включно з облігаціями внутрішньої державної позики, випущеними у валюті.

У Міністерстві фінансів зазначають, що така структура створює суттєві валютні ризики для довгострокової стійкості державних фінансів. Коливання курсу та зовнішні економічні фактори можуть мати відчутний вплив на боргове навантаження бюджету в майбутньому.

Водночас уряд розраховує, що поступове відновлення економіки та зниження частки боргових виплат у ВВП після 2027 року дозволить стабілізувати фінансову ситуацію та зменшити фіскальний тиск на державу.

Україна зіткнулася з відтоком молоді за кордон

У серпні ринок праці зіткнувся з несподіваним відтоком молодих людей у віці 18-22 років. Це стало наслідком нових правил перетину кордону для чоловіків цього віку.

Про це повідомляє “Економічна правда” з посиланням на дослідження “robota.ua”.

В ході опитування з’ясувалося, що компанії по-різному реагують на зміни. Так, 38% опитаних відзначили значне збільшення кількості звільнень серед молоді; 33% зафіксували помірне зростання звільнень; і тільки 26% компаній не помітили будь-яких змін в цьому відношенні.

Великі компанії (з чисельністю співробітників понад 1000 осіб) особливо гостро відчувають відтік молодих кадрів. 41% таких організацій відзначають значне збільшення кількості звільнень серед молоді.

Половина роботодавців стверджує, що молоді фахівці залишають свої робочі місця через прагнення виїхати за кордон. Ще 13% іноді стикаються з подібними ситуаціями.

Роботодавці також спостерігають “ефект доміно”: коли молоді люди виїжджають, їхні партнерки, сестри або подруги теж слідують за ними, що призводить до ще більшого відтоку персоналу.

Водночас 55% компаній відзначають, що процес найму молодих фахівців став значно складнішим, 29% вважають, що стало трохи складніше, а 16% компаній не спостерігають жодних змін.

Найбільш відчутні втрати від відтоку молодих кадрів спостерігаються в таких сферах: продаж та обслуговування клієнтів — 46,3%; операційний персонал — 38,4%; IT та технічні фахівці — 10,3%.

Для заповнення втрат серед молодих співробітників компанії вдаються до таких заходів: наймають більш досвідчених фахівців (62% опитаних); перерозподіляють обов’язки між працівниками, що залишилися (43%); підвищують заробітну плату або надають додаткові бонуси (29%); автоматизують робочі процеси (16%).

Багато роботодавців (59%) виступають за впровадження державних компенсаційних заходів, таких як податкові пільги, програми стажування та підтримка автоматизації.

В Україні посилять контроль за виплатами “в конвертах”

Роботодавці, які платять співробітникам нижче середнього рівня по галузі, будуть вважатися ризикованими.

Про це заявив Данило Гетманцев, голова комітету ВР з фінансів, податків і митниці.

На форумі “Енергія, що тримає Україну”, який відбувся в понеділок, 20 жовтня, Гетманцев акцентував увагу на тому, що “зарплати в конвертах” залишаються однією з найбільш поширених і проблемних схем ухилення від сплати податків. Це пов’язано з тим, що їх адміністрування є найскладнішим.

“Тут необхідні дві сторони, щоб довести, що таке ухилення було, якщо ми говоримо про притягнення до відповідальності”, — пояснив голова фінансового комітету.

Гетманцев заявив, що держава вже зробила перший крок у боротьбі з тіньовими виплатами. З 1 жовтня для всіх виробників і продавців підакцизних товарів, включаючи паливо, введені авансові платежі, які розраховуються на основі мінімальних середніх зарплат за останні три місяці.

Голова Комітету Верховної Ради зазначив, що компанії, які виплачують “сірі” зарплати, насправді не отримують від цього ніякої вигоди. Оскільки вони встановлюють оклади нижче середніх по галузі, такі платники податків автоматично потрапляють в категорію підвищеного ризику. Це є одним з ключових факторів, на який звертають увагу при перевірках.

“Я хотів би, щоб ці люди, які платять “зарплати в конверті”, відповіли самі собі на питання: “Для чого це?” — зазначив він.

Нардеп підкреслив, що в даний час набагато вигідніше офіційно виплачувати середню по ринку зарплату, ніж продовжувати приховувати доходи і ризикувати потрапити під перевірки.

Середня зарплата українців за три роки сягне 39 тис. гривень

До 2028 року середній дохід громадян України щороку збільшуватиметься приблизно на 5 тис. гривень. Це означає, що через три роки він може становити 39 758 гривень.

Уряд прийняв постанову № 946 від 6 серпня 2025 року. У документі схвалено Прогноз економічного і соціального розвитку України на 2026-2028 роки.

У новому прогнозі економічного розвитку розглядаються два можливі варіанти розвитку подій.

Згідно з оптимістичним сценарієм, з 2026 року очікується значне поліпшення ситуації в галузі безпеки. У той же час, песимістичний сценарій передбачає продовження повномасштабної військової агресії з боку Росії.

За першим, оптимістичним сценарієм, номінальна середньомісячна зарплата буде зростати наступним чином: у 2026 році вона становитиме 30 240 гривень, у 2027-му — 35 268, а у 2028 році досягне 39 758.

Якщо війна триватиме, то зарплати будуть такими: у 2026 році — 30 032 гривні, у 2027-му — 34 808, а у 2028-му — 39 436.

Відповідно до першого прогнозу, уряд припускає, що в період з 2026 по 2028 рік кількість людей у віці від 15 до 70 років, які займаються економічною діяльністю, збільшиться з 13 млн до 13,2 млн.

За оптимістичним прогнозом безробіття зросте з 12,9% у 2026 році до 13,3% у 2027 році, а потім знизиться до 12,8% у 2028 році. За песимістичним сценарієм безробіття зростатиме щорічно з 12,6% у 2026 році до 12,8% у 2028 році.

Євро штурмує позначку 50: чому “зелений континент” дорожчає для українців і що це означає

Нацбанк зафіксував новий історичний рекорд: офіційний курс євро піднявся до 48,08 грн. У банківських касах цифри йшли ще далі – подекуди продаж сягав 48,60 грн, а за картковими операціями траплялися й пропозиції по 48,50 грн.

Таким стрибком “європеєць” здивував не лише фінансистів: мільйони наших співгромадян, що живуть чи працюють у ЄС з гривневими картками, у буквальному сенсі прокинулися в дорожчій реальності. Ті ж, хто лишився вдома, відчують ефект через полиці магазинів – майже половина імпорту з Євросоюзу розраховується саме в євро, і нові котирування швидко перекочують у цінники від побутової хімії до ліків.

У чому причина ривка? Формула проста: гривня “прив’язана” до долара, а на світовому ринку пара EUR/USD різко пішла вгору – до 1,16 і навіть вище. Інвестори відреагували на одразу кілька подразників.

По-перше, черговий виток торгових суперечок США та Китаю загострився, і капітал почав виходити з доларових активів.

По-друге, ринки дедалі гучніше говорять про майбутнє зниження ставки Федрезерву – дешевий долар автоматично робить альтернативні валюти привабливішими. Додайте сюди тривожні новини з Близького Сходу, де Вашингтон оголошує про часткове виведення персоналу, і євро отримує потужний заряд попиту як “тихіша гавань”.

Український експортер, що продає в ЄС, на перший погляд, тільки виграє: кожне євро обміняється на більшу пачку гривень. Але водночас частка контрактів в євровалюті в нашому експорті минулого року знизилась, а от імпорт – навпаки – майже наполовину обслуговується у “європейці”. Тож для бізнесу, який завозить сировину чи запчастини, рахунок за кордоном міцно підросте. Держава ж отримає короткостроковий бонус: європейські транші допомоги, переведені у гривню, закриють додаткову діру в бюджеті. Та ця перевага тоншає, коли дорожчає пальне, ліки й усе, що Україна купує в єврозоні.

Чи означає нинішній сплеск неминучий прорив за 50 грн? Банкіри не поспішають відкидати такий сценарій. Якщо глобальний ринок проб’є планку 1,18 долара за євро, а гривня залишиться біля поточних 41,5 за “зелений”, то доведеться звикати до курсу НБУ вище 49, а готівка логічно підтягнеться ще на гривню – психологічна “п’ятдесятка” опиниться під загрозою вже цього літа.

Що робити пересічному українцю? Тим, хто отримує дохід у гривні та витрачає його за кордоном, варто закладати у бюджет додаткову “подушку” – навіть невеликі покупки у супермаркеті чи заправка авто в Польщі миттєво відчують новий курс. Бізнесу, що імпортує з ЄС, доведеться переглядати калькуляції й частіше страхувати валютні ризики. А державі необхідно слідкувати, щоб ціни на соціально чутливі товари не стрибнули услід за графіком обмінників.

Нинішній ринок нервовий, і “качки” курсу можуть бути різкими в обидва боки. Та головний урок лишається незмінним: часи, коли євро коштував 30, минули безповоротно, і кожна нова хвиля глобальної турбулентності тестуватиме міцність наших гаманців дедалі жорсткіше.

Повернення 6000 тіл загиблих військових може стати тягарем для української економіки

Після переговорів у Стамбулі між українською та російською делегаціями стало відомо про одну з наймасштабніших домовленостей щодо повернення тіл загиблих військових.

За словами голови української делегації Рустема Умєрова, йдеться про обмін за формулою 6000 на 6000. Водночас російська сторона подає це як односторонній жест “доброї волі”.

Представник РФ Володимир Мединський заявив, що Москва нібито готова передати Києву “6000 тіл українських військових” і що всі вони зберігалися, були ідентифіковані або перевірені за ДНК. При цьому він припустив, що Україна не зможе передати аналогічну кількість тіл російських солдатів.

Однак президент Володимир Зеленський наголосив, що лише близько 15% із заявлених тіл ідентифіковані. Більше того, подібна ситуація вже траплялася раніше, коли під виглядом тіл українців Росія повертала й власних загиблих.

Депутатка Софія Федина заявила, що значна частина цих тіл – це військові, які загинули в березні 2025 року під час невдало організованого відступу в Курській області, коли ЗСУ довелося терміново залишати позиції, щоб уникнути оточення.

Варто нагадати, що співвідношення у таких обмінах уже тривалий час не на користь України: Росія передає сотні тіл, а у відповідь отримує десятки. Це пов’язано з тим, що саме російські війська нині переважно наступають і мають змогу вивозити тіла своїх загиблих із поля бою.

На цьому тлі важливо розуміти: навіть якщо йдеться про повернення всіх тіл українських військових, організувати процес з українського боку буде надзвичайно складно. І не через небажання влади забрати загиблих героїв – мова про колосальне фінансове навантаження на державу, що може сягнути до 90 млрд грн лише на виплати сім’ям загиблих.

Сьогодні держава виплачує родинам загиблих військових близько 15 млн грн компенсацій. Якщо множити навіть половину з озвучених тіл на цю суму – це понад 45 млрд гривень прямих виплат. А якщо говорити про повний обсяг – це близько 90 млрд, без урахування витрат на ідентифікацію, транспортування, зберігання й поховання. Для України, яка вже зараз бореться за кожну бюджетну гривню, це колосальний тягар.

Так, офіційно ніхто не говорить про гроші як про головну причину зволікання. Але очевидно, що саме фінансова ноша може стати фактором, який уповільнює процес. Адже разом із тілом держава зобов’язується перед рідними – і морально, і матеріально. Для країни, яка змушена щодня рахувати не лише ракети, а й ресурси, така перспектива – болісна дилема.

Попри спекуляції з боку російської сторони, Україна не уникає відповідальності за своїх загиблих. Але це також реальність, у якій війна – це не лише бій на передовій, а й щоденний бій у бюджетному комітеті. І він не менш складний.