Битва за Торецьк: українські військові спростували заяви Міноборони РФ про захоплення міста

Міноборони РФ повідомило, що окупанти нібито встановили контроль над Торецьком, що може сприяти подальшому просуванню ворога на Донеччині.

Про це повідомляє The Washington Post.

Тим часом українська сторона не давала офіційних коментарів з приводу ситуації в окупованому місті. За словами, Євгена Алхімова, прес-офіцера 28-ї бригади, його підрозділ продовжує залишатися на своїх позиціях. Військовий також зазначив, що якби Торецьк був узятий ворогом, то їх би там не було.

У доповіді Мінборони РФ зазначається, що українські військові ретельно зміцнили Торецьк, створивши розгалужену мережу підземних комунікацій. У результаті майже кожна будівля перетворилася на добре захищені вогневі позиції. У статті, опублікованій The Washington Post, також повідомляється, що ЗСУ застосовували вугільні шахти і відвали породи в західній і північній частинах міста у якості оборонних споруд споруд.

У виданні пишуть, що за даними мапи DeepState, опублікованими в четвер увечері, українські захисники перебували на північно-західному кордоні міста і все ще зберігають присутність у деяких частинах агломерації.

Саботаж і диверсії: з якими труднощами стикаються військові на Запорізькому напрямку

Росія продовжує посилювати тиск на Запорізькому напрямку, перекидаючи нові резерви та нарощуючи кількість авіаційних нальотів, включно з активним використанням безпілотників.

У цих умовах журналісти видання URAUA.INFO поспілкувалися з одним із військовослужбовців Збройних Сил України, який уже понад рік захищає цю ділянку фронту. Він погодився розповісти про реалії служби та проблеми, з якими стикаються українські бійці.

Інтерв’юйований, який побажав залишитися анонімним (його ім’я, рід військ і звання не розголошуються з міркувань безпеки), поділився своїми спостереженнями про поточну ситуацію на фронті та всередині особового складу.

Класичні виклики і підвищений психологічний тиск

За словами військового, ситуація на Запорізькому напрямку мало чим відрізняється від інших ділянок фронту, за винятком найгарячіших місць, як то Покровськ або Часів Яр. Традиційно не вистачає особового складу, техніки, снарядів та іншого необхідного для виконання бойових завдань.

“Ми виконуємо поставлені завдання у вкрай важких умовах. Людей, провізії, снарядів і техніки завжди не вистачає. Якщо десь на інших ділянках виникають просадки, то тут ситуація аналогічна. Звісно, це не Покровськ чи інші гарячі ділянки, але й тут вистачає своїх складнощів”, – розповідає він.

Однією з ключових проблем, за словами чоловіка, є психологічний тиск зі сторони ворога, який іноді виявляється навіть більш руйнівним, ніж пряме бойове зіткнення. Військовий навів приклади, коли нещодавно мобілізовані солдати, не витримуючи напруги, “виходять з ладу” ще до початку активних бойових дій.

“Молоді часто не витримають навантаження… Мізки плавляться… Буває, навколо тиша, а потік ворог починає нагнітати. Вмикають гучномовці, які працюють цілодобово, потім знову затишшя, а за ним може бути арта по три години. Це б’є по моралі…”, – пояснив він.

Падіння моралі та віри у спільну перемогу

Ще однією серйозною проблемою, за словами військового, стало зростання кількості диверсій і саботажу з боку місцевого населення. Ці випадки почастішали в міру нарощування російських сил на цій ділянці фронту. Український захисник зазначив, що військові намагаються працювати з тими, хто залишився, але моральний стан українського суспільства значно погіршився з початку повномасштабного вторгнення і окупанти збільшили власний вплив.

“Людей відселяють, вивозять… Хтось не хоче виїжджати, впирається. Хтось боїться змін, а є й ті, хто просто чекає росіян. Це якась сліпа віра, не за гроші чи щось іще… Тупо чекають й все на тому… Раніше був якийсь порив, єдність, а зараз змінилося. Ворог став краще працювати, а мораль впала. Багато хто втомився від війни, хтось розчарувався у владі й армії. Деякі працюють на ворона”, – розповів військовий.

Як приклад він навів історію 25-річного Владислава Яшина із селища Приазовське Мелітопольського району, історія якого виплила на днях, та якому загрожує довічне ув’язнення за державну зраду. Молодий чоловік перейшов на бік ворога і тепер воює проти України у складі диверсійно-розвідувальної бригади “Днепр” МВС РФ. Яшин регулярно публікує в соцмережах фотографії, на яких він позує у формі окупантів.

«Такі випадки підривають не тільки бійців, а й місцевого населення. Через вигоряння та пропаганду з’являється все більше тих, хто починає сумніватися. Всі ці відео, кадри, самі ситуації, створюють відчуття, що війна може закінчитися без перемоги України, і що здатися – не найгірша ідея…», – зазначив боєць.

Небезпека звідки не чекали і терористичні методи

Ще однією серйозною загрозою, за словами військовослужбовця, є диверсії з боку місцевого населення. Деякі жителі, піддавшись пропаганді, починають свідомо шкодити українським військовим, що іноді призводить до самих трагічних наслідків.

«Люди піддаються на провокації, слухають страшилки про ЗСУ. Усе це накладається на воєнний час, страх і втому. Втрата віри, почуття єднання, надії на краще – все це створює вкрай складну ситуацію. Крім того, це життя, іноді якийсь конфлікт між цивільними та хлопцями… Буває, що когось зачепили, або він сам провокував… Потів він наслухається та почне мститися… Скільки вже такого було”, – поділився військових.

Як приклад військовий навів випадок, що стався в березні 2024 року, коли колишній військовослужбовець ЗСУ планував додати отруйну речовину у воду банно-прального комплексу, яким користувався командний склад української армії. На щастя, цій спробі вдалося запобігти, але подібні інциденти демонструють, наскільки серйозною може бути загроза з боку тих, хто піддався ворожій пропаганді.

Тим часом ситуація на Запорізькому напрямку залишається напруженою. Українські військові стикаються не лише з прямими бойовими діями, а й з потужним психологічним тиском, а також із загрозою диверсій з боку місцевого населення. Ці виклики потребують не лише військової, а й інформаційної протидії, а також підтримки з боку суспільства. Бійці продовжують виконувати свої завдання, незважаючи на всі труднощі, але важливо розуміти, що війна – це не тільки бої на передовій, а й боротьба за уми та серця людей.

У бригадах ЗСУ розгорнули спеціальні роботизовані підрозділи

Українські технологічні компанії стали основними постачальниками бойових наземних роботизованих комплексів для ЗСУ.

Таку інформацію надав Міністр оборони України Рустем Умєров.

Міноборони впроваджує ініціативу, спрямовану на розширення використання збройними силами безпілотних наземних систем.

“Україна збільшує обсяги виробництва цих систем та розгортає повноцінні роботизовані підрозділи у складі бойових бригад Збройних Сил на лінії фронту”, – заявив посадовець.

Повідомляється, що ця ініціатива базується на результатах досліджень, що проводилися з початку другої половини 2024 року в тісній взаємодії з представниками ЗСУ.

За розрахунками фахівців, роботизовані системи продемонстрували свою ефективність у виконанні різних бойових завдань, включно з евакуацією, логістикою, а також наступальними операціями і встановленням мінних полів.

Умєров також додав, що українські виробники модернізували свою продукцію з урахуванням вимог і рекомендацій, які надходять від підрозділів Сил оборони в умовах бойових дій.

Віддав життя за Україну: на Кремінському напрямку загинув британський доброволець

На Кремінському напрямку під час виконання бойового завдання загинув Уолкер Крістофер Едвард, громадянин Великобританії.

Військовий приєднався до лав іноземного легіону Збройних Сил України влітку 2023 року та спочатку обіймав посаду стрільця-оператора, а згодом діяв у складі стрілецького батальйону.

У складі підрозділу він був перекинутий до району Сіверська, де і загинув під час боїв з російськими окупантами.

«Кожен, хто приїжджає до України, щоб боротися за нашу свободу, стає частиною нашої великої родини. Ми назавжди пам’ятатимемо героїзм і самопожертву», — зазначили у ЗСУ.

Загиблий доброволець став одним із тисяч іноземних бійців, які приєдналися до боротьби України за свою незалежність і територіальну цілісність. Його внесок у спільну справу назавжди залишиться у пам’яті українського народу.

Данія виступила проти “заморожування” війни в Україні

Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен попередила про небезпеку завершення війни в Україні шляхом “заморожування” конфлікту.

Вона висловила свою позицію напередодні неофіційного саміту Європейського Союзу з питань оборони, який відбувається у Брюсселі.

“Якщо ми закінчимо цю війну зараз якимось замороженим конфліктом, припиненням вогню, це дасть Росії можливість повернутися додому, мобілізувати більше ресурсів, людей і, можливо, напасти на іншу країну в Європі”, — заявила Фредеріксен.

Глава уряду Данії наголосила, що Євросоюзу потрібно діяти швидко, “оскільки Росія та Путін загрожують не лише Україні, але всім нам”.

Для захисту країнам ЄС необхідно збільшити темпи розвитку оборонної промисловості, тісніше та швидше співпрацювати у сфері оборони та стримування, а також забезпечити перемогу України у війні.

Чехія може припинити постачання боєприпасів Україні – FT

Лідируюча опозиційна партія ANO, яку очолює колишній прем’єр-міністр Чехії Андрей Бабіш, може припинити підтримку України у разі перемоги на парламентських виборах у жовтні.

Про це повідомляє Financial Times.

Чеська ініціатива, яка передбачає закупівлю артилерійських снарядів для України за кошти європейських країн, стала однією з ключових форм підтримки Києва у боротьбі проти російської агресії. Однак, за словами Бабіша, його партія не підтримує продовження цієї програми.

«Ми не будемо продовжувати цю ініціативу, тому що це не наша війна», – заявив Бабіш у коментарі для Financial Times.

Він також додав, що Чехія повинна зосередитися на власних інтересах, зокрема на економічних проблемах, таких як інфляція та енергетична криза.

Якщо партія ANO переможе на виборах, це може призвести до значного зменшення військової підтримки України з боку Чехії. Наразі партія лідирує в опитуваннях, маючи підтримку близько 30% виборців.

Чеська ініціатива з постачання боєприпасів стала важливим елементом підтримки України, особливо на тлі затримок у схваленні військової допомоги з боку США та ЄС. За даними Financial Times, завдяки цій програмі Україна вже отримала сотні тисяч снарядів, які використовуються на передовій.

Експерти вказують, що зміна політичного курсу Чехії може мати серйозні наслідки для України, яка залежить від міжнародної підтримки у війні з Росією.

«Припинення постачання боєприпасів з боку Чехії стане ударом для України, особливо якщо інші країни Європи також почнуть переглядати свою підтримку», – зазначив політолог.

Наразі уряд Чехії, який підтримує Україну, наголошує на важливості продовження військової допомоги. Однак результати виборів у жовтні можуть кардинально змінити ситуацію.

Латвія передала Україні 100 FPV-дронів власного виробництва

Латвія передала Україні 100 FPV-дронів власного виробництва.

Про це повідомило посольство України в Латвії, повідомляє Укрінформ.

Кошти на придбання безпілотників були зібрані, зокрема, під час благодійної ініціативи міністра закордонних справ Латвії Байби Браже. У травні 2024 року вона взяла участь у Ризькому напівмарафоні, закликавши своїх співвітчизників підтримати збір коштів на дрони для ЗСУ.

Завдяки цій ініціативі, яку реалізують посольство України в Латвії та латвійський благодійний фонд Ziedot.lv, вдалося зібрати близько 130 тисяч євро.

«За координації посольства України в Латвії ці безпілотники будуть передані безпосередньо двом українським військовим частинам – 21-й бригаді ЗСУ та бригаді Національної поліції України «Лють», – повідомили у дипломатичному представництві.

З початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року Латвія надала Україні значущу підтримку.

За даними Укрінформу, уряд Латвії, суспільство та неурядові організації виділили на військову допомогу понад 524 млн євро, на гуманітарну допомогу та підтримку українського уряду – понад 71 млн євро, а також понад 234 мільйони євро на допомогу біженцям та 12 мільйонів євро на розвиток України.

Україна потребує комплексної програми реабілітації військових

Україна вже четвертий рік живе в умовах повномасштабної війни. Це час, коли мільйони українців, зокрема військові, щоденно стикаються з фізичними та психологічними випробуваннями. Героїзм наших захисників — це безперечна реальність, але на одному героїзмі довго не проїдеш.

Україна стоїть перед критичною необхідністю створення масштабної програми реабілітації для військових. Без неї ми ризикуємо втратити не лише бойовий потенціал, а й цілі покоління людей, які віддали своє здоров’я та ментальний стан заради перемоги.

Реабілітація — це не лише про фізичне відновлення

Коли ми говоримо про реабілітацію, багато хто уявляє собі фізіотерапію, протези чи лікування поранень. Проте реальність набагато складніша. Реабілітація — це, перш за все, відновлення ментального здоров’я. Війна залишає глибокі сліди не лише на тілі, а й у душі. Контузії, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресія, панічні атаки — це лише частина наслідків, з якими стикаються наші військові.

Наприклад, контузія — це не просто тимчасовий стан. Це серйозне порушення роботи мозку, яке може призводити до втрати пам’яті, проблем із концентрацією, емоційної нестабільності. Багато хто з військових навіть не усвідомлюють, наскільки серйозними є їхні травми, поки не стає занадто пізно. Адреналін, який підтримує їх на передовій, приховує проблеми, але після повернення до мирного життя вони виливаються в агресивну поведінку, суїцидальні думки чи повну втрату контролю над собою.

Чому зараз це питання критично важливе?

Четвертий рік війни — це час, коли ресурси організму, навіть найміцнішого, починають вичерпуватися. Багато військових, які з перших днів повномасштабного вторгнення знаходяться на передовій, вже досягли межі своїх можливостей. Вони страждають від численних контузій, фізичного виснаження та емоційного вигорання. Навіть ті, хто не отримав серйозних поранень, часто не можуть повернутися до нормального життя через психологічні травми.

Ситуація ускладнюється тим, що система реабілітації в Україні залишається фрагментарною. Військовим часто надають лише мінімальну допомогу: три дні лікування, капельниці — і знову на фронт. Але це не вирішує проблему, а лише відкладає її. Наслідки таких підходів можуть бути катастрофічними: від втрати бойового потенціалу до соціальних проблем у майбутньому, коли тисячі військових із невилікованими травмами повернуться до цивільного життя.

Що потрібно робити?

По-перше, необхідно розробити комплексну державну програму реабілітації, яка охоплюватиме як фізичне, так і психологічне відновлення.

Ця програма має включати:

— Спеціалізовані центри реабілітації. Вони повинні бути обладнані сучасним обладнанням і укомплектовані кваліфікованими фахівцями: психологами, психіатрами, фізіотерапевтами.

— Довгострокову підтримку. Реабілітація — це не одноразова процедура, а тривалий процес, який може займати місяці або навіть роки.

— Міжнародну допомогу. Багато країн світу, від Японії до США, готові надати підтримку у відновленні наших військових. Це можуть бути як фінансові ресурси, так і організація реабілітаційних програм за кордоном.

— Залучення бізнесу та громадськості. Готелі, санаторії, туристичні комплекси можуть стати частиною програми, надаючи безкоштовні путівки для військових.

По-друге, важливо змінити підхід до військових у суспільстві. Вони — не просто “ресурс” для захисту країни, а живі люди, які потребують підтримки та розуміння. Нам потрібно навчитися робити все одночасно: воювати, лікувати, відновлювати.

Чому це обов’язок не лише України, а й усього світу?

Україна сьогодні — це форпост, який захищає не лише себе, а й цілісність європейського та світового порядку. Тому підтримка наших військових — це справа не лише української влади, а й міжнародної спільноти. Багато країн вже демонструють готовність допомагати, але потрібні конкретні кроки: фінансування програм, обмін досвідом, організація реабілітаційних центрів.

Четвертий рік війни — це час, коли ми повинні зрозуміти: героїзм має свої межі. Наші військові віддали все, що могли, і тепер настала наша черга допомогти їм відновитися. Без комплексної програми реабілітації ми ризикуємо втратити не лише бойовий потенціал, а й цілі покоління людей, які заслуговують на шанс повернутися до нормального життя.

США у 2024 році надали Україні лише половину обіцяної військової допомоги – Reuters

У 2024 році Сполучені Штати доставили Україні лише близько 50% обіцяної військової допомоги та 30% броньованої техніки.

Про це повідомляє Reuters у своєму розслідуванні, посилаючись на джерела в Конгресі США та українських чиновників.

Затримки з поставками пояснюються не лише тривалими дебатами в Конгресі, але й внутрішніми обговореннями щодо ризиків ескалації з Росією, а також занепокоєнням через недостатність власних запасів озброєнь у США. Крім того, хаотична система відстеження поставок додала плутанини в процес.

Навесні 2024 року Пентагон оголосив про пакет військової допомоги на суму 1 млрд доларів, проте фактичні поставки були повільними та фрагментарними. Як зазначила радниця міністра оборони України Тетяна Устінова, навіть після заяви радника президента США Джейка Саллівана про прискорення темпів поставок, затримки продовжувалися.

За даними Reuters, доставка американської зброї в умовах війни вимагає складної логістики та координації між кількома агентствами США та союзниками. Менші партії озброєнь можуть надходити протягом одного-двох тижнів, тоді як великі поставки, особливо ті, що потребують ремонту, можуть займати до чотирьох місяців.

Протягом літа 2024 року США надавали Україні обмежену допомогу, зокрема ракети-перехоплювачі малої дальності, транспортні засоби та артилерію, які дозволяли українським військам захищатися, але не проводити масштабні наступальні операції. Більш складні та дорогі системи озброєнь, такі як ракети “повітря-земля” для винищувачів F-16, були обмежені через побоювання щодо виснаження американських запасів.

Секретний аналіз, представлений Конгресу, виявив низку систем озброєнь, які США могли б передати Україні без ризику для власних запасів. Однак конкретні назви цих систем не розголошувалися.

Деякі аналітики, зокрема президент Департаменту оборони та безпеки Центру стратегічних і міжнародних досліджень Сет Джонс, вважають, що затримки допомоги не є основним чинником територіальних втрат України. На їхню думку, ключові проблеми полягають у недостатній кількості живої сили, моральному стані військ та ефективності використання наявних ресурсів.

З приходом до влади в США Дональда Трампа невизначеність щодо майбутньої військової допомоги Україні лише посилилася. Нова адміністрація може зупинити поставки навіть у разі їхньої готовності, оскільки Трамп і його прихильники в Конгресі неодноразово заявляли про намір скоротити підтримку України.