Рішення Вашингтона запровадити безпрецедентні загороджувальні мита на імпорт сколихнуло світову економіку. 2 квітня 2025 року президент США Дональд Трамп оголосив про нові тарифні обмеження проти майже всіх торговельних партнерів – як суперників, так і союзників. Цей крок розпалює глобальну торговельну війну, підживлює інфляційні ризики та сіє побоювання рецесії.
Оголошені Трампом мита мають універсальний характер. Вводиться базовий 10%-й тариф на всі імпортні товари до США . Крім цього, низка країн отримала ще вищі ставки: так, для Європейського Союзу мито становитиме 20%, для Японії – 24%, Південної Кореї – 25%, Тайваню – 32%. Найжорсткіше покараний Китай – сумарний тариф для китайських товарів досягне фактично понад 50% . Під торговельний «каток» потрапили і менші економіки: 46% – для В’єтнаму, 36% – для Таїланду, близько 30% – для Індонезії та Південної Африки. США не пощадили навіть деяких традиційних союзників – від Австралії до Тайваню – а також дрібні ринки (жартують, що під мита примудрилися потрапити навіть безлюдні острови в Антарктиці). Натомість кілька ізольованих від Заходу держав — таких як Росія і Білорусь — формально уникли нових тарифів, але лише тому, що і так майже нічого не постачають до США.
Під ударом опинилися стратегічні галузі. Окремим наказом Вашингтон запровадив 25% мито на всі легкові автомобілі та вантажівки іноземного виробництва , а з травня такий самий тариф пошириться і на автозапчастини. Раніше адміністрація вже підняла до 25% мита на сталь і алюміній, розширивши їх і на готові металовироби. Тепер фактично весь промисловий імпорт – від машинобудування до хімії – здорожчає на американському ринку. Винятки мінімальні: за даними Білого дому, нові тарифи не торкнуться лише товарів, яких США самі не видобувають або не виробляють (наприклад, деякі рідкісні метали, мінерали, ліки). Таким чином, Сполучені Штати поставили більшу частину світу перед фактом: умови доступу на найбільший ринок планети суттєво погіршуються.
Трамп виправдовує свою різку протекціоністську політику принципом “взаємності”. Мовляв, нові “reciprocal tariffs” покликані вирівняти умови торгівлі: усунути бар’єри, які інші країни виставляють для американських товарів. За його словами, десятиліттями США терплять несправедливу конкуренцію. Адміністрація стверджує, що високі мита повернуть виробництва і робочі місця до Америки. Популісти з обох американських партій схвально зустріли такий крок, називаючи його “історичним”. Власне, середній імпортний тариф у США тепер підскочив до 22% – рівня сторічної давнини (початку XX століття) , тож Білий дім говорить про “нову еру” економічного націоналізму.
Для України, яка і без того переживає війну та економічну кризу, нова хвиля протекціонізму у світі – додатковий виклик. З позитивного: наша держава уникнула адресних “каральних” мит від США. В рамках тарифної реформи Україні встановлено лише загальне базове мито 10% – жодних підвищених ставок, як-от 31% для Молдови чи 20% для ЄС . Як підкреслила перша віцепрем’єр-міністер – міністер економіки Юлія Свириденко, це складно, але не критично для нас . По суті, умови торгівлі з Америкою погіршаться, але не більше, ніж для більшості інших країн світу. При цьому США демонструють розуміння особливого статусу України як союзника: Київ уже заявив про намір домагатися індивідуальних преференцій, апелюючи до стратегічного партнерства, вигідного обом сторонам .
Втім, певних втрат не уникнути. Український експорт до США становить невелику частку нашого торговельного обороту (близько 2% за даними 2024 року), але він сконцентрований у чутливих галузях. Передусім це металургія: наприклад, минулого року на поставки чавуну (для американської сталеливарної промисловості) припало $363 млн, а сталевих труб – $112 млн . Тепер ця продукція обкладена додатковим 10%-м митом, до того ж на сталь вже діяв окремий тариф 25% ще з березня. Українські металурги і так працюють у складних умовах війни; нові бар’єри можуть знизити їхню конкурентоспроможність на ринку США. Так само й аграрний експорт постраждає: близько третини наших поставок у Штати – це продукти харчування та сировина АПК. Тепер українське зерно, олія чи соки коштуватимуть для американського імпортера на 10% дорожче, що ускладнить просування цієї продукції. Хоча обсяги прямих продажів до Америки невеликі, сам прецедент насторожує.
Найбільша загроза для України – непрямі ефекти торговельної війни. Європейський Союз є головним ринком для українських експортерів, тому удари по економіці ЄС боляче відгукнуться і в нас. Якщо через дії Трампа впаде європейський експорт (наприклад, німецькі автовиробники недорахуются мільярдів виторгу у США), це може сповільнити економічне зростання в Європі і знизити попит на українські товари – від металу до продовольства. Наші виробники сировини вже відчувають глобальне просідання цін: скажімо, сталь і руда дешевшають на світових ринках на очікуваннях зниження китайського попиту . Логістика та ланцюги постачання теж під тиском. Україна під час війни вимушено перебудувала свої товарні потоки через європейські кордони; тепер же глобальні перевізники можуть зіткнутися з новими заторами і витратами через перенаправлення світових потоків в обхід США.
Нові мита Дональда Трампа пролунали тривожним сигналом для всього світу. Глобальна економіка входить у зону турбулентності: старі правила більше не діють, міжнародна торгівля стає полем бою геополітики. Для України, що перебуває на передовій як у прямому, так і переносному сенсі, це випробування на міцність. Торгова війна загрожує додати ще один удар по вітчизняній економіці. У цій тривожно-аналітичній ситуації важливо зберігати холодний розум: прораховувати ризики, відстоювати національні інтереси на переговорах і водночас бути готовими негайно реагувати на виклики.
