У Кремлі заявили про задоволення через позицію США щодо НАТО для України

У Кремлі позитивно сприйняли заяви зі США щодо ймовірної відмови України від вступу до НАТО.

Про це повідомив прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков, зазначивши, що така позиція “збігається з російським баченням”.

“Те, що членство України в НАТО виключено, ми чули з Вашингтона на різних рівнях. І, безумовно, це те, що викликає наше задоволення”, – заявив він.

Пєсков повторив кремлівський наратив про нібито “загрозу національним інтересам РФ” у разі інтеграції України в Альянс та зазначив, що це прагнення стало однією з причин повномасштабного вторгнення.

Полон під камерами: росіяни використовують українських полонених для нової хвилі пропаганди

Російські пропагандистські ресурси знов почали активно публікувати інтерв’ю з громадянами України, які опинилися у полоні та перебувають на території РФ.

Ці ролики масово з’являються на YouTube-каналах, де українських солдатів демонструють у закритому приміщенні на тлі банера – інколи зі слідами фізичного чи психологічного тиску.

Як заявляють автори відео, запис матеріалів здійснюється за “добровільної згоди” самого військовополоненого. Хоча зрозуміло, що в умовах неволі можна змусити людей говорити те, що вигідно. Однак кремлівські пропагандисти навіть перед зйомками не завжди можуть приховати свого справжнього ставлення до українців.

Джерело: YouTube / Український полонений із слідами побиття на обличчі

Фактично, використовуючи українських полонених солдатів, російська пропаганда продовжує просувати наративи про “руський мир” і всіляко дискредитувати Україну.

Попри це, ми усвідомлюємо, що ці кадри можуть стати джерелом надії для родин і близьких. Саме тому ми публікуємо перелік осіб, яких було знято на таких відео.

Якщо ви впізнаєте когось із них – знайте: вони живі, а ми боремося за повернення кожного українського захисника.

Оприлюднені імена:

– Адамчук Сергій Петрович, 1983 р.н., Хмельницька область

– Виходцев Дмитро Олександрович, 1980 р.н., м. Маріуполь

– Гончаров Олександр Анатолійович, 1982 р.н., Миколаївська область

– Гутник Володимир Михайлович, 1998 р.н., Одеська область

– Деркач Владислав Андрійович, 2002 р.н., Херсонська область

– Кожухар Анатолій Анатолійович, 1993 р.н., Миколаївська область

– Куртєв Олександр Миколайович, 2001 р.н., Одеська область

– Майстерчук Вадим Васильович, 1989 р.н., Миколаївська область

– Матій Кирило Олегович, 2001 р.н., Херсонська область

– Музлов Олег Валентинович, 1968 р.н., Миколаївська область

– Печериця Володимир Петрович, 1985 р.н., Одеська область

– Семотюк Віталій Ігорович, 1981 р.н., м. Харків

– Чорний Дмитро Олегович, 2002 р.н., Кіровоградська область

Якщо це насправді українські полонені, то вони обов’язково будуть включені до списків на обмін та не залишається у лапах країни-агресора.

Україна продовжує боротьбу за кожного свого військовослужбовця, але це процес тривалий і складний.

У Кремлі не можуть визначити, коли завершиться мораторій на удари по енергетиці України

У Кремлі досі не визначилися, коли саме завершиться дія оголошеного раніше мораторію на удари по українській енергетичній інфраструктурі.

Про це заявив прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков, відповідаючи на запитання російських ЗМІ.”

“Поки що я не готовий повідомити вам про прийняте рішення”, – зазначив представник Кремля, коментуючи, коли саме вважатиметься завершеним строк дії заборони – у ніч на 17 квітня чи ввечері цього ж дня.

Мораторій було введено після телефонної розмови між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним 18 березня. Президент США запропонував тимчасово відмовитися від атак по енергетичних об’єктах, на що російський лідер дав згоду.

Наразі Кремль продовжує поширювати наратив про дотримання умов “енергетичного припинення вогн”.

Розкол у команді Трампа: неминуча протирічність між футуризмом та протекціонізмом

Сучасна політична арена, як завжди, багата на суперечності. Одним із найбільш гострих прикладів є внутрішній розкол у команді Трампа, де водночас працюють представники двох радикально різних ідеологічних течій.

З одного боку – Ілон Маск, символ цифрової революції та глобального інтеграціонізму, а з іншого – Пітер Наварро, фанат національного протекціонізму та індустріального патріотизму. Цей конфлікт не просто особистісний, а скоріше відображення ширшої боротьби між віруваннями у світле технологічне майбутнє і незламністю традицій, що формували економіку минулих десятиліть.

Елон Маск – це не лише мільярдер, але й постійний новатор, який встигає змінити хід багатьох індустрій за допомогою революційних технологій. Його бачення майбутнього базується на глобальній інтеграції, безперервному розвитку інновацій та використанні найсучасніших технологій для підкорення космосу і створення нових форм життєдіяльності. Маск сміливо кидає виклик традиційним уявленням про національну промисловість, вважаючи, що старі моделі “зроблено в Америці” вже не спроможні стримати темп змін у світі. Його підхід надихає тих, хто вірить у безмежні можливості цифрового майбутнього, але й породжує недовіру серед прихильників традиційної економічної політики.

Пітер Наварро, навпаки, представляє зовсім інший кут зору. Його світогляд формується на засадах промислової традиції, де кожен болт і кожен виріб мають свою історію та значення. Наварро стоїть на захисті національного виробництва, підтримуючи ідею відродження важкої промисловості, збереження робочих місць і обороноздатності країни. Він наполягає на тому, що економічна незалежність неможлива без сильних національних інституцій, а глобальна інтеграція загрожує руйнуванням традиційних виробничих ланцюгів. Для Наварро американські заводи – це не лише джерело робочих місць, але й символ національної гордості та стабільності.

Протиріччя між Маском і Наварро є не стільки протистоянням особистостей, скільки зіткненням різних світоглядів щодо того, яким має бути майбутнє країни. З одного боку – футуристичний оптимізм, заснований на інноваціях, нових технологіях і безмежних можливостях глобальної торгівлі, з іншого – консервативний патріотизм, де пріоритетом є захист внутрішнього ринку, виробництва та традиційних цінностей. У контексті сучасних економічних викликів і геополітичної невизначеності ця розбіжність стає дедалі помітнішою.

Неминучість цього розколу свідчить про глибокий розлом сучасної політики, у якій суперечності між глобальними амбіціями та національними інтересами важко сумістити. Усередині команди Трампа кожен із лідерів намагається закріпити свою позицію, що може призвести до численних внутрішніх конфліктів і навіть дестабілізації самої організації. Протиріччя між Маском і Наварро відображає ширшу тенденцію сучасного суспільства – неминучий розкол між прихильниками цифрового прогресу і тими, хто вважає, що майбутнє повинно будуватися на засадах національної ідентичності та економічної незалежності.

У цьому контексті компроміс виглядає надзвичайно малоймовірним. Політична сцена, де змагаються два протилежних підходи, може стати ареною для незліченних суперечок, що, зрештою, лише підсилює політичну поляризацію. Іноді здається, що розкол у команді Трампа – це невиліковна хвороба сучасної політики, яка розділяє суспільство на тих, хто вірить у глобальні інновації, та тих, хто захищає традиційні цінності. Час покаже, чи зуміють представники цих двох полюсів знайти спільну мову, але наразі очевидно, що протиріччя між футуризмом і протекціонізмом стає джерелом постійних і невирішуваних конфліктів.

Фейки дня: “платинова шахта Зеленського”, “вербування дітей” та “крах України” від Григорова

11 квітня російська та лояльна Кремлю пропаганда активізувала вкиди нових фейків проти України, повідомляє Центр стратегічних комунікацій.

За інформацією фахівців установи, цього разу ключові кремлівські наративи були спрямовані на дискредитацію українського військово-політичного керівництва та Сил оборони.

Один із головних фейків – про нібито “масовані удари” ЗС РФ по військових об’єктах у Миколаєві. Насправді 10 квітня окупанти атакували місто дронами-камікадзе Shahed 131/136, пошкоджено цивільну інфраструктуру. Інформація про ураження об’єктів виробництва БпЛА та техніки – вигадка, покликана створити ілюзію “ефективності” російських атак.

Інший поширений фейк – нібито Головне управління розвідки Міноборони України “вербує російських підлітків” для терактів у РФ. Це типовий приклад дзеркального звинувачення, коли російські спецслужби приписують Україні власні методи – у цьому випадку незаконне використання неповнолітніх у диверсійній діяльності.

Також фейкороби поширили неправдиву інформацію про те, що “Зеленський придбав 51% платинової шахти у Південній Африці за 1,6 млрд доларів”. Центр “Спротив” і незалежні фактчекери спростували цю заяву: президент України не купував жодних часток у жодній африканській компанії.

Паралельно з цим проросійські медіа посилаються на чергові заяви прокремлівських “експертів”, таких як болгарський політик Валентин Григоров, який у ефірі проросійського телеканалу назвав Зеленського “нелегітимним” та заявив, що Україна нібито “перебуває на межі краху”. У своїх висловлюваннях він повторює тези російської пропаганди про “втому українців” і “крах державності”, чим намагається підірвати моральний стан українського суспільства.

Такі інформаційні атаки є частиною ширшої кампанії Москви із знецінення міжнародної підтримки України та посилення дезінформації як усередині Росії, так і на міжнародній арені.

США хочуть уникнути затяжного врегулювання кризи в Україні – Держдеп

США не мають наміру розтягувати процес досягнення домовленостей з Росією щодо врегулювання війни в України.

Про це заявила офіційна представниця Держдепу США Теммі Брюс.

“Держсекретар Марко Рубіо чітко дав зрозуміти, що ми з’ясуємо протягом кількох тижнів, чи справді Росія налаштована серйозно. Це не триватиме шість місяців чи рік”, – зазначила Брюс під час брифінгу.

Вона також нагадала слова президента США Дональда Трампа, який підкреслив, що наразі на порядку денному переговорів є лише один пункт – припинення вогню.

“Жодної іншої динаміки не буде, поки це питання не буде вирішено”, – наголосила посадовець.

Частина українців перестала вірити, що захищає справедливу державу – Анатолій Кінах

Колишній прем’єр-міністр України та голова Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах заявив, що серед військових та цивільних зростає недовіра до держави.

Про це він розповів, посилаючись на свою розмову з представниками Генерального штабу ЗСУ, які відповідають за морально-психологічний стан особового складу.

“Я поставив їм запитання: чому у 2022-му до військкоматів стояли черги, а зараз працівники ТЦК буквально ловлять людей на вулицях? І ми дійшли однакового висновку – частина людей втратила віру, частина – сумнівається, що вони живуть і боронять справедливу державу”, – наголосив Кінах.

За його словами, ця проблема особливо гостро відчувається на передовій. Він вважає, що її слід розглядати як загрозу для національної єдності й боєздатності війська.

Коментарі від Генштабу з цього приводу наразі відсутні.

Українська ППО за $50 млрд: чи є в Києва шанс отримати кошти?

Оголошена президентом Зеленським готовність закупити в США системи ППО на суму до 50 млрд доларів викликає питання, де саме Київ знайде такі значні кошти. Попри впевненість української влади у власних силах, аналітична оцінка ситуації свідчить, що без підтримки реалізація цього неможлива.

На сьогодні основним джерелом надходжень військової техніки для України залишаються поставки від союзників. Однак, як показує останній рік, навіть потужна американська допомога поступово переходить від грантів до кредитів та передачі обладнання на умовах повернення. Тому ідея придбання систем ППО вартістю десятки мільярдів доларів ставить перед Києвом складне завдання пошуку альтернативних джерел фінансування.

Експерти виділяють кілька реалістичних напрямів, які можуть допомогти зібрати кошти.

Перший – залучення фінансування під заставу заморожених російських активів. Зараз у світі заморожено близько 300 млрд доларів активів РФ. Щорічно вони генерують доходи у мільярди доларів через фінансові операції. Теоретично Україна може отримати доступ до цих грошей за умови підтримки західних партнерів. Однак цей механізм потребує складних переговорів і політичного рішення на рівні ЄС та США.

Другий шлях – використання частини золотовалютних резервів України. Наразі резерви НБУ становлять близько 40 млрд доларів. Але, щоб використати їх на оборонні потреби, Україні знадобиться згода МВФ, для якого ці резерви є гарантією повернення вже отриманих кредитів. Без схвалення Фонду виділення такої суми неможливе, оскільки це ризик для подальшої макрофінансової стабільності.

Третій спосіб – емісія спеціальних військових облігацій, орієнтованих на українську діаспору. Досвід Ізраїлю, який із середини XX століття фінансував масштабні державні проєкти саме завдяки діаспоральним облігаціям (Israel Bonds), свідчить про реалістичність такого сценарію. Для України це може стати стабільним джерелом валютних надходжень, особливо якщо ці фінансові інструменти отримають державні гарантії та широку рекламну кампанію на Заході.

Ще одна можливість – скорочення не пріоритетних державних видатків та перерозподіл бюджету на оборонні потреби. Під час війни багато видатків на освіту, соціальну сферу чи держапарат не є критично необхідними й можуть бути зменшені. Експерти вже підрахували, що такий крок потенційно дасть змогу зекономити близько 80 млрд гривень на рік.

І, нарешті, традиційні інструменти: внутрішні облігації (ОВДП), міжнародні кредити і макрофінансова допомога від міжнародних інституцій. Ці джерела залишаються актуальними й дотепер, однак їхніх обсягів недостатньо для закупівлі ППО такого масштабу.

Однак головним фактором у цьому питанні залишається позиція США та країн Європи, адже без політичного схвалення Заходу навіть за наявності коштів Київ не зможе здійснити закупівлі такого рівня. Зрештою, питання придбання українською стороною американських систем ППО – це не лише економіка, але й геополітика, а тому залежатиме насамперед від політичних домовленостей та рішень, що ухвалюватимуться у Вашингтоні та Брюсселі найближчим часом.

Зеленський розкритикував реакцію посольства США на удар по Кривому Рогу

Президент України Володимир Зеленський висловив обурення позицією посольства Сполучених Штатів у Києві щодо ракетного удару по Кривому Рогу, який стався напередодні.

Про це він написав у своєму Telegram-каналі, коментуючи реакцію американської дипломатичної місії.

“На жаль, неприємно дивує реакція посольства Америки: така сильна країна, такий сильний народ — і така слабка реакція. Навіть слово “російська” бояться сказати, говорячи про ракету, яка вбила дітей”, – зазначив Зеленський.

Йдеться про допис посла США в Україні Бріджит Брінк, яка висловила співчуття після атаки, однак не уточнила, хто саме завдав удару. У своєму повідомленні вона уникнула згадки про Росію, що й викликало різку реакцію з боку українського керівництва.

Станом на момент публікації офіційної заяви з боку влади США щодо удару по Кривому Рогу так і не прозвучало.