Автор: Микола Донченко

Західні медіа та українські аналітики фіксують ознаки підготовки російських військ до масштабної наступальної кампанії навесні-влітку 2026 року. За даними Associated Press, йдеться про активізацію по всій довжині 1200-кілометрового фронту – від Харківщини до Запорізької області. Головним напрямком удару, за оцінками аналітиків, залишаються неокуповані території Донецької області, однак не виключається наступ і в інших секторах. Кремль, на тлі зростання цін на нафту через війну на Близькому Сході та політичних суперечок між США та союзниками, отримує додаткові ресурси для ведення війни.

Угруповання військ “Схід” повідомляє, що в районі Покровсько-Мирноградської агломерації фіксуються ознаки підготовки противника до активізації наступальних дій із залученням накопичених резервів. Ворог нарощує кількість авіаударів та застосування інших вогневих засобів. На Покровському напрямку окупанти зосереджують зусилля на спробах просування в районі населеного пункту Гришине, намагаючись прорватись у його центральну частину, одночасно штурмуючи населений пункт з півночі та півдня. Крім того, росіяни намагаються повністю оволодіти Покровськом і Мирноградом. Українські підрозділи утримують позиції на північних околицях цих населених пунктів.

Водночас, за даними Інституту вивчення війни (ISW), українські війська проводять успішні контратаки, які змушують російське командування перекидати сили з інших ділянок фронту. З кінця січня до середини березня 2026 року ЗСУ звільнили понад 400 квадратних кілометрів на напрямках Олександрівки та Гуляйполя у двох окремих наступальних операціях. За даними військового оглядача Костянтина Машовця, українські підрозділи зайшли в Січневе (на схід від Олександрівки), вийшли на східні околиці Воскресенської, просунулися в напрямку Новоіванівки та захопили Рибне (на південний захід від Новомиколаївки).

Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко пояснює успіх українських контратак кількома факторами. По-перше, вимкненням для росіян терміналів Starlink, які вони використовували як основний супутниковий зв’язок, що вкотре засвідчило їхню колосальну залежність від зв’язку іноземного походження. По-друге, гальмуванням соціальної мережі Telegram, яке здійснив “Роскомнадзор”, що порушило комунікацію між командним складом противника.

Важливим фактором стало виснаження російських військ. Наприклад, у Запорізькій області основним ударним елементом противника була 5-та загальновійськова армія. З вересня 2025 року її підрозділи втратили понад 25 тис особового складу. Для її підсилення залучили підрозділи 29-ї та 36-ї загальновійськових армій, що діяли на Дніпропетровщині, через що їхні позиції були послаблені, що дозволило ЗСУ інтенсивніше тиснути на цих ділянках.

За даними ISW, російське командування змушене перекидати сили з оперативних резервів для оборони на цьому напрямку. Зокрема, зафіксовано передислокацію елементів 40-ї бригади морської піхоти та 120-ї дивізії морської піхоти, які раніше діяли в районі Добропілля, в зону відповідальності 36-ї загальновійськової армії на Олександрівському напрямку. Крім того, можливе залучення 69-ї окремої бригади прикриття та 38-ї мотострілецької бригади зі складу оперативного резерву.

Американський Інститут вивчення війни наголошує, що українські контратаки в Дніпропетровській та Запорізькій областях змушують російське командування робити вибір між обороною від цих ударів та виділенням сил для наступальних дій на інших ділянках фронту. Це може зірвати плани Кремля щодо весняно-літньої наступальної кампанії 2026 року. Водночас аналітики визнають, що зростання цін на нафту через закриття Ормузької протоки та тимчасове послаблення санкцій США на російську нафту надають Кремлю додаткові фінансові ресурси, які можуть бути спрямовані на ведення війни. За підрахунками Financial Times, Росія заробляє до 150 млн доларів на день додаткових надходжень від продажу нафти .

Президент Володимир Зеленський наголосив, що завданням Сил оборони України є забезпечити такий рівень втрат окупаційної армії, який вона не зможе поповнювати. Оптимальний показник – 50 тис загарбників на місяць. Досягти цієї мети можна передусім завдяки дронам різних типів, чіткому аналізу та висновкам з проведених бойових операцій.

За словами виконавчого директора Українського центру безпеки Дмитра Жмайла, Україна має шанси вистояти 2026 року, якщо збільшити щодобові втрати російської армії до 2000 осіб. Це дозволить перевищити темпи поповнення, які Росія спроможна забезпечувати через цілорічний призов та приховану мобілізацію.

Командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді 17 березня заявив, що росіяни, після паузи, могли розпочати весняно-літню наступальну кампанію. Активізація відбулась на відтинку в 100 км від Гуляйполя до Покровська. Протягом півтори доби на цьому відтинку пілоти СБС знешкодили понад 900 окупантів – рекордний показник, який, на думку Бровді, свідчить про початок російського наступу.

Таким чином, станом на кінець березня 2026 року ситуація на фронті залишається динамічною. Російське командування накопичує резерви та готується до масштабної наступальної кампанії, намагаючись скористатися сприятливою кон’юнктурою на нафтовому ринку та політичними суперечками між західними союзниками. Водночас українські Сили оборони демонструють здатність до ефективних контратак, які змушують противника перекидати сили з інших ділянок фронту. Успіх весняно-літньої кампанії для України залежатиме від здатності утримувати темпи знищення російської піхоти, нарощувати виробництво та ефективність застосування дронів, а також від своєчасного надходження західної військової допомоги. Ключовим фактором залишається здатність українських військ не лише оборонятися, а й продовжувати контратакувальні дії на критичних ділянках фронту, зриваючи плани противника щодо створення плацдармів для подальшого просування вглиб української території.

У березні 2026 року Верховна Рада впритул наблизилася до розгляду резонансного законопроєкту №11115, покликаного врегулювати діяльність платформ спільного доступу до інформації, серед яких ключову увагу привертає Telegram. Ініціатива, автором якої виступив народний депутат Микола Княжицький (“Європейська Солідарність”), викликала гострі дискусії як у парламенті, так і в суспільстві. Прихильники називають її інструментом захисту національної безпеки, опоненти – загрозою свободі слова та технічно неспроможним рішенням.

Документ не містить прямої згадки про Telegram, оперуючи поняттям “провайдери платформ спільного доступу до інформації”. Це означає, що під регулювання потенційно підпадають Facebook, YouTube, TikTok, Instagram та інші соціальні мережі. Ключові положення законопроєкту передбачають зобов’язання платформ мати офіційного представника в Україні для комунікації з владою, при цьому виняток зроблено для платформ, зареєстрованих у ЄС. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення отримує право вимагати розкриття структури власності та джерел фінансування, а у разі відсутності реакції на запити регулятора структура власності автоматично визнається непрозорою. Державним органам, місцевому самоврядуванню, банкам та військовим (за окремим порядком Кабміну) забороняється використовувати платформи з непрозорою власністю. Відповідальність для платформ передбачається аналогічна тій, що діє для відеоплатформ за законом “Про медіа” – від штрафів до вимог блокування контенту. Автори наголошують: мета не в забороні Telegram, а в запровадженні для інтернет-платформ таких самих правил, які вже діють для традиційних медіа.

Головним каталізатором обговорень став теракт у Львові в ніч на 22 лютого 2026 року, коли внаслідок вибухів загинула поліцейська, ще кілька людей зазнали поранень. Президент Володимир Зеленський заявив, що виконавців теракту завербували через Telegram, а організація – російська. Цей випадок став не поодиноким. Голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова Ярослав Юрчишин навів дані СБУ: у 100% справ, які розглядаються стосовно загроз національній безпеці, координація учасників відбувалася в Telegram. Окремо наголошується, що кількість злочинів підлітків проти нацбезпеки через вербування в месенджері за останні три роки зросла в 43 рази. Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко та заступник голови СБУ Іван Рудницький публічно висловилися за врегулювання роботи Telegram на тлі терактів. Заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук також підтримала ідею обмежень, наголосивши, що це питання захисту національної безпеки. Прихильники законопроєкту апелюють до статистики: 72% українців отримують новини через Telegram, що робить платформу фактично найбільшим медіа в країні, яке при цьому залишається поза будь-яким правовим полем.

Опоненти законопроєкту вказують на низку системних проблем. Голова профільного комітету Микита Потураєв (“Слуга народу”) заявив, що обидва наявні тексти (і Княжицького, і його власний) мають невідповідності нормам Акту про цифрові послуги ЄС (DSA) та Європейського акту про свободу медіа (EMFA), які Україна зобов’язана імплементувати до кінця року. За його словами, приведення документа до європейських стандартів може нівелювати очікуваний ефект. Експерт з кібербезпеки Костянтин Корсун вказує на технічну неспроможність блокування: в Україні немає механізму, подібного до російського Роскомнадзору, який би міг примусово блокувати порушників. Навіть якщо закон ухвалять, більшість анонімних Telegram-каналів просто проігнорують вимоги, а читачі перетікатимуть туди, де немає цензури. Головний ризик, на думку критиків, – створення інструменту тиску на неугодні джерела інформації. Як тільки регулятор дізнається, хто стоїть за каналом, він зможе направляти вимоги про видалення контенту, що відкриває шлях до цензури. У законопроєкті відсутні чіткі кількісні критерії: що вважати “масовою” інформацією і що таке “регулярність” публікацій.

Навколо законопроєкту розгорнулася політична боротьба. У “Європейській Солідарності” заявили, що “Слуга народу” зняв документ з порядку денного після “дзвінка з Офісу президента”. Микола Княжицький припустив, що раніше в ОП розглядали Telegram як “засіб політичної боротьби”, але після терактів точка зору змінилася. Потураєв парирує, що законопроєкт просто не мав висновку комітету, а скликати його в авральному порядку було б порушенням.

Згідно з опитуванням соціологічної групи “Рейтинг”, проведеним 26-28 лютого 2026 року, 76% українців виступають проти повного блокування Telegram. Водночас 52% підтримують посилення контролю правоохоронних органів над месенджером. Ці цифри демонструють суспільний запит на баланс: люди не готові втрачати звичний канал комунікації, але хочуть убезпечити себе від ворожих впливів.

Найближчим часом Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики має визначитися з долею законопроєкту. Можливі три сценарії: винесення в зал версії Княжицького з наступними правками Потураєва до другого читання, реєстрація альтернативного жорсткішого проєкту або відкладення питання через невідповідність європейському законодавству. Головна дилема залишається нерозв’язаною: як боротися з російським цифровим інструментом, яким користується три чверті населення, не вдаючись до методів тієї ж Росії? Чи можна запровадити регулювання, не вбиваючи свободу слова? Відповіді на ці питання доведеться шукати українським законодавцям найближчими тижнями. І ціна помилки може бути високою: або безпека, або свобода – або спроба віднайти той самий баланс, якого поки що не знайшла жодна демократична країна.