Американська розвідка проведе перевірку українських біолабораторій

Директор Національної розвідки США Тулсі Габбард розпочала перевірку понад ста біологічних лабораторій, що фінансуються з американського бюджету, у трьох десятках країн. Серед них — понад сорок об’єктів в Україні.

Про це пише “New York Post”.

Габбард пояснила, що мета перевірки — з’ясувати, де знаходяться ці лабораторії, які патогени вони містять і які дослідження там проводяться. Основна увага буде приділена експериментам типу “gain-of-function”, які штучно збільшують заразність або летальність вірусів. Минулого року президент Трамп підписав указ, який забороняє федеральне фінансування таких досліджень у Китаї, Ірані та інших країнах, де немає належного контролю.

“Пандемія COVID-19 наочно продемонструвала, які катастрофічні наслідки для всього світу можуть мати дослідження небезпечних збудників у біолабораторіях”, — заявила Габбард.

За словами джерела, незважаючи на очевидні небезпеки, представники адміністрації Байдена, включаючи колишнього директора Національного інституту алергії та інфекційних захворювань Ентоні Фаучі, вводили американців в оману щодо існування цих лабораторій, що фінансуються США, і погрожували тим, хто прагнув оприлюднити правду.

В Україні розташовано понад сорок лабораторій, які потрапили під перевірку. За інформацією офісу директора Національної розвідки, ці лабораторії фінансувалися за програмою Міністерства оборони США, спрямованої на ліквідацію зброї масового знищення після закінчення холодної війни. Програма відома як Cooperative Threat Reduction (Спільне зменшення загрози). Її мета — підвищення рівня біобезпеки та запобігання епідеміям у майбутньому, а не створення зброї. Американські офіційні особи раніше попереджали, що через вторгнення Росії ці об’єкти можуть опинитися під загрозою.

У березні 2022 року Вікторія Нуланд, яка тоді обіймала посаду заступниці держсекретаря США, підтвердила на слуханнях у Сенаті наявність в Україні “біологічних дослідницьких об’єктів”. Вона висловила занепокоєння щодо можливості їх захоплення Росією. Після цього Держдепартамент США офіційно відкинув усі звинувачення у розробці хімічної або біологічної зброї на території України, назвавши їх частиною китайської та російської дезінформаційної кампанії.

Міністр оборони Піт Гегсет висловив підтримку ревізії, зазначивши, що попередня адміністрація використовувала кошти американських платників податків для фінансування ризикованих досліджень і закордонних біолабораторій, а потім навмисно приховувала це від громадськості.

Адміністрація Трампа не висловила засудження жодного удару РФ по американських компаніях в Україні

З минулого літа російські збройні сили завдають ударів по важливих американських компаніях в Україні. Серед постраждалих — об’єкти, пов’язані з Coca-Cola, Boeing, Mondelez, Philip Morris та Cargill.

Про це пише The New York Times.

Компанії вважали за краще не повідомляти про завдані удари, щоб не турбувати інвесторів і страховиків.

Українські підприємці стверджують, що ці напади — частина масштабної стратегії, спрямованої на ослаблення економіки країни. Інші ж бачать у цьому спробу Росії перешкодити американським інвестиціям у той момент, коли Київ прагне зміцнити ділові відносини з Вашингтоном.

Компанії обережно висловлювали занепокоєння американським чиновникам щодо цілеспрямованих атак на американські бізнес-інтереси в Україні. Білий дім, хоча й обіцяв захищати комерційні інтереси США за кордоном, відреагував стримано.

Адміністрація Трампа не відреагувала на жодну з атак, про які Україна повідомила цього року. Після того як американські дипломати в Києві попередили про підготовлювані удари, адміністрація запропонувала лише висловити занепокоєння.

Представниця Держдепартаменту повідомила, що Вашингтон звернувся до обох сторін із проханням не допускати агресії щодо американських ділових інтересів.

Енді Гундер, який очолює Американську торговельну палату в Україні, стверджує, що Росія запускає ракети та безпілотники, сподіваючись перешкодити притоку американського бізнесу на територію України.

В Україні діє близько 120 компаній із США. Серед них відомі бренди споживчої продукції, такі як McDonald’s і Coca-Cola, а також провідні американські трейдери зернових.

У 2026 році за чотири тижні були атаковані підприємства компаній Bunge, Philip Morris і Mondelez. Це сталося одночасно зі збільшенням кількості російських авіаударів по українським і європейським компаніям.

Деякі українські підприємці вказали на те, що напади на американські компанії почастішали в той момент, коли Україна активізувала економічні відносини зі Сполученими Штатами минулого року.

США не мають наміру витрачати час на марні спроби домогтися миру в Україні — Рубіо

США готові виступити посередником у мирних переговорах між Україною та Росією, але не мають наміру марнувати час, якщо їхні зусилля виявляться безрезультатними.

Про це журналістам розповів державний секретар США Марко Рубіо.

“Ми виконували і намагалися виступати в якості посередника в цьому процесі. Поки що це не принесло плідних результатів з ряду причин. Ми, як і раніше, готові виконувати цю роль, якщо вона може бути продуктивною”, – сказав Рубіо.

Він заявив, що США не мають наміру витрачати ресурси на дії, які не ведуть до поліпшення ситуації.

“Якщо ми побачимо можливість виступити в ролі посередника, який зблизить обидві сторони для укладення мирної угоди, ми б хотіли нею скористатися. Наша позиція, зрештою, така: ця війна – це трагедія”, – додав держсекретар США.

Трамп не поспішає закінчувати війну в Україні

Президент США Дональд Трамп не виявляє великого інтересу до війни в Україні, розглядаючи її як віддалений конфлікт. Водночас його політика та тиск на російську енергетику завдають серйозної шкоди Кремлю.

Про це повідомляє німецьке видання “Die Welt”.

Міхаель Рюле, експерт з понад 30-річним досвідом роботи в Міжнародному секретаріаті НАТО, стверджує, що за Трампа США фактично передали основну відповідальність за підтримку України європейським країнам, залишивши за собою роль ключового посередника в можливих мирних переговорах. При цьому європейські держави не беруть участі в прямих переговорах.

Рюле вказує, що обіцянки Трампа завершити війну за добу зараз сприймаються скоріше як політичні заяви, ніж як серйозний план дій.

“Трамп абсолютно не зацікавлений в Україні. Америка, за його словами, розташована “за тисячі миль від війни в Україні, відокремлена гігантським океаном”. Такі розмови не чинять жодного тиску на Росію, щоб вона погодилася на рішення для України”, – підкреслив експерт.

Фахівець наголошує, що, хоча США не проявляють активності у врегулюванні конфлікту, їхня зовнішня політика в інших частинах світу посилює тиск на Росію. Зокрема, він вказує на санкції, введені проти російських нафтових корпорацій, тиск на Індію, щоб та відмовилася від російської нафти, а також на політику, що проводиться щодо Ірану, Куби та Венесуели.

Рюле вважає, що такі кроки поступово погіршують економічне становище Москви та підривають її статус як глобальної наддержави.

Експерт вказує на значні втрати Росії в конфлікті та зазначає, що її територіальні надбання останнім часом були незначними. Він вважає, що навіть у разі гіпотетичних переговорів Україна зможе зберегти свою державність, хоча можливі непрості компроміси з питань територій.

Рюле стверджує, що успішність будь-якого мирного врегулювання залежить від координації політики США та Європи, а також від послідовної підтримки України, що може спонукати Росію до зміни своєї позиції.

Україна відійшла на другий план для Білого дому

Президент США Дональд Трамп майже перестав приділяти увагу війні в Україні, і Європа перестала чекати на його повернення до цієї теми.

Про це повідомляє “Politico”.

Майже через два місяці після початку військового конфлікту в Ірані увага Трампа до подій на Близькому Сході відсунула на другий план українське питання в західній спільноті, ставши ключовим орієнтиром для країн по той бік Атлантики.

“Здається, все зайшло в глухий кут і потребує нового імпульсу”, – заявив один європейський чиновник.

Останні доби продемонстрували, що це дедалі частіше перетворюється на ілюзію – Трамп зараз, мабуть, більше зосереджений на критиці і, можливо, навіть на санкціях проти європейських країн, ніж на співпраці, зазначає видання.

Наприклад, нещодавно Дональд Трамп піддав різкій критиці канцлера Німеччини. Він також шокував Пентагон, заявивши про намір скоротити американську військову присутність у трьох європейських країнах. Після цього Трамп провів тривалу телефонну розмову з президентом Росії Володимиром Путіним. Під час бесіди вони досягли угоди про тимчасове припинення вогню, при цьому не проконсультувавшись з Україною.

В інших ситуаціях подібні події призвели б до екстрених нарад у європейських столицях. Однак у Європі мало хто відчуває, що світ руйнується — адже в багатьох аспектах він уже зруйнувався, і інші лідери почали адаптуватися, зокрема до можливого формування Європейського оборонного союзу, зазначають ЗМІ.

Журналісти зазначають, що інтерес до України у Західному крилі помітно зменшився. Високопоставлений чиновник Білого дому, говорячи про телефонну розмову Трампа з Путіним, зізнався, що не може пригадати, коли востаннє обговорювався російсько-український конфлікт.

“Іран, безперечно, став основним напрямком уваги”, – підкреслив неназваний високопоставлений чиновник.

Два ключові представники президента, Стів Віткофф і Джаред Кушнер, займаються переважно питаннями, пов’язаними з Іраном, повідомив чиновник. Однак він також зазначив, що їхні російські та українські колеги продовжують підтримувати взаємодію.

Для європейців дії Трампа та його різкі заяви підкреслили важливість посилення автономії та незалежності від США. Водночас конфлікт в Ірані зміцнив впевненість України, продемонструвавши її зростаючий військовий потенціал і зробивши його очевидним для європейських союзників та інших країн.

“Вплив війни в Ірані та поточна блокада Ормузької протоки є величезними і негативними для України та Європи. Якщо вже на те пішло, це зміцнило рішучість Європи підтримувати Україну”, — заявив другий європейський чиновник.

Військові дії в Ірані та проблеми з енергопостачанням, що послідували за ними, стали для Путіна сприятливою обставиною. Водночас Україна знайшла нове джерело доходів, підписавши угоди з європейськими та арабськими партнерами, які гостро потребують її технологій для захисту від дронів.

Пентагон виділив Україні раніше узгоджені $400 млн допомоги

Конгрес США схвалив виділення 400 млн доларів для України ще в грудні 2025 року. Однак фактичне надходження коштів відбулося лише 28 квітня.

Про це пише Bloomberg.

Глава Пентагону Піт Гегсет виступив із заявою на слуханнях у Комітеті з питань збройних сил Палати представників.

“Ці кошти виділили на розвиток європейського потенціалу, і станом на вчора їх уже надали”, – сказав він

Гегсет підкреслив, що всі бюрократичні перешкоди успішно усунуто.

Раніше ці ресурси були заблоковані. Представники влади довго не могли пояснити, чому виникла затримка. Розморожування відбулося після різких заяв сенатора-республіканця Мітча Макконнелла.

США використали половину своїх ракет Patriot у війні з Іраном

США майже вичерпали запаси ключових ракет під час війни з Іраном. Це створило ризик нестачі боєприпасів у разі нового конфлікту в найближчі роки.

Про це повідомляє CNN.

Згідно з інформацією від експертів та трьох джерел, обізнаних з результатами нещодавніх внутрішніх оцінок Міністерства оборони США, протягом останніх семи тижнів конфлікту американські збройні сили використали не менше 45% свого запасу високоточних ракет.

Згідно з новим аналізом, проведеним Центром стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), вони витратили не менше половини своїх запасів ракет THAAD, призначених для перехоплення балістичних ракет, а також майже 50% ракет-перехоплювачів системи ППО Patriot.

Ці дані узгоджуються із засекреченою інформацією Пентагону про стратегічні резерви США, як стверджують обізнані джерела.

Цього року Пентагон уклав угоди, спрямовані на збільшення виробництва ракет. Однак, за оцінками фахівців CSIS та інших джерел, навіть при нарощуванні виробничих потужностей, терміни поставки нових систем становитимуть від трьох до п’яти років.

У найближчі місяці США, судячи з усього, матимуть достатню кількість бомб і ракет для продовження військових дій проти Ірану за будь-якого розвитку подій, якщо крихке перемир’я не зміцниться.

Аналітики CSIS вважають, що кількість критично важливих боєприпасів на складах США зменшилася настільки, що тепер країна не зможе ефективно протистояти практично рівному супернику, наприклад, Китаю. Відновлення запасів до довоєнного рівня, на їхню думку, займе кілька років.

Іран все-таки погодився на переговори: Венс летить до Пакистану

Тегеран дав зрозуміти, що готовий до переговорів. Віцепрезидент США Джей Ді Венс відвідає Ісламабад у вівторок вранці, де планує обговорити з Іраном можливу угоду про припинення конфлікту.

Про це виданню Axios повідомили власні джерела.

Венс відвідає Пакистан у момент завершення терміну перемир’я. Президент США Дональд Трамп попередив про можливість нових бомбардувань іранських мостів та електростанцій, якщо домовитися не вдасться.

Білий дім весь понеділок чекав новин з Тегерана про готовність відправити делегацію на переговори до Ісламабаду.

Хоча укласти повноцінну угоду в такий короткий термін видається складним, Трамп може розглянути можливість продовження перемир’я за наявності ознак прогресу. Фактично, президент США вже додав один день до встановленого терміну: початкова угода передбачала два тижні, які мали закінчитися у вівторок, однак у понеділок Трамп заявив, що дедлайн переноситься на вечір середи.

Згідно з інформацією з обізнаного джерела, іранська сторона затягувала переговори через тиск з боку Корпусу вартових ісламської революції. Гвардійці наполягали на тому, щоб переговорники зайняли більш жорстку позицію: жодних обговорень, поки США не припинять блокаду.

Іранців запросили на переговори посередники з Пакистану, Єгипту та Туреччини.

Іранська делегація чекала на схвалення від верховного лідера. Як повідомило джерело, це схвалення було отримано в понеділок увечері.

Два джерела стверджують, що Венс вилетить у вівторок вранці. Третє джерело повідомляє, що це може статися пізно ввечері в понеділок. Очікується, що представники Трампа, Стів Віткофф і Джаред Кушнер, також прибудуть до Ісламабаду для переговорів.

Весняна пауза чи зміна ритму: як Україна поступово перехоплює ініціативу у війні

Станом на другу половину квітня 2026 року події на фронті, у дипломатії та в тилу перестали здаватися розрізненими епізодами. Усе частіше складається враження, що перед нами – не просто окремі успіхи чи невдачі, а цілісна, синхронізована конструкція, де військові дії, політичні рішення та глобальні процеси працюють як єдиний механізм. Звісно, говорити про перелом ще зарано, але певні тенденції, які проявилися за останні тижні, дозволяють припустити: Україна поступово виходить із суто оборонної моделі й починає диктувати противнику свої умови гри. І це відбувається не на одному, а одразу на кількох рівнях.

Почнемо з фронту, де зміни найпомітніші. Росія, як і раніше, робить ставку на кількість: понад сотню бойових зіткнень на добу, хвилі КАБів, безпілотників, постійні штурми по всій лінії. Але ця модель, яка мала б виснажити українську оборону, дедалі частіше дає збій. Прорвати фронт масованими атаками противнику не вдається. Більше того, на окремих ділянках ми самі переходимо до наступальних дій і відновлюємо контроль над територіями. Це означає, що їхня ставка на “м’ясні штурми” знову впирається в нашу здатність адаптуватися швидше, ніж вони нарощують ресурс.

Ключове, що змінилося за останні місяці, – це роль безпілотних систем. Дрони більше не є “допоміжним інструментом”. Вони стали основою нової тактики, де ударні БпЛА, розвідка, артилерія та піхота працюють у єдиній інформаційній сітці. Дроново-штурмові підрозділи – це вже реальність, а не експеримент. Росіяни намагаються копіювати цей підхід, але роблять це безсистемно, шматково, і тому не отримують того синергетичного ефекту, який є в нас. Паралельно завдяки дронам формується другий важливий контур – удари вглиб російської території. Те, що ще рік тому здавалося епізодичним, тепер стало системною роботою. Десятки об’єктів – нафтобази, склади боєприпасів, підприємства ВПК, вузли зв’язку, навіть заводи з виробництва аміаку – отримують ураження на глибині до тисячі кілометрів. Це вже не тактичні акції, а послідовна стратегія зниження спроможності РФ вести війну на дистанції. Фактично вимальовується модель: фронт ми стримуємо, тил противника – поступово руйнуємо. І що довше триває війна, то відчутнішими стають наслідки цих ударів для російської економіки та логістики.

Не менш важливими є зміни в західній підтримці. Рамштайн, пакети на десятки мільярдів, контракти на системи ППО – це вже не політичні жести, а елемент довгострокового планування. Але головне навіть не в обсягах, а в зміні статусу. Україна перестає бути просто “одержувачем допомоги”. Ми дедалі більше інтегруємося в західну оборонну економіку як її повноправний елемент. Спільні виробництва, технологічні альянси, тестування новітніх зразків у реальних бойових умовах – це вже інша роль. Ми стаємо частиною інфраструктури безпеки Заходу, а не просто “форпостом”, який отримує зброю. Фінансово-економічний блок також підтверджує цю тенденцію: дефіцит бюджету залишається контрольованим, джерела фінансування визначені, енергетика поступово переходить до децентралізованої моделі (“енергетичні соти”). Це означає, що розрахунок РФ на швидке економічне виснаження України не спрацював. Так, проблем вистачає, але вони не є критичними, а головне – вони не наростають лавиноподібно.

Попри позитивні моменти, варто визнати, що європейський політичний ландшафт залишається складним. Ситуація з Угорщиною показує, що антиукраїнська риторика часто є інструментом внутрішньої політики, а не стратегічним вибором. Але ризики не зникають – вони стають менш прямолінійними. Нові гравці будуть діяти тихіше, але прагматичніше. Окрема тривога – зростання впливу ультраправих у ключових країнах ЄС. Це системний тренд, який Росія, безсумнівно, намагатиметься використати через інформаційні та політичні канали. Разом із цим Глобальний контекст стає дедалі заплутанішим, тому що конфлікт між США та Іраном вийшов на критичний рівень: переговори про перемир’я тривають паралельно з жорстким силовим тиском та фактичною блокадою. Іран, у свою чергу, демонструє готовність впливати на ключові маршрути через проксі-сили. Це створює прямий зв’язок з війною в Україні – через ціни на енергоносії. Дорожча нафта означає більше ресурсів для РФ. Напруга на Близькому Сході відволікає увагу та ресурси Заходу. Україна та Близький Схід поступово зливаються в єдине стратегічне поле.

Яку загальну картину ми бачимо на середину квітня 2026 року? Росія остаточно перейшла до стратегії виснаження, не маючи перспективи швидкого результату. Україна перебуває у фазі технологічної адаптації та поступового перехоплення ініціативи – не на всій лінії фронту, але на критичних ділянках та в глибині. Захід увійшов у довгу гру з перебудовою оборонної економіки та довгостроковим плануванням. Світ вступає в епоху турбулентності, де український театр воєнних дій є частиною ширшого глобального протистояння. І найголовніше: це вже не війна за території в класичному розумінні. І навіть не війна за виживання в сенсі “нас або їх” Це війна на витривалість систем. Питання вже не в тому, хто сильніший або хто має більше техніки. Питання в тому, чия система – військова, економічна, політична, психологічна – витримає навантаження довше. І поки що українська система демонструє здатність не просто триматися, а й адаптуватися, вчитися, знаходити нестандартні рішення та навіть нав’язувати свою волю супротивнику на окремих напрямках. Чи стане це остаточним переломом – покаже час. Але те, що ми бачимо сьогодні, дозволяє дивитися в майбутнє з обережним, але реальним оптимізмом.