Війна в Ірані грає на руку Росії та становить загрозу для України — Зеленський

Росія виграє економічно завдяки зростанню цін на нафту та пом’якшенню санкцій. Водночас США можуть зосередитися на Близькому Сході та зменшити військову допомогу Україні.

Президент України зробив цю заяву в інтерв’ю “Axios”.

Зеленський також висловив занепокоєння можливими складнощами у постачанні озброєння, зокрема систем протиповітряної оборони.

“Я не просто занепокоєний — я впевнений, що такі виклики будуть”, — зазначив президент.

Володимир Зеленський поінформував лідерів близькосхідних держав про дані розвідки, що стосуються російської допомоги Ірану. Йшлося про можливе надання цілевказівки для атак на американські та союзні бази в регіоні.

За його словами, є підстави вважати, що Росія надавала Ірану супутникові знімки військових об’єктів у Саудівській Аравії, Катарі, Йорданії та ОАЕ. Крім того, припускається, що Росія ділилася з Іраном досвідом використання FPV-дронів у бойових умовах.

Глава держави наголосив на тому, що Україна звернулася до країн регіону із закликом до якнайшвидшого завершення конфлікту та пошуку шляхів мирного врегулювання.

Зеленський висловив занепокоєння щодо можливого тиску з боку адміністрації Дональда Трампа, який може стосуватися територіальних поступок після завершення конфлікту в Ірані.

Він наголосив, що Україна не ініціювала конфлікт і не повинна нести відповідальність за його завершення, а виведення українських військ може створити ризики для безпеки країни.

Президент зазначив, що мирні переговори затримуються через те, що США зараз зосереджені на ситуації в Ірані.

Україна — це не наша війна: Трамп розкритикував Мерца за позицію щодо Ірану

Президент США Дональд Трамп розкритикував канцлера Німеччини Фрідріха Мерца за його висловлювання про те, що Німеччина не бачить своєї ролі у конфлікті між США та Іраном.

“Європейська правда” повідомляє, що президент США заявив це на засіданні уряду.

Трамп висловився щодо позиції Мерца щодо Ірану, зазначивши його заяву про те, що “ця війна — не наша”.

“Коли я почув, як глава Німеччини сказав: “Це не наша війна щодо Ірану”, я сказав: “Ну, Україна — це не наша війна, ми допомогли, але Україна — це не наша війна”, — заявив він.

Президент США знову заявив, що між Володимиром Зеленським і Володимиром Путіним існує глибока взаємна неприязнь.

“Я сказав: “Ну, знаєте, війна в Україні — це не наша війна, і це дійсно так, але я хотів би, щоб усіх цих молодих людей перестали вбивати, а їх продовжують вбивати”, — додав Трамп.

Трамп заявив, що США мають можливість завершити цей конфлікт, незважаючи на те, що він, за його словами, «не впливає» на країну.

“Ситуація трохи заспокоюється, і я вважаю, що у нас є шанс це зробити. Але це не впливає на нас, оскільки ми знаходимося за тисячі кілометрів”, – зазначив президент США.

США пов`язали гарантії безпеки з виведенням військ з Донбасу — Зеленський

Сполучені Штати заявили, що Україна має вивести війська з Донбасу, щоб отримати від США гарантії безпеки.

Володимир Зеленський повідомив про це в інтерв’ю агентству “Reuters”.

На його думку, виведення військ може поставити під загрозу безпеку як України, так і Європи, оскільки це призведе до передачі Росії добре укріплених оборонних позицій у регіоні.

“Я дуже хотів би, щоб американська сторона зрозуміла, що східна частина нашої країни є частиною наших гарантій безпеки”, – сказав він.

Президент України підкреслив, що США зараз активно залучені до конфлікту з Іраном.

“Близький Схід, безумовно, впливає на президента Трампа, і я думаю, що й на його подальші кроки. На жаль, на мій погляд, президент Трамп, як і раніше, обирає стратегію посилення тиску на українську сторону”, – сказав Зеленський.

Генсек НАТО Марк Рютте відреагував на висловлювання президента України. Він підкреслив, що всі країни-члени Альянсу і особливо Україна прагнуть до завершення конфлікту, але рішення щодо своїх територій мають ухвалюватися виключно в Києві.

“Україна також хоче, щоб ця війна закінчилася, але це має бути тривалий мир. А це означає, що після завершення війни ми маємо забезпечити, щоб Україна була суверенною і захищеною”, – зазначив Рютте.

Високопосадовець підкреслив, що гарантії безпеки України відіграють вирішальну роль.

“Саме тому було настільки важливо, що в Парижі в січні Сполучені Штати та коаліція погодилися щодо гарантій безпеки. Адже це запобігає тому, щоб Володимир Володимирович Путін коли-небудь знову атакував Україну після тривалого припинення вогню або, що ще краще, повноцінної мирної угоди. І, звісно, коли йдеться про територію, будь-які рішення щодо території – це виключно рішення України”, – резюмував Рютте.

Пентагон може перенаправити частину зброї для України на Близький Схід – WP

Пентагон вивчає можливість перенаправити зброю, призначену для України, на Близький Схід. Це пов’язано з тим, що конфлікт з Іраном вичерпує запаси критично важливих боєприпасів США.

Про це пише The Washington Post.

Незважаючи на те, що остаточне рішення поки не прийнято, цей крок стане демонстрацією посилення компромісів, які потрібні для продовження війни з Іраном. Центральне командування США вже завдало понад 9 тис ударів протягом менш ніж чотирьох тижнів бойових дій.

Джерела стверджують, що серед озброєння, яке може бути перенаправлене з України, є ракети-перехоплювачі для систем ППО. Вони були замовлені в межах програми НАТО PURL, яка стартувала минулого року. Ця програма передбачає закупівлю американської зброї для Києва країнами-партнерами.

Програма PURL сприяла постачанню спеціалізованого військового обладнання до Києва, незважаючи на припинення значної частини прямої підтримки Пентагону в галузі безпеки з боку адміністрації Трампа.

У заяві представник Пентагону підкреслив, що Міністерство оборони забезпечить американські війська та їхніх союзників усім необхідним для успішного ведення бойових дій і досягнення перемоги. При цьому він утримався від подальших коментарів.

Посолка України в США Ольга Стефанішина заявила, що Київ інформує своїх партнерів про свої потреби, особливо в галузі протиповітряної оборони. Вона також зазначила, що в умовах війни країна переживає “період значної невизначеності”.

Представник НАТО ухилився від відповіді на питання про те, чи обізнаний альянс про можливе перенаправлення американської зброї і чи викликає це у нього побоювання. Однак у своєму листі він підкреслив, що країни-учасниці продовжують вносити кошти в PURL і поставки техніки в Україну не припиняються.

З минулого літа в рамках цієї ініціативи було поставлено 75% ракет для зенітних комплексів Patriot в Україні, а також практично всі необхідні боєприпаси для інших систем протиповітряної оборони.

Основні європейські союзники України взяли на себе провідну роль у наданні фінансової допомоги та постачанні озброєння після того, як Дональд Трамп вступив на посаду президента США.

Двоє європейських дипломатів висловили занепокоєння тим, що з моменту початку операції США проти Ірану 28 лютого Вашингтон стрімко витрачає свої боєприпаси. Це може вплинути на виконання європейських замовлень і порушити поставки американських систем в Україну в рамках програми PURL.

Одне джерело, обізнане з внутрішніми розрахунками Пентагону, повідомило, що поставки до PURL, можливо, триватимуть, однак майбутні поставки можуть не включати системи протиповітряної оборони. Це пов’язано з тим, що США прагнуть поповнити власні запаси та запаси союзників у Перській затоці.

Пентагон може відкласти або повністю змінити напрямок американських поставок, якщо цього вимагатиме військова ситуація. Однак перед такими діями він зобов’язаний поінформувати законодавців. Про це повідомив представник американського оборонного відомства.

За інформацією двох американських посадовців, 23 березня Пентагон поінформував Конгрес про плани перенаправити близько $750 млн, виділених країнами НАТО в рамках програми PURL, на поповнення запасів американських збройних сил замість відправки додаткової допомоги Україні.

Одне з джерел підкреслило, що залишається незрозумілим, чи усвідомлювали європейські країни-учасниці ініціативи, яким чином витрачаються ці кошти.

США зняли санкції з російської компанії та бізнесменів

Мінфін США виключив із санкційних списків двох росіян, а також кількох іноземців та одну компанію.

Про це повідомило Управління з контролю за іноземними активами (OFAC).

Йдеться про Юрія та Лідію Коржавіних, які раніше зазнали санкцій за свою діяльність у транспортній сфері Російської Федерації. У травні 2024 року їх включили до санкційних списків у рамках заходів, спрямованих проти російського військово-промислового комплексу та обходу обмежень.

Крім них, з-під санкцій вивели угорського громадянина, громадянина Узбекистану та компанію Reliable Freight Services FZCO, зареєстровану в Об’єднаних Арабських Еміратах.

Причини, з яких було прийнято таке рішення, не розголошуються.

Чи здатні США змусити Україну відступити з Донбасу і чи замінить Європа Америку

Березень 2026 року став місяцем, коли закулісні переговори між Україною та Сполученими Штатами нарешті вийшли на поверхню – і виявилися значно жорсткішими, ніж припускали оптимісти. Згідно з інформацією, оприлюдненою Українською правдою з посиланням на джерела в команді президента, американська сторона разом із Росією тисне на Київ щодо виведення українських військ із Донецької області. І якщо прогресу не буде, Вашингтон може вийти з переговорного процесу, зосередившись на військовій операції в Ірані та внутрішніх виборах. Питання, яке досі обговорювалося в експертних колах як гіпотетичне, тепер набуло загрозливої конкретики: чи здатні США насправді продавити таке рішення і чи зможе Європа замістити Америку в разі її відходу?

Сам механізм тиску виглядає гранично прозорим. Ще в січні Financial Times писала, що адміністрація Трампа пов’язала надання Україні гарантій безпеки з територіальними поступками на користь Росії. За даними видання, Вашингтон запропонував Києву гарантії, які “відображатимуть” статтю 5 Північноатлантичного договору, а також збільшення військової допомоги в мирний час – але за умови виведення українських сил із контрольованих частин Донеччини. Українська сторона спробувала запропонувати альтернативи – створення економічних зон, денаталізацію – але американці щоразу поверталися до одного: “Ви повинні вийти”. За словами співрозмовника Української правди, на зустрічах створюється враження, що присутні три сторони, але Київ постійно дискутує з “Анкориджем” – посиланням на літню зустріч Трампа з Путіним, де нібито були досягнуті попередні домовленості.

Але чи справді США мають важелі, щоб змусити Україну піти на такий крок? Головний важіль – фінансовий. Україна залишається критично залежною від зовнішнього фінансування. І хоча європейські партнери запевняють, що знайдуть спосіб обійти вето Угорщини та забезпечити надходження коштів, у Києві не приховують тривоги: якщо ЄС не запропонує рішення, до другої половини 2026 року грошей на соціальні виплати може просто не вистачити. Це означає, що Вашингтон, навіть не будучи безпосереднім донором у європейському масштабі, зберігає здатність блокувати чи ускладнювати ті механізми, через які фінансування надходить. І головне – США залишаються єдиним гарантом безпеки, здатним надати те, чого Європа поки не має: реальне стримування Росії на рівні стратегічних сил.

Водночас варіант повного виходу США з переговорів і переорієнтації на Іран – це не просто погроза. Адміністрація Трампа вже демонструвала готовність змінювати пріоритети швидко і без огляду на союзників. І якщо Вашингтон дійсно вирішить, що український напрямок “не вартий зусиль”, Київ опиниться перед вибором: або йти на поступки під тиском Москви, або намагатися виживати з європейською підтримкою, яка, хоч і зросла, але поки що не здатна замінити американську військову та політичну присутність.

Саме тут постає друге питання: чи здатна Європа об’єктивно замістити США? Відповідь – так, але з дуже важливими застереженнями.

З одного боку, європейські країни вже почали структурну перебудову підходу до підтримки України. Якщо раніше йшлося про розрізнену допомогу з національних запасів, то тепер усе більше говорять про довгострокову інтеграцію України в європейську оборонну екосистему. За даними аналітичного центру Think Tank Europa, кумулятивна європейська допомога Україні до кінця 2025 року досягла €201,35 млрд, тоді як американська – €115,33 млрд. Більше того, європейська військова допомога зросла на 67% у 2025 році порівняно з середнім показником 2022-2024 років, тоді як американська фактично знизилася до нуля. Європа поступово бере на себе функції, які раніше були прерогативою США: інтелектуальна підтримка, планування, навіть окремі елементи стратегічного стримування.

Однак є й інша сторона. По-перше, європейська підтримка залишається нерівномірною: західні та північні країни забезпечують 89% усіх військових внесків, тоді як східноєвропейські члени НАТО змушені балансувати між допомогою Києву та власним переозброєнням. По-друге, ключові системи, як-от Patriot чи HIMARS, Європа поки що не може виробляти у необхідних обсягах і змушена закуповувати їх у США через механізм NATO PURL. Це означає, що навіть за максимальної європейської мобілізації залежність від американського оборонно-промислового комплексу зберігається.

І нарешті – політичний вимір. Європа, попри всі зусилля, не є єдиним суб’єктом зовнішньої політики. Рішення про €90 млрд кредиту для України наштовхнулося на спротив Угорщини та Словаччини, що демонструє вразливість європейських механізмів підтримки. Поки США можуть діяти швидко і централізовано, Європа змушена долати внутрішні суперечки. І в ситуації, коли час грає проти України, це може стати фатальним фактором.

Таким чином, відповідь на головне питання виявляється складною. США дійсно мають важелі тиску – фінансові, політичні, військово-технічні. Вони можуть затягнути або прискорити процеси, створити дефіцит чи, навпаки, забезпечити ресурсами. Але чи зможуть вони зламати волю Києва до опору, якщо українське суспільство не готове до територіальних поступок? Це питання залишається відкритим.

Європа, своєю чергою, довела, що здатна нарощувати підтримку і навіть заміщати США в окремих сферах. Але повноцінна заміна – це не лише обсяги фінансування, а й здатність забезпечити стратегічне лідерство, швидкість ухвалення рішень і довгострокову передбачуваність. Поки що Європа рухається в цьому напрямку, але не досягла точки, коли американська підтримка могла б стати необов’язковою.

Найближчі тижні стануть вирішальними. Якщо переговори в Майамі та наступних майданчиках не принесуть результату, Вашингтон може реалізувати свою погрозу – вийти з процесу, залишивши Київ із європейською підтримкою, яка зростає, але не є абсолютною. І тоді Україні доведеться обирати: ризикувати затяжною війною без американського плеча або погоджуватися на умови, які ще кілька місяців тому здавалися немислимими.

Чому Трамп відмовляє Зеленському в “дроновій угоді”

Президент України Володимир Зеленський уже кілька разів пропонував адміністрації Дональда Трампа поділитися українським досвідом у сфері безпілотних технологій. Ідея виглядала логічною: Україна стала світовим полігоном для дронової війни, накопичила унікальний досвід застосування, а американські військові могли б отримати доступ до цих напрацювань. Однак відповідь Вашингтона щоразу була не просто стриманою, а подекуди – різкою. Трамп неодноразово відмовляв Києву, і це змушує замислитися: чому США не зацікавлені в угоді, яка на перший погляд виглядає вигідною для обох сторін?

Щоб зрозуміти позицію Вашингтона, варто розділити два поняття: досвід застосування дронів і їхнє виробництво. В першому Україна справді досягла значних успіхів. Жодна армія світу не має такого обсягу практичних даних про використання FPV-дронів, оптоволоконних апаратів, далекобійних безпілотників у реальних бойових умовах. Цей досвід справді є унікальним і становить інтерес для будь-якої країни, яка готується до сучасної війни.

Але проблема полягає в іншому. Те, що в Україні називають “виробництвом дронів”, насправді є переважно складанням з імпортних компонентів. І ключове джерело цих компонентів – Китай. Українські виробники дійсно створили низку вдалих конструкторських рішень, адаптували китайські комплектуючі під специфічні бойові завдання, знайшли способи підвищити дальність польоту, захист від систем РЕБ та ефективність ураження. Однак основа – двигуни, контролери, системи наведення, камери – залишається китайською.

Саме цей фактор робить пропозицію Києва обміняти “дронові технології” на американські ракети проблемною для Вашингтона. Адже якщо США погодяться на такий обмін, це фактично означатиме, що вони визнають: ключові технології для сучасної війни належать Китаю, а американська оборонна промисловість неспроможна запропонувати нічого кращого. Для адміністрації, яка зробила курс на відновлення технологічного лідерства США однією зі своїх головних тем, це було б політично неприйнятним рішенням.

Більше того, якщо Вашингтон захоче налагодити масове виробництво дронів із китайських компонентів, він може це зробити і без участі України. Американські компанії мають прямий доступ до тих самих ринків, тієї самої компонентної бази. Посередництво Києва в цьому питанні не є критичним.

Але за цим стоїть і глибша проблема. Весь світ сьогодні живе на китайських деталях для безпілотників. Це не українська особливість – це глобальна залежність, яку США намагаються подолати. Адміністрація Трампа взяла курс на створення повного циклу виробництва дронів усередині країни, без опори на імпортні компоненти. Мета – позбутися залежності від Китаю, який у разі загострення відносин може перекрити постачання.

У цій стратегії Україні відводиться інша роль. Не як виробнику, а як випробувальному полігону. Американські оборонні компанії зацікавлені в тому, щоб тестувати свої новітні зразки в реальних бойових умовах – і тут український досвід справді незамінний. Але передавати технології, які базуються на китайській компонентній базі, або обмінювати їх на високотехнологічне озброєння – це зовсім інший рівень відносин, на який Вашингтон поки не готовий.

Для України це означає, що дронова дипломатія має свої обмеження. Накопичений досвід – це важливий актив, але його недостатньо, щоб змусити США переглянути свої пріоритети. Поки українське виробництво дронів залишається складанням з китайських компонентів, Вашингтон не сприйматиме його як стратегічне партнерство. І поки Китай залишається основним постачальником електроніки для безпілотників, американські інтереси лежатимуть не в площині обміну технологіями, а в площині створення альтернативи, незалежної від Пекіна.

Таким чином, відмови Трампа – це не просто дипломатична незручність, а віддзеркалення глибокої технологічної реальності. Україна має унікальний досвід, але не має власної компонентної бази. США мають ресурси, але не хочуть визнавати залежність від китайських технологій. І поки ця диспропорція зберігається, “дронова угода” залишатиметься тим, чим вона є зараз – ідеєю, яка не знаходить практичного втілення.

Півроку на підготовку: як і коли відбудуться вибори в Україні

Вашингтон наполягає на проведенні президентських виборів в Україні. Центральна виборча комісія вже назвала дати голосування.

Про це пише “The Times”.

Після повернення Дональда Трампа на посаду президента США тема виборів активно обговорювалася як серед експертів, так і в політичних колах. Паралельно з цим офіційна робоча група з питань виборів в Україні продовжує працювати над організацією виборчого процесу. Минулого місяця група мала подати до Верховної Ради законопроект, що регулює проведення виборів в умовах воєнного стану. Однак, за інформацією з комісії, проблеми із забезпеченням безпеки та запобіганням втручанню Росії у голосування досі не усунуті. У зв’язку з цим Центральна виборча комісія України вважає проведення виборів у 2026 році нераціональним.

У матеріалі наголошується, що Центральна виборча комісія продовжуватиме розглядати питання про проведення виборів в умовах воєнного стану до кінця травня. Проте у комісії переконані, що насамперед необхідно домогтися перемир’я та розробити відповідне законодавство. Лише після цього, не раніше ніж через півроку, в Україні можна буде розпочати передвиборчу кампанію.

“Усі, включаючи депутатів, згодні з тим, що активна фаза бойових дій має припинитися, має бути встановлено чітку лінію розмежування, і лише після цього знадобиться шестимісячний період для організації виборів. Термін вже було перенесено. Безсумнівно, що робота триватиме протягом квітня та травня, оскільки ми ще не вирішили всіх питань”, — зазначив заступник голови ЦВК Сергій Дубовик.

Сергій Дубовик зазначив, що наразі в Україні існують обмеження на свободу слова та пересування громадян. Це ускладнює організацію виборів. Опозиційні політичні сили виступають проти проведення онлайн-голосування, побоюючись маніпуляцій та відсутності можливості для міжнародних спостерігачів контролювати процес.

Росія прагне використовувати обмін розвідданими з Іраном як інструмент тиску в конфлікті з Україною

Москва запропонувала припинити обмін розвідувальною інформацією з Тегераном за умови, що Вашингтон припинить аналогічні дії щодо України. За попередньою інформацією, США відхилили цю пропозицію.

Про це повідомили в Інституті вивчення війни.

Згідно з інформацією від двох обізнаних джерел видання “Politico”, генеральний директор Російського фонду прямих інвестицій і ключовий переговірник Кремля Кирило Дмитрієв привіз ці пропозиції на переговори до США.

11 березня в Маямі відбулася зустріч за участю спецпосланця президента США Стіва Віткоффа та зятя Дональда Трампа Джареда Кушнера. На цій зустрічі Дмитрієв запропонував припинити передачу Москвою Тегерану даних, які використовуються для нанесення ударів по американських силах на Близькому Сході. Водночас у Кремлі наполягають на тому, щоб США припинили обмін розвідданими з Україною.

За інформацією “Politico”, США відмовилися прийняти пропозицію Дмитрієва.