Польща не прийме домовленостей щодо України без своєї участі – Туск

Польща не визнаватиме можливі домовленості щодо України, якщо Варшава не братиме безпосередньої участі в переговорах.

Про це заявив прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск після саміту Євросоюзу.

За словами Туска, будь-які рішення щодо припинення вогню або майбутніх умов миру між Україною та Росією безпосередньо зачіпають інтереси Польщі. Тому Варшава наполягає, що такі питання мають обговорюватися або в рамках офіційних механізмів ЄС, або за безпосередньої участі польської сторони.

“Дуже обережно ставлюся до ідей, що виникають у Західній Європі, щодо того, щоб якомога швидше розпочати якийсь діалог чи розмову з Путіним щодо України”, – сказав Туск на пресконференції після зустрічі лідерів Великої Британії, Німеччини і Франції з президентом Володимиром Зеленським у Лондоні.

Польський прем’єр також зазначив, що поки що не бачить ознак готовності Росії до реальних переговорів. За його словами, завдання Європи зараз — продовжувати підтримувати Україну, щоб вона могла ефективно протистояти Росії.

Туск підкреслив, що підтримка Києва відповідає інтересам самої Польщі. Він заявив, що Україні не можна дозволити програти, оскільки це має значення не тільки з моральної, а й з практичної точки зору для польської безпеки.

Польща відклала передачу Україні МіГ-29 через суперечку щодо технологій БПЛА

Польща поки що не передала Україні останню партію винищувачів МіГ-29. У Міністерстві оборони країни заявили, що це питання заблоковано через невиконання умов попередньої двосторонньої домовленості.

Про це пише Rzepospolita.

За словами заступника міністра оборони Польщі Цезарія Томчика, Варшава розраховує отримати від Києва технології виробництва та перехоплення безпілотників. Польська сторона вважає український досвід у цій сфері цінним для розвитку власних безпілотних військ.

Томчик заявив, що після доопрацювання угоди питання передачі літаків може бути успішно вирішене. Йдеться про решту польських МіГ-29, термін експлуатації яких добігає кінця.

Затримка з передачею літаків уже викликала політичну суперечку всередині Польщі. Уряд Дональда Туска та президент обмінюються претензіями через рівень інформування про можливу передачу авіації Україні.

У Польщі застрелили російського художника, відомого своїми карикатурами на Путіна

У польському місті Бяла-Підляська застрелили 44-річного громадянина Росії. Загиблим виявився опозиційний художник Семен Скрепецький, відомий своїми сатиричними роботами про Володимира Путіна, Олександра Лукашенка та Йосипа Сталіна.

Про це повідомляє Polsat News з посиланням на місцеву поліцію.

Польська поліція спочатку повідомила про розшук людини, яка зробила кілька пострілів у громадянина Росії. Протягом дня у справі затримали кількох осіб, однак пізніше всіх відпустили.

Офіційно особу загиблого правоохоронці не розкривали. При цьому польські ЗМІ пишуть, що йдеться саме про Скрепецького, який використовував творчий псевдонім і в 2021 році емігрував до Польщі.

Незадовго до загибелі художник брав участь в акції біля посольства Росії в Берліні. Він прийшов туди з російським прапором, прив’язаним до штанів, і картиною, на якій Сталін був зображений поруч із Путіним.

Скрепецький був відомий своїми різкими політичними карикатурами та критикою російської влади. Обставини вбивства зараз встановлюють польські правоохоронці.

Кандидатка на посаду мера Кракова розпочала кампанію роликом проти українського прапора

Кандидатка на посаду мера Кракова Маріанна Шрайбер опублікувала провокаційний передвиборчий ролик у соцмережах.

Відео, створене за допомогою штучного інтелекту, з’явилося в соцмережі “Х”.

У ролику Шрайбер знімає український прапор з кронштейна біля адміністративної будівлі та кидає його вниз. Також вона викидає у сміттєвий бак прапор Євросоюзу.

Свою кампанію Шрайбер будує навколо теми “польської нормальності”. Вона обіцяє прибрати українські та європейські прапори з муніципальних будівель, залишити лише польські символи, а також повернути християнську символіку до шкіл.

Маріанна Шрайбер відома в Польщі як блогерка, телеведуча, учасниця боїв ММА та політична активістка. Раніше вона була одружена з колишнім міністром від партії “Право і справедливість” Лукашем Шрайбером.

Поява такого ролика відбулася на тлі нової напруги між Києвом і Варшавою через рішення присвоїти одному з підрозділів ССО ЗСУ почесне найменування на честь Героїв УПА.

Чому Варшава сьогодні дивиться на Київ без ентузіазму: глибинні причини польського роздратування

Останніми тижнями українсько-польські відносини знову опинилися в інформаційному штормі, і звинувачувати все лише в передвиборчих іграх чи небажанні окремих політиків пускати нас до ЄС було б небезпечною спрощеністю. Насправді тріщина, яка пролягла між Києвом та Варшавою, значно глибша, ніж може здатися на перший погляд, і вона сягає корінням не лише в економіку, а й у нашарування історичної пам’яті, соціальної психології та внутрішньої політичної боротьби в самій Польщі. Ми звикли думати про Польщу як про нашого найбільшого адвоката та тилу, але останнім часом дедалі більше ознак того, що терпець союзника вичерпується, а місце братерської риторики займає холодне, прагматичне, а інколи навіть вороже роздратування. І щоб зрозуміти, як із цього стану виходити, спершу варто чесно визнати п’ять ключових причин, чому поляки сьогодні незадоволені нами.

Перша й найболючіша – це історія з “Волинською різаниною”, яка вже давно переросла межі суто академічного історичного дискурсу. Треба бути відвертими: в Україні роками вибудовувалася політика виключної глорифікації власної сторони в тих трагічних подіях, і це виявилося катастрофічною помилкою. Ще за часів Януковича певні сили запустили кампанію, яка поступово перетворила Волинь на головний маркер польського ресентименту. І зараз ми пожинаємо плоди того, що відмовлялися бачити напівтони. Міжнаціональний конфлікт 1940-х років не може бути суто чорно-білим – там були жертви з обох боків, але наша пропагандистська машина роками заперечувала навіть можливість дискусії. Поляки ж, навпаки, зробили цю тему частиною своєї національної ідентичності, і що довше ми відтягуємо створення чесної і складної історії Другої світової, тим більше ми потрапляємо в пастку чужих образ. Ми врешті дали дозволи на ексгумації – але цього замало. В Україні досі немає інституційної структури, яка би на постійній основі займалася цим питанням, немає “головного історика” з публічним мандатом, немає системної інформаційної кампанії, яка би пояснювала суспільству складність тих подій. Ми продовжуємо затискати цю тему, а поляки – використовувати її, бо вона ідеально лягає на їхній внутрішній запит на героїчний наратив.

Друга причина, менш очевидна, але від того не менш руйнівна – це приховане, але відчутне небажання певної частини польського суспільства сприймати українців як абсолютно рівних. Не йдеться про більшість – але про досить значну меншість, яка до великої війни тримала свої погляди при собі, а зараз отримала тригер у вигляді майже одномоментного напливу мільйонів українських мігрантів. І це стало детонатором давньої хвороби, яку можна назвати комплексом старшого брата. Психологія спрацьовує так: допомагати сусідові, який постраждав від агресії, – це благородно, але коли цей сусід починає сприймати твою країну як власний дім, коли він шукає роботу, квартири, місця в школах – тоді вмикаються захисні механізми. І найгірше те, що ця “хвороба” перекидається навіть на тих поляків, які ще кілька років тому були відверто проукраїнськими. Адже діє закон пропагандистського негативу: коли суспільство живе в полі напруги й образ, воно навіть нейтральні події починає сприймати як негативні. І ось тут ми переходимо до третьої причини – частотності скандалів за участю українців у Польщі.

Здавалося б, дрібниці. То якийсь блогер виїхав на позашляховику в парк і похвалився, що він єдиний, кому це дозволено. То інший спіймав величезного сома, якого місцеві мешканці вважали своїм неофіційним талісманом. Але ці окремі випадки, помножені на соціальні мережі та традиційні медіа, створюють кумулятивний ефект. Кожен тиждень приносить новий інфопривід, де фігурує “українець-порушник”. І поступово образ сусіда, який воює за свою свободу, замінюється образом нахабного мігранта, який не поважає місцевих правил. Бандера в цьому контексті стає лише фоновою історією, а справжнє тло – це щоденна побутова втома від “чужинців”. І це дуже болісне визнання для нас, але без нього неможливо зрозуміти масштаб проблеми.

Четверта причина лежить виключно в площині внутрішньополітичної боротьби в Польщі. Партія “Право і справедливість” Ярослава Качиньського, яка історично вважалася досить прихильною до України, сьогодні опинилася в пастці власного правого флангу. Соціологія показує, що самостійно взяти більшість PiS вже неспроможна без коаліції з дрібними, набагато радикальнішими сателітами. А ці сателіти – партії, які будують свою впізнаваність виключно на жорсткій, часто ксенофобській риториці, зокрема й антиукраїнській. І ми маємо класичний випадок, коли великий гравець змушений мімікрувати під меншого, щоб не втратити електорат. Тобто навіть якщо Качиньський особисто не має нічого проти українців, він змушений грати за правилами, які диктують його майбутні партнери. І це призводить до того, що антиукраїнські заяви лунають із найвищих трибун, бо це – дешевий і дієвий спосіб мобілізувати власного виборця.

І п’ята причина, яку не можна ігнорувати, – це економічний страх польських фермерів, який часто жартома, але дуже влучно порівнюють зі страхом перед ядерною ракетою. Для польського аграрія український виробник – це апокаліпсис. Величезні землі, дешевша робоча сила, ліберальніші правила – усе це робить українське зерно, м’ясо та молоко надконкурентними на європейському ринку. І поки триває війна, ЄС запроваджує різноманітні обмеження на імпорт, але поляки чудово розуміють: після вступу України до Євросоюзу ці обмеження впадуть остаточно. До останнього часу частина польського політикуму тішила себе ілюзією, що Віктор Орбан вічно блокуватиме українські переговори, а тепер Орбана в тому форматі, яким його знали, вже немає. І паніка в аграрному середовищі зростає. Відтак Варшава шукає способів відтермінувати або пом’якшити неминуче – не через пряму вето, а через створення додаткових перешкод на шляху Києва до ЄС.

Є, щоправда, й шостий фактор, про який незручно говорити вголос, але який останніми тижнями набирає обертів – це конспірологія. В Польщі дедалі ширше поширюється наратив про те, що німецькі еліти нібито свідомо “підсунули” Зеленському ідею назвати військові підрозділи на честь героїв УПА саме для того, щоб викликати обурення поляків. А навіщо? Щоб Берлін, а не Варшава, став головним розпорядником коштів на відновлення України. Це звучить абсурдно, але не варто недооцінювати силу конспірологічних наративів – вони живуть власним життям і впливають навіть на тих, хто вважає себе раціональними. І зараз ця історія активно гуляє польськими телеграм-каналами та ток-шоу, створюючи додатковий рівень напруги.

Що ж робити з усім цим? Найпростіше, звісно, образитися. Сказати: “Ми воюємо, кров проливаємо, а вони про якогось сома думають і Волинь нам пригадують”. Але в політиці право ображатися мають або ідіоти, або надзвичайно сильні гравці. Слабший має грати гру, не ображаючись. Перший крок – не допустити ескалації, яка перейде в конкретні дії, наприклад, відкликання ордену Білого орла. За попередніми сигналами, певні кроки вже робляться, але цього замало. Нам необхідно створити цілу інформаційну екосистему навколо Волинської трагедії – з власними публічними спікерами, з бюджетом, із довгостроковою кампанією, яка змінюватиме наративи не за один день. По-друге, питання аграріїв та вступу до ЄС збігаються з польськими парламентськими виборами в жовтні 2027 року. Отже, вже зараз варто розробляти окремий, горизонтальний інформаційний план, який не зав’язаний на постать президента чи прем’єра, а охоплює якомога більше голосів в Україні – від економістів, агровиробників, громадських діячів. І треба вчитися говорити з поляками їхньою ж мовою – через провину, через вибачення там, де воно доречне, і через чіткі економічні гарантії там, де йдеться про гроші. Бо альтернатива – це поступове відчуження, яке в умовах війни може стати для нас стратегічною катастрофою.

Туск закликав Київ і Варшаву не доводити суперечку навколо УПА до розколу

Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск звернувся до президентів України та Польщі із закликом провести відверту розмову на тлі нового загострення у відносинах між двома країнами.

Про це він заявив у своєму дописі у соцмережі “Х”

Приводом для напруженості стало рішення присвоїти одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне найменування на честь Героїв УПА. За словами Туска, дипломатичні спроби врегулювати ситуацію поки що не дали результату.

“Співпраця лежить в інтересах обох наших держав і народів, а конфлікт – в інтересах Москви. Гадаю, це очевидно для нас усіх”,– написав Туск.

Позицію Туска підтримав глава МЗС України Андрій Сибіга. Він також заявив, що зростання напруженості між Києвом і Варшавою не принесе користі ані українцям, ані полякам.

На цьому тлі в Польщі обговорюють питання про можливе позбавлення Володимира Зеленського ордена Білого Орла. Ініціатором розгляду цього питання виступив Кароль Навроцький.

Польща підняла авіацію на тлі масованого удару по Україні

У Польщі в ніч на 24 травня сили протиповітряної оборони були приведені до підвищеної готовності через масовану комбіновану атаку на територію України.

Про це повідомило Оперативне командування Збройних сил Польщі.

У рамках превентивних заходів у повітря була піднята військова авіація. Також у готовність привели наземні системи ППО та засоби радіолокаційної розвідки. У польському командуванні пояснили, що ці дії були спрямовані на забезпечення безпеки повітряного простору країни, насамперед у районах, які могли перебувати в зоні потенційної загрози.

Пізніше, близько 5:00 за місцевим часом, операція була завершена. Польська авіація повернулася до штатного режиму роботи, як і чергові сили ППО та радіолокаційного контролю.

В Оперативному командуванні підкреслили, що під час удару по Україні порушень повітряного простору Польщі зафіксовано не було.

У Варшаві затримано поляків за напад на неповнолітніх українців

У Варшаві затримали п’ятьох польських підлітків, яких звинувачують у нападі на трьох неповнолітніх українців.

Про це повідомив міністр внутрішніх справ та адміністрації Марцін Кервінський.

У польському відомстві зазначили, що подальші процесуальні дії для ретельного з’ясування всіх обставин інциденту та визначення ролі, яку відіграв кожен із молодих чоловіків, ще тривають.

Польська поліція повідомила, що 7 травня на Свентокшиському мосту у Варшаві невідомі напали на трьох українських підлітків. Один із потерпілих отримав серйозні травми і був госпіталізований.

“Кілька днів тому на Свентокшиському мосту у Варшаві було жорстоко побито трьох підлітків, громадян України. У зв’язку з нападом поліція затримала п’ятьох осіб, громадян Польщі віком 15-18 років”, – написав він соцмережі “X”.

У нього діагностували перелом черепа. У заяві поліції також підкреслили, що на даний момент немає доказів того, що напад був пов’язаний з етнічною приналежністю підлітків.

За даними місцевих ЗМІ, троє українців зазнали нападу з боку групи з десяти молодих людей. Зловмисники наносили удари по голові кулаками та ногами, а одного з потерпілих намагалися скинути з мосту. Затримання підозрюваних проводилися окремо. Серед затриманих двоє 15-річних, один 16-річний, а також двоє юнаків віком 17 і 18 років.

У Польщі зафіксовано перший випадок карантину через хантавірус

У Польщі почали стежити за людиною, яка могла контактувати з пасажиром круїзного лайнера MV Hondius. На борту судна виявили спалах хантавірусу, але у людини, яка перебуває під наглядом, поки що немає симптомів захворювання.

За інформацією RMF24, медичний контроль триватиме протягом тижня.

Польські санітарні служби розпочали перевірку, щоб виявити можливі контакти пасажирів з іншими людьми після їх висадки. На борту судна, що прямує до Канарських островів, залишився громадянин Польщі — капітан. Влада країни запевнила, що епідеміологічні служби постійно стежать за ситуацією.

На борту судна MV Hondius померли три людини від хантавірусної інфекції: подружжя з Нідерландів та громадянин Німеччини. Після висадки на островах Святої Єлени та Трістан-да-Кунья наприкінці квітня кілька пасажирів були підозрювані у зараженні. Цей спалах привернув значну увагу європейських ЗМІ в останні дні.

Хантавірус — це зоонозна інфекція, яка передається людині від гризунів, таких як миші та щури. Зараження може відбутися при вдиханні повітря, що містить виділення інфікованих тварин, а також через пошкоджену шкіру. За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку у світі реєструється від 10 до 100 тисяч випадків зараження хантавірусом. У Європі цей вірус найчастіше стає причиною геморагічної лихоманки з нирковим синдромом.