Україна продовжує шукати способи зробити проходження військової служби більш передбачуваним. Поряд із уже обговорюваним “Контрактом 18–24” влада планує запровадити й контракти для мобілізованих, аби закріпити зрозумілі терміни демобілізації.
Проте не всі військові вважають цю ідею вдалою – хтось чекає конкретних гарантій, а хтось побоюється, що обіцянки так і залишаться “на папері”.
Що пропонує влада
За словами заступника керівника Офісу президента Павла Паліси, ідея контрактів для мобілізованих полягає в тому, що громадяни, призвані у різний час, зможуть розраховувати на чіткі періоди служби. Наприклад, тих, кого мобілізували 2022 року, можуть звільнити через пів року після підписання контракту, призваних 2023-го – за 9–10 місяців тощо. Утім, існує ключова умова: “Ми не можемо оголити фронт”.
На думку влади, така система не лише підвищить мотивацію бійців, але й допоможе планувати ротацію. Проте поки це лише проєкт, подробиць якого не розкривають. Як наголошує Павло Паліса, треба “створити певні умови” – тобто забезпечити заміну тим, хто звільниться з армії.
Реакція військових та депутатів
Нардеп від “Європейської солідарності” Олексій Гончаренко переконаний, що чіткі терміни служби потрібні вже зараз, адже “деякі люди з 2022 року воюють, не знаючи, коли їх відпустять”. Він також критикує владу через відсутність реальних законопроєктів про демобілізацію й упевнений, що без розумної ротації зберегти стабільну армію не вдасться.
Військовослужбовець Данило Яковлєв зазначає, що контракти для мобілізованих де-факто вже існують, але пропонують незначні “переваги”. На його думку, якщо нова система контрактів не забезпечить реальних бонусів (скажімо, суттєве фінансове чи соціальне заохочення), мало хто зрадіє такій ініціативі.
Волонтери й активісти зауважують, що рівень мотивації в армії падає: бійці не розуміють, коли закінчиться їхня служба, а відсутність ясних термінів призводить до недовіри до командування.
Хто виграє від чітких термінів
Воєнні експерти говорять, що зрозумілі періоди служби можуть допомогти розв’язати проблему “вигорання” бійців, адже чимало з них із початку повномасштабної війни не мали жодної ротації додому. Якщо ж держава зможе “оновлювати” особовий склад, поділивши призовників на “хвилі” і даючи їм шанс повернутися до мирного життя, це позитивно вплине на бойовий дух.
З іншого боку, існує небезпека: якщо раптом одночасно звільнити велику групу бійців, нікому буде тримати передову. Саме тому, як наголошують в ОП, контракти для мобілізованих запрацюють лише після того, як знайдеться достатня кількість резервістів.
Скепсис і “підводне каміння”
Військовий Анастасія Блищик вважає, що ідея контракту логічна, та держава проґавила той час, коли варто було масово залучати резерви. Тепер, коли війна затягується, а кількість добровольців зменшується, доведеться продовжувати мобілізацію, щоб замінити тих, хто давно воює.
Інші бійці зауважують: “Якщо умови контракту стануть формальністю, мало хто погодиться добровільно подовжувати службу”. Вони хочуть розуміти, на які пільги й гарантії зможуть розраховувати і чи не перетвориться це на банальний механізм, що не дає їм реальної можливості звільнитися.
Демобілізація — коли і як
Усе впирається у відсутність законодавчо прописаних механізмів. Чи буде звільнення відбуватися поетапно, як враховуватимуться індивідуальні терміни та що робити, якщо “перемир’я” не настане або, навпаки, затримається. Такі питання хвилюють чи не кожного мобілізованого.
Нині ситуація така, що за чинного воєнного стану терміни контрактів автоматично подовжуються: “Є контракт – і є військовий стан, що автоматично продовжує його”, каже екс-нардеп і військовий Ігор Луценко. Тож контракти для мобілізованих у форматі “озвучимо термін, а далі подивимося” можуть здаватися багатьом “обіцянками без гарантій”.
Що далі
Говорячи про ініціативу ОП, можна підсумувати: держава прагне дати зрозумілий алгоритм тим, хто давно на фронті; без активної мобілізації відпустити досвідчених бійців насправді не вдасться; влада не є монолітною, тож різні групи чиновників по-різному ставляться до можливості демобілізації.
Якщо контракти дійсно стануть інструментом ротації, це зменшить напруження й відновить довіру в армії. Якщо ж усе лишиться черговою декларацією без чіткої юридичної бази й “прикриттям” для фактичної служби без строку, то на масовий ентузіазм розраховувати не варто. У будь-якому разі українські військові хочуть бачити конкретику — дати, суми, пільги — а не просто нові обіцянки.
