Російські солдати та бронетехніка, зосереджені для підготовки до ймовірного прориву. Російський літній план на фронті поступово проявляється, якщо аналізувати останні бойові дії. Основні його елементи – обходити великі міста (замість лобових штурмів).
Північний напрямок, зокрема область міста Суми, привертає особливу увагу росіян. Незважаючи на побоювання, метою окупантів не є прямий штурм Сум і вуличні бої за місто. Навпаки, вони прагнуть зробити населений пункт непридатним для життя, а тоді обійти його стороною. За такою схемою російські війська діяли раніше на Донеччині – наприклад, у містах Селидове та Новогродівка інфраструктуру практично знищено, після чого противник оминув ці міста під час наступу. Подібне сталося і з Покровськом: російські обстріли пошкодили 80% критичної інфраструктури цього вузлового міста Донеччини, залишивши його без електрики, води та газу і перетворивши на “мертве” місто. Хоча в сам Покровськ ворог так і не ввійшов, він намагався обійти його з півдня і заходу в напрямку Дніпропетровської області. Аналогічну тактику агресор застосовує нині й проти Сум. Місто регулярно піддається атакам дронами та артилерією, що націлені на комунікації та об’єкти забезпечення.
Мета очевидна: позбавити Суми зв’язку, електропостачання та води, змусити населення виїхати, а саме місто – знекровити. Після цього російська армія спробує просуватися в обхід Сум, уникаючи запеклого міського бою. Втім, Збройні сили України завчасно посилили оборону на цьому напрямку. У червні російські підрозділи (зокрема, елітна морська піхота) безуспішно штурмували прикордонні села на північ від Сум, але не змогли прорватися вперед. Українські війська завдають ударів у відповідь: повідомлялося навіть про просування наших підрозділів поблизу кордону на Сумщині. Отже, план оточити й обійти Суми наразі пробуксовує – ворога зупинено на підступах до міста, хоча напруга там зберігається. Чи надовго стримана ця загроза, покаже час.
Другий елемент російського задуму – спробувати прорвати українську лінію оборони на стику Донеччини та Дніпропетровської області, аби вийти на так званий оперативний простір. Йдеться про прорив фронту до відносно відкритої місцевості, не насиченої багаторівневою обороною, яка роками будувалася на Донбасі. У російській воєнній логіці це дозволило б розгорнути масштабні маневри бронетехніки і мотопіхоти вже на території Дніпропетровщини – фактично, поза межами укріпленого “фортеційного” поясу української оборони. Саме тому окупанти так завзято штурмували район Вугледара, Великої Новосілки та Покровська протягом зими і весни, намагаючись створити пролом для виходу в бік Павлограда чи навіть Дніпра. На початку року, змінивши тактику під Покровськом, російські війська намагалися обходити місто і прориватися далі на захід – у напрямку Павлограда, першого великого міста Дніпропетровської області.
Росіяни розраховують, що за межами Донбасу українська оборона менш щільна, а отже ставка робиться на швидкість та масоване застосування бронетанкових підрозділів. В умовах прориву на оперативний простір велику роль відіграватиме не стільки дронова війна, скільки кількість живої сили і техніки. Цим можна пояснити те, що останні місяці окупанти відносно економно використовували свої танки та БМП на фронті – ймовірно, накопичуючи резерви для великого ривка. За даними західних аналітиків, зима 2024-2025 років відзначалася помітним спадом активності російських бронетанкових частин, що дозволило зберегти та відновити значну кількість бойових машин. Такі сили можуть бути кинути в прорив, якщо нагода з’явиться.
Натомість українські військові усвідомлюють ризики: у разі пролому фронту на межі Донеччини та Дніпропетровщини, зупиняти ворожі танкові “коробочки” і моторизовані загони, можливо, доведеться вже ближче до Павлограда чи навіть на підступах до обласного центру – міста Дніпро. Ситуація залишається під контролем, адже станом на кінець червня противнику не вдалося досягти стратегічного успіху на цьому напрямку. Бої точаться переважно на донбаському боці фронту, і всі ключові населені пункти, що прикривають шлях на Дніпропетровщину, залишаються під українським контролем.
Третя складова російського літнього плану – активізація бойових дій на інших напрямках з метою розпорошити сили української армії. Логіка ворога полягає в тому, щоб змусити Україну тримати резерви вздовж усього фронту, не дозволивши перекидати підкріплення лише на найбільш загрозливий напрямок. Для цього росіяни можуть інсценувати або реально почати наступальні дії там, де це менш очікувано. Серед ймовірних напрямків називають Харківщину на північному сході, Запорізький напрямок на півдні, а також окремі відрізки фронту на Донбасі.
Дійсно, останнім часом спостерігається зростання активності противника під Куп’янськом та на північ від Харкова. Ворог періодично атакує українські позиції біля кордону з Бєлгородською областю РФ, намагаючись відтіснити ЗСУ подалі від російської території і наблизитися до Харкова на відстань артилерійського пострілу. Такі атаки, однак, не принесли суттєвих просувань: за даними Інституту вивчення війни, на кінець червня російські війська вели наступальні дії в північній частині Харківщини, але не досягли підтверджених успіхів. Подібна ситуація й на півдні: на Запорізькому напрямку окупаційні сили здійснювали локальні штурми (зокрема, в районі Оріхова та Гуляйполя), проте безрезультатно.
Вочевидь, Росія влітку 2025 року прагне нав’язати Україні масштабне загострення на фронті одразу на кількох напрямках. План максималістський: знекровити прифронтові міста (такі як Суми) ударами по інфраструктурі та обійти їх, здійснити глибокий прорив в оперативний простір до великого українського тилу, а також посіяти напруженість по всій лінії фронту одночасними атаками. Поки що жодна з цих цілей не досягнута. Більш того, українські війська не лише успішно обороняються, а й проводять локальні контратаки на окремих ділянках. Наприклад, на півночі контрдії ЗСУ уповільнили російське просування на Сумщині , а на Донеччині окупантам так і не вдалося оточити Покровськ та прорватися на захід.
Наступні тижні стануть випробуванням витривалості для обох сторін. Росіяни суттєво наростили інтенсивність авіа- та ракетних ударів по українських містах у червні, сподіваючись зламати оборону та волю до спротиву масованими атаками. Україна ж укріплює свою ППО і готується зустріти нові удари. Літня кампанія 2025 року може визначити подальший хід війни – зараз Кремль випробовує всі можливі напрямки тиску, проте українська армія демонструє готовність витримати цей натиск протягом літа і зірвати плани ворога. Від стійкості та майстерності наших захисників у найближчі місяці залежатиме, чи вдасться РФ реалізувати свій задум, чи його очікує провал. Україна вже не раз довела, що здатна зірвати розрахунки агресора – тож і цього літа розраховуємо вистояти і зберегти стратегічну ініціативу.
