До 240 млн євро на інфраструктуру України: як працюватиме нова угода Finnvera та ЄС

Фінська державна фінансова компанія Finnvera та Європейська комісія 27 жовтня підписали гарантійну угоду SISU, яка відкриває можливість фінансування інвестицій в українську критичну інфраструктуру на суму до 240 млн євро. Як повідомила Finnvera, механізм має залучити до відбудови приватний бізнес. Це не повідомлення про перерахування всієї суми Україні: йдеться про можливості фінансування майбутніх проєктів.

Серед напрямів названі енергетика, цифрова інфраструктура, логістика та критична сировина. Партнери також ставлять за мету підтримку оборонних проєктів і технологій подвійного призначення. Для українських замовників значення угоди полягає насамперед у доступі до фінансування постачань та інвестицій, а не в появі універсальної програми грошової допомоги.

Що змінилося після червневої домовленості

Про SISU вже повідомляли влітку. 25 червня на конференції з відновлення України у Гданську сторони підписали декларацію про наміри. Тоді Finnvera прямо зазначала: видавати гарантії за новою програмою вона зможе після укладення остаточної угоди. Саме цей етап тепер пройдено.

Таким чином, жовтневе підписання не є оголошенням ще одного окремого пакета на 240 млн євро понад червневий. Це перехід раніше заявленої ініціативи до наступної стадії. Додавати ці дві однакові суми й говорити про 480 млн євро було б неправильно.

У червні компанія пояснювала потребу в новому інструменті завантаженістю наявного механізму підтримки експорту. У межах фінської державної схеми компенсації кредитних збитків на 200 млн євро сукупність чинних зобов’язань і запланованих експортних проєктів уже наближалася до 150 млн євро. Це тодішня оцінка, а не показник використання коштів на сьогодні.

Чому гарантія не означає безповоротну виплату

Єврокомісія надає 75-відсоткову гарантію для відповідних фінансових проєктів Finnvera, пов’язаних з експортом в Україну. Її можна використовувати для гарантій кредитів покупцям, інвестиційних гарантій і прямих кредитів. Отже, 75% – це характеристика гарантійного механізму, а не обіцяна кожному українському підприємству знижка на обладнання.

Принцип роботи одного з інструментів Finnvera пояснює на сторінці гарантії кредиту покупцю. Фінансова установа кредитує придбання товарів, експортер отримує оплату, а гарантія захищає кредитора від визначених ризиків. До них можуть належати неплатоспроможність позичальника, обмеження переказу валюти чи воєнні обставини.

Захист кредитора не скасовує зобов’язань покупця за кредитною угодою. Перед рішенням Finnvera оцінює кредитоспроможність, зокрема фінансову звітність, а обсяг покриття визначає для конкретної операції. Серед вимог до експортної угоди – наявність фінського інтересу. Тож самого факту, що українська компанія працює в енергетиці або логістиці, недостатньо для автоматичного схвалення.

Як такі домовленості перетворюються на обладнання

Приклад подібного фінансового ланцюжка вже є у сфері зв’язку. У червні ING повідомив про підписання експортної кредитної лінії на 30 млн євро для Vodafone Україна з покриттям Finnvera. Кошти призначені для телекомунікаційного обладнання та послуг Nokia. Банк виступив організатором фінансування.

Це окрема раніше укладена угода, а не підтверджений результат щойно підписаної SISU. Проте вона показує, як працює схема: український оператор купує технології, постачальник виконує контракт, банк надає довгострокове фінансування, а експортна агенція бере на себе погоджену частину ризиків. Для користувачів практичний результат залежить уже від виконання конкретних інфраструктурних проєктів.

Де SISU перебуває в системі допомоги ЄС

Угода належить до Ukraine Investment Framework – інвестиційної складової підтримки України. Вона поєднує гарантії, грантові компоненти, технічну допомогу та інші фінансові інструменти, щоб залучати додатковий капітал. Програми реалізують фінансові установи, а їхні пріоритети погоджують з потребами українського відновлення.

За актуальним описом Єврокомісії, загальна спроможність цієї рамки становить 9,6 млрд євро, а мета – мобілізувати до 40 млрд євро інвестицій. Різниця між цими сумами пояснюється залученням інших джерел фінансування. Вона не означає, що весь заявлений інвестиційний обсяг уже витрачений на завершені об’єкти.

Інвестиційний напрям слід відрізняти від бюджетної підтримки в межах Ukraine Facility. Перший працює через проєкти й фінансові установи; підтримка за Планом України передбачає окремий механізм виплат, пов’язаний із виконанням погоджених реформ. Тому новину про SISU не варто подавати як автоматичне поповнення державного бюджету на 240 млн євро.

Що варто перевірити потенційним учасникам

У загальному описі UIF Єврокомісія передбачає діалог з українськими та європейськими компаніями щодо інвестиційних проєктів. Подальша робота включає оцінювання та взаємодію з фінансовими партнерами. Це ширший канал, а не підтвердження, що будь-яка заявка автоматично потрапить саме до SISU.

Для конкретної закупівлі важливо окремо з’ясувати вимоги до позичальника, участь постачальника, вартість і строк кредиту, забезпечення та порядок ухвалення рішення. Публічне повідомлення про підписання рамкової угоди не замінює цих умов. Воно також не містить переліку вже схвалених українських отримувачів чи графіка поставок.

Окремо Finnvera повідомляє про додаткову складову МЗС Фінляндії на 36,6 млн євро, яка має запрацювати пізніше. Вона передбачає підтримку українських стартапів і технічну допомогу проєктам за участі фінського постачальника. Умови її запуску потребуватимуть окремого оголошення.

“Нова пошта” повідомила про створення системи протиповітряної оборони

Компанія “Нова пошта” впровадила проєкт протиповітряної оборони для захисту своїх об’єктів.

Про це розповів співвласник групи компаній Nova В’ячеслав Клімов.

За його словами, система вже застосовувалася проти ударних безпілотників. Кількість збитих цілей він не назвав.

Клімов також повідомив, що компанії можуть створювати власні служби для гасіння пожеж на підприємствах.

“Зараз великі бізнеси шукають в Європі пожежні машини, для того, щоб створювати свої власні служби. Це наша власність, в чому проблема, хто мені може заборонити гасити самому пожежу на своїй території?”, – зазначив Климов.

Раніше український уряд вніс зміни до експериментального проєкту, який дозволяє підприємствам критичної інфраструктури формувати групи ППО. Їхні співробітники повинні проходити навчання та сертифікацію.

Київ після ударів РФ: що відбувається зі світлом і до чого готуватися взимку

Російські удари по енергетичній інфраструктурі знову порушили звичне життя Києва. Відключення електроенергії супроводжуються перебоями з водопостачанням і роботою електротранспорту. Напередодні опалювального сезону це порушує значно серйозніше питання, ніж тривалість чергового відключення: наскільки місто готове підтримувати базові послуги, якщо пошкодження повторюватимуться.

Водночас між підтвердженими проблемами та прогнозами про неминучий комунальний колапс залишається суттєва різниця. Одні експерти допускають покращення електропостачання найближчими днями, інші попереджають про багатогодинні зимові відключення. Ці оцінки не обов’язково суперечать одна одній: вони стосуються різних строків і різних сценаріїв російських атак.

Що відбувається у Києві 9 жовтня

Уранці 9 жовтня на правому березі Києва запроваджували екстрені відключення електроенергії. Пізніше ДТЕК повідомила про їх скасування та повернення столиці до графіків. Як передавало NV з посиланням на компанію, інформація про повернення до графіків була оприлюднена в оновленні об 11:20.

Напередодні, 8 жовтня, у столиці також фіксували аварійні відключення, проблеми з водопостачанням і зупинки електротранспорту, зокрема поїздів метро. Отже, йдеться не лише про побутові незручності, а й про вплив пошкоджень енергосистеми на інші міські служби.

Виконувач обов’язків першого заступника голови КМДА Петро Пантелеєв на брифінгу 9 жовтня повідомив про знижений тиск води у Солом’янському, Святошинському, Голосіївському та Шевченківському районах. За його словами, ситуація змінюється кілька разів на день, а комунальні служби працюють разом з енергетиками над її стабілізацією, пише LB.ua.

Ці повідомлення підтверджують серйозні перебої, але не дають підстав описувати ситуацію як безперервне знеструмлення всього Києва. Повернення до графіків, своєю чергою, також не означає повного відновлення інфраструктури або гарантії відсутності нових аварійних обмежень.

Для мешканців практичне значення має ситуація за конкретною адресою. На сайті ДТЕК Київські електромережі пояснюють, що можливість подати електроенергію залежить від стану мереж і доступної потужності. Тому навіть сусідні будинки можуть мати різні умови електропостачання, а розклад необхідно перевіряти протягом дня.

Чому електроенергія може бути в системі але не доходити до будинків

Нинішні відключення не можна пояснювати виключно нестачею виробленої електроенергії. Окрема проблема – пошкодження обладнання, через яке її передають між регіонами та розподіляють між споживачами.

Енергетичний експерт Геннадій Рябцев у бліц-інтерв’ю УНІАН 8 жовтня пояснив, що генерації у більшості регіонів на той момент було достатньо. Проте через пошкодження об’єктів передачі та розподілу доставити електроенергію всім споживачам неможливо. Додаткові обмеження виникають під час відновлювальних робіт.

Інакше кажучи, важливо не лише виробити електроенергію, а й мати справний шлях для її постачання. Звідси випливає принципова різниця між дефіцитом генерації та мережевими обмеженнями: збільшення виробництва саме собою не усуває пошкодження на шляху до споживача.

Рябцев також застеріг від автоматичного ототожнення нинішніх аварійних відключень із провалом підготовки до зими. На його думку, перебої після нових російських ударів можливі незалежно від попередніх підготовчих заходів. Водночас це не скасовує потреби перевіряти, чи готові резервні системи підтримувати роботу міської інфраструктури.

Коли ситуація зі світлом може покращитися

Директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко допускає порівняно швидке полегшення ситуації. В ефірі Еспресо та Slawa.TV 8 жовтня він пояснив, що можливості енергопостачання Києва одночасно обмежили пошкодження важливих елементів системи та планові ремонти.

За його оцінкою, перше покращення могло настати приблизно за добу-півтори, а відчутніше – орієнтовно за тиждень. Ці строки стосуються ситуації на момент заяви 8 жовтня, а не є новим відліком від кожної наступної публікації.

Принципове застереження експерта – відсутність нових результативних атак, які створять додаткові пошкодження. Тому цей прогноз не варто сприймати як обіцянку повернення до безперебійного електропостачання у визначений день.

Для населення це означає необхідність одночасно враховувати дві можливості: ремонтні роботи можуть зменшити тривалість відключень, але новий удар здатний знову погіршити ситуацію. Кілька годин зі світлом або повернення до графіка ще не є сигналом, що резервні запаси більше не потрібні.

Чи можливі взимку 12-16 годин без світла

Щодо зимового періоду експертні оцінки відрізняються. У матеріалі УНІАН від 8 жовтня Олександр Харченко виділив Київ та Одесу як міста з особливо складною ситуацією. Для столиці він допускає сценарій із 12-16 годинами без електроенергії, але не поширює його автоматично на всю країну.

Голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко оцінює ризики жорсткіше. Він прогнозує тривалі перебої у східних, центральних та північних регіонах, а за нових ударів допускає повторення ситуації з відсутністю світла до 20 годин.

Натомість директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко вважає, що за базовим енергетичним сценарієм зима загалом в Україні не обов’язково буде гіршою за попередню. Однак і він називає Київ серед найбільш вразливих територій та наголошує на залежності прогнозу від російських атак і можливостей ППО.

Жодна з цих оцінок не є затвердженим зимовим графіком. Підстав обіцяти конкретну кількість годин зі світлом на весь сезон немає. Корисний висновок для мешканців інший: планувати побут варто з урахуванням можливих тривалих перебоїв, не перетворюючи найгірший прогноз на наперед визначений результат.

Чому ризики не обмежуються відсутністю електрики

Вода, тепло та водовідведення залежать не лише від справності труб, а й від роботи обладнання, якому потрібне електроживлення. Саме тому тривале знеструмлення може перетворитися з окремої енергетичної проблеми на кризу кількох комунальних послуг.

Олег Попенко в коментарі Фокусу звернув увагу на готовність водопровідних і каналізаційних систем до тривалих перебоїв. Важливі не лише закуплені генератори, а й забезпечення роботи конкретного обладнання, його обслуговування та необхідні ресурси.

Міська влада, зі свого боку, повідомляє про наявні резерви. За словами Петра Пантелеєва, для систем водо- і теплопостачання встановили 700 генераторів. Водопостачання має 27 МВт резервного живлення, а ще близько 40 МВт повинні забезпечити спеціальні електростанції. На момент заяви була виконана третина відповідних робіт; завершення проєкту планують до кінця року.

Крім того, міська влада заявляла про будівництво дублювальної системи теплопостачання на 1600 МВт теплової потужності до кінця грудня. Це саме теплова потужність – її не можна додавати до показників електрогенерації.

Тут важливо розділяти вже встановлене обладнання та проєкти, які ще реалізуються. Майбутня потужність не є доступним резервом сьогодні. Водночас сама незавершеність частини проєктів не доводить, що місто взагалі не має резервного живлення.

Для оцінки готовності потрібні відповіді на конкретні запитання: які системи можуть працювати автономно, як довго, за якого навантаження та що передбачено на випадок повторного пошкодження. Загальна кількість генераторів без цього контексту не дає повної картини.

Що буде з метро та громадським транспортом

Проблеми з електропостачанням уже позначилися на міському транспорті, однак не кожна зміна руху пов’язана саме зі знеструмленням. В офіційному повідомленні від 9 жовтня міська влада спростувала інформацію про зупинку “зеленої” лінії метро через відсутність електроенергії. Водночас підтвердила тимчасове припинення роботи наземного електротранспорту в окремих районах.

Транспортний експерт Дмитро Беспалов у коментарі Фокусу теоретично допускає тривалу зупинку поїздів у разі масштабних пошкоджень енергетичної інфраструктури. Проте це кризовий сценарій, а не оголошене рішення про припинення роботи метро на тижні.

Окреме питання – функціонування станцій як укриттів. Зупинка руху поїздів і можливість безпечного перебування людей під землею не є тотожними речами. Для укриттів необхідно підтримувати освітлення, вентиляцію та інші системи життєзабезпечення.

Практичний висновок для пасажирів – заздалегідь продумати альтернативний маршрут і перевіряти повідомлення перевізників перед поїздкою. Планування дороги лише за звичним розкладом під час аварійних обмежень може виявитися ненадійним.

Що варто підготувати кожній родині

Підготовка до перебоїв не потребує впевненості в тому, що найгірший сценарій обов’язково станеться. Її мета – забезпечити базові потреби родини, поки відновлюють послуги, та не ухвалювати всі рішення вже після зникнення світла.

Для води практичним орієнтиром є запас щонайменше на 72 години. У рекомендаціях Dovidka.info на одну дорослу людину передбачають 3 літри питної води на добу та окремо 10-12 літрів для приготування їжі й гігієни. Ємності з питною та технічною водою потрібно розрізняти.

Для освітлення і зв’язку варто мати заряджені павербанки, ліхтарики та запас батарейок. До базового набору також належать продукти тривалого зберігання, які не потребують складного приготування, і необхідні особисті ліки. Такі запаси рекомендує підготувати порадник на випадок блекауту.

Завчасно збережіть адреси найближчих пунктів незламності та перевірте, які послуги там доступні. Корисно мати паперовий запис важливих телефонів і домовитися з близькими про місце зустрічі, якщо зв’язок зникне.

Не менш важлива безпека. Газову плиту не можна використовувати для обігріву квартири через ризик отруєння чадним газом. Бензинові та дизельні генератори мають працювати лише надворі, щонайменше за 6 метрів від вікон і дверей. Встановлення генератора на балконі також небезпечне. Ці правила наведені у тому ж пораднику.

Для мешканців багатоповерхівок варто окремо обговорити з ОСББ або керуючою компанією стан спільних систем. Запитайте, чи мають насоси резервне живлення, хто відповідає за його запуск, як організована допомога людям, які не можуть самостійно спускатися сходами, та кому повідомляти про аварію всередині будинку.

Такі запитання допоможуть відрізнити загальне повідомлення “будинок підготовлений” від зрозумілого плану дій. Особистий запас води й заряджений телефон важливі, але не замінюють підготовки обладнання, яким користується весь будинок.

Чи потрібно готуватися до тимчасового виїзду

Експертні прогнози не варто перетворювати на універсальну пораду всім негайно залишити Київ. Водночас мати заздалегідь продуманий варіант тимчасового переїзду – не те саме, що піддаватися паніці.

Для родини варто визначити власні умови, за яких перебування вдома стане небезпечним або практично неможливим: тривала відсутність тепла в холодну погоду, недоступність води, неможливість забезпечити необхідний догляд чи роботу життєво важливого обладнання.

Людям, які залежать від електричного медичного обладнання, резервне живлення та можливість переміщення потрібно заздалегідь обговорити з лікарем або постачальником такого обладнання. Не слід чекати повного розрядження акумуляторів, щоб уперше з’ясовувати, куди звертатися по допомогу.

План тимчасового переїзду має відповідати на прості запитання: куди їхати, чи буде там тепло і вода, як дістатися та хто допоможе дітям або маломобільним членам родини. Сам переїзд не гарантує кращих умов, якщо місце призначення не перевірене.

Рішення слід співвідносити з реальною ситуацією у своєму будинку, потребами близьких і повідомленнями місцевої влади. Офіційні розпорядження про евакуацію, якщо їх оголосять, потребуватимуть окремого реагування.

До яких сценаріїв насправді варто бути готовими

Якщо узагальнити наведені оцінки, можна окреслити три сценарії. Це не офіційний прогноз і не оцінка ймовірності кожного з них, а спосіб розділити різні рівні ризику.

Перший – поступове покращення електропостачання після ремонтів за відсутності нових значних пошкоджень. Другий – повторювані багатогодинні відключення, під час яких доведеться регулярно користуватися домашніми запасами та резервними джерелами живлення. Третій, найскладніший, – тривале одночасне порушення кількох послуг в окремих районах або будинках, що потребуватиме допомоги міських служб і, для частини людей, тимчасового переїзду.

Підготовка до складнішого варіанта не означає, що він неминучий. Так само короткочасне покращення не є підставою ігнорувати ризики наступних атак.

Головний практичний висновок для киян – орієнтуватися не на гучні обіцянки чи найстрашніші заголовки, а на три речі: актуальні повідомлення за своєю адресою, реальну готовність будинку та власний план на випадок тривалих перебоїв. Саме це допомагає перетворити невизначеність на конкретні дії.

Навіщо РФ б’є по мостах у Києві та до чого це може призвести

На початку жовтня російські війська почали регулярно атакувати мостові переходи через Дніпро у Києві. Для столиці це принципово нова загроза: пошкодження навіть однієї великої переправи здатне створити проблеми далеко за межами конкретного району – від заторів і перебоїв у роботі громадського транспорту до складнощів із постачанням.

Серія ударів показує, що мости дедалі більше стають окремою ціллю російських атак. Ідеться не лише про спроби пошкодити інфраструктуру, а й про тиск на транспортну систему міста та логістику загалом.

Від окремих ударів до системної загрози

Однією з перших цілей став Південний мостовий перехід. У ніч на 1 жовтня російські безпілотники кілька разів атакували район мосту. Один з ударів стався у той момент, коли переправою рухався потяг метро. Пасажири не постраждали.

Наступної доби атаки повторилися. У ніч на 3 жовтня під удар потрапив уже Північний міст, де було пошкоджено дорожню та транспортну інфраструктуру.

Саме повторюваність атак викликає найбільше занепокоєння. Навіть якщо один удар не здатний зруйнувати великий міст, серія влучань у ті самі елементи конструкції може поступово ускладнювати його експлуатацію та змушувати міську владу запроваджувати обмеження.

Окрему увагу аналітики звертають на модернізацію російських ударних безпілотників. За даними Інституту вивчення війни (ISW), РФ продовжує експериментувати з бойовими частинами та системами наведення дронів типу Shahed, які росіяни називають “Герань”.

Для атаки на складні інженерні споруди точність має не менше значення, ніж потужність вибуху. Мости спроєктовані із великим запасом міцності, тому одиничного влучання зазвичай недостатньо. Набагато небезпечнішими є повторні удари по опорах, стиках та інших критичних елементах.

Саме тому російська тактика може полягати не у спробі одномоментно обвалити переправу, а в поступовому накопиченні пошкоджень. Навіть без руйнування мосту цього іноді достатньо, щоб рух ним довелося обмежити до завершення технічного обстеження.

Чому мости мають настільки велике значення

Київ фактично розділений Дніпром на дві великі частини, між якими щодня переміщуються сотні тисяч людей. Через переправи проходить громадський транспорт, вантажні автомобілі, службові машини та значна частина міської логістики.

Тому навіть часткове перекриття одного мосту одразу збільшує навантаження на сусідні. Якщо обмеження запроваджуються одночасно на кількох переправах, проблема швидко виходить за межі окремої транспортної розв’язки.

Для Росії це дає очевидний результат: для створення серйозних труднощів необов’язково повністю руйнувати міст. Достатньо зробити його експлуатацію небезпечною або суттєво обмежити пропускну здатність.

Мости через Дніпро важливі не лише для самого Києва. Столиця залишається одним із найбільших транспортних вузлів країни, через який проходять автомобільні та залізничні маршрути між різними регіонами.

У військовому сенсі удари по транспортній інфраструктурі можуть бути спрямовані на уповільнення переміщення вантажів, техніки та людей. Водночас значення конкретної київської переправи для постачання фронту не варто перебільшувати: українська логістична система не залежить від одного мосту і має альтернативні маршрути.

Проте кожне перекриття означає довший шлях, додаткове навантаження на дороги та більші витрати. Саме накопичення таких проблем і може бути одним із російських розрахунків.

Що це означає для економіки міста

Не менш відчутними можуть бути цивільні наслідки. Київ – найбільший споживчий ринок і один із головних логістичних центрів України. Щодня до міста заходять великі обсяги продуктів, пального, медикаментів та інших товарів.

Якщо вантажний транспорт доводиться масово перенаправляти на інші маршрути, доставка стає довшою і дорожчою. Для великого бізнесу це означає додаткові витрати, для малого – ще один ризик у ситуації, коли підприємці й без того працюють під час війни.

Саме тому наслідки атак можуть проявлятися не одразу. Один закритий міст не створює дефіциту товарів наступного ранку, але тривалі обмеження здатні поступово впливати на вартість логістики та роботу окремих компаній.

Для більшості киян головною проблемою вже зараз є не військова логістика, а щоденне пересування містом. Значна частина населення живе на лівому березі, тоді як багато робочих місць, державних установ та інших об’єктів розташовані на правому.

Коли частина переправ працює з обмеженнями, потік автомобілів переходить на інші мости. У результаті виникають затори, змінюються маршрути громадського транспорту, а звичайна дорога на роботу або додому може займати значно більше часу.

Особливо складною така ситуація є для людей похилого віку, людей з інвалідністю та сімей із маленькими дітьми. Окреме питання – стабільна робота екстрених служб і доставка необхідних вантажів до медичних закладів на обох берегах.

Навіщо Росії це потрібно саме зараз

Удари по мостах вписуються у ширшу російську кампанію тиску на українську інфраструктуру напередодні холодного сезону. Ймовірний розрахунок полягає не лише у фізичному пошкодженні переправ, а у створенні постійної невизначеності та необхідності витрачати ресурси на захист, ремонт і перебудову міської логістики.

У цьому сенсі мости є особливо зручною ціллю: їх необов’язково повністю знищувати, щоб досягти відчутного ефекту. Навіть тимчасові обмеження руху створюють проблеми, які швидко виходять далеко за межі самої переправи.

Якщо атаки продовжаться, це може свідчити про зміну російських пріоритетів – від ударів по окремих об’єктах до спроб системно ускладнювати нормальне функціонування великих українських міст.

Росія б’є по дата-центрах: чи може Україна залишитися без інтернету

Російські удари по Києву 23 вересня зачепили не лише житлову та міську інфраструктуру, а й об’єкти, від яких залежить робота інтернету. Пошкодження дата-центрів і мережевого обладнання спричинило перебої одразу у кількох провайдерів, а проблеми зі зв’язком відчули десятки тисяч користувачів. Події показали, що цифрова інфраструктура України дедалі частіше опиняється безпосередньо під ударом.

За даними Міністерства цифрової трансформації, після атаки проблеми з доступом до інтернету виникли приблизно у 100 тис домогосподарств Києва та області. Про пошкодження своєї інфраструктури повідомляли, зокрема, UTELS, “Павутина”, “Домонет”, Kievnet, Faust та інші учасники ринку.

У випадку UTELS постраждав столичний дата-центр, де було розміщене вузлове обладнання компанії. Через втрату електроживлення частина мережі тимчасово працювала з перебоями. Інші оператори також повідомляли про пошкодження комутаційного обладнання, ліній зв’язку та проблеми з доступом до своїх сервісів.

Наслідки при цьому не обмежилися одним районом столиці. Провайдер Crazy Network повідомляв про перебої у Києві, Вінниці та Хмельницькій області після проблем на центральному вузлі обміну трафіком. Через технічні проблеми, пов’язані з наслідками російського обстрілу Києва, з перебоями працювала і фондова біржа ПФТС.

Чому удар по дата-центру може зачепити тисячі людей

Для більшості користувачів інтернет виглядає як щось майже нематеріальне: достатньо підключити кабель або відкрити мобільний застосунок. Насправді за кожним сайтом, банківською операцією чи онлайн-сервісом стоїть велика фізична інфраструктура.

Дата-центри – це спеціально обладнані майданчики, де працюють сервери, маршрутизатори, системи зберігання даних та інше мережеве обладнання. На таких об’єктах можуть розміщуватися потужності одразу багатьох компаній. Саме тому пошкодження одного великого центру здатне одночасно створити проблеми для кількох провайдерів і сервісів.

Особливо важливими є вузли, через які проходять великі обсяги трафіку. Якщо такий майданчик перестає працювати, операторам доводиться терміново перенаправляти дані іншими маршрутами. Резервна інфраструктура дозволяє зберегти зв’язок, але альтернативні канали можуть отримати додаткове навантаження, через що падає швидкість або виникають нові перебої.

Залежність від цифрової інфраструктури сьогодні значно більша, ніж навіть десять років тому. Через мережу працюють банківські сервіси, державні послуги, бізнес, логістика, дистанційна робота, навчання, системи оповіщення та звичайна комунікація між людьми. Тому навіть відносно локальне пошкодження може мати наслідки далеко за межами самого об’єкта.

Російське Міноборони після атаки публічно заявило про удари по центрах обробки даних у Києві та приписало їм використання українськими силовими структурами. Незалежного підтвердження заявленого російською стороною призначення цих об’єктів немає. Водночас факт пошкодження телекомунікаційної інфраструктури підтвердили самі українські провайдери.

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга наголошував, що така інфраструктура необхідна цивільному населенню, зокрема для отримання оперативної інформації про повітряні загрози. Таким чином, наслідки подібних ударів безпосередньо відчувають звичайні користувачі незалежно від того, які пояснення своїм атакам надає російська сторона.

Чи може Росія влаштувати Україні “цифровий блекаут”

Пошкодження великих дата-центрів виглядає загрозливо, однак повністю “вимкнути” інтернет у всій Україні одним або навіть кількома ударами значно складніше, ніж знеструмити окремий об’єкт.

Причина – сама архітектура мережі. В Україні працює велика кількість операторів і провайдерів, існують різні магістральні лінії, дата-центри, точки обміну трафіком та міжнародні канали. Якщо один маршрут стає недоступним, частину даних можна спрямувати через інший.

Після початку повномасштабного вторгнення телекомунікаційні компанії також були змушені значно посилити резервування. Оператори встановлювали додаткові джерела живлення, будували альтернативні маршрути, дублювали критичне обладнання та готувалися переносити сервіси між різними майданчиками.

Тому значно реалістичніший ризик – не одночасне зникнення інтернету по всій країні, а серія локальних або регіональних криз. В одному місті можуть тимчасово зникнути послуги конкретного оператора, в іншому – різко зрости навантаження на резервні мережі, а частина сайтів або онлайн-сервісів може певний час залишатися недоступною.

Небезпечнішою ситуація стає, якщо одночасно пошкоджуються декілька складових системи: дата-центр, магістральні лінії зв’язку та енергетична інфраструктура. Тоді резервних маршрутів стає менше, а навантаження на ті, що залишилися, збільшується.

Окремий фактор – електроенергія. Сервери та мережеве обладнання фізично не можуть працювати без живлення. Великі дата-центри мають акумулятори та генератори, але й автономні системи не розраховані на необмежену роботу. Саме тому стійкість інтернету залежить не лише від телекомунікаційної галузі, а й від стану енергосистеми.

Інтернет став ще одним елементом критичної інфраструктури

Останні атаки фактично ще раз показали те, що під час повномасштабної війни стало очевидним: стабільний доступ до мережі – це вже не просто питання комфорту.

Для державних структур і великого бізнесу особливого значення набуває географічне рознесення систем. Якщо основні сервери та їхні резервні копії знаходяться в одному дата-центрі або навіть в одному місті, фізичне ураження майданчика може одночасно вивести з ладу і основну, і резервну інфраструктуру.

Набагато стійкішою є модель, за якої критичні дані та сервіси дублюються у різних регіонах або частково розміщуються за кордоном. Тоді вихід із ладу одного об’єкта не означає повної зупинки системи.

Схожа логіка працює і на рівні звичайного користувача. У районах, де зв’язок критично важливий для роботи або отримання оперативної інформації, додатковим захистом може бути можливість перейти з домашнього інтернету на мобільний зв’язок іншого оператора або скористатися альтернативним каналом підключення.

Події 23 вересня водночас показали і вразливість, і стійкість української мережі. Російський удар створив серйозні проблеми для десятків тисяч домогосподарств і низки компаній, однак не призвів до загальнонаціонального відключення інтернету. Провайдери почали відновлення мереж і перенаправлення трафіку практично одразу після атаки.

Це не означає, що загрозу можна недооцінювати. Навпаки, якщо удари по телекомунікаційній інфраструктурі повторюватимуться, Україні доведеться й надалі нарощувати резервні потужності, захищати ключові вузли та розподіляти критичні системи між різними майданчиками.

Повномасштабна війна вже зробила цілями енергетику, транспорт, порти та промислові підприємства. Тепер дедалі помітнішою частиною цього переліку стає і цифрова інфраструктура. Для мільйонів людей її пошкодження означає не абстрактну технічну проблему, а труднощі з роботою, оплатою послуг, доступом до інформації та зв’язком із близькими.

Тому головним ризиком наразі виглядає не сценарій, за якого Україна в один момент повністю залишиться без інтернету, а повторювані локальні перебої та спроби поступово підвищувати навантаження на телекомунікаційну систему. Наскільки ефективною буде така тактика, значною мірою залежить від того, наскільки швидко оператори, бізнес і держава зможуть продовжувати децентралізацію та резервування цифрової інфраструктури.

Україна може відмовитися від ідеї відновлення зруйнованих ТЕЦ

В Україні вважають неефективним безпосереднє відновлення великих теплоелектростанцій, зруйнованих внаслідок атак. Такі об’єкти добре відомі російським військовим, тому після ремонту вони знову можуть стати цілями для ударів.

Про це заявила народна депутатка Леся Забуранна.

За її словами, ресурси протиповітряної оборони обмежені, а забезпечити надійний захист кожної великої станції в нинішніх умовах неможливо. Тому вкладення коштів у відновлення колишньої моделі енергетики може не дати стійкого результату.

Забуранна вважає, що державі потрібно терміново змінювати підхід до відновлення критичної інфраструктури. Головним напрямком має стати децентралізація генерації — створення великої кількості невеликих об’єктів замість повернення до колишньої системи великих ТЕЦ. Таку розподілену мережу складніше виявити та вивести з ладу масованими ударами.

Уряд працює над забезпеченням безперебійної роботи критичної інфраструктури

Кабінет міністрів має намір розширити практику підтримки критичної інфраструктури, забезпечивши її засобами для безперебійної роботи. Також буде надано допомогу тим, хто її потребує.

Прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко поділилася цією інформацією у “Facebook”.

Вона зазначила, що в умовах безперервних атак на енергетичну систему необхідно підтримувати стабільне функціонування життєво важливих об’єктів. Уряд вживає систематичних і послідовних заходів для досягнення цієї мети.

Найважливішою умовою для цього є незалежні джерела енергії для таких об’єктів.

“У зимовий період усі заклади критичної інфраструктури мають бути спроможні працювати навіть під час тривалих відключень. Забезпечити це – спільне завдання місцевої та центральної влади”, – наголосила Свириденко.

На практиці це можна побачити на прикладі Національного наукового центру хірургії та трансплантології імені А. А. Шалимова.

У лікарні є резервні генератори для операційних та реанімаційних відділень. Також тут є автономне водопостачання, забезпечене власною свердловиною, та окрема котельня, що працює спільно з КМКБ 6. В рамках ініціативи Міненерго та МОЗ “Промінь надії” були встановлені сонячні панелі, що дозволяє установі функціонувати без перебоїв і надавати допомогу пацієнтам навіть при тривалих відключеннях електроенергії.

Мешканці оточуючих будинків можуть тут зігрітися і зарядити свої електронні пристрої, що робить це місце також додатковим пунктом допомоги.

“Наша мета – масштабувати такий підхід на об’єкти життєзабезпечення по всій країні заради стабільності людей і громад”, – підкреслила Прем’єрка.

Російська атака залишила Білопільську громаду без електрики

Російські війська атакували Білопільську громаду в Сумській області. В результаті обстрілу постраждала критично важлива інфраструктура.

Про це розповів начальник Сумської обласної військової адміністрації Олег Григоров.

Обстріл залишив місто без світла.

“Масштаби наслідків атаки з’ясовуються”, – написав Григоров.

На місці події працюють фахівці у відповідних галузях, триває аналіз масштабів руйнувань і можливих людських втрат.