Третя серія “плівок Міндіча” розкриває нові подробиці втечі фігурантів операції “Мідас”

Питання про те, як ключові фігуранти операції НАБУ та САП “Мідас” — Олександр Цукерман і Тимур Міндич — змогли покинути Україну до обшуків та оголошення підозр, досі не отримало офіційної відповіді. Уже понад півроку це питання залишається без роз’яснення.

“Українська правда” повідомляє про третю серію так званих “плівок Міндіча”.

Журналісти повідомили, що в листопаді 2025 року в ЗМІ з’явилася інформація про те, що потенційним джерелом витоку даних про заплановану операцію міг бути тодішній заступник голови САП Андрій Синюк.

Після оприлюднення результатів розслідування він пішов у відставку, а антикорупційні служби повідомили про продовження вивчення всіх деталей виїзду підозрюваних за кордон. Цукерман і Міндич заявили, що покинули Україну законно і без будь-яких порушень.

Нові матеріали, що опинилися в розпорядженні редакції, ставлять під сумнів цю версію. Зокрема, серед них є фрагмент слідчих документів зі стенограмою бесіди двох обвинувачених у справі — Дмитра Басова та Ігоря Миронюка.

Журналісти з’ясували, що за два місяці до початку розслідування обговорювалася ідея залучення Синюка для отримання даних, що стосуються антикорупційних справ.

Обвинувачені розглядали питання про те, що Синюка не можна використовувати постійно, а лише у найважливіших випадках. Вони також обговорювали можливість перевірки Синюка в рамках інших корупційних розслідувань, щоб з’ясувати, наскільки йому можна довіряти.  16 жовтня заступник керівника САП, використовуючи внутрішню базу даних, перевірив, чи згадуються обвинувачені у справі “Мідас” в інших провадженнях.

26 жовтня, через десять днів після того, як Синюк отримав доступ до внутрішніх баз даних, Володимир Цибульський, імовірно водій або помічник Цукермана, повідомив, що їм з начальником необхідно терміново вирушити у відрядження до Відня.

Розмова Цукермана та Веселого з’явилася в опублікованих “плівках Міндіча”

Цього разу оприлюднено розмови, ймовірно, між Цукерманом та позаштатним радником правління націоналізованого Sense Bank (колишній Альфа-Банк) Василем Веселим, якого пов’язують з Єрмаком.

Про це йдеться у розслідуванні “Української правди”.

В одному епізоді Веселий повідомляє, що в якийсь проект вкладено значні кошти, але поставка тисяч бронежилетів зривається. За його словами, у зриві винні конкретні люди, у яких вони наприкінці року “віджали” $5 млн. Веселий згадує, що скаржився Хірургу (Єрмаку), якому він “важливий”, але з Карлсоном у нього конфлікт.

Під час іншої дискусії обговорювався склад наглядової ради Sense Bank. У результаті всі згадані прізвища згодом були затверджені.

У третьому епізоді обговорюється захоплення “Карпатнефтехіму”. Підставою для цього стало звинувачення власників у зв’язках з Росією. У результаті підприємство опинилося під контролем брата Веселого.

Опубліковано новий фрагмент “плівок Міндіча”, в якому “з’являється” Умєров

Народний депутат Олексій Гончаренко з фракції “Європейська Солідарність” опублікував нові записи розмов, пов’язаних зі справою НАБУ та САП, порушеною після операції “Мідас”.

Народний депутат від партії “Голос” Ярослав Железняк, який також опублікував фрагменти розмов зі справи “Міндічгейт”, заявив, що роздруківки з цими записами “злила” сторона захисту.

На записах, як повідомляється, фігурують бізнесмен Тімур Міндіч, Олександр Цукерман і чинний секретар Ради національної безпеки та оборони Рустем Умєров.

“І так, за форматом документа і, головне, “шапкою” першої сторінки я прямо можу стверджувати — це матеріали, які надійшли від сторони захисту. Тут взагалі вже без сумнівів”, — зазначив Железняк.

Железняк уточнив, що запис розмови було зроблено 8 липня 2025 року, тобто до зміни складу уряду, яку прозвали “перестановкою ліжок” (17 липня), і до нападів на НАБУ та САП (22 липня).

В одній із розмов між Міндічем та Умєровим, як свідчать опубліковані уривки, обговорювалися питання кадрового призначення. Вони розглядали, кого і на які посади слід призначити в Кабінеті міністрів. Міндіч висловив невдоволення одним із кандидатів, заявивши, що це “не наша людина, віддана лише своїм інтересам”.

Далі Міндіч запропонував призначити якогось “Мішу” на посаду віце-прем’єр-міністра, і Умєров, судячи з наявних даних, підтримав цю ідею.

Під час розмови також згадувався кандидат на посаду міністра оборони. Железняк припустив, що мова могла йти про главу МВС Ігоря Клименка, оскільки на той час його розглядали як можливого претендента на цю посаду.

У опублікованому Гончаренком фрагменті зафіксовано, що Міндіч не схвалював можливе призначення Дениса Шмигаля на посаду міністра оборони.

Далі Міндіч і якийсь “відвідувач” обговорюють Євгена Корнійчука, чинного посла України в Ізраїлі. За інформацією Гончаренка, “відвідувач” — це Сергій Шефір, колишній радник президента. Корнійчука планували призначити послом у Німеччині, але, як випливає з оприлюднених розмов, цього не сталося через те, що його кандидатуру “збили”.

Також з оприлюднених розмов стало відомо, що Міндіч і Умєров порушували питання про призначення посла України у Сполучених Штатах. Серед можливих кандидатів називалися Умєров, Денис Шмигаль, колишній міністр енергетики Герман Галущенко, пов’язаний з корупційним скандалом в енергетиці, та Ольга Стефанішина.

Галущенко, за словами Умєрова, був “хорошим” кандидатом, оскільки був “ментально близьким”. Міндіч підтримав цю думку, зазначивши, що Галущенко “зрозумілий”. При цьому Міндіч не був у захваті від кандидатури Стефанішиної, яка згодом і була призначена послом.

У розмові Міндіч також згадав Світлану Гринчук, яка раніше обіймала посаду заступника Галущенка в Міністерстві енергетики. Після певних кадрових змін вона очолила це відомство. Як і Галущенко, Гринчук опинилася втягнутою у “Міндічгейт”, через звинувачення у корупції в енергетичному секторі. На думку Міндіча, Гринчук могла бути призначена послом у США “для дєда”. Під цим, ймовірно, мається на увазі президент США Дональд Трамп.

Умєров у розмові з Міндічем розмірковував про можливість свого призначення на посаду спецпредставника президента, що дозволило би йому також відвідувати США.

У матеріалах також згадується “проєкт 23”. Железняк підкреслив, що цей епізод залишається незавершеним через брак інформації. На думку депутата, “проєкт 23”, ймовірно, є “общаком” або аналогічним механізмом фінансування, який використовувався для покриття певних витрат.

В опублікованому уривку Міндіч та Умєров обговорюють “проєкт 23”. Умєров ставить щодо нього запитання. Він каже, що “не треба з Rheinmetall”. Міндіч відповідає, що “немає нікого іншого”.

У розмові піднімається питання про те, що “існує одна проблема”, а саме — “що і коли зайде”. Потім обидва співрозмовники обговорюють якусь невизначену особу, яка володіє значною кількістю “кешу” і “не несе жодних витрат”.