На днях у болгарських медіа з’явилося інтерв’ю з Валентином Григоровим — генсеком партії “Русофили за возрождение Отечества”, в якому пропагандист вкотре озвучив типові для кремлівської риторики звинувачення на адресу України.
Згідно з його оцінками, рівень корупції в українській державі начебто перетворився на “головний маркер” майбутнього розвитку, а президент Володимир Зеленський — це “особа, яка очолює цілу корупційну систему”.
Цей виступ — ще один приклад того, як прокремлівські діячі намагаються використати будь-які інформаційні майданчики, аби дискредитувати Україну, підживлюючи міф про “державу-невдаху”. При цьому вони повторюють одні й ті самі штампи: мовляв, “корупція є глибинним явищем в Україні”, “Захід втомився від української влади”, а народ в окопах “помирає за олігархів”.
Валентин Григоров у своїй “аналітичній роботі”, процитованій в ефірі, робить наголос на тому, що нібито вся історія незалежної України — це історія “масштабного хабарництва”, від якого страждає пересічне населення. Проросійські речники люблять підкріплювати таку тезу гучними звинуваченнями: мовляв, “чиновники все розкрадають”, “президент наживається, поки гинуть прості люди”, і т.д.
За словами Григорова, нині саме президент України нібито “очолює” цю корупційну піраміду. Він згадує якісь “купівлі банків у Франції”, “дорогу нерухомість” та “захоплення забороненими речовинами”. Типова тактика кремлівської пропаганди: змішати реальні труднощі з фейками і звинуваченнями без конкретних доказів.
Цікаво, що подібні меседжі почали ретранслюватися в низці інших прокремлівських видань. Їхня мета — показати “західним партнерам”, що буцімто підтримка України не має сенсу, адже “всі гроші розкрадаються”.
“Через корупцію, — твердить Григоров, — українці помирають в окопах, а Захід ось-ось відвернеться від Зеленського”. Ті самі фрази ми чуємо від росЗМІ: нібито “народ убивають лише заради наживи української верхівки”.
Такі заяви ігнорують реальність: українці воюють за свою незалежність і територіальну цілісність, а не за інтереси “корумпованих чиновників”. Якщо ж деякі посадовці дійсно наживаються — українське суспільство останніми роками довело свою здатність витягати їх на світло та піддавати критиці, а також вимагати суворого покарання.
Заяви болгарських “Русофилов за возрождение Отечества” вкотре показують, як проросійські організації в різних країнах схильні повторювати кремлівські наративи з метою формувати негативне сприйняття України. Водночас вони прагнуть зміцнити проімперську легенду про “Росію-рятівницю”, якій ніби слід дати вільний простір дій і не перешкоджати її впливу.
Щоразу, коли постає питання: чи несе Росія загрозу безпеці сусідів, подібні пропагандисти починають розповідати про “величезну корупцію в Україні” та “страхітливі втрати на фронті”. Насправді ж мета — відвернути увагу від кремлівської агресії і переконати світову аудиторію, що “Київ сам винен у своїх проблемах, а Росія ні до чого”.
