Населення підконтрольної українському уряду території на середину 2026 року оцінюють приблизно у 28,5 млн людей. Цифру озвучила директорка Інституту демографії та досліджень якості життя НАН України Елла Лібанова на Українському жіночому конгресі 22 жовтня. За цією цифрою стоять практичні питання: хто працюватиме на підприємствах, чи зможуть родини повернутися з-за кордону і хто доглядатиме людей, яким потрібна допомога.
У репортажі Новини.LIVE наведено пояснення демографині: роботу над новими розрахунками завершили лише кілька днів тому. Показник виявився на пів мільйона нижчим за попередню оцінку. Значну роль у скороченні Лібанова відвела виїзду українців за кордон. Люди, які виїхали, залишаються живими й можуть повернутися, наголосила вона.
Кого враховує нова оцінка населення
Передусім важлива територія підрахунку. Як уточнює ZN.UA, нова оцінка, як і попередня, стосується підконтрольної уряду території. Вона не показує загальної кількості українських громадян у світі й не охоплює всіх людей у міжнародно визнаних кордонах держави.
Так само оголошена в жовтні цифра описує середину року, а не точну кількість жителів у день виступу. Тому різницю між двома оцінками не варто автоматично перетворювати на твердження, що пів мільйона людей виїхали саме за останні три місяці. Для такого висновку потрібне окреме зіставлення даних за однаковою методикою.
Обмеження воєнної статистики Лібанова пояснювала ще в інтерв’ю, про яке НАН України повідомила у квітні. Демографи використовують альтернативні джерела, зокрема інформацію мобільних операторів та аналіз великих масивів даних. За її словами, повноцінний перепис стане можливим через певний час після завершення війни. Отже, 28,5 млн слід читати як актуальну наукову оцінку з відповідними обмеженнями, а не результат нового перепису.
Що показують дані про українців у Європі
Масштаб вимушеного перебування за кордоном видно з іншого показника. За даними Євростату, оприлюдненими 12 жовтня, на кінець серпня тимчасовий захист у ЄС мали 4,43 млн людей, які виїхали з України через російську агресію. Понад 98,5% із них були громадянами України.
Найбільше отримувачів захисту перебувало в Німеччині, близько 1,29 млн. У Польщі їх налічували приблизно 939 тисяч, у Чехії 398 тисяч. Майже третину загальної кількості становили неповнолітні, 43,6% були дорослими жінками. Це важливо для розмови про повернення: рішення сім’ї стосується одночасно роботи батьків, навчання дітей та житла.
Ці 4,43 млн не можна просто додати до 28,5 млн, щоб отримати повну чисельність населення України. Євростат рахує конкретний правовий статус у країнах ЄС на іншу дату. Статистика не охоплює всіх українців поза Євросоюзом або тих, хто має інші підстави для проживання за кордоном.
До того ж зміна кількості зареєстрованих отримувачів захисту не завжди дорівнює реальному руху людей. Євростат застерігає: країни по-різному знімають людей з обліку, тому адміністративні оновлення можуть спричиняти помітні місячні коливання.
Чому вакансії залишаються відкритими
Нестачу працівників роботодавці відчувають уже зараз. Державна служба зайнятості повідомляє, що на 1 жовтня Єдиний портал вакансій містив 225 тисяч пропозицій роботи. Водночас служба звертає увагу на структурне безробіття: люди шукають роботу, але їхні навички або місце проживання не відповідають потребам підприємств.
Серед професій із найбільшим дефіцитом названі водії, електромонтери, зварники, токарі, слюсарі та інші кваліфіковані робітники. Тому демографічну проблему не розв’язати лише збільшенням кількості оголошень. Потрібні навчання й умови, за яких людина справді може прийняти пропозицію роботодавця.
На конгресі Лібанова окремо пояснила зв’язок між зайнятістю та доглядом за літніми людьми й ветеранами, які його потребують. Через старіння населення та наслідки поранень попит на такі послуги зростатиме. Якщо всю відповідальність покладати на родину, кваліфіковані жінки можуть залишати роботу, щоб доглядати близьких.
“Хто за ними буде доглядати, якщо ми не розвинемо сьогодні економіку догляду?” – запитала демографиня. Вона також звернула увагу на довгостроковий наслідок вимушеної перерви в зайнятості: нижчі пенсійні доходи в майбутньому.
Один із напрямів підтримки вже опрацьовують. Мінекономіки 6 жовтня оголосило про розроблення моделі “Поєднувати та зростати” для батьків і опікунів після перерви в роботі. Вона передбачатиме кар’єрну консультацію, оцінку потреби в перенавчанні, підготовку до співбесіди й пошук прийнятних умов зайнятості. Йдеться поки про розроблення та тестування моделі, а не про вже доступну всім нову послугу.
У тому ж повідомленні міністерство наводить дані Стратегії зайнятості: понад 624 тисячі українців перебувають у відпустці для догляду за дитиною до трьох років, 97,5% із них становлять жінки. Заступниця міністра Дарія Марчак пояснює, що після тривалої перерви людині часто потрібна не просто вакансія, а оновлення навичок або гнучкіший графік.
Повернутися в Україну і повернутися додому
Для частини українців ці два рішення не збігаються. У серпневому дослідженні Міжнародної організації з міграції, побудованому на опитуванні у квітні–червні 2026 року, розглянуто досвід приблизно 1,5 млн людей, які повернулися з-за кордону після початку повномасштабного вторгнення.
Близько 1,1 млн повернулися до свого звичного місця проживання. Ще приблизно 398 тисяч уже перебувають в Україні, але залишаються внутрішньо переміщеними. Для них повернення через кордон не завершило пошуку житла й облаштування життя. Ця відмінність особливо важлива, оскільки, за даними МОМ, майже троє з п’яти українців, які залишаються переміщеними в Європі, походять із прифронтових або непідконтрольних уряду територій.
Тож питання повернення не зводиться до квитка додому. Воно потребує розуміння, де родина житиме, працюватиме й отримуватиме необхідні послуги. Саме житлові умови, зайнятість, доходи та доступ до допомоги МОМ розглядає серед ключових напрямів реінтеграції.
Нова демографічна оцінка робить ці завдання ще гострішими. Для громад і роботодавців практична відповідь починається з конкретної людини: чи є для неї придатне житло, чи доступне перенавчання і чи не доведеться відмовитися від заробітку через відсутність догляду за близькими.
