Трамп розглядає зміну формату участі США в НАТО: може відмовитися від обов’язкової оборони союзників

Президент США Дональд Трамп розглядає можливість змін у політиці НАТО, включаючи потенційну відмову від автоматичного захисту союзників у разі нападу.

Про це повідомляє NBC News з посиланням на офіційних осіб.

За словами джерел, політик вивчає варіанти перегляду зобов’язань США в Північноатлантичному альянсі, що може суттєво змінити принципи колективної оборони.

“Президент також розглядає можливість зміни політики, за якої США можуть віддавати пріоритет спільним військовим навчанням із членами НАТО, які виділяють на оборону певний відсоток свого ВВП”, — повідомляє видання.

Якщо така ініціатива буде реалізована, це може призвести до ослаблення єдності Альянсу, особливо в умовах продовження агресивної політики Росії та загострення безпекової ситуації в Європі.

Раніше Дональд Трамп неодноразово критикував НАТО та заявляв, що Сполучені Штати “надто багато витрачають” на безпеку європейських партнерів.

Європа обмірковує оборону без США: чи готовий ЄС до силового стримування Росії

Після обрання канцлером Німеччини Фрідріха Мерца та його відвертих заяв про те, що Європа має зміцнити власну обороноздатність, заговорили про реальну можливість, за якої країни ЄС самостійно забезпечуватимуть військове прикриття.

Паралельно Дональд Трамп у Вашингтоні не виключає скорочення зобов’язань США перед НАТО, тим самим даючи сигнал, що американська допомога може виявитися не гарантованою. Президент Франції Емманюель Макрон також підтримав прагнення до “стратегічної автономії” Європи. Виникає питання: як саме ЄС планує укріпити сили, аби в разі загострення протистояти російському виклику?

Чому звичних армій Європі недостатньо

За офіційними даними, сукупно європейські держави, що входять до НАТО, мають близько 80 сухопутних бригад та певну кількість авіа- й морських з’єднань. На перший погляд, це доволі значна сила, яка подекуди перевищує навіть чисельність регулярних російських наземних підрозділів. Водночас фахівці вказують, що лише “цифр” тут замало. Адже для проведення масштабних наступальних або стримувальних операцій потрібні так звані допоміжні компоненти – розвідка, авіатанкери, супутники, радіоелектронна боротьба тощо.

1. Розвідувальні літаки та безпілотники

Європейським військовим суттєво бракує сучасних систем ISR (Intelligence, Surveillance, Reconnaissance). Це і пілотовані літаки-розвідники, і безпілотні комплекси, які дозволяють відстежувати рух цілей на великих відстанях.

2. Танкери-заправники

Без них авіація країн ЄС не зможе виконувати тривалі вильоти на велику глибину. США, зі свого боку, мають сотні “повітряних заправників”, тоді як європейські ВПС – лише десятки.

3. Власне космічне угруповання

Штати мають тисячі супутників, серед яких чимало військово-призначених. У Європи – лише кількасот власних апаратів, до того ж розрізнених серед різних країн, що ускладнює їхню взаємодію.

4. Спеціалізована авіація з придушення ППО

У Сполучених Штатів є близько сотні EA-18G Growler та інші платформи, які вміють глушити ворожі радари. У Європі – фактично одиниці Tornado ECR в Німеччині та Італії. Саме ці “машини” SEAD/DEAD (Suppression/Destruction of Enemy Air Defenses) проводять найризикованіші місії, без яких складно використати увесь потенціал винищувачів і бомбардувальників.

“Стратегічна автономія” vs. реальність

Заклики Фрідріха Мерца про якнайшвидше “звільнення від американської опіки” і підтримка Макроном “стратегічної автономії” вказують на бажання Європи перестрахуватися від можливого виходу США з НАТО. Такий проєкт, на думку аналітиків, потягне за собою десятки років і витрати у сотні мільярдів євро. Для європейських країн, які звикли до американського ядерного “зонтика” і величезного фінансування Пентагону, це означатиме значне збільшення оборонних бюджетів і розгортання масштабних науково-виробничих програм.

1. Витрати та соціальний спротив

ЄС уже зараз має безліч внутрішніх викликів – від енергетичної кризи до міграційного питання. Витрачати додатково 2–3% ВВП на оборону (а дехто пропонує й 4–5%) викличе нерозуміння серед частини європейського електорату.

2. Поглиблення військово-технічної інтеграції

Щоб вийти на рівень самостійних військ з “повним циклом” можливостей, необхідно уніфікувати системи закупівель, стандарти, логістику. Зараз же в межах Європи існують різні підходи: французька автономна лінія, німецько-польське бачення і т. д.

3. Модернізація авіаційно-космічного сектору

Без “космосу” та “розвідки з повітря” повноцінна протидія Росії – складне завдання. Тож ЄС слід інвестувати в супутникові угруповання, комплекси радіоелектронної боротьби, літаки-заправники тощо.

Російський чинник: наскільки європейці переважають?

Чисто кількісно-номінальна перевага Заходу над РФ у танках, винищувачах і навіть у кораблях існує. Проте Москва теж володіє великим запасом ядерної зброї, а також має серйозний досвід традиційної наземної війни (хоча й послаблений нинішньою зношеністю техніки та втратами). Головний акцент для російської стратегії – можливість використання тактичної ядерної зброї, якщо відчує загрозу собі.

При цьому Європі бракує, як уже зазначалося, “спеціалізованих можливостей” (enablers). Самі по собі додаткові дивізії чи фрегати – це добре, але якщо не підсилити системи розвідки (ISR) або подавлення ППО (SEAD/DEAD), безпечна робота сухопутних сил чи авіації у зоні російських С-400 чи “Панцирів” ускладниться.

Можлива роль України та східного флангу

Українська армія, яка за роки війни з РФ накопичила унікальний бойовий досвід, стала важливим “полігоном” для випробувань дронів, систем РЕБ, сучасних далекобійних артснарядів. У тому числі США за каденції Джо Байдена передали українцям окремі системи (протирадіолокаційні ракети, глушники), що дало змогу ЗСУ частково випробувати місії SEAD/DEAD на практиці.

Уявімо, що ЄС почне інвестувати в український оборонпром чи залучить українських фахівців, які мають досвід боротьби з російськими системами РЕБ і ППО. Це могло б стати внеском у формування європейських “сил спеціалізованих можливостей”. Також східноєвропейські країни (Польща, Балтія) – чиї армії найбільше сконцентровані на протидії РФ – можуть на практиці оцінити, чого саме їм бракує, зважаючи на український досвід.

Чи встигнуть європейці переозброїтися

Якщо Вашингтон, під впливом політики Трампа, раптом скоротить роль у НАТО, Європа може опинитися перед нагальною потребою нарощувати озброєння за “прискореною програмою”. Передусім їй доведеться:

Налагодити виробництво безпілотників ISR, закупити або розробити власні системи на кшталт американських MQ-9 Reaper;

Придбати сотні літаків-заправників (замало кількох десятків, які нині є в ЄС);

Посилити “космічний флот” (розвідсупутники, комунікаційні апарати);

Збільшити кількість літаків SEAD/DEAD (або надати чинним істребителям можливість нести протирадіолокаційні ракети й системи РЕБ).

Це потребуватиме величезних коштів і часу. П’ять років? Десять? Навіть більше. На додачу слід узгодити, як ці системи будуть інтегровані між державами ЄС, щоб вони не дублювалися нескоординовано.

Риторика Фрідріха Мерца і Емманюеля Макрона про швидке досягнення “самодостатності” Європи в обороні відображає наростаюче усвідомлення: якщо Америка втратить інтерес до НАТО чи зосередиться на інших “фронтах”, континент лишиться сам на сам із Росією. Хоча європейські країни і не бракує солдатів та техніки, їм конче бракує тих “тонких” систем – від авіатанкера до супутника, – які на практиці роблять сучасну війну керованою й ефективною.

Почати треба, ймовірно, зі створення спільних програм розвідки, спостереження, зв’язку й придушення ППО. Такий крок дозволить поступово будувати реальний колективний щит без надмірної залежності від Пентагону. Однак це проєкт на покоління й великі гроші.

Чи вистачить у Європи волі й ресурсів для нього? Зважаючи на можливі політичні розбіжності всередині ЄС та тиск інших пріоритетів (наприклад, соціальних), відповідь не така очевидна. Але сигнали з Берліна й Парижа недвозначні: Європа усвідомлює, що мир може бути крихким, а час на переозброєння – вже зараз, якщо є наміри бути гравцем, а не полем бою в глобальному протистоянні.

Євросоюз планує надати Україні військову допомогу на суму близько 20 млрд євро

Євросоюз розробляє масштабний проєкт з надання додаткової військової підтримки Україні. Загальний обсяг фінансування складе приблизно 20 млрд євро.

Про це повідомляють у виданні Bloomberg.

Джерело, знайоме із ситуацією, повідомило західним журналістам, що європейські країни працюют над тим, щоб узгодити заходи підтримки для України. Це відбувається на тлі зусиль президента США Дональда Трампа, спрямованих на якнайшвидше досягнення мирної угоди з Росією.

У повідомленні підкреслюється, що допомога Європи спрямована на посилення українських військових. У планах – забезпечити транспортування артилерійських снарядів, комплексів протиповітряної оборони, безпілотних літальних апаратів і високоточних ракет.

“Блок прагне досягти принципової угоди про запуск ініціативи, яка буде відкрита для фінансових і натуральних внесків від країн-членів і союзників, які поділяють спільні цінності. Згідно з планами, які були озвучені на умовах анонімності, зустріч міністрів закордонних справ відбудеться наступного тижня”, – йдеться в публікації.

За інформацією західних ЗМІ, найближчим часом глави держав-членів ЄС мають дійти згоди щодо вартості та підписати пакет документів.

Однак існує ймовірність, що заплановані терміни можуть бути зсунуті, оскільки Угорщина висловила намір виступити проти надання нової військової допомоги Україні. Крім того, на ситуацію впливає майбутні вибори в Німеччині.

Трамп пропонує завершити війну через перемир’я та вибори – євродепутат

Німецький депутат Європарламенту Сергій Лагодінський назвав потенційні пункти “мирного плану” президента США Дональда Трампа.

Про це політик повідомив на власній сторінці в “X”.

За словами Лагодінського, американський лідер пропонує ініціативу, яка передбачає спочатку оголошення перемир’я, потім проведення виборів, а вже після цього – підписання фінальної угоди.

У попередніх публікаціях ЗМІ також йшлося про те, що Трамп розглядає можливість встановлення перемир’я до Великодня, а початок виборчого процесу в Україні планується на серпень.

Ця стратегія також згадувалася в неофіційному “плані Трампа”, проте офіційного підтвердження вона поки що не отримала.

Як зазначають аналітики, ініціатива Трампа передбачає зміну української влади перед підписанням остаточного мирного договору, що може стати предметом обговорення серед міжнародних партнерів України.

У ЄС побоюються вимог Трампа щодо фінансування відновлення України

Європейські посадовці занепокоєні тим, що президент США Дональд Трамп може вимагати від Євросоюзу оплатити відновлення України та розмістити миротворчі сили для контролю за виконанням майбутньої мирної угоди.

Про це повідомляє Financial Times із посиланням на джерела серед європейських дипломатів.

“Американці не бачать ролі Європи в ухваленні важливих геополітичних рішень щодо війни. Це стане справжнім випробуванням єдності. Трамп розглядає нас як джерело грошей. І, чесно кажучи, нам незрозуміло, яке місце ми займатимемо за столом переговорів в обмін на ці фінансові ресурси”, — розповів один із європейських дипломатів.

За словами іншого представника ЄС, у Брюсселі не готові до сценарію, за якого Вашингтон домовиться про припинення вогню, а Європа візьме на себе всі зобов’язання щодо подальшого врегулювання конфлікту.

Європейські дипломати також наголошують на складності діалогу з адміністрацією Трампа. Проблеми з комунікацією має навіть глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, яка зустрічалася з віцепрезидентом США Джей Ді Венсом, проте сторони не обговорювали деталі майбутнього врегулювання в Україні.

“Європейські інституції досі шукають людину, яка матиме прямий доступ до Трампа, щоб обговорити з ним цю ситуацію”, — зазначило одне з джерел видання.

Раніше радник президента США з національної безпеки Майк Уолтц заявив, що Вашингтон запропонує ЄС активізувати закупівлі американської зброї для України напередодні можливих мирних переговорів із Росією, щоб посилити позиції Києва.

За даними журналістів, відносини Євросоюзу з новою адміністрацією США погіршилися настільки, що їх практично не існує. Дипломати ЄС були здивовані заявами Трампа та глави Пентагону Піта Хегсета, які назвали “нереалістичними” повернення України до кордонів 2014 року та її вступ до НАТО.

“Європейський континент заслуговує бути вільним від будь-якої агресії, але найбільше у свою колективну та індивідуальну оборону повинні вкладати країни регіону”, — заявив глава Пентагону Піт Хегсет.

ЄС готує 16-й пакет санкцій проти Росії: які обмеження плануються

Євросоюз готується до запровадження 16-го пакету санкцій проти РФ, який включатиме обмеження на імпорт російського алюмінію, нові виключення банків РФ зі системи SWIFT та санкції щодо російського “тіньового флоту”.

Про це повідомляє Bloomberg з посиланням на джерела.

Очікується, що європейським покупцям буде дозволено імпортувати 275 тисяч тонн російського алюмінію протягом року в рамках квотної системи. Однак після цього діятиме повна заборона. У 2024 році країни ЄС імпортували близько 320 тисяч тонн алюмінію з РФ, що становило 6% від загального обсягу імпорту.

Крім того, ЄС планує:

— відключити додаткові російські банки від SWIFT;

— запровадити санкції проти понад 70 танкерів, що використовуються для перевезення російської нафти;

— заборонити тимчасове зберігання російської нафти на території ЄС;

— розширити обмеження на російські авіакомпанії та літаки, що перебувають під контролем РФ;

— заблокувати операції з російськими портами та аеропортами, які використовуються для постачання зброї.

Також новий пакет включатиме санкції проти трьох російських банків, а також фінансових установ за межами РФ, які користуються російськими аналогами SWIFT.

ЄС планує розширити експортні обмеження щодо технологій та програмного забезпечення, що використовуються у військовій сфері РФ. Також під санкції потраплять десятки компаній із Китаю, Туреччини та інших країн, які допомагають Росії обходити санкційні обмеження.

Попри посилення санкційного тиску, ЄС не включатиме до цього пакету заборону на постачання російського СПГ (зрідженого газу). У документі зазначається, що це питання може бути розглянуте в майбутній “дорожній карті” поступової відмови від російського газу.

Вступ України до ЄС: ЗМІ звинувачують Союз у бездіяльності

Євросоюз зіткнувся із критикою через бездіяльність у питанні членства України в блоці. Київ досі не відкрив свій перший переговорний кластер через зволікання Брюсселя.

Про це повідомляє видання Politico.

У статті зазначається, що процес переговорів про членство України в ЄС після офіційного подання заявки залишається в застої. Однак, за прогнозами, ситуація може змінитися завдяки підтримці Швеції та головної дипломатки ЄС Каї Каллас.

Міністр з питань Європи Швеції Джессіка Розенкранц заявила, що Україна досягла достатнього прогресу, щоб ЄС відкрив перший кластер перемовин.

“Ми вважаємо, що фундаментальні питання, такі як верховенство права, повинні стати основою для подальших переговорів із Києвом”, — зазначила вона.

Водночас президент України Володимир Зеленський висловив сподівання, що до 2025 року Україна зможе провести перемовини з ЄС щонайменше щодо 5–6 кластерів із необхідних 35.

Нагадаємо, раніше Естонія підтвердила свою підтримку України на шляху до членства в ЄС. Також повідомлялося, що ЄС виділить Україні 35 млрд євро фінансової допомоги у 2025 році.

Україна готується перейти від долара до євро: НБУ анонсував важливі зміни

Національний банк України планує поступову зміну валютної системи, замінюючи долар США на євро як основну валюту в економічних розрахунках країни.

Про це заявила перша заступниця голови НБУ Катерина Рожкова під час телемарафону.

За словами Рожкової, орієнтація на євро є стратегічно обґрунтованою, оскільки Україна активно просувається до інтеграції з Євросоюзом. Вона зазначила, що більш тісна прив’язка до євро відкриє додаткові можливості для розвитку торгівлі та експорту з країнами ЄС.

“Враховуючи наш курс до євроспільноти, це точно реальність, яка станеться. Якщо ми хочемо стати частиною Європейського Союзу, мати доступ до їхніх ринків як експортери, як імпортери, зрозуміло, що ми повинні мати прив’язку до тієї валюти, в якій проводять більшість операцій”, – заявила Рожкова.

Перехід до євро, за її словами, передбачає поступове запровадження змін. НБУ ретельно розробляє стратегію, щоб уникнути економічних потрясінь, особливо в умовах війни. Рожкова наголосила, що такі перетворення мають відбуватися максимально обережно.

“Зараз, в умовах викликів, пов’язаних із війною, які самі по собі є шоком для економіки, можливо, це не найкращий час… Ми будемо уникати будь-яких шоків”, – підкреслила вона.

Хоча конкретні дати впровадження змін ще не визначені, НБУ планує реалізувати цей процес у декілька етапів, забезпечуючи комфортні умови для всіх учасників ринку.

В Італії дозволили геям ставати католицькими священниками за умови дотримання целібату

В Італії оголошено нові правила, які дозволяють геям навчатися на священників у римо-католицьких семінаріях за умови дотримання целібату.

Про це повідомляє видання The Guardian із посиланням на заяву Італійської єпископської конференції (CIE).

У документі зазначається, що Церква прагне не зводити питання сексуальної орієнтації до єдиного визначального аспекту у формуванні духовенства. Головною метою підготовки майбутніх священників в емоційно-сексуальній сфері є здатність прийняти целібат як дар, свідомо обрати його та відповідально дотримуватися.

У процесі формування, коли йдеться про гомосексуальні схильності, важливо не зводити всі відмінності лише до цього аспекту. Ціллю підготовки священників є прийняття целібату як дару, вільний вибір цього шляху та відповідальне його виконання, – йдеться у заяві CIE.

Водночас в документі підкреслюється, що сексуально активні гомосексуали не можуть бути допущені до навчання в семінаріях чи вступати до духовних орденів.

Це рішення йде всупереч заявам Папи Римського Франциска, який раніше висловлювався проти прийняття геїв у семінарії. Він зазначав, що присутність осіб з гомосексуальними схильностями у духовних закладах несе ризик подвійного життя, що суперечить принципам католицької віри.

Цей крок Італійської єпископської конференції викликав дискусії як серед духовенства, так і серед вірян, оскільки ставить нові виклики перед традиційними уявленнями Католицької церкви про підготовку священників та целібат.