У ніч на 26 вересня 2022 року на трьох із чотирьох ниток газопроводів “Північний потік-1” і “Північний потік-2” сталися потужні підводні вибухи. Це призвело до великих витоків газу і вивело з ладу більшу частину трубопроводів.
Від самого початку інцидент розцінили як диверсію: випадкові аварії одразу на кількох гілках малоймовірні. Першою реакцією на Заході була підозра на адресу Росії – мовляв, Москва сама знищила свої труби, щоб шантажувати Європу припиненням постачання. Наприклад, директор МЕА Фатіх Біроль натякав, що винуватець “очевидний”, маючи на увазі Росію. Українські офіційні особи тоді підтримували цю версію: радник глави ОП Михайло Подоляк заявляв, що настільки складну диверсію могла здійснити тільки країна, яка володіє великими ресурсами, і натякав на Росію.
Однак у міру розслідування західні ЗМІ та розвідка почали просувати іншу версію. У лютому 2023 року The New York Times із посиланням на дані розвідки повідомила, що за вибухами стоїть не Росія, а певна “проукраїнська група”. У наступні місяці низка публікацій почала пов’язувати диверсію з Україною.
Чому звинувачення змістилися з Москви на Київ і чим це загрожує самій Україні?
У 2023 році в ЗМІ з’явилися перші конкретні результати слідства, які вказували на можливу причетність вихідців з України до підриву газопроводів. Німецькі видання Die Zeit, Süddeutsche Zeitung і телекомпанія ARD провели спільне розслідування: з’ясувалося, що в диверсії могла брати участь група з шести або семи осіб, яка орендувала вітрильну яхту Andromeda у Німеччині. За даними слідства, команда складалася з двох водолазів, двох їхніх асистентів, капітана судна та медика. Вони вийшли з німецького порту Росток на Andromeda, використовуючи підроблені документи для оренди яхти. Саме з борту цього судна аквалангісти занурилися на 80-метрову глибину в районі данського острова Борнхольм і встановили вибухівку на труби.
Показово, що, за даними ЗМІ, Andromeda орендувалася через польську фірму, власниками якої виявилися двоє громадян України. Яхту бачили поблизу траси проходження газопроводів за кілька днів до вибухів, що зміцнило версію про “український слід”. Під час обшуків на цьому судні німецькі експерти виявили сліди вибухових речовин, використаних при підриві труб.
До літа 2023 року слідчі органи Німеччини, Данії та Швеції (країн, у чиїх економічних зонах сталися вибухи) змогли встановити особи ймовірних учасників диверсії. Повідомлялося, що деякі з них – громадяни України або люди з очевидними зв’язками з українськими силовими структурами. Зокрема, було видано ордер на арешт 41-річного громадянина України, інструктора з дайвінгу, відомого як Володимир З., якого вважають одним із водолазів-підривників. Також фігурували дані про подружжя-дайверів з України, яких підозрюють в участі в атаці.
Прорив у розслідуванні стався в серпні 2025 року. 21 серпня 2025 року в Італії був затриманий 49-річний українець Сергій Кузнецов, якого німецька прокуратура називає одним із координаторів операції з підриву “Північних потоків”. Його заарештували за європейським ордером у передмісті Ріміні і тепер домагаються екстрадиції до Німеччини. За версією слідства, Кузнецов відповідав за організацію групи диверсантів, хоча сам особисто не був водолазом. Показово, що під час службових обов’язків у 2022 році він займав командну посаду в ЗСУ. На першому засіданні суду в Болоньї затриманий заявив про свою повну непричетність, стверджуючи, що в дні вибухів перебував на території України. Кузнецов відмовився від спрощеної видачі Німеччині і зажадав надати матеріали справи українською мовою. Італійський суд залишив його під вартою до розгляду питання про екстрадицію (призначено на 3 вересня 2025 року). Якщо його передадуть Німеччині, обвинуваченому загрожує до 15 років позбавлення волі.
Версія Заходу: союзники перекладають відповідальність на Київ?
Сукупність фактів, розкритих західними слідчими та пресою, фактично формує наратив, що диверсію здійснила не Росія і навіть не безпосередньо країни НАТО, а певна автономна “проукраїнська група”. Ця версія виглядає еволюцією поглядів Заходу на інцидент. Якщо одразу після вибухів багато хто публічно кивав на Москву, то навесні 2023-го риторика змінилася – з’явилася зручна гіпотеза про дії проукраїнських сил, які діяли нібито без відома союзників. Що могло підштовхнути до такої зміни акценту?
По-перше, розслідування справді виявило низку зв’язків з Україною, які важко заперечити. Факт оренди яхти українцями і вихід на справу команди, частково складеної з громадян України, – вагомі докази. Німеччина не може ігнорувати такі дані: вибух газопроводів, що з’єднували ФРН із російським газом, – злочин проти критичної інфраструктури країни, і німецькому суспільству потрібні відповіді. Щоб не звинувачувати прямо союзників по НАТО, з’явилася проміжна гіпотеза про українців.
По-друге, такий хід зручно знімає підозри зі США та їхніх партнерів. Ні для кого не секрет, що Москва з першого дня звинувачує у скоєному “англосаксів”, тобто США і Великобританію. Відомий американський журналіст-розслідувач Сеймур Херш опублікував детальну статтю “Як Америка вивела з ладу Nord Stream”, де на основі інсайдерських джерел стверджував: вибухи організували водолази ВМС США під прикриттям навчань НАТО, а команду на підрив віддав особисто президент Джо Байден. Офіційний Вашингтон люто спростував ці звинувачення. Втім, низка західних експертів і політиків також озвучували незручні версії. Так, професор Джеффрі Сакс в інтерв’ю Bloomberg ще восени 2022 року прямо заявив, що “ймовірно, це справа рук США, можливо, за участю Польщі”, виходячи з мотивації та технічних можливостей. А у вересні 2022-го колишній чиновник Пентагону Майкл Рубін у журналі National Interest фактично визнав, що до саботажу причетні США, назвавши підрив Nord Stream виконанням обіцянки Байдена “покінчити з трубопроводом” – і навіть закликав застосувати той самий підхід до турецького газопроводу TurkStream.
На такому тлі набагато зручніше виставити виконавцями українців. Версія про самовільну акцію проукраїнських сил дозволяє США і НАТО формально залишатися осторонь, не піддаючись прямим звинуваченням. Особливо це важливо для Вашингтона: пряма причетність США означала б атаку однієї союзної країни (США) на інфраструктуру іншої союзної країни (Німеччини), що загрожувало б серйозною кризою всередині НАТО. А от якщо винна група українців-ентузіастів, то і скандал менш масштабний, і офіційні особи Заходу ніби ні при чому. Деякі критики називають цю історію “цапом-відбувайлом”, де Україна грає роль зручного обвинуваченого, аби зам’яти незручні питання про роль спецслужб США чи інших держав.
