Президент України Володимир Зеленський заявив, що нічний ракетний удар РФ по Україні, зокрема по Києву, 28 серпня був ударом не тільки по нашій країні, а й по всій Європі та навіть по президенту США Дональду Трампу.
Іншими словами, Кремль своєю ескалацією продемонстрував зневагу до мирних зусиль, які нині докладає Білий дім для припинення війни. Чому ж Москва пішов на таку масштабну ракетно-дронову атаку саме тепер, на тлі активізації миротворчих ініціатив Вашингтона?
У своєму відеозверненні Зеленський підкреслив, що остання атака “чітко демонструє незмінність цілей РФ: вони хочуть воювати і б’ють не тільки по наших містах і громадах – Росія зараз завдає ударів по всіх у світі, хто прагне миру. Це удар по Україні, удар по Європі, а також удар Росії по президенту Трампу”.
Він зазначив, що, попри сигнали з Вашингтона про готовність Кремля до переговорів, російська сторона “обирає балістичні ракети замість реальних кроків до миру, вбиває дітей, аби не говорити про те, коли і як буде мир” . Таким чином, Москва показово порушує обіцянки, дані західним лідерам, і продовжує терор навіть у момент, коли міжнародна спільнота намагається знайти шлях до припинення війни.
Водночас у Білому домі відреагували стримано. Прессекретарка адміністрації Трампа Каролайн Левітт, коментуючи масований обстріл України, згадала про нещодавні удари українців по нафтових об’єктах у РФ і припустила, що “обидві сторони, можливо, не хочуть завершення війни”. За її словами, Дональд Трамп, дізнавшись про атаку, “був незадоволений цією новиною, але й не здивований”. Президент США нібито продовжує уважно стежити за ситуацією і хоче якнайшвидше завершити війну, щоб припинити загибель людей. Показово, що американське посольство в Києві фактично повторило позицію Трампа, закликавши “обидві сторони” конфлікту знайти рішення для завершення війни.
Війна входить у нову фазу?
На думку низки експертів, своїм ударом по Києву 28 серпня Кремль намагався послати прямий сигнал Трампу та європейським лідерам. По-перше, Кремль дав зрозуміти, що жодні гарантії безпеки для України фактично не матимуть сили для Москви. Тобто, навіть якщо Захід запропонує Україні якісь безпекові домовленості, Москва демонстративно їх ігнорує, продовжуючи атаки. Таку думку озвучив політолог, голова Центру аналізу та стратегій Ігор Чаленко, коментуючи атаку.
З політико-дипломатичної точки зору дії Кремля мають подвійний підтекст:
— Демонстрація сили. Масований удар показує можливості РФ і її готовність піти на ескалацію, попри будь-які мирні домовленості. Кремль випробовує Захід на міцність, сигналізуючи, що здатен диктувати свої умови силою.
— Посилення риторики про “обидві сторони”. Парадоксально, але така атака дає додаткові аргументи прихильникам тез про необхідність “припинити кровопролиття з обох боків”. Саме цю риторику часом використовує Дональд Трамп, заявляючи, що й Україна теж “не безгрішна” у цьому конфлікті.
Чаленко звертає увагу, що останніми днями з’являлися повідомлення про те, нібито адміністрація Трампа зняла для України обмеження на удари по цілях на території Росії. Втім, західні ЗМІ за лаштунками пишуть, що насправді Вашингтон не давав Києву повної свободи дій. Тобто, на публіку США демонструють підтримку, але кулуарно можуть стримувати Україну, аби не “дратувати” Москву.
За словами Ігоря Чаленка, нинішня ситуація виглядає як трагічний шантаж: Україну намагаються змусити стати податливішою шляхом збільшення жертв серед цивільних. Москва відкрито тероризує наші міста, тоді як Захід обмежується стурбованістю.
“Ми захищаємо західний світ, а західний світ своєю беззубістю лише мотивує агресора”, – констатує експерт.
Показово, що навіть стримані європейські дипломати цього разу були обурені до краю. Голова Представництва ЄС в Україні Катаріна Матернова ледь не у нецензурній формі заявила, що такий удар Росії – це фактично атака на сам Євросоюз. Її ж офіс у Києві теж постраждав від цієї атаки, тож реакція була емоційною і однозначною: Москва цілеспрямовано б’є по Європі та зриває мирні зусилля.
Експерти попереджають, що повномасштабна війна може увійти в ще більш жорстоку фазу, якщо дипломатичні спроби найближчим часом проваляться. З’явилася інформація (зокрема у Financial Times) про можливий план компромісу – створення демілітаризованої зони за участю третіх країн. Ігор Чаленко зазначає, що це може бути одним із варіантів, який запропонують Кремлю для припинення війни. Якщо ж Кремль відкине навіть такий компроміс, то про змістовні переговори в найближчі місяці годі й говорити.
За яких обставин Трамп посилить позицію щодо Росії
На переконання політолога Олега Лісного, недавній російський удар наочно продемонстрував, що безкарність породжує вседозволеність. Кремль відчуває відсутність жорсткої реакції і тому дедалі більше нахабніє. Якщо проаналізувати, куди саме били російські ракети та дрони 28 серпня, можна прочитати між рядків справжній посил Москви:
По-перше, Кремль не хоче переговорів у тому форматі, які ніби були обіцяні Трампу на зустрічі в Алясці.
По-друге, Кремль ігнорує Європу як сторону процесу. Атаками по столиці України Москва показує, що не сприймає європейські країни рівноправними учасниками мирних ініціатив. Фактично Росія демонструє: порядок денний диктуватиме Москва, а не Вашингтон чи Брюссель.
Олег Лісний різко оцінює нинішню позицію США: Дональд Трамп, за його словами, має перестати бути “адвокатом” агресора і стати його “прокурором”. Поки що ж складається враження, що своїми обережними заявами саме американський президент фактично виправдовує небажання Кремля йти на мирні поступки.
Кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський вважає, що масовані удари по Україні красномовно свідчать: Кремль наразі не готовий сідати за стіл переговорів задля припинення війни. Навпаки, Москва розраховує, що американська адміністрація настільки прагне мирного врегулювання, що Москва може максимально тягнути час, прикриваючись цими перемовинами. Кремль показує всьому цивілізованому світу своїми ракетними атаками, що жодні заяви про його миролюбність не відповідають дійсності – він ставитиме ультиматуми силою, поки його не зупинять. І дуже показово, зауважує Желіховський, що Дональд Трамп на словах “погрожує одночасно і Україні, і Росії”, закликаючи обидві сторони припинити бойові дії. Таким чином, у Кремлі розуміють дві речі: з одного боку, рано чи пізно навіть терплячий Вашингтон може вдатися до санкцій чи інших кроків проти РФ; з іншого – поки президент США рівняє агресора з жертвою, українці ризикують втратити частину західної підтримки, якщо їх виставлять як сторону, що “не хоче сідати за стіл перемовин”.
Таким чином, кремлівська атака на Київ стала своєрідним “ударом по Трампу” – сигналом про те, що Москва не збирається грати за чужими правилами. Росія випробовує межі терпіння Заходу і водночас намагається нав’язати свій порядок денний мирного врегулювання на власних умовах. Реакція ж Білого дому досі залишається обережною: Трамп балансує між прагненням зупинити війну і небажанням йти на конфронтацію з Кремлем. Але якщо така двоїста позиція триватиме далі, існує ризик переходу війни у ще небезпечнішу фазу. Україні ж важливо не піддатися тиску і шантажу: як показують події, умиротворення агресора тільки розпалює його апетит.
