Адміністрація Трампа готова розгорнути американські війська в Україні у рамках миротворчої місії

Адміністрація президента Сполучених Штатів може надати Україні гарантії безпеки, але за певних умов.

Як повідомляє Bloomberg, це можливо після припинення вогню.

Європейські союзники згодні з президентом Володимиром Зеленським у тому, що США мають приєднатися до будь-яких миротворчих зусиль та відправити свої війська до України після припинення російсько-української війни.

Країни-члени Європейського союзу підтримують позицію президента України Володимира Зеленського щодо того, що Сполучені Штати Америки мають взяти участь у будь-яких миротворчих ініціативах та направити свої військові контингенти до України після завершення конфлікту між Росією та Україною.

Джерела повідомили, що США можуть піти на цей крок, незважаючи на те, що раніше президент Трамп висловлювався проти розміщення американських військових на території України.

“Якщо європейські союзники будуть змушені відправити війська самостійно, це може підірвати довіру до гарантії та створити розкол у НАТО, оскільки це означатиме фактичний кінець трансатлантичного співробітництва в рамках альянсу”, – вважає чиновник з європейського уряду.

У публікації наголосили, що Дональд Трамп, ймовірно, став менш скептично ставитися до підтримки України. Його команда продемонструвала, що США мають намір зосередитися на забезпеченні безпеки України. У неофіційних бесідах наближені президента США визнають, що надання гарантій безпеки Україні є необхідним. Водночас у відповідь на розміщення американських військ в Україні Трамп розраховує, що саме європейські країни візьмуть на себе основну відповідальність за виконання умов можливої ​​угоди.

“Європейці розуміють, що США очікують від них надання основної частини військ, адже Трамп вважає війну в Україні європейською справою”, – додали в джерелі видання.

Представники адміністрації Трампа також дали зрозуміти, що не надаватимуть безпосередньої підтримки в процесі відновлення України. Передбачається, що цим матиме займатися приватний сектор, але переговори з цього питання все ще ведуться.

Європейські партнери України сподіваються, що Трамп не змусить Україну раніше почати переговори з Росією з огляду на його загрози Кремлю.

Декілька європейських лідерів – зокрема президент Франції Емманюель Макрон- розглядають ідею розгортання військ в Україні після припинення вогню. За словами джерела, зараз у Європі продовжуються переговори, щоб запропонувати конкретні кроки Штатам.

Колишній радник Трампа заявив про можливий “кінець епохи Зеленського” в Україні

Колишній старший радник Дональда Трампа та сенатора Дж. Д. Венса Стів Кортес висловив думку, що будь-яка пауза в бойових діях має призвести до проведення виборів в Україні та завершити “епоху Зеленського”.

Про це він написав у своїй колонці для видання Newsweek.

Кортес зазначив, що президент України Володимир Зеленський став політично вразливим, і це підтверджують результати опитувань. Вони демонструють зниження рівня довіри до його лідерства, а також зростаюче занепокоєння суспільства щодо корупції в Україні.

За його словами, особливо слабкою підтримка Зеленського є на півдні та сході країни, де тривають основні бойові дії.

Він також акцентував на тому, що підрив довіри до Зеленського стався не лише через затяжну війну, але й через звинувачення у корупції, що стосуються як президента, так і його союзників. Зокрема, Кортес згадав про Андрія Єрмака, якого називають “контраверсійною фігурою” в українській політиці.

Кортес вважає, що Дональд Трамп може відіграти ключову роль у початку “нової ери” для України та  припускає, що після закінчення війни та зміни керівництва країни владу мають отримати “чесні патріоти”, які зможуть побороти корупцію та відновити довіру громадян.

Зеленський про допомогу США: змін поки що немає, зустріч із Трампом готується

Президент Зеленський на полях Всесвітнього економічного форуму в Давосі прокоментував ситуацію з допомогою від Сполучених Штатів.

Про це повідомляє Європейська правда з посиланням на Інтерфакс-Україна.

На питання журналістів про можливе скорочення допомоги від США Зеленський відповів: “Поки що все йде, як іде”.

Також президент розповів про підготовку до зустрічі з новообраним президентом США Дональдом Трампом. Зеленський зазначив, що спершу відбудуться кілька зустрічей між командами двох лідерів, після чого буде організовано їхній особистий діалог.

“Команди працюватимуть над зустрічами, буде декілька зустрічей, різних, командних. А потім працюватимемо вже над майбутньою зустріччю з президентом”, – сказав він.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц також висловився щодо допомоги Україні після зміни адміністрації США. Він зазначив, що не очікує різких змін у підтримці України найближчим часом.

“Я не очікую негайного обвалу в підтримці України з боку США в найближчому майбутньому”, – заявив Шольц, додавши, що ситуація в довгостроковій перспективі залежатиме від підходу Дональда Трампа до вирішення конфлікту.

Колишні очільники Пентагону та Держдепартаменту США Ллойд Остін і Ентоні Блінкен застерегли від скорочення військової допомоги Україні. Вони підкреслили, що передчасне припинення вогню дозволить Кремлю переозброїтися та відновити агресію.

Зеленський озвучив умови для переговорів із Росією

Президент України Володимир Зеленський заявив, що переговори з Росією можливі лише за умови, якщо російська армія відведе свої війська щонайменше до кордонів станом на 2022 рік.

Про це він розповів в інтерв’ю для Bloomberg.

Глава держави наголосив, що перемовини можуть бути різними, але ключовим є питання справедливості.

“Перемовини можуть бути справедливими і несправедливими. Може бути по-різному, питання: з ким цей час буде Україна? Чи вона буде не сама? То Україна буде робити все, аби перемовини були справедливими — це гарантії, що ворог повернеться щонайменше до лінії до повномасштабного вторгнення”, — зазначив Зеленський.

Він також підкреслив, що справедливість у переговорах залежатиме від позицій партнерів України, зокрема Сполучених Штатів, Європейського Союзу та країн глобального півдня.

“Це було б справедливо та можливістю розпочати діалог, і тут багато залежить від того, як ми з партнерами дивимось на справедливість: однаково чи по-різному. Водночас це залежить від США, нової адміністрації, від думки та самостійності ЄС та навіть від глобального півдня”, — додав президент.

Зеленський також нагадав про ризики ізоляції України під час переговорів, як це було у нормандському форматі.

“Питання: чи буде Україна як колись в нормандському форматі: є Україна одна та окремо всі інші, чи ми будемо союзниками і тоді Росія залишиться одна”, — підкреслив він.

Раніше президент наголосив, що вступ України до НАТО є найдешевшою гарантією безпеки для Європи, та заявив, що введення західних миротворців в Україну може допомогти стримати агресію Росії. На його думку, для цього необхідно залучити близько 200 тисяч миротворців.

Західна техніка на полі бою: росіяни спалюють гаубиці M777 швидше за їх виробництво

Україна використовує 155-мм гаубиці M777 з такою інтенсивністю, що США стикаються із труднощами у виробництві нових стволів для цих гармат.

Про це повідомляє “The War Zone”.

За інформацією джерела, американське підприємство, яке наразі є єдиним виробником, здатне виготовляти не більше 30 стволів на місяць. Через це Пентагон подав запит до Конгресу на фінансування розширення виробничих потужностей.

У запиті йдеться про необхідність створення другого виробництва, яке забезпечить виготовлення стволів для 155-мм гармат, а також модернізацію заводів, закупівлю обладнання та інструментів. Це спрямовано на підтримку постачань для України.

“Потребуються засоби для другого джерела стволів 155-мм гармат для підтримки України. Включає закупівлі, заводські вдосконалення, виробниче обладнання та інструменти в рамках прямої підтримки постачань для поповнення в Україну”, — зазначено у документі Пентагону.

Варто зазначити, що за даними українських військових, західна техніка часто демонструє значні недоліки на полі бою. Бійці ЗСУ повідомляють про проблеми з надійністю, часті поломки та складнощі з обслуговуванням.

Один із військових на умовах анонімності розповів про випадок, коли гаубиця M777, отримана від союзників, вийшла з ладу після кількох днів інтенсивного використання.

“Ми відстріляли кілька десятків снарядів, і вона просто перестала працювати. Заміна деталей займає тижні, а на фронті час — це життя”, — зазначив він.

Крім того, зазначають у ЗСУ, техніка часто не адаптована до умов, в яких воюють українські сили. Наприклад, за словами іншого солдата, деякі зразки бронетехніки виявилися непридатними для пересування по розбитих дорогах Донбасу.

“Машина загрузла в багнюці й стала нерухомою мішенню. Ми змушені були залишити її, щоб не ризикувати життям екіпажу”, — розповів солдат.

Попри ці виклики, українські військові продовжують боротьбу, використовуючи доступні ресурси, і вдячні за підтримку західних партнерів.

Курська дилема: чи вартий шматок російської землі деморалізації суспільства та армії?

6 серпня 2024 року Збройні сили України розпочали операцію на території Курської області. Відтоді минуло достатньо часу, щоб оцінити досягнуті результати та порушити низку гострих питань щодо ефективності використання сил, збереження техніки і загальних стратегічних перспектив.

Довгий час у ЗМІ переважала думка, що “прорив ЗСУ російського кордону та бій у Курській області” став для Москви неочікуваним викликом. Як зазначали західні експерти, ця ініціатива мала продемонструвати вразливість Росії:

“Ці дії важливі, тому що Росія постійно б’є по українській території, і такий прорив – це нагадування про те, що сама Росія не є невразливою. Це сигнал про те, що Росія і сама може постраждати від тієї війни, яку вона ж і розпочала”, – констатує Сет Джонс.

За його словами, “тепер реальністю стало те, що війна зачепила Росію так само, як і Україну…, і якщо Росія атакує всі області України, то з якої речі обмежувати Україну в тому самому?”.

Однак уже зараз, особливо після невдалої спроби української армії на початку січня 2025 року розширити плацдарм у Курській області, пафос і бравурні гасла змінилися більш скептичною риторикою. Операцію поступово почали ставити під сумнів, і хоча офіційні ЗМІ продовжують говорити про “геніальність” такого маневру, серед військових з’явилися сумніви й прагнення розібратися в доцільності.

Коментарі від українських солдатів, які воюють у Курську, змальовують похмуру картину. Вони зізнаються, що не до кінця розуміють, якою є кінцева мета операції, розпочатої ще в серпні, і побоюються, що поразка в цьому протистоянні на російській території не є чимось віддаленим. У їхніх словах присутні і відчай, і злість:

“Ситуація з кожним днем погіршується. Ми не бачимо мети. Наша земля – не тут”, – каже один з військових.

Інші військовослужбовці також розповідають про екстремальні погодні умови, хронічний недосип через постійні бомбардування, зокрема 3000-кілограмовими коригованими авіабомбами, які вселяють страх. Ситуація ускладнюється ще й тим, що українські сили змушені поступово відступати, оскільки російські війська крок за кроком відвойовують територію.

“Ця тенденція продовжиться…”, — написав один із бійців на ім’я Павло. – “Це просто питання часу”.

Павло скаржиться на крайню втому, відсутність ротації і те, що в підрозділи перекидають нових людей – переважно немолодих військових – без достатнього відпочинку. Вони приїздять з інших ділянок фронту фактично “напряму”. Солдати критикують командування, вказуючи на брак зброї, неясні накази і загальне нерозуміння, чому слід утримувати невелику ділянку російської території силами передових бригад і найкращої західної техніки в той час, як ворог продовжує тиск на Донбасі.

При цьому скарги від солдатів у важких умовах – справа звична. Але якщо всі повідомлення “майже суціль похмурі”, це дає підстави вважати, що з мотивацією справді виникають проблеми. Частина бійців сумнівається, що операція в Курську допомагає досягти однієї з головних цілей – відтягнути російські сили зі “східного фронту”. Востаннє, за їхніми словами, військам було наказано утримувати захоплену частину Курської області до кінця січня 2025 року, “поки до Білого дому не заїде новий президент США Дональд Трамп”.

Іншою проблемою є те, що на тлі загальної стагнації в умах українського суспільства починають з’являтися конспірологічні версії: окремі коментатори в соцмережах стверджують, що в уряді та керівництві ЗСУ начебто побоюються аудиту після перемоги Трампа, бо саме з його приходом може бути перевірене все передане озброєння, включно з військовою технікою, боєприпасами, екіпіровкою та фінансовою допомогою.

Дехто доходить до того, що серйозно обговорюються думки про “розукомплектування” чи продаж техніки в треті країни, коли з озброєння знімаються дороговартісні блоки управління, обладнання РЕБ, приціли. За цією логікою, аби приховати такі зловживання, й була організована “курська операція”: мовляв, там, у районі боїв високої інтенсивності, можна “списати все й навіть більше”, а перевірити реальну кількість техніки неможливо.

Справді, за три роки війни в Мережі неодноразово з’являлися матеріали про випадки спекуляції на західній військовій допомозі та потрапляння української зброї на чорний ринок. Такі побоювання висловлювали й американські офіційні особи: ще в травні 2022-го глава Пентагону Ллойд Остін підкреслював необхідність суворого контролю над переданими Україні озброєннями. З іншого боку, конкретних фактів і доказів “розукомплектування” у великих масштабах ніхто не надав. Наприклад, у грудні 2023 року прем’єр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що “значна частина допомоги” Україні може опинитися на чорному ринку, але ніхто так і не зміг це підтвердити.

З другого боку, Київ насправді неодноразово підтримував опозиційні рухи в низці країн Близького Сходу й Африки, щоб послабити вплив Росії в регіоні. У грудні 2024-го The Washington Post повідомило про те, що українська розвідка відправила сирійським повстанцям із “Хайят Тахрір аш-Шам” (ХТШ) безпілотники та близько 20 операторів дронів в Ідліб. Ще в липні 2024-го, за заявами Андрія Юсова з Головного управління розвідки України, Київ надавав туарегам на півночі Малі інформацію й не лише інформацію, що допомогло повстанцям у боях проти ПВК “Вагнер”. Через це уряд Малі навіть розірвав дипвідносини з Україною, звинувативши її в підтримці тероризму.

Зрозуміло, що такі дії – частина дійсно наявної стратегії Києва з протидії Росії в “третіх країнах” і певне озброєння мало бути передане повстанцям чи опозиційним силам, аби підвищити їхню боєздатність, і могло опинитися на чорному ринку як через випадкові неконтрольовані обставини, так і через умисел окремих командирів. Проте немає жодних підстав вважати, що саме держава Україна, як вищий рівень військово-політичного керівництва, систематично продає надану західними країнами техніку та озброєння з метою збагачення.

Так чи інакше, незалежно від реального стану справ з анонсованим новообраним президентом США Дональдом Трампом аудитом і різними спекуляціями в інформаційному просторі, все це так чи інакше відображається на реаліях війни “тут і зараз” і ускладнює становище ЗСУ, які в самій Курській області не досягли значного просування.

Вихідна мета полягала в тому, щоб продемонструвати слабкість Росії і, можливо, сформувати “запас” для майбутніх переговорів із позиції сили, де теоретично могло б постати питання обміну частини Курщини на зайняті РФ українські землі. Проте ми хочемо цього чи ні, на практиці “курська операція” поки виглядає вкрай неоднозначною і поступово призводить до занепаду морального духу в українському суспільстві. Причому йдеться не лише про цивільних, а й про військових, у яких склалося враження, що ситуація поступово виходить з-під контролю.

Реальність така, що немає ані масштабного відведення військ назад, ані помітного просування української армії вперед – лише виснажливі бойові зіткнення та великі втрати. Це підкріплює ворожу пропаганду й створює деморалізуючий ефект усередині країни, яка бачить у тому, що відбувається, або безглузду ініціативу, або туманні пояснення щодо її цілей. Багато бійців і надалі готові захищати Україну, але не розуміють, чому саме потрібно утримувати плацдарм на території РФ, якщо там витрачаються дефіцитні ресурси, а за чотири місяці так і не вдалося досягти вирішального зламу.

Таким чином, операція в Курській області – одна з найбільш суперечливих сторінок війни. Спочатку її подавали як “новий виклик” Москві й доказ того, що кордон РФ вразливий, але з часом назбиралися й негативні сигнали. Питання виникають у солдатів, у спостерігачів та частини суспільства: чи потрібна нам Курщина, якщо вона коштує колосальних втрат і не дає бажаних результатів?

За Дональда Трампа Україну можуть чекати серйозні виклики: головні сигнали

Після інавгурації 47-го президента США Дональда Трампа в українських політичних і громадських колах зростають побоювання щодо подальшої долі військової та фінансової допомоги Києву.

Публічні виступи Трампа та його перші кроки на посаді, а також попередні обіцянки “не підтримувати чужі конфлікти” формують підстави для занепокоєння: Україна може втратити вагому частку підтримки від Вашингтона.

Найбільш помітний сигнал — відсутність високопоставленої української делегації на інавгурації Дональда Трампа. В мережі навіть курсують чутки про те, що Президент України Володимир Зеленський нібито звертався через неофіційні канали з проханням запросити його на інавгурацію, проте отримав відмову. Цю інформацію неможливо підтвердили, але сам факт появи подібних розмов є показовим та сам по собі демонструє недоліки відсутності українських високопосадовців на церемонії.

Це контрастує з попередніми роками, коли Україна часто згадувалася в контексті США. Тепер новий лідер Білого дому демонстративно не згадав про Київ жодним словом у своїй інавгураційній промові. Для багатьох наших політиків та експертів це стало приводом задуматися про те, що Трамп або не вважає Україну пріоритетом, або взагалі не хоче надалі поглиблюватися в українські проблеми.

Зі слів Трампа, він визначає чіткий вектор “America First” (Америка передусім), а відмова від “чужих конфліктів” і “надмірно щедрої допомоги іншим державам” — частина його передвиборчої програми:

— Обмеження зовнішніх витрат і аудит усіх програм допомоги.

— Посилення контролю за тим, як витрачаються американські кошти за кордоном.

В українських колах та у Києві така позиція не могла не викликати хвилю побоювання, тому що корупційні рішення є нашою реальністю й усі розуміють –  в Україну найближчим часом може приїхати делегація чи створена за дорученням президента США комісія, яка перевірятиме звіти про використання зброї, грошей та іншої підтримки, наданої упродовж останніх років.

У цьому сенсі також варто згадати неодноразові заяви американських військово-політичних діячів про потребу “прозорості” під час отримання і використання допомоги та сюжети у ЗМІ про появу американської зброї на чорних ринках.

З тексту промови та перших кроків Трампа також можна виокремити кілька моментів, які можуть прямо позначитися на Україні:

Він не згадує Україну. Раніше навіть Байден чи Обама бодай побіжно, але говорили про українців на початку свого терміну; Трамп не сказав нічого.

Скорочення допомоги іншим країнам. Уже підписано низку указів про “аудит та призупинення” зовнішніх програм, поки не буде підтверджено їхню користь для США.

Орієнтир на “власну” Америку та силу. Трамп і його команда не збираються вникати в локальні конфлікти, якщо вони не несуть прямої загрози інтересам США.

Роль “миротворця”. У промові Трампа прозвучало, що “успішні переговори про припинення вогню на Близькому Сході” — один із його козирів. Він не проти демонструвати свій “талант” в інших конфліктах, але питання: чи вигідно йому братися за українську кризу, яку він називає “чужою війною”?

Якщо казати про реакцію української влади, то ще до інавгурації Президент України Володимир Зеленський публічно радів перестановкам у Білому домі, тоді як реальний вплив на майбутню адміністрацію Трампа під питанням. Ймовірно, в Україні сподівалися, що Трамп готовий допомагати нам лише тому, що він у опозиції до демократів чи Росії. Але Tрамп ніколи не висловлювався про “безумовну підтримку України”. Скоріше він схильний критикувати “занадто щедру” допомогу Києву, тому його рішення не обов’язково будуть на користь України.

Підсумовуючи, можна сказати, що українська влада ризикує зіткнутися з додатковими труднощами:

— Публічний аудит західного озброєння та фінансів. Якщо він виявить зловживання, скандал може спричинити різке урізання підтримки.

— Послаблення міжнародної коаліції не на користь України, адже Трамп не приховує “українське питання” не входить до його персональних пріоритетів.

— Друга спроба “нормандського формату”? Трамп анонсував себе як миротворця, і не виключено, що він може спробувати домовитися з Кремлем шляхом компромісів, болісних для Києва.

Остаточно, чи дійсно Трамп “відвернеться” від України — покаже час. Але вже зараз видно: надмірна ейфорія окремих політиків у Києві, мовляв, Трамп буде кращим за демократів, не завжди виправдана. Яскраві обіцянки нового президента США спрямовані передусім на розв’язання внутрішніх американських проблем і досягнення власних цілей на міжнародній арені. Для України це сигнал, що “тривожні дзвони” можуть задзвонити, якщо ми не доведемо реальної цінності нашого партнерства та не уникнемо сумнівів про “сумнівне використання” будь-якої допомоги.

Дональд Трамп тимчасово припинив надання підтримки іноземним державам

У понеділок обраний президент Сполучених Штатів підписав указ, згідно з яким припиняються усі програми надання допомоги іноземним країнам на строк 90 днів.

Про це повідомляє “Associated Press”.

За інформацією джерела, Трамп зробив цей крок для того, щоб оцінити, наскільки ця підтримка з боку Сполучених Штатів відповідає завданням його політичного курсу.

Наразі немає точних даних про те, наскільки новий указ змінить систему надання допомоги. Справа в тому, що кошти на багато програм уже були передбачені Конгресом і мали бути виділені, але цього не сталося.

В указі Трампа вказано, що сфера підтримки та адміністративна система більше не відповідають національним інтересам США і йдуть в супереч ідеалам Америки. Також наводиться аргумент про те, що виділення коштів “служить дестабілізації по всьому світу, просуваючи в іноземних країнах ідеї, які прямо протилежні гармонійним і стабільним відносинам”.

Американський лідер додатково наголосив, що надалі допомога іноземним країнам не надаватиметься способами, які не повністю відповідатимуть інтересам зовнішній політики США.

Новий держсекретар США окреслив умову завершення війни в Україні

Новопризначений державний секретар США Марко Рубіо заявив, що для завершення війни Росії проти України обидві сторони повинні бути готові до компромісів.

Про це він сказав під час своєї промови після одностайного затвердження його кандидатури Сенатом США 20 січня, повідомляє one.ua.

Марко Рубіо зазначив, що Сполучені Штати прагнуть завершення війни, але це завдання є вкрай складним. Він наголосив, що будь-який мирний процес передбачає поступки з боку обох сторін.

“Щоб завершити конфлікт між двома сторонами, жодна з яких не може досягти максимальних цілей, кожна сторона повинна буде від чогось відмовитися”, – підкреслив держсекретар США.

Рубіо додав, що переговори щодо припинення війни, найімовірніше, відбуватимуться в закритому форматі, а остаточне рішення залежатиме від готовності Києва і Москви йти на взаємні поступки. При цьому він заявив, що припинення вогню в Україні є одним із головних пріоритетів президента Дональда Трампа.

Держсекретар також назвав війну в Україні “складним і кривавим конфліктом”, а Росію – агресором.

“Росія – агресор у цьому конфлікті, але ця війна повинна закінчитися”, – заявив Рубіо.

Раніше повідомлялося, що Кремль заявляє про готовність до переговорів, однак на умовах капітуляції України. Тим часом західні аналітики наголошують, що будь-яке припинення вогню має супроводжуватися ефективним стримуванням Росії, щоб не дозволити їй використовувати паузу для перегрупування сил.